Видання зареєстровані авторами шляхом самоархівування
Permanent URI for this communityhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/1
Browse
32 results
Search Results
Item Main immunogenetic, pathogenetic, and clinical features of Epstein-Barr virus infection (literature review)(Kharkiv National Medical University, 2025) Чемич, Микола Дмитрович; Chemych, Mykola Dmytrovych; Саєнко, Олександр Сергійович; Saienko, Oleksandr Serhiiovych; Світайло, Владислав Сергійович; Svitailo, Vladyslav Serhiiovych; Клименко, Наталія Василівна; Klymenko, Nataliia Vasylivna; Чемич, Оксана Миколаївна; Chemych, Oksana MykolaivnaВірус Епштейна-Барра (EBV), або герпесвірус людини типу 4, є поширеним збудником, який інфікує [90–95]% дорослого населення у всьому світі. За останні 10 років дослідження значно розширили наше розуміння етіологічних характеристик інфекції EBV, її ролі у розвитку злоякісних та аутоімунних захворювань, а також механізмів взаємодії з імунною системою. EBV — це складний герпесвірус, який має здатність інфікувати В-лімфоцити та епітеліальні клітини, забезпечуючи довічну персистенцію в організмі людини. Він має дві фази життєвого циклу — літичну та латентну, під час яких активуються різні генетичні програми та імунні механізми. Залежно від функціонального стану клітини та типу латентності, вірус може змінювати патерни експресії генів, щоб уникнути імунного нагляду. Імунна відповідь на інфекцію EBV включає гуморальні та клітинні компоненти. Цитотоксичні CD8⁺ Т-лімфоцити відіграють вирішальну роль, але вірус здатний ефективно модулювати або пригнічувати їх активність. Для забезпечення довготривалої персистенції вірус використовує ряд стратегій уникнення імунного контролю, включаючи порушення презентації антигену через молекули головного комплексу гістосумісності I і II, індукцію регуляторних Т-клітин і пригнічення прозапальних реакцій. Інфекція EBV може проявлятися в різних клінічних формах, від інфекційного мононуклеозу до важких хронічних захворювань: хронічної активної інфекції EBV, лімфопроліферативних розладів після трансплантації та новоутворень, асоційованих з EBV. Існує тісний зв'язок між EBV та розвитком певних аутоімунних захворювань, включаючи ревматоїдний артрит, синдром Шегрена та системний червоний вовчак. Вірус здатний викликати імунну дисрегуляцію через молекулярну мімікрію, експресію вірусних білків, активацію цитокінових шляхів та втрату імунної толерантності.Item Clinical features of the hiv infection course and the dependence of changes in laboratory parameters on the clinical stage and on the CD4 lymphocytes level(ALUNA Publishing, 2021) Чемич, Оксана Миколаївна; Chemych, Oksana Mykolaivna; Чемич, Микола Дмитрович; Chemych, Mykola Dmytrovych; Olefir, A. A.; Берест, Олег Борисович; Berest, Oleh BorysovychThe aim: Is to determine the features of the HIV infection and changes in indicators of endogenous intoxication and immunoreactivity depending on the clinical stage and the level of CD4 lymphocytes. Materials and methods: 72 HIV-patients were examined. Comparison group included 40 healthy blood donors. Clinical and laboratory examination was performed. Indicators of endogenous intoxication, nonspecific reactivity and inflammatory activity were calculated. Results: Main opportunistic infections were: oropharyngeal candidiasis; tuberculosis of different localization, more often pulmonary tuberculosis; and brain toxoplasmosis (p<0,05). Indices of endogenous intoxication and immunoreactivity are important objective criteria for diagnosis. In groups where the distribution of patients depended on the level of CD4 cells – HIV (CD4≥500) and HIV (CD4≤499-200), index changes were more pronounced than in the HIV I and HIV III groups. The most significant changes in indexes were in the HIV IV clinical group and the HIV (CD4≤199) group: endogenous intoxication indexes were increased by 1,2-7,5 and 1,9-13,7 times in both groups respectively. Non-specific reactivity indexes were decreased by 1,2-1,6 and 1,3-1,6 times, respectively; nuclear index (NI) in groups was 3 and 3,4 times higher (p<0,05–0,001). Changes in indexes of inflammatory activity were observed (p<0,05-0,001). Conclusions: Main diagnosed opportunistic infections were: oropharyngeal candidiasis; tuberculosis of different localization; and brain toxoplasmosis (p<0,05). Indices of endogenous intoxication and immunoreactivity are important objective criteria for diagnosis. The most significant changes in indexes were in the HIV IV clinical group and the HIV (CD4≤199) group (p<0,05-0,001).Item Immunopathogenetic features of lyme disease(ТОВ «Інформаційно-науковий центр «Лікарська справа», 2025) Чемич, Микола Дмитрович; Chemych, Mykola Dmytrovych; Світайло, Владислав Сергійович; Svitailo, Vladyslav Serhiiovych; Чемич, Оксана Миколаївна; Chemych, Oksana Mykolaivna; Клименко, Наталія Василівна; Klymenko, Nataliia Vasylivna; Delikatna, T.; Саєнко, Олександр Сергійович; Saienko, Oleksandr SerhiiovychМета. Вивчення імунологічних особливостей Хвороби Лайма та патофізіологічних механізмів, що призводять до поліорганних уражень. Матеріали і методи.Статті та дослідження, які висвітлені у базах даних PubMed, Центру громадського здоров'я МОЗ України, Karger, Onlinelibrary, CDC, Ecdc. Особливу увагу приділено дослідженням щодо імунологічних особливостей та патофізіологічних механізмів при Хворобі Лайма. Проаналізовано статті, опубліковані з 2013 по 2024 роки, із застосуванням методів систематичного огляду літератури, порівняльного аналізу клінічних результатів для забезпечення актуальності й точності висновків. Висновки. У процесі діагностики Хвороби Лайма клініцисти у теперішній час можуть стикатись з широким спектром виявів, що зумовлює як гіпо- так і гіпердіагностику цієї хвороби. Захворюваність на цю хворобу в Україні та у світі коливається, демонструючи періоди підвищення та зниження, водночас загальний її тренд має тенденцію до зростання. Розвиток хронічних форм Хвороби Лайма – це складний процес з залученням багатьох ланок клітинного та гуморального імунітету. Баланс цитокінів, серед яких IL-1β, IL-2, IL-6, IL-8, IL-10, IL-15, IL-17, IFN-γ має вирішальне значення у розвитку Лайм-артриту, хронічного атрофічного акродерматиту та нейробореліозу, а рівень IL-17 може застосовуватись як діагностичний маркер деяких хронічних форм цієї хвороби.Item Endothelial dysfunction and pulmonary lesions in Long-COVID(Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського, 2025) Чемич, Микола Дмитрович; Chemych, Mykola Dmytrovych; Lendych, Yu.S.; Світайло, Владислав Сергійович; Svitailo, Vladyslav Serhiiovych; Саєнко, Олександр Сергійович; Saienko, Oleksandr Serhiiovych; Клименко, Наталія Василівна; Klymenko, Nataliia VasylivnaУ статті проаналізовано сучасні дані наукових досліджень щодо ролі ендотеліальної дисфункції у патогенезі Long-COVID, зокрема, досліджено її вплив на альвеоло-капілярну мембрану та розвиток легеневих ускладнень. Оцінено потенціал біомаркерів ендотеліальної дисфункції для діагностики, прогнозування та розробки нових терапевтичних стратегій. Аналіз відкритих наукових даних довів, що ендотеліальна дисфункція, спричинена SARS-CoV-2, була ключовим фактором розвитку Long-COVID, та призвела до змін у альвеоло-капілярній мембрані. У результаті чого ініціювався розвиток інтерстиціальних захворювань легень з фіброзом, порушенням дифузії та мікроциркуляції, що призвело до погіршення оксигенації тканин. Встановлено ключову роль порушень ендотеліальної функції та стану альвеолярного епітелію, що відображаються у змінах рівнів Ang-1, Ang-2, vWF, Р-селектину, ICAM-1, VEGF та KL-6, у розвитку та ступені тяжкості легеневих ускладнень у пацієнтів з постковідним синдромом. Дане дослідження розширює науково-практичні знання фахівців у галузі медицини щодо ролі біомаркерів ендотеліальної дисфункції у розвитку легеневих ускладнень, асоційованих з Long-COVID, та демонструє їхній потенціал для діагностики, прогнозування та розробки нових терапевтичних стратегій.Item Long-COVID and integrative indicators of endogenous intoxication, inflammatory activity and nonspecific reactivity(Helsinki, 2024) Світайло, Владислав Сергійович; Svitailo, Vladyslav Serhiiovych; Чемич, Микола Дмитрович; Chemych, Mykola DmytrovychItem Основні симптоми пацієнтів з Long-COVID - закономірності розвитку залежно від віку(ДЕЛЬТА, 2024) Світайло, Владислав Сергійович; Svitailo, Vladyslav Serhiiovych; Чемич, Микола Дмитрович; Chemych, Mykola DmytrovychItem Зміни гематологічних та біохімічних показників у хворих на вірусний гепатит С з ураженням серцево-судинної системи(Barca Academy Publishing, 2024) Сумцова, К.О.; Бережок, В.Ю.; Чемич, Микола Дмитрович; Chemych, Mykola Dmytrovych; Лішневська, Анастасія Геннадіївна; Lishnevska, Anastasiia HennadiivnaItem Serum ceruloplasmin as a prognostic indicator of Long COVID(Полтавський державний медичний університет, Українська академія наук, 2024) Саєнко, Олександр Сергійович; Saienko, Oleksandr Serhiiovych; Чемич, Микола Дмитрович; Chemych, Mykola DmytrovychЗбереження скарг чи виникнення нових після COVID-19 наразі усім відома недуга, як Long CОVID. Проте, ще не існує єдиного підтвердженого патогенетичного механізму виникнення цих симптомів. В основі імунологічних змін у відповідь на вірусне навантаження SARS-CoV-2 є зміни у Т-клітинах, зниження CD4+ і CD8+, підвищення експресії інтерферонів типу I та III, збільшення кількості моноцитів, підвищені рівні цитокінів, церулоплазміну. Об’єкт і методи дослідження. Обстежених було поділено на дві групи: хворі на Long CОVID (n – 35) та клініко-анамнестично здорові особи (n – 42). Усім досліджуваним проводився загальний аналіз крові, визначення рівня церулоплазміну сироватки крові турбодиметричним методом, а також обраховувався сумарний індекс запалення. Під час статистичної обробки даних критерії були визнані достовірно значущими при р<0,05. Медіана (Me), 25-й і 75-й квартилі використовувалися для опису кількісних показників. Результати. Розподіл за статтю у групах був нерівномірним, переважали жінки. Більшість респондентів на момент опитування перехворіли на COVID-19 3-6 міс. тому (49%), що відповідало поширенню штаму Omicron. Церулоплазмін у групі пацієнтів хворих на Long CОVID (47,86 (39,00-50,00) мг/дл) у 2 рази перевищував відповідний показник порівняно з групою умовно здорових осіб (23,95 (19,00-29,25) мг/дл) (р<0,05). Спостерігалося підвищення рівня церулоплазміну у пацієнтів з коротшим періодом після захворювання на CОVID19, відповідно через 12 міс. та більше він знижувався на 45% порівняно із 3 міс., на 25% – із 3-6 міс. (р<0,05). Рівень церулоплазміну прямо корелював із кількістю лейкоцитів та сумарним індексом запалення в обох групах (р<0,05). Висновки. Сироватковий церулоплазмін залучається до імунної відповіді на рівні інших цитокінів у хворих на Long COVID, вміст його прямо корелює із рівнем лейкоцитів, сумарним індексом запалення та знижується у пізніші терміни після COVID-19.Item Clinical and epidemiological features of the course of coronavirus infection depending on the period of illness(Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України, ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського НАМН України», 2024) Саєнко, Олександр Сергійович; Saienko, Oleksandr Serhiiovych; Чемич, Микола Дмитрович; Chemych, Mykola DmytrovychПісля пандемії COVID-19 особливе занепокоєння викликає довготривале збереження симптомів Long COVID, що значно порушує якість життя та працездатність населення. Мета роботи – встановити особливості клінічних та епідеміологічних даних у пацієнтів, інфікованих SARS-CoV-2, залежно від періоду хвороби. Пацієнти і методи. Обстежено 108 осіб, які поділено на три групи: із підтвердженим COVID-19, із Long COVID та практично здорові особи. Встановлювалися епідеміологічні та клінічні особливості перебігу на підставі аналізу медичних карток і розробленого опитувальника. Результати. Серед досліджуваних переважали жінки – 56 % із середнім віком 41,44 року. Основними симптомами що характеризували клінічну картину COVID-19, були загальна слабкість (94 %), головний біль (74 %), гарячка (ломота в тілі) та кашель (71,0 % пацієнтів). У групі з Long COVID порівняно із групою з COVID-19 достовірно рідше реєстрували загальну слабкість (втому) (40 %), головний біль (29 %), гарячку (ломоту в тілі) (3 %), кашель (9 %), розлади сну (17 %), біль у м’язах (11 %), задишку (17 %), нежить (чхання) (6 %), втрату чи погіршання апетиту (3 %), біль у горлі (6 %), труднощі з концентрацією уваги (6 %), біль у животі (3 %) (р<0,05). Висновки. Знижена доступність до отримання медичних послуг призводить до запізнілої госпіталізації, тривалого лікування та наявності ускладнень. Рівень вакцинації не впливає на ризик виникнення Long COVID. Клінічні ознаки Long COVID (загальна слабкість, тривога, погіршання настрою, головний біль) виявляляються у третини хворих і обумовлюють зниження загальної якості життя. Найстійкішими є загальна слабість, головний біль, задишка, розлади сну і які зберігаються у 34-42 % пацієнтів з моменту підтвердження COVID-19.Item Indicators of blood coagulation function, concentration of endothelin-1 and Long-COVID(Poltava State Medical University, 2024) Світайло, Владислав Сергійович; Svitailo, Vladyslav Serhiiovych; Чемич, Микола Дмитрович; Chemych, Mykola DmytrovychЗ метою оцінки функції згортання крові в осіб з Long-COVID було проведено визначення показників коагуляції та Ендотеліну-1 як біологічного маркеру ураження ендотелію у 77 осіб, які перехворіли на COVID-19 (досліджувана група) та 68 практично здорових осіб, які не хворіли на коронавірусну хворобу (група порівняння). Показники згортання крові були у межах загальноприйнятних норм в обох групах. У досліджуваних спостерігалось подовження протромбінового часу, зменшення протромбінового індексу та збільшення міжнародного нормалізованого відношення відносно аналогічних показників здорових осіб. У період 3-6 місяців після хвороби ці зміни були достовірно виразнішими, ніж у групі у цілому. Активований частковий тромбопластиновий час загалом був нижчим у реконвалесцентів, але у період 3-6 місяців після COVID-19 навпаки, був вищим, ніж у групі порівняння. Показники ендотеліну-1 були суттєво вищі у тих, хто перехворів на коронавірусну хворобу, при цьому у період 3-6 місяців ця різниця була ще більшою. Рівень показників не залежав від наявності скарг, які свідчили про Long-COVID. Вищезазначені зміни свідчать про тривалий запальний процес у пацієнтів з Long-COVID, що супроводжується ураженням ендотелію, активацією «зовнішнього» шляху згортання крові та підвищеним ризиком тромбоутворення.