Навчально-науковий медичний інститут (НН МІ)
Permanent URI for this communityhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/40
Browse
43 results
Search Results
Item Профілактика місцевих ускладнень герніопластики у пацієнтів із вентральними грижами великих розмірів на тлі ожиріння(Державна установа «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В.Т. Зайцева НАМН України», 2024) Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Кравець, Олександр Валерійович; Kravets, Oleksandr Valeriiovych; П'ятикоп, Геннадій Іванович; Piatykop, Hennadii Ivanovych; Даниленко, Ігор Анатолійович; Danylenko, Ihor Anatoliiovych; Пак, Василь Якович; Pak, Vasyl YakovychМета. Вивчення ефективності профілактичних за-ходів щодо розвитку ранових ускладнень герніопластики у хворих на вентральні грижі великих розмірів у осіб, які страждають на ожиріння. Матеріали та методи. Проведено аналіз результатів лікування 365 хворих з вентральними грижами у осіб, що мали ожиріння різного ступеня. Залежно від стану грижових воріт, алопластику проводили за одним із трьох варіантів: «Onlay», «Inlay» або «Sublay» з активним дренуванням. Комплекс заходів з метою профілактики розвитку місцевих ускладнень включав зниження індексу маси тіла, антибіотикопрофілактику, інтраопераційне промивання ран розчинами антисептиків, промивання ран через дренажі розчинами антисептиків, застосування еластичного бандажу. Результати. Застосування профілактичних заходів дозволило знизити кількість ускладнень на 9,3%. Найбільша їх кіль-кість спостерігалась у хворих із ІІІ та ІV ступенем ожиріння і у хворих, яким виконувалася пластика за методом «Onlay». Висновки. Ожиріння є фактором ризику розвитку після-операційних ускладнень у хворих, оперованих з приводу вен-тральних гриж великих розмірів. Методом вибору при їхньому оперативному лікуванні доцільно використовувати техніку «Sublay». Використання комплексу профілактичних заходів до-зволяє знизити частоту місцевих ускладнень та зменшити тривалість перебування хворих у стаціонарі.Item Ефективність лімфотропної і парентеральної антибактеріальної терапії у хворих із гострим панкреатитом(ГО «Асоціація хірургів України», ДУ «Національний інститут хірургії і трансплантології ім. О.О. Шалімова» НАМН України, 2023) Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Ситнік, Олександр Леонідович; Sytnik, Oleksandr Leonidovych; Пак, Василь Якович; Pak, Vasyl Yakovych; Медведєва, І.М.Мета. Порівняти в умовах клініки результати застосування при гострому панкреатиті лімфотропної антибактеріальної терапії і стандартної методики парентерального введення антибіотиків. Матеріали і методи. Вивчено клінічні дані, значення лейкоцитарного і гематологічного індексів інтоксикації та деякі інші показники імунітету на тлі лімфотропної і стандартної антибактеріальної терапії. З огляду на це хворі були розподілені на дві групи. Хворим основної групи антибіотики вводили лімфотропно, хворим контрольної групи – стандартно. Результати. У хворих основної групи больовий синдром, нудота і блювання регресували протягом 2 діб лікування. Протягом 5 діб лікування зникали ознаки інтоксикації. У пацієнтів, госпіталізованих у 1–шу добу маніфестації гострого панкреатиту, значення лейкоцитарного індексу інтоксикації після 5 днів лімфотропної антибактеріальної терапії був на рівні відповідного показника практично здорових людей, кількість CD3 і CD4 статистично значущо зростала, розміри запально зміненої підшлункової залози зменшувалися. Висновки. Лімфотропне введення антибіотиків і протизапальних засобів сприяє гальмуванню запального процесу в підшлунковій залозі. На тлі зворотного розвитку запалення швидше покращуються клінічна симптоматика гострого панкреатиту, показники загальних маркерів запального процесу та клітинного імунного захисту. Отримані дані свідчать про перевагу лімфотропної антибактеріальної терапії над стандартною (парентеральною) при лікуванні гострого панкреатиту.Item Поліморфізм генів прозапальних та протизапальних цитокінів у хворих із гострим панкреатитом у північно–східному регіоні України(ГО «Асоціація хірургів України», ДУ «Національний інститут хірургії і трансплантології ім. О.О. Шалімова» НАМН України, 2022) Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Ситник, Ольга Андріївна; Sytnyk, Olha Andriivna; Пак, Василь Якович; Pak, Vasyl YakovychРеферат Мета. Визначити вплив поліморфізму генів прозапального – інтерлейкіну–8 А–251Т (rs 4073) та протизапального – інтерлейкіну–10 С–592А (rs 1800872) цитокінів на перебіг гострого панкреатиту. Матеріали і методи. Методом полімеразної ланцюгової реакції вивчено поліморфізм генів прозапального – інтерлейкіну–8 А–251Т (rs 4073) і протизапального – інтерлейкіну–10 С–592А (rs 1800872) цитокінів у 83 хворих із гострим панкреатитом. Контрольну групу склали 60 здорових осіб без гострого панкреатиту в анамнезі. Результати. Визначено частоту поліморфізму генів інтерлейкіну–8 А–251Т (rs 4073) та інтерлейкіну–10 С–592А (rs 1800872) при набряковій і деструктивній формах гострого панкреатиту, а також у оперованих пацієнтів. Висновки. Перехід гострого панкреатиту в некротичну форму не був пов’язаний із видом поліморфізму генів прозапального – інтерлейкіна–8 А–251Т (rs 4073) та протизапального – інтерлейкіну–10 С–592А (rs 1800872) цитокінів. У носіїв генотипу Т/Т гена інтерлейкіна–8 А–251Т (rs 4073) статистично значущо частіше виконували оперативні втручання з приводу ускладнень гострого панкреатиту. Поліморфізм А/Т гена інтерлейкіну–8 А–251Т (rs 4073) та, можливо, поліморфізм А/А гена інтерлейкіну–10 С–592А (rs 1800872) асоціювалися із сприятливим, неускладненим перебігом гострого панкреатитуItem Науковий твір «Лімфотропна антибактеріальна терапія при бойовій травмі органів черевної порожнини»(Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності", 2022) Дужий, Ігор Дмитрович; Дужий, Игорь Дмитриевич; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Шимко, Володимир В'ячеславович; Шимко, Владимир Вячеславович; Shymko, Volodymyr V'iacheslavovych; П'ятикоп, Геннадій Іванович; Пятикоп, Геннадий Иванович; Piatykop, Hennadii Ivanovych; Пак, Василь Якович; Пак, Василий Яковлевич; Pak, Vasyl Yakovych; Даниленко, Ігор Анатолійович; Даниленко, Игорь Анатольевич; Danylenko, Ihor AnatoliiovychОсновна проблема гнійної хірургії – у тому, що після внутрішньовенного і внутрішньом’язевого введення антибіотики не досягають більшості вражених органів. Після лімфотропного введення препарати досягають «адресантів» у достатній кількості для гальмування росту мікрофлори, що забезпечує їхню альтернативність.Item Прогнозування перебігу панкреатогенного перитоніту(ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т.Зайцева НАМН України», 2023) Дужий, Ігор Дмитрович; Дужий, Игорь Дмитриевич; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Ситнік, Олександр Леонідович; Сытник, Александр Леонидович; Sytnik, Oleksandr Leonidovych; Шимко, Володимир В'ячеславович; Шимко, Владимир Вячеславович; Shymko, Volodymyr V'iacheslavovych; Медведєва, І.М.; Пак, Василь Якович; Пак, Василий Яковлевич; Pak, Vasyl YakovychПеритонеальний ексудат при гострому панкреатиті виявляється у 60-80 % хворих на гострий деструктивний пан креатит. Ексудат у таких хворих має високу токсичність, що сприяє розвитку поліорганній недостатності. Мета досліджень – визначити прогностичні крітерії усклад неного перебігу та виникнення показань до проведення опера тивних втручань у хворих із панкреатогенним перитонітом на тлі гострого панкреатиту. Матеріали та методи. Дослідження представлене ретроспек тивним аналізом результатів лікування 69 хворих на гострий панкреатит, ускладнений панкреатогенним перитонітом. Хво рим проводили клінічні, лабораторні та інструментальні об стеження. Результати дослідження та їх обговорення. Визначені клініко лабораторні предиктори щодо розвитку гострого деструктивно го панкреатиту, ускладненого панкреатогенним перитонітом. Предикторам надано бальну оцінку. Висновки. Враховуючи бальну оцінку клініко–лабораторних предикторів, було визначено три прогностичні групи щодо ускладненого перебігу гострого панкреатиту та виникнення показань до проведення оперативних втручань: за кількості балів до 10 – прогноз сприятливий, при 11–14 балах – прогноз сумнівний, при ≥ 15 балів – несприятливий.Item Особливості біоценозу трофічних виразок на тлі хронічної венозної недостатності, можливості лікування(Національна академія медичних наук України, ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України», Харківський національний медичний університет,, 2022) Дужий, Ігор Дмитрович; Дужий, Игорь Дмитриевич; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Бєлай, Володимир Станіславович; Белай, Владимир Станиславович; Bielai, Volodymyr Stanislavovych; Суходуб, Леонід Федорович; Суходуб, Леонид Федорович; Sukhodub, Leonid Fedorovych; Пак, Василь Якович; Пак, Василий Яковлевич; Pak, Vasyl Yakovych; Ясніковський, Олег Михайлович; Ясниковский, Олег Михайлович; Yasnikovskyi, Oleh MykhailovychПричинами тривалого загоєння ТУ нижніх кінцівок є бактеріальне обсіменіння виразок з утворенням біоплівок. Актуальність проблеми. Частота ТУ нижніх кінцівок, мікробна резистентність та значна частота рецидивів (20–70 %) визначає та обґрунтовує актуальність проблеми. Мета. Вивчити особливості біоценозу ТУ нижніх кінцівок та можливість лікування без застосування антибіотиків. Матеріали та методи. Пацієнти з ТУ були розділені на дві групи. До першої (основної) групи (n = 57) увійшли пацієнти, які отримували апатитополімерну дренажну пов’язку, до другої групи (порівняння) – пацієнти, які отримували традиційне лікування (n = 53). Досліджено мазки з ранової поверхні ТУ на чутливість до АПДБ. Результати і обговорення. Інтенсивність мікробної контамінації ТУ до лікування становила 106 КУО/мл, на 3 добу після застосування АПДБ — 104 КУО/мл, на 5 добу — 103 КУО/мл. Середня швидкість загоєння рани становила 0,42 см2/добу площі поверхні рани. Висновки. 1. У ТУ мікробіоцинозів домінує Staphylococcus ssp — 52,7 %, E. coli — 34,6 %. 2. Застосування APDB без використання антибіотиків зменшує мікробну контамінацію. 3. Середня тривалість лікування в основній групі становила 19,6 дня, у групі порівняння — 28,2 дня.Item Рівень нейтрофільної еластази як показання до хірургічного лікування туберкульозу легень(ТОВ «ВІТ-А-ПОЛ», 2022) Дужий, Ігор Дмитрович; Дужий, Игорь Дмитриевич; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Олещенко, Галина Павлівна; Олещенко, Галина Павловна; Oleshchenko, Halyna Pavlivna; Гресько, Ігор Яремович; Гресько, Игорь Еремеевич; Hresko, Ihor Yaremovych; Пак, Василь Якович; Пак, Василий Яковлевич; Pak, Vasyl YakovychПатогенез туберкульозу є складним, участь у ньому протеолітичної системи не викликає сумнівів, принаймні у фазу розпаду. Уточнення цієї ланки патогенезу, на нашу думку, зможе розширити діагнос- тичні можливості та можливості лікування туберкульозу легень, зокрема й хірургічного. Проте стан протеолітичної системи та її окремих складових частин при туберкульозі практично не вивчався, що підкреслює актуальність проблеми. Мета роботи — вивчити рівень нейтрофільної еластази (НЕ) як провідного ферменту протеолітич- ної системи у хворих на туберкульоз легень не лише для розширення діагностичних можливостей за підозри на туберкульоз, а й для уточнення особливостей його перебігу та можливого обсягу і показань до хірургічного втручання. Матеріали та методи. Під нашим клінічним спостереженням перебували 66 хворих на туберку- льоз легень, яких було поділено на дві групи залежно від стійкості мікобактерій туберкульозу до проти- туберкульозних препаратів. Першу групу склали 39 (59,1 %) осіб, у яких мікобактерії були чутливими до протитуберкульозних препаратів. До другої групи увійшли 27 (40,9 %) досліджених із мультирезис- тентним туберкульозом легень. Результати та обговорення. Встановлено, що у хворих на чутливі форми специфічного процесу рівень еластази перебував у межах 35,2—215,1 нмоль/хв мл і в середньому становив 110,1 нмоль/хв мл. У хворих на мультирезистентний туберкульоз (друга група) рівень еластази перебував у межах 34,6— 163,1 нмоль/хв мл, що в середньому становило 78,4 нмоль/хв - мл (р < 0,05). Найвищий рівень НЕ (93,0 нмоль/хв мл) мав місце у хворих на інфільтративний туберкульоз легень. За наявності дисемінова- ного туберкульозу легень рівень НЕ становив 74,5 нмоль/хв - мл, що значно менше (на 18,5 нмоль/хв мл, або в 1,25 разу), ніж при інфільтративному. При туберкуломі значення еластази становило 68,1 нмоль/хв мл. При фіброзно-кавернозному туберкульозі легень рівень НЕ був найнижчим (30,9 нмоль/хв - мл). Висновки. Рівень нейтрофільної еластази у хворих на чутливий туберкульоз легень порівняно із хво- рими на мультирезистентний туберкульоз легень був достовірно вищим (в 1,4 разу). Зменшений рівень нейтрофільної еластази характеризує зменшену активність протеолітичної системи крові і може бути ознакою хронізації туберкульозного процесу, що обґрунтовує застосування хірургічного лікування.Item Гемопневмоторакс і пневмоторакс як ускладнення COVID-19 (випадки з практики)(ТОВ «ВІТ-А-ПОЛ», 2021) Дужий, Ігор Дмитрович; Дужий, Игорь Дмитриевич; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Олещенко, Галина Павлівна; Олещенко, Галина Павловна; Oleshchenko, Halyna Pavlivna; Голубничий, Станіслав Олександрович; Голубничий, Станислав Александрович; Holubnychyi, Stanislav Oleksandrovych; Пак, С.Я.; Пак, Василь Якович; Пак, Василий Яковлевич; Pak, Vasyl YakovychНаслідки пандемії COVID-19 людство ще достеменно не оцінило. Оскільки вірус уражує переважно ендотелій судин, ускладнення можуть зачепити всі органи і системи. Найпоширенішими ознаками захворювання бувають задишка різного ступеня і слабкість. Задишка зумовлюється гіпоксемією і гіпо- ксією. Об’єктивним виявом гіпоксії є рівень насичення крові киснем. При його значенні до 92—90 % виникає потреба в кисневій терапії. Найчастішими ускладнен нями COVID-19 вважаються пневмонія (15,7—100 %), гострий респіраторний дистрес-синдром (3—90 %), ураження серця і печінки (4—53 %). Тому перш за все необхідно запобігти розвитку саме цих ускладнень. Голов ним візуальним виявом ускладненого перебігу вважають дані спіральної комп’ютерної томографії, яку проводять на 12—18-у добу лікування. Але за цей час можуть розвинутися також інші ускладнення — синдром плеврального випоту, пневмоторакс, гемоторакс, піопневмоторакс. Їхня діагностика в умовах кисневої терапії і штуч- ної вентиляції легень (ШВЛ) дуже складна, що й визначає актуальність проблеми. Мета роботи — поділитися досвідом несвоєчасної діагностики ускладнень за типом пневмотораксу і гемопневмотораксу. Матеріали та методи. Під нашим спостереженням перебували троє хворих на COVID-19. У двох хворих інфекція була ускладнена пневмотораксом, в одного — гемопневмотораксом. Обстеження про- водили за стандартними клінічними методами із застосуванням променевих методів та пульсокси метрії. Результати та обговорення. Консультації співробітників кафедри з приводу порушення зовніш- нього дихання і гіпоксії із застосуванням фізикальних методів дали змогу констатувати ускладнення. Усім хворим виконано дренування плевральної порожнини на тлі ШВЛ. У одного із цих хворих підтверджено гемопневмоторакс. Цей хворий вижив. Інші двоє померли. Висновки. При динамічному спостереженні хворих на COVID-19 з ознаками гіпоксії фізикальні методи обстеження (пальпація і перкусія) треба регулярно застосовувати не менше ніж 3 рази на добу та за показаннями. Для підтвердження ускладнення достатньо ультразвукової дігностики або оглядової рентгенографії.Item Дифференцированный подход к лечению спаечной непроходимости кишечника(Министерство здравоохранения Азербайджанской республики, 2020) Бойко, Віталій Миколайович; Бойко, Виталий Николаевич; Boiko, Vitalii Mykolaiovych; Микитин, Василь Зіновійович; Микитин, Василий Зиновьевич; Mykytyn, Vasyl Zinoviiovych; Пак, Василь Якович; Пак, Василий Яковлевич; Pak, Vasyl Yakovych; Пиндзин, Д.М.; Пындзын, Д.М.; Pyndzyn, D.M.; Сікора, Владислав Володимирович; Сикора, Владислав Владимирович; Sikora, Vladyslav Volodymyrovych; Линдін, Микола Сергійович; Лындин, Николай Сергеевич; Lyndin, Mykola SerhiiovychThe study was conducted to develop an individualized treatment tactics and clarify the place of the endovideolaparoscopic method in the treatment of acute adhesive intestinal obstruction. The results of treatment of 80 patients operated on for acute intestinal adhesive obstruction, divided intotwo groups, were analyzed: - Comparisons included 43 patients operated on from laparotomy access; - the 18main – 37, which used the proposed therapeutic and diagnostic approach. All patients underwent the small intestine intubation, followed by decompression, intraintestinal lavage, selective decontamination, enterosorption, enteral tube feeding. When evaluating the results of treatment of patients of both groups studied, laparoscopic technique was established as a priority. Peristalsis in patients of the second group was restored almost 2 times faster. The leukocyte index of intoxication and C-reactive blood protein returned to normal on the fifth day to 0.5 and 110.3 mg / ml, respectively. Postoperative complications in patients of the first group were 15, in the second 5, and mortality was 7.0% and 2.7%, respectively. For two years after surgery, recurrence of peritoneal adhesive disease in the first group was 35.3%, in the second 5.4%.Item До питання вивчення деяких аспектів абдомінального спайкоутворення(Сумський державний університет, 2017) Микитин, Василь Зіновійович; Микитин, Василий Зиновьевич; Mykytyn, Vasyl Zinoviiovych; Пак, Василь Якович; Пак, Василий Яковлевич; Pak, Vasyl Yakovych; Кащенко, Леонід Григорович; Кащенко, Леонид Григорьевич; Kashchenko, Leonid HryhorovychВнаслідок абдомінальних операцій у 93-100% пацієнтів відбувається адгезіогенез, а у 5-10% розвиваються прояви спайкової хвороби очеревини (СХО).