Навчально-науковий медичний інститут (НН МІ)
Permanent URI for this communityhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/40
Browse
45 results
Search Results
Item Профілактика місцевих ускладнень герніопластики у пацієнтів із вентральними грижами великих розмірів на тлі ожиріння(Державна установа «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В.Т. Зайцева НАМН України», 2024) Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Кравець, Олександр Валерійович; Kravets, Oleksandr Valeriiovych; П'ятикоп, Геннадій Іванович; Piatykop, Hennadii Ivanovych; Даниленко, Ігор Анатолійович; Danylenko, Ihor Anatoliiovych; Пак, Василь Якович; Pak, Vasyl YakovychМета. Вивчення ефективності профілактичних за-ходів щодо розвитку ранових ускладнень герніопластики у хворих на вентральні грижі великих розмірів у осіб, які страждають на ожиріння. Матеріали та методи. Проведено аналіз результатів лікування 365 хворих з вентральними грижами у осіб, що мали ожиріння різного ступеня. Залежно від стану грижових воріт, алопластику проводили за одним із трьох варіантів: «Onlay», «Inlay» або «Sublay» з активним дренуванням. Комплекс заходів з метою профілактики розвитку місцевих ускладнень включав зниження індексу маси тіла, антибіотикопрофілактику, інтраопераційне промивання ран розчинами антисептиків, промивання ран через дренажі розчинами антисептиків, застосування еластичного бандажу. Результати. Застосування профілактичних заходів дозволило знизити кількість ускладнень на 9,3%. Найбільша їх кіль-кість спостерігалась у хворих із ІІІ та ІV ступенем ожиріння і у хворих, яким виконувалася пластика за методом «Onlay». Висновки. Ожиріння є фактором ризику розвитку після-операційних ускладнень у хворих, оперованих з приводу вен-тральних гриж великих розмірів. Методом вибору при їхньому оперативному лікуванні доцільно використовувати техніку «Sublay». Використання комплексу профілактичних заходів до-зволяє знизити частоту місцевих ускладнень та зменшити тривалість перебування хворих у стаціонарі.Item Ефективність раннього застосування лімфотропної антибактеріальної терапії у хворих на гострий панкреаит(ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України», 2024) Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Ситнік, Олександр Леонідович; Sytnik, Oleksandr Leonidovych; П'ятикоп, Геннадій Іванович; Piatykop, Hennadii Ivanovych; Хахалєв, Максим Андрійович; Khakhaliev, Maksym Andriiovych; Симоненко, Ірина Андріївна; Symonenko, Iryna AndriivnaГострий панкреатит (ГП) відноситься до ургентних хірургічних захворювань. В етіології і патогенезі гострого панкреатиту приймає ряд факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, що сприяє контамінації мікро- і макронекрозів гостроінтестинальною мікрофлорою та формуванню інфікованого гострого панкреатиту (ІГП) і системної поліорганної недостатності (СПОН). Летальність знаходиться в межах 7–15 – 40–70 %. Одним із шляхів оптимізації лікування є антибіотикотерапія і удосконалення шляхів введення препаратів. Мета роботи. Порівняти ефективність антибіотикотерапії при різних способах введення препаратів, вивчивши при цьому рівні інтоксикації на тлі динаміки змін протеолітичної системи. Матеріали і методи. Вивчено вплив стандартної і лімфотропної антибіотикотерапії на клінічний перебіг та динаміку інтоксикаційних синдромів на тлі зміни показників протеолітичної системи. Результати та їх обговорення. При ранній госпіталізації (до 24 год) рівень нейтрофільної еластази (НЕ) зменшився на 5 добу під впливом лімфотропної терапії на 154,2 нмоль/хв, а при пізній госпіталізації (після 24 год) при цій же терапії – на 126,2 нмоль/хв, у той час як при стандартній антибактеріальній терапії у першій підгрупі зменшення відбулося на 85,8 нмоль/хв, а у другій підгрупі – на 89,8 нмоль/хв. Відповідно до змін НЕ мали місце синхронні зменшення показників інтоксикації. Висновки. Від тривалості процесу залежать інтенсивність запальних змін у підшлунковій залозі. Під впливом лімфотропної терапії покращання динаміки показників НЕ перевершує таку при стандартній антибактеріальній терапії.Item Поєднане застосування наночастинок міді та низькочастотного ультразвуку при лікуванні гнійних ран(ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В.Т. Зайцева НАМН України», 2024) Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Миронов, Петро Федорович; Myronov, Petro Fedorovych; Івахнюк, Тетяна Василівна; Ivakhniuk, Tetiana Vasylivna; Голубнича, Вікторія Миколаївна; Holubnycha, Viktoriia Mykolaivna; Пшеничний, Роман Миколайович; Pshenychnyi, Roman Mykolaiovych; Бугайов, Володимир Іванович; Buhaiov, Volodymyr IvanovychВ роботі досліджена ефективність лікування експе-риментальних гнійних ран поєднаним застосуванням наночас-тинок міді (НЧМ) та низькочастотного ультразвуку (УЗ).Мета. Дослідити ефективність лікування експерименталь-них гнійних ран НЧМ в умовах ультразвукової кавітації.Матеріали та методи дослідження. Дослідження було викона-но на експериментальній моделі гнійної рани 36 лабораторних щурів. Всі піддослідні тварини були розподілені на 3 групи: в першій групі проводилось лікування НЧМ, в другій групі – НЧМ та низькочастотним УЗ, в третій – 0,05 % розчином хлоргексидину. Були досліджені наступні параметри перебігу ранового процесу: наявність перифокального набряку, гіпере-мії, ексудації, гнійних виділень, фібрину, детриту, визначені терміни очищення ран від гнійно-некротичних тканин, появи грануляцій, епітелізації та загоєння ран.Результати та їх обговорення.Детальний аналіз показників перебігу ранового процесу свідчить, що застосування НЧМ в поєднанні з низькочастотним УЗ дозволяє прискорити ре-гресію місцевих ознак запалення, призводить до швидшого відторгнення гнійно-некротичних тканин, стимулює появу грануляцій та забезпечує швидшу епітелізацію ранових повер-хонь. Відторгнення гнійно-некротичних тканин у групі НЧМ відбулося на (6,3±1,3) добу, у групі НЧМ/УЗ – на (2,9±0,7) добу, у контрольній групі – на (7,1±0,7) добу. Поява грануляцій у гру-пі НЧМ спостерігалась на (7,1±1,4) добу, в групі НЧМ/УЗ – на (3,6±0,9) добу, у контрольній групі – на (7,4±0,9) добу. Висновки.Комбіноване застосування наночастинок міді та низькочастотного ультразвуку дозволяє скоротити терміни лі-кування експериментальних гнійних ран та має перспективи застосування в практиці гнійної хірургії.Item Ефективність лікування сімейного туберкульозу(ПП «ІНПОЛ ЛТМ», 2024) Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Бондаренко, Леонід Анатолійович; Bondarenko, Leonid Anatoliiovych; Глиненко, Валентина Вікторівна; Hlynenko, Valentyna Viktorivna; Шевченко, Володимир Порфирович; Shevchenko, Volodymyr PorfyrovychНайдавніші знахідки, пов’язані з виявами туберкульозу, датуються IV—V тисячоліттям до н. е. Деякий час здавалося, що інфекція може бути незабаром подолана, але наприкінці 1980-х років зафік-совано значне збільшення захворюваності та смертності від легеневого й позалегеневого туберкульозу. Паралельно зросла кількісно та якісно стійкість мікобактерій до антибактеріальних препаратів, особли-во мультирезистентного типу, яка становить 60—65 % через 5—6 міс лікування. Ефективність хіміотера-пії цього типу туберкульозу в Україні не перевищує 40—45 %, що свідчить про актуальність проблеми.Мета роботи — порівняти ефективність лікування хворих-джерел туберкульозної інфекції і контак-терів сімейного туберкульозу.Матеріали та методи. Під нашим спостереженням перебувало 406 осіб, хворих на туберкульоз сімейного типу, яких розподілили на дві групи: групу порівняння (джерело туберкульозу) — 207 осіб і основну групу (контактери) — 199. Обстеження проводили відповідно до стандартів, лікування — за протоколами МОЗ України.Результати та обговорення. Джерелами мультирезистентних мікобактерій у групі порівняння було 42,6 % хворих, в основній групі — 39,4 % (p > 0,05), що свідчить про однотипність походження. Чутливі форми мікобактерій туберкульозу в групі порівняння виявлено в 20,0 % пацієнтів, в основній групі — у 20,2 %. Не вдалося абацилювати у групі порівняння 27,8 % хворих, в основній групі — 8,1 %, що менше в 3,5 разу (p < 0,001). Рецидиви впродовж 2 років спостереження в групі порівняння мали місце в 16,4 % осіб, в основній групі — у 9,0 %. Померло відповідно 13,0 і 8,5 % хворих. Соціальна реабілітація в групі порів-няння зафіксована у 16,5 % працездатних осіб, в основній групі — у 24,6 %, що більше в 1,5 разу (p < 0,05).Висновки. Ефективність лікування хворих основної групи значно перевищувала таку в групі порів-няння, що підтверджує значення організаційних заходів у фтизіатрії.Item Особливості оперативного лікування сімейного туберкульозу(ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України», 2023) Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Шевченко, Юлія Юріївна; Shevchenko, Yuliia Yuriivna; Гресько, Ігор Яремович; Hresko, Ihor Yaremovych; Кириченко, Наталія Миколаївна; Kyrychenko, Nataliia MykolaivnaРезюме. Особливістю епідемічної ситуації з туберкульозу є те, що абацилювання хворих на мультирезистентний туберкульоз у Західній Європі досягають 60–65 %, а в Україні – не більше 40–45 %, після чого ці хворі залишаються на амбулаторному паліативному лікуванні, поповнюючи «рухливий» фонд джерел туберкульозу. Мета. Порівняти ефективність хірургічного лікування джерел туберкульозу і контактерів. Матеріали і методи. Вивчені особливості та ефективність лікування хворих на сімейний туберкульоз та місце хірургічних методів при цьому. Застосовані загальні, мікробіологічні та променеві методи дослідження. Операції резекційні, колапсохірургічні, симультанні. Результати дослідження. Покази до хірургічного лікування у джерел туберкульозу встановлено у 24,3 % хворих, але прооперовано 10,1 %. Поміж контактерів покази до оперативного втручання встановлено у 22,0 %, а прооперовано 7,5 %. У більшості цих хворих мав місце мультирезистентний туберкульоз. З огляду на це оперативні втручання виконувалися на тлі пневмоперитонеуму і 2–3 місяці після операції. Значний відсоток операцій носив симультанний характер. Другим оперативним втручанням при цьому були операції по зменшенню об’єму гемітораксу, що попереджало перерозтягнення легені і можливу реактивацію сухот. Висновки. Кращі результати у оперованих контактерів – наслідок належної організації лікувально-діагностичного процесу.Item Порівняння особливостей діагностики сімейного туберкульозу(Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, ПП «ІНПОЛ ЛТМ», 2023) Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Кириченко, Наталія Миколаївна; Kyrychenko, Nataliia Mykolaivna; Глиненко, Валентина Вікторівна; Hlynenko, Valentyna ViktorivnaМета роботи — порівняти особливості діагностики хворих на сімейний туберкульоз в умовах реорганізації протитуберкульозної служби. Матеріали та методи. Вивчено результати діагностики і ведення 406 хворих із осередку сімейного туберкульозу, в якому 207 хворих виявилися джерелом туберкульозу (група порівняння), а 199 — контактерами, які заразилися від осіб групи порівняння. Перші обстежувалися в сімейних лікарів, а контактери — у фтизіатрів. Результати та обговорення. Хворі групи порівняння були носіями легеневого туберкульозу (201 (97,1 %)) та позалегеневого туберкульозу (6 (2,9 %)). Супутні захворювання виявлено в 114 (55,1 %) осіб. При зверненні до сімейних лікарів протягом перших 5 днів обстеження діагноз не був установлений у групі порівняння, при зверненні у терміни до 20 днів — верифікований у 164 (79,2 %) хворих. У основній групі легеневі форми захворювання мали місце у 173 (86,9 %) хворих, позалегеневі форми — у 26 (13,1 %). У терміни до 5 днів діагноз установлено в 94 (47,2 %) осіб, у терміни до 10 днів — у 77 (37,7 %). Загалом за перших 10 днів в основній групі легеневий діагноз верифіковано у 173 (86,3 %) хворих, у групі порівняння — у 18 (8,7 %), що менше, ніж в основній групі, у 9,9 разу (р < 0,001). Висновки. Оскільки 114 хворих групи порівняння мали супутні захворювання протягом багатьох років, при маніфестації туберкульозу у них лікували «відомі» хворому та лікарю захворювання, що затримувало діагностику легеневого туберкульозу більше ніж на 20 днів. Пацієнти основної групи зверталися до лікаря з повідомленням про контакт із хворими на туберкульоз і тому отримували консультацію фтизіатра, як наслідок, верифікація легеневого туберкульозу відбувалася швидше у 9,9 разу. Обстеження хворих з підозрою на туберкульоз слід проводити відразу фтизіатрами.Item Retifanlomab-induced thyroid gland disfunction and colitis (case report)(Ivano-Frankivsk National Medical University, 2023) Кононенко, Микола Григорович; Kononenko, Mykola Hryhorovych; Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Москаленко, Юлія Василівна; Moskalenko, Yuliia VasylivnaРезюме. Ретифанлімаб - це гуманізоване та стабілізоване моноклональне антитіло до імуноглобуліну G4κ, яке зв’язується з PD-1. Обґрунтування дослідження. Пацієнти, які отримують імунотерапію, мають підвищений ризик розвитку побічних ефектів, пов’язаних з імунною системою. У цій статті представлено випадок комбінованої імунозалежної дисфункції щитовидної залози та товстої кишки, викликаної ретифанлімабом. Матеріали та методи. Ми зібрали клінічні дані та результати лабораторних досліджень пацієнта з пізньою стадією недрібноклітинного раку легені. Він отримував ретифанлімаб як терапію другої лінії по 375 мг внутрішньовенно кожні три тижні. Результати. Через 42 тижні від початку лікування ретифанлімабом спостерігалася лабораторна картина гіпертиреозу з критично низьким рівнем ТТГ і високим рівнем Т4. Крім того, протягом останніх семи днів хворий скаржився на діарею 7–8 разів на добу. Були запідозрені імуноопосередковані коліт 3 ступеня та гіпертиреоз 1 ступеня. Введення ретифанлімабу було тимчасово припинено. 750 мг метилпреднізолону вводили одноразово протягом 60 хв. На наступний день призначено преднізолон перорально в дозі 2 мг/кг/добу. Обговорення. Дисфункція щитоподібної залози 1–2 ступеня тяжкості не потребує медикаментозної терапії. Кортикостероїди (преднізолон всередину 1–2 мг/кг/добу) призначають лише при появі клінічних симптомів і відповідно 2–3 ступеню тяжкості захворювання. При початкових симптомах коліту достатньо призначення лопераміду. Однак більш важкі випадки потребують системних кортикостероїдів і тимчасової відміни препарату. При розвитку загрозливих для життя станів імунотерапію припиняють остаточно. Висновки. Імунотерапія завжди пов’язана з ризиком розвитку імунозалежних побічних ефектів. Цілеспрямований моніторинг лабораторних результатів і клінічних симптомів є запорукою безпечного лікування інгібіторами імунних контрольних точок.Item Вплив лімфотропної антибактеріальної терапії на чоловічій фактор непліддя(ГО «Європейська наукова платформа» (Вінниця, Україна), ТОВ «International Centre Corporative Management» (Відень, Австрія), 2023) Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Сікора, Володимир Віталійович; Sikora, Volodymyr Vitaliiovych; Черкашин, А.В.За даними літератури від непліддя у світі страждає від 50 до 100 млн. осіб. В Україні поміж сімейних пар неплідність фіксується майже у 20 %. Захворювання чоловіків призводить до нездатності запліднення у 45 % таких випадків. Найбільш часто таким захворюванням буває запалення передміхурової залози. Актуальність проблеми полягає у недостатній ефективності традиційної антибактеріальної терапії простатитів. Мета роботи – вивчити ефективність лімфотропної антибактеріальної терапії при простатитах, прослідкувавши її вплив на репродуктивну здатність. Результати дослідження. Вплив лімфотропної антибактеріальної терапії на санацію передміхурової залози за вмістом лейкоцитів і лецитинових зерен у її секреті та зміною репродуктивної функції перевершує такий традиційних методів. Висновки. Лімфотропна антибактеріальна терапія веде до санації передміхурової залози протягом 5–10 діб і до значного збільшення лецитинових зерен. Протягом 2 років після лімфотропної терапії «неплідні» сім’ї поповнилися у 83,8 %, тоді як після традиційної терапії лише у 16,2 %, що свідчить за адресність і ефективність першої.Item Динаміка захворюваності на туберкульоз у Сумській області(Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, ПП «ІНПОЛ ЛТМ», 2023) Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Олещенко, Галина Павлівна; Oleshchenko, Halyna Pavlivna; Кириченко, Наталія Миколаївна; Kyrychenko, Nataliia Mykolaivna; Глиненко, Валентина Вікторівна; Hlynenko, Valentyna ViktorivnaМета роботи — вивчити динаміку захворюваності на туберкульоз мешканців Сумської області за 2007—2022 рр. та привернути увагу лікарів загальної практики до актуальної проблеми нашого часу. Матеріали та методи. Проаналізовано захворюваність на туберкульоз мешканців Сумської області за 2007—2022 рр. Виділено дві групи. У першу групу дослідження (2007—2014 рр.) потрапило 5037 осіб, у другу (2015—2022 рр.) — 4218. Результати та обговорення. У 2007—2014 рр. на туберкульоз захворіло у 1,2 разу більше осіб, ніж у 2015—2022 рр. (р > 0,05). Найвища захворюваність зареєстрована у 2011 р. — 57,2 випадку на 100 тис. населення, найнижча — у 2020 та 2021 р. (32,9 і 33,4 випадку на 100 тис. населення). Показник смертності знизився з 23 на 10 тис. населення у 2007 р. до 5,2 у 2022 р. У середньому у першій групі смертність становила 18,2 на 10 тис. населення, у другій — 9,7 (р < 0,05). У 2007—2022 рр. частка дітей серед захворілих становила 3,2 %, найчастіше — це підлітки (15—17 років) — 120 (1,3 %) осіб. Найбільшу кількість випадків резистентних форм ТБ зареєстровано у 2015 р. (234), найменшу (83) — у 2022 р. До 2011 р. в Україні випадків резистентності не реєстрували. Серед стійких форм ТБ перше місце посідає мультирезистентний. Висновки. Протягом 2007—2014 рр. захворюваність на туберкульоз становила у середньому 54,5 випадку на 100 тис. населення, протягом 2015—2022 рр. — 48,6 випадку, але різниця не досягала рівня статистичної значущості. За 2020 р. удвічі знизилася захворюваність на туберкульоз порівняно з попередніми роками, що, можливо, пов’язане з епідемією COVID-19. Це призвело до зменшення звернень до первинної ланки та вплинуло на діагностику туберкульозу. Показник смертності у 2015—2022 рр. був удвічі меншим порівняно з 2007—2014 рр. (р < 0,05). Найбільша частка захворілих — це особи працездатного віку, які не працюють (55,5 і 53,3 % у групах 1 та 2 відповідно).Item Ефективність лімфотропної і парентеральної антибактеріальної терапії у хворих із гострим панкреатитом(ГО «Асоціація хірургів України», ДУ «Національний інститут хірургії і трансплантології ім. О.О. Шалімова» НАМН України, 2023) Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Ситнік, Олександр Леонідович; Sytnik, Oleksandr Leonidovych; Пак, Василь Якович; Pak, Vasyl Yakovych; Медведєва, І.М.Мета. Порівняти в умовах клініки результати застосування при гострому панкреатиті лімфотропної антибактеріальної терапії і стандартної методики парентерального введення антибіотиків. Матеріали і методи. Вивчено клінічні дані, значення лейкоцитарного і гематологічного індексів інтоксикації та деякі інші показники імунітету на тлі лімфотропної і стандартної антибактеріальної терапії. З огляду на це хворі були розподілені на дві групи. Хворим основної групи антибіотики вводили лімфотропно, хворим контрольної групи – стандартно. Результати. У хворих основної групи больовий синдром, нудота і блювання регресували протягом 2 діб лікування. Протягом 5 діб лікування зникали ознаки інтоксикації. У пацієнтів, госпіталізованих у 1–шу добу маніфестації гострого панкреатиту, значення лейкоцитарного індексу інтоксикації після 5 днів лімфотропної антибактеріальної терапії був на рівні відповідного показника практично здорових людей, кількість CD3 і CD4 статистично значущо зростала, розміри запально зміненої підшлункової залози зменшувалися. Висновки. Лімфотропне введення антибіотиків і протизапальних засобів сприяє гальмуванню запального процесу в підшлунковій залозі. На тлі зворотного розвитку запалення швидше покращуються клінічна симптоматика гострого панкреатиту, показники загальних маркерів запального процесу та клітинного імунного захисту. Отримані дані свідчать про перевагу лімфотропної антибактеріальної терапії над стандартною (парентеральною) при лікуванні гострого панкреатиту.