Видання зареєстровані авторами шляхом самоархівування
Permanent URI for this communityhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/1
Browse
23 results
Search Results
Item Оцінка якості життя у пацієнтів з варикозною хворобою нижніх кінцівок у практиці сімейного лікаря(Сумський державний університет, 2017) Швидун, К.О.Варикозна хвороба нижніх кінцівок (ВХНК) є однією з найпоширеніших проблем сучасності, при цьому включаючи в себе: неспроможність венозних клапанів, венозні симптоми, телеангіоектазії, ретикулярні вени, варикозні вени, набряк, зміни шкірних покривів, трофічні виразки і, завдаючи великий соціально-економічний збиток, значно погіршуючи якість життя пацієнтів[1]. До факторів ризику розвитку варикозного розширення вен відносяться: жіноча стать, вік, вагітність, етнічна приналежність, ожиріння, професії, що вимагають тривалого стояння або сидячи, географічні розташування. Варикозно-розширені вени спостерігаються у 85% від числа жінок і 10% чоловіків. Приблизно дві третини пацієнтів, які мають варикозне розширення вен вважають свій стан недостатньо важливим з медичної точки зору, незважаючи на те, що симптоми були виявлені спонтанно при опитуванні, з використанням опитувальника VCSS. Світова розповсюдженість варикозної хвороби сягає показників 83.6%: 63.9% - хворі С1-С6 клінічних класів за СЕАР, а 19.7% - особи С0s клінічного класу. В Україні ВХНК широко поширена патологія судин, яка охоплює 9,3 до 20,0 % населення в цілому та 25% працездатного населення України[6,7,16]. Дані досліджень Biland та Widmer виявили, що 10 % пацієнтів з варикозним розширенням вен не могли працювати, а 25 % демонстрували погіршення стану здоров`я. Smith et al.,використовуючи опитувальник Aberdeen, повідомили, що пацієнти з варикозним розширенням вен мають знижену якість життя у порівнянні з населенням в цілому і їх стан значно покращився відносно показників, які були виявлені раніше після 6 тижнів проведеної операції[2,3]. Мета дослідження: оцінка якості життя пацієнтів з ВХНК у практиці лікаря загальної практики – сімейної медицини.Item Особливості синдрому полікістозу нирок в практиці сімейного лікаря(Сумський державний університет, 2017) Гученко, І.П.Полікістоз нирок займає одне з провідних місць як причина ниркової недостатності (Возианов А.Ф., Люлько А.В., 2001). Дослідженнями на рівні молекулярної генетики доведена принципова відмінність на рівні генотипу полікістозу нирок дорослих від “дитячого” варіанту захворювання, а саме – аутосомно-рецесивний шлях успадкування у дітей з розвитком аутосомнорецесивного полікістозу нирок (АРПН) відрізняється від аутосомнодомінантнного шляху успадкування з розвитком аутосомно-домінантного полікістозу нирок (АДПН) - у дорослих (Bergmann C., Senderek J., Sedlacek B. et al., 2003). Одним із критеріїв “дорослого” типу полікістозу нирок є вік маніфестації захворювання. Поряд із цим провідне місце в диференційній діагностиці займає наявність у одного з батьків кістозних змін у нирках, які детерміновані домінантним геном АДПН. У половини хворих патологічний процес носить латентний перебіг і виявляється лише у стадії термінальної ниркової недостатності (Torra R., Badenas C., San Millan J. et al., 1999). Маніфестація АДПН припадає на найбільш працездатний вік - 30–40 років. При цьому середня тривалість життя хворих не перевищує 50 років (Torres V.E., 1999). Порушення пасажу сечі, лімфо- та кровообігу утворюють сприятливі умови для розвитку інфекційного запального процесу в нирках. Пієлонефрит, що спостерігається у 90% хворих, прискорює прогресування патологічного процесу (Возианов А.Ф., Люлько А.В., 2001). Наукові дослідження, присвячені окремим аспектам АДПН, розширили діагностичні та лікувальні можливості при наданні допомоги таким хворим (Grantham J.J., 2001). Незважаючи на широке впровадження у клінічну практику сучасних методів медичної візуалізації та мінімально інвазивних лікувальних технологій, результати лікування хворих на АДПН залишаються незадовільними. Внаслідок несвоєчасної діагностики АДПН нерідко виявляється на стадії термінальної ниркової недостатності (Bajwa Z.H., Gupta S, Warfield C.A. et al., 2001). Лише поодинокі роботи присвячені вивченню “сімейного” анамнезу хворих на АДПН (Mizoguchi M., Tamura T., Yamaki A. et al., 2002; Bleyer A.J., Hart T.C., Wilson P.D., 2004). Відсутні дослідження, присвячені обґрунтуванню лікувальної тактики при АДПН, визначенню показань до мінімально інвазивних оперативних втручань та вивченню віддалених результатів лікування. Пошук шляхів підвищення ефективності діагностики захворювання, розмежування стадій патологічного процесу, роздільної оцінки структурно-функціонального стану нирок та індивідуалізація лікувальної тактики зумовили напрямок дослідження. Мета дослідження: оптимізувати діагностично-лікувальні підходи кіст нирок в практиці сімейного лікаря.Item Дослідження особливостей перебігу артеріальної гіпертензії у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень(Сумський державний університет, 2017) Даниленко, О.В.ХОЗЛ залишається однією з найбільших проблем охорони здоров’я на сьогоднішній день. У медико-соціальному та економічному плані воно є однією з основних причин захворюваності та смертності в усьому світі; люди страждають від цього захворювання роками і передчасно вмирають від нього або від його ускладнень. У всьому світі спостерігається прискорене зростання випадків ХОЗЛ внаслідок тривалого впливу факторів ризику і старіння населення [36]. Епідеміологічні дослідження свідчать, що у 4-6% європейців є ознаки ХОЗЛ. Це захворювання дедалі частіше виявляють у осіб до 45 років. Так, на 1000 представників кожної статі захворюваність на ХОЗЛ становить у Великобританії серед чоловіків 17 випадків, серед жінок - 14, в Китаї - 4,2% серед чоловіків і 1,8% — серед жінок [64,48]. Поширеність ХОЗЛ в Україні становить близько 3000 випадків на 100000 населення і щорічно зростає на 8% [73]. У найближчі роки прогнозується подальше зростання захворюваності на ХОЗЛ в Україні [48]. Захворювання дихальної системи в Україні є однією з найпоширеніших причин тимчасової втрати працездатності. Рівень первинної інвалідизації дорослого та працездатного населення внаслідок хвороб органів дихання за останні 5 років складав 18–20 на 10 тисяч населення і є порівняний із таким при гіпертонічній хворобі, а в структурі первинної інвалідності переважають інваліди другої групи [21]. На сьогодні опубліковано велику кількість результатів досліджень, які демонструють існування прямого асоціативного зв’язку між ХОЗЛ і кардіоваскулярними клінічними наслідками [6, 71]. Кардіоваскулярні захворювання у хворих на ХОЗЛ розглядаються в якості провідних причин смертності та летальності в розвинених країнах світу та в Україні, клінічна значущість яких прогресивно зростає в міру старіння популяції [12]. Згідно з результатами популяційних досліджень, у хворих на ХОЗЛ ризик серцево-судинної смерті зростає в 2-3 рази і становить приблизно 50% від загальної кількості смертей [70]. З іншого боку, наявність ХОЗЛ, в свою чергу, також негативно впливає на перебіг серцево-судинних захворювань. У дослідженні Multifactor Primery Prevention Trial в Швеції було продемонстровано, що у пацієнтів з щоденним кашлем і виокремленням мокроти ймовірність померти від серцево-судинних захворювань на 42% більше, ніж у тих, хто не має будь-яких респіраторних симптомів [79]. Так, в дослідженні The Lung Health Study зазначено, що 10% зменшення об'єму форсованого видиху за 1-ю секунду (ОФВ1) збільшує загальну смертність на 14%, серцево-судинну - на 28%, ризик розвитку ІХС - на 20% [61]. Прогноз ХОЗЛ залежить від ступеня обструкції й віку. При легкому ступені він відносно сприятливий, а при важкому – стає гірше (особливо на тлі розвитку гіперкапнії). Летальність після виписки зі стаціонару варіює, залежить від рівня функції легень, наявності системних уражень і супутніх захворювань та частоти загострень ХОЗЛ [55]. Мета нашoї рoбoти з’ясувати клінічні та функціoнальні oсoбливoсті перебігу хрoнічнoгo oбструктивнoгo захвoрювання легень у хворих з артеріальною гіпертензією.Item Значення інтегральних показників ендогенної інтоксикації у дітей з захворюваннями респіраторного тракту в умовах відділення інтенсивної терапії(Сумський державний університет, 2017) Товстенко, Н.В.Хвороби органів дихання є однією з найважливіших проблем у сучасній педіатрії. До цього часу, незважаючи на існуючі методи профілактики та лікування, вони посідають перше рангове місце в структурі захворюваності і поширеності з часткою 63,8 % і 48,6 %. У 2008 р. вперше зареєстровано 7,1 млн. випадків (851,6 на 1000 дітей) зазначених хвороб, всього – 7,6 млн. (917,0). Пневмонія реєструвалася з частотою 79,4 тис. випадків (9,5 на 1000 дітей); бронхіт хронічний – з частотою 3193,0 (0,4 на 1000 дітей) вперше виявлених випадків 17,6 тис. (2,1 на 1000 дітей). За останні десять років кількість захворювань бронхолегеневої системи у дітей зросла майже у 3,6 рази, переважно за рахунок гострих та рецидивуючих запальних процесів верхніх і нижніх дихальних шляхів. При цьому показники захворюваності респіраторного тракту в 5–6 разів перевищують аналогічні показники у дорослих. Нерідко ці захворювання призводять до потреби в невідкладній допомозі в відділенні інтенсивної терапії. Зараз використовуються так звані лейкоцитарні індекси (коефіцієнти) для оцінки інтоксикації організму,які базуються в своїх розрахунках на відносний (виражений у відсотках) вміст клітин у лейкоцитарній формулі при загальноклінічному аналізі крові. До них відносяться лейкоцитарний індекс інтоксикації за Я. Я. Кальф – Каліфа (ЛІІ), індекс зсуву лейкоцитів крові (ІЗЛК), лімфоцитарний індекс та ін. Мета дослідження Встановити значення інтегральних показників ендогенної інтоксикації у дітей з захворюваннями респіраторного тракту в умовах відділення інтенсивної терапії.Item Вплив фібриляції передсердь на якість життя хворих у віковому та гендерному аспектах(Сумський державний університет, 2017) Миськов, Д.О.Хвороби системи кровообігу (ХСК), посідаючи перше місце за поширеністю, зумовлюють більше половини всіх випадків смерті та становлять третину причин інвалідності. ХСК суттєво впливають на тривалість і якість життя населення, показники смертності, тому є однією з головних проблем охорони здоров’я сьогодення. В Україні ХСК діагностуються в трьох чвертей населення,а в двох третин вони є причиною смерті [1].Одним з ускладнень захворювань серцево-судинної системи є порушення ритму та провідності серця, серед яких ФП є найбільш частим порушенням серцевого ритму. Згідно з рекомендаціями Європейської асоціації кардіологів, ФП визначається як “суправентрикулярна тахіаритмія, що характеризується некоординованою активацією передсердь з погіршенням внаслідок цього їхньої функції[2,3,4]. Згідно зі статистикою, 1,5 млн. громадян нашої країни страждають на фібриляцію передсердь. Це найпоширеніша аритмія, що удвічі підвищує смертність і становить соціальну проблему, оскільки кількість інсультів при фібриляції зростає у п’ять – шість разів. В Україні щороку реєструється близько 300 тис. нових випадківаритмій. У дітей цю патологію спостерігають рідко. Це порушенняритму спричиняє виникнення і розвиток тромбоемболічнихускладнень [3]. Актуальність проблеми вивчення аритмій зумовлює насамперед те, що такі порушення ритму серця достовірно збільшують ризик смерті від серцево-судинних і всіх причин відповідно удвічі та 1,7 разу. Частота ішемічногоінсульту у хворихна фібриляцію передсердь становить 5% на рік, щовп’ятеро-всемеро більше, ніж у пацієнтів без цьогозахворювання[3,5]. На ФП страждають 1 – 2 % популяції і ця цифра, ймовірно зростатиме у наступні 50 років. У пацієнтів з гострим інсультом систематичне електрокардіографічне (ЕКГ) моніторування може дозволити виявити ФП у 1 з 20 пацієнтів, що на багато більше тієї кількості осіб з ФП, яких можна було б виявити за допомогою стандартної ЕКГ у 12 відведеннях. Але також ФП може довгий час залишатись недіагностованою («німа» ФП), і багато пацієнтів з ФП ніколи не будуть госпіталізовані. Отже, істинна поширеність ФП, ймовірно ближче до 2 % популяції. Поширеність ФП зростає з віком, збільшуючись від <0,5 % серед осіб віком 40-50 років до 5-15 % серед осіб віком 80 років. Захворювання частіше зустрічається у чоловіків, ніж у жінок. Після досягнення 40 річного віку по життєвий ризик розвитку ФП у майбутньому становить близько 25%. Захворюваність на ФП зростає ( 13% в останні два десятиріччя) [5,6]. За даними популяційного дослідження, проведеного в ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска», встановлено, що за даними ЕКГ, зареєстрованої під час проведення епідеміологічного обстеження, поширеність ФП/тріпотіння передсердь (ТП) серед міського населення складає 1,2 %. Стандартизований показник поширеності ФП/ТП в міській популяції України становить 0,9 % (серед чоловіків - 0,9%, серед жінок – 1,0%). З урахуванням даних анкетування та аналізу медичної документації, зокрема, наданих пацієнтами ЕКГ, стандартизований показник поширеності ФП/ТП складає 2,5% (2,7% серед чоловіків і 2,4% серед жінок). За даними отриманими при однократній реєстрації ЕКГ, ФП/ТП в два рази частіше зустрічаються в міській популяції, ніж у сільській (1,2 і 0,6% відповідно, р<0,05). Результати аналізу двох досліджень проведених з інтервалом 25 років, свідчать про шестикратне збільшення поширеності ФП/ТП серед міського населення України(від 0,2 до 1,2%) і трикратне – в сільській популяції (від 0,2 до 0,6%)[6,7,9]. Мета: оцінити якість життя хворих з ФП при наявності коморбідних захворювань.Item Роль ураження демодексом шкіри зовнішнього вуха(Сумський державний університет, 2017) Лихих, О.В.Кліщі демодекси, що живуть на людині були відкриті ще у далекому 1841 році[25], проте і зараз науковці не можуть дійти остаточної згоди у питанні щодо їх ролі у виникненні та підтриманні процесу запалення при різноманітних хронічних дерматозах шкіри. Одні автори вважають кліща першопричиною деяких захворювань, інші переконують, що збільшення популяції демодексів у людей з клінічними проявами дерматозів це лише наслідок основного захворювання, яке спричинило збільшення виділення шкірного сала та зміну його властивостей [12]. Є наукові повідомлення про те, що на поверхні кліщив була знайдена Bacillus oleronius— бацила, що на думку науковців здатна впливати на активність демодексів та деяких патогенних для людини бактерій і грибів, які здатні викликати захворювання шкіри. Самі ж кліщі, виповзаючи на поверхню шкіри, а потім повертаючись назад у фолікули, можуть заносити патогенних піококів в глибокі шари фолікулів і сальних залоз.[59] Нозологічний діагноз «Демодекоз» був введений у 1966 році Л.Х. Акбулатовою[12], але у переліку МКХ 10 (ICD-10) він і досі не зареєстрований, хоча зараз все більше і більше лікарів виділяють «демодекоз» як самостійне захворювання. Згідно з даними опитування Центру по вивченню підшкірного кліща, майже 70% пацієнтів з проявами демодекозу на обличчі відмітили зниження впевненості та власної гідності, 41% вказали на появу бажання уникати людей, 70% респондентів з важким перебігом захворювання повідомили, що їх стан негативно вплинув на рівень професійної взаємодії, а майже 30 % вимушені пропускати роботу.[19] Переглядаючи наукову літературу вітчизняних та зарубіжних авторів, яка стосується мікроскопічних кліщів демодексів, можна помітити, що нині науковці та лікарі значну увагу приділяють вивченню їх взаємовідносин з людиною та вплив на її організм. Слід також зазначити, що дані різних наукових джерел та викладена в них інформація часто не є однозначними й суперечать між собою, що свідчить про важливість та необхідність подальшого дослідження демодексів. Сьогодні не важко знайти чималу кількість повідомлень присвячених дерматозам шкіри обличчя та демодекозному ураженню очей, які пов’язують із життєдіяльністю цих кліщів, а ось питання про роль ураження демодексами шкіри зовнішнього вуха висвітлене не достатньо. Мета дослідження Накопичення та систематизація знань про роль ураження демодексом шкіри зовнішнього вуха.Item Особливості виникнення антибіотикоасоційованої діареї у дітей з гострими респіраторними захворюваннями(Сумський державний університет, 2017) Нехаєнко, І.В.Гострі респіраторні захворювання (ГРЗ) являються однією із найбільш частих патологій в дитячому віці, особливо у дітей до 3 років. Респіраторні інфекції щорічно зумовлюють більше половини всіх випадків гострих захворювань серед дітей. Щорічно 4-5 млн дітей в Україні хворіють на гострі респіраторні захворювання з розвитком ускладнень. На сьогодні доведено, що системна антибактеріальна терапія показана лише при наявності бактеріальних ускладнень та при розвитку певної симптоматики. У 5–30 % дітей найчастішим ускладненням ГРЗ є середній отит. Залучення слизової приносових пазух до запалення при застуді — один із патогенетичних етапів розвитку хвороби, однак в 5–13 % дітей все ж можливим ускладненням є гострий бактерійний синусит . Після перенесеного ГРЗ спостерігається також суперінфекція нижніх дихальних шляхів Streptococcus pneumoniae, Staphylococcus aureus, H.influenzaе або Streptococcus pyogenes, а менінгококова суперінфекція частіше ускладнює перенесений грип . Проте на практиці часто також часто має місце безпідставне призначення АБ. Згідно даних В.К. Таточенко, АБ при неускладнених ГРВІ у дітей до двох років, котрі звернулися за медичною допомогою застосовують, в Франції в 24% випадків, в США—в 25%, в Канаді—38%, в Данії—в 60%, а в Китаї в 97% випадків. В результаті, невмотивоване проведення антибактеріальної терапії може призвести до різноманітних ускладнень, зокрема з боку шлунково-кишкового тракту це найчастіше виникнення антибіотикоасоційованої діареї (ААД). Згідно даних різних джерел її частота складає від 20 до 60% у дітей, котрі отримують антибіотик. Розвиток антибіотикоасоційованої діареї ускладнює течію основного захворювання, це в подальшому погіршує прогноз що до стану здоров’я дитини. За цих умов є необхідними зміни в складі антибактеріальної терапії та введення додаткових лікарських засобів для лікування антибіотикоасоційованої діареї. Тому виявлення факторів що впливають на розвиток антибіотикоасоційованої діареї являється досить актуальною задачею лікаря загальної практики сімейної медицини. Мета. Виявлення особливостей виникнення антибіотикоасоційованої діареї у дітей з гострими респіраторними захворюваннями з метою підвищення ефективності лікування гострих респіраторних захворювань у дітей.Item Клініко-анамнестичні особливості дітей молодшого шкільного віку, що отримують вітамінно-мінеральні комплекси(Сумський державний університет, 2017) Волкова, М.В.Необхідність вітамінно-мінеральної корекції раціону харчування сучасної дитини не викликає сумнівів. Причиною, зазвичай, є його незбалансованість: відсутність раціонального режиму прийому їжі та її невідповідність якісним характеристикам. Як наслідок, виникає дефіцит вітамінів та мінералів, що повинні надходити з їжею. Застосування вітамінно-мінеральних комплексів (ВМК) у практиці лікарів загальної практики – сімейної медицини (ЗПСМ) та педіатрів має особливе значення, оскільки зростаючий організм дитини найбільш реагує на недостатність ессенціальних мікронутрієнтів. Найбільш актуальним це питання стає у молодшому шкільному віці, який є періодом зростання інтенсивності розумових і фізичних навантажень. Діти цього віку потребують відповідної кількості вітамінів та мінералів для забезпечення когнітивних (пам'ять, мислення, логіка) можливостей, зниження частоти інфекційних захворювань і скорочення періоду видужання після них. Сучасних фахівців турбують питання необхідності призначення ВМК, відповідності їх певним вимогам: оптимальний склад та дози інгредієнтів; можливість підбору препарату для досягнення конкретної мети, зручна лікарська форма препарату і його органолептичні властивості, що визначають комфорт прийому. Дані літератури останніх років свідчать, що вміст вітамінів в овочах і фруктах знизився в середньому в 4 рази в той час, як анатомо-фізіологічне становлення дитячого організму та дія шкідливих факторів зовнішнього середовища підвищують їх потребу. Недостатня кількість вітамінів в організмі призводить до порушень метаболізму, розвитку гіпо- та авітамінозів, які мають відповідну клінічну картину. Сучасні діти, зазвичай, не мають яскраво вираженої симптоматики дефіциту вітамінів та мікроелементів. Вона виявляється у порушенні самопочуття, фізичного розвитку та опірності інфекційним захворюванням. Найбільш часто виявляються погіршення апетиту, низька успішність в навчанні, часті та тривалі ГРЗ, порушення настрою дитини, алергічні захворювання та ін. Довготривалий розвиток вітамінно-мінерального дисбалансу та спільні з іншими хворобами клінічні ознаки викликають деякі труднощі у своєчасній діагностиці і корекції. Саме тому в роботі первинної ланки надання медичної допомоги є важливим детальний аналіз всієї інформації, включаючи дані анамнезу. Мета дослідження. Вивчення клініко-анамнестичних особливостей дітей молодшого шкільного віку м. Суми, що отримують вітамінно-мінеральні комплекси.Item Рання діагностика атеросклерозу нижніх кінцівок у хворих на кардіоваскулярну та цереброваскулярну патологію(Сумський державний університет, 2016) Есманов, В.В.Атеросклероз судин нижніх кінцівок широко розповсюджене захворювання, яке без своєчасного діагностування і належного лікування призводить до тяжких наслідків. На сьогодні існує багато методів дослідження, але не до кінця розроблені методи ранньої діагностики, особливо питання атеросклерозу нижніх кінцівок у хворих на кардіоваскулярну та цереброваскулярну патологію. Для вирішення цієї проблеми ми скористалися щиколотко-плечовий індекс (ЩПІ) — це співвідношення артеріального тиску нижніх кінцівок до артеріального тиску верхніх кінцівок. Цей метод є достатньо корисний, зручний в використанні та не потребує значних витрат в часі та коштах. Визначення ЩПІ є одним із найдоступніших неінвазивних методів діагностики захворювань периферичних артерій (ЗПА).ЩПІ використовується для об’єктивної оцінки ЗПА нижніх кінцівок в епідеміологічних дослідженнях та в лікарській практиці. Також ЩПІ є прогностичним показником, що може використовуватись для прогнозу збереження кінцівки, загоєння ран та виживання пацієнтів. ЩПІ може бути використаний в якості інструмента скринінгу ЗПА нижніх кінцівок або для моніторингу ефективності лікування. Таким чином всі вищевказані переваги щиколотко-плечового індексу можна вважати доцільним допоміжним методом в ранній діагностиці атеросклерозу нижніх кінцівок у практиці сімейного лікаря для своєчасного надання кваліфікованої допомоги та покращенню якості життя пацієнтів.Item Особливості репаративного остеогенезу при переломах трубчастих кісток у хворих на цукровий діабет(Сумський державний університет, 2016) Пестун, І.С.В Україні зареєстрована поширеність цукрового діабету (ЦД) становить 2,4% населення (при цьому фактична поширеність у 3 -4 рази вища), в Європі близько 4% населення хворіє на ЦД. Частота ЦД становить 1-2% серед осіб віком до 50 років і понад 10% – в осіб віком понад 65 років. Число хворих на ЦД подвоюється через кожні 12-15 років, тобто мова йде про епідемію ЦД серед дорослого населення. ЦД вагітних діагностують у 2-3% всіх вагітних. Ушкодження кісткової тканини належить до пізніх ускладнень ЦД і наявна у 42,9–58% хворих на ЦД І типу та у 24–37,7% хворих на ЦД 2-готипу. Ця недуга виникає переважно при тяжкій формі діабету через 5–8 років від початку захворювання, частіше у людей віком 40–60 років.
- «
- 1 (current)
- 2
- 3
- »