Навчально-науковий медичний інститут (НН МІ)
Permanent URI for this communityhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/40
Browse
41 results
Search Results
Item Особливості оперативного лікування сімейного туберкульозу(ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України», 2023) Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Шевченко, Юлія Юріївна; Shevchenko, Yuliia Yuriivna; Гресько, Ігор Яремович; Hresko, Ihor Yaremovych; Кириченко, Наталія Миколаївна; Kyrychenko, Nataliia MykolaivnaРезюме. Особливістю епідемічної ситуації з туберкульозу є те, що абацилювання хворих на мультирезистентний туберкульоз у Західній Європі досягають 60–65 %, а в Україні – не більше 40–45 %, після чого ці хворі залишаються на амбулаторному паліативному лікуванні, поповнюючи «рухливий» фонд джерел туберкульозу. Мета. Порівняти ефективність хірургічного лікування джерел туберкульозу і контактерів. Матеріали і методи. Вивчені особливості та ефективність лікування хворих на сімейний туберкульоз та місце хірургічних методів при цьому. Застосовані загальні, мікробіологічні та променеві методи дослідження. Операції резекційні, колапсохірургічні, симультанні. Результати дослідження. Покази до хірургічного лікування у джерел туберкульозу встановлено у 24,3 % хворих, але прооперовано 10,1 %. Поміж контактерів покази до оперативного втручання встановлено у 22,0 %, а прооперовано 7,5 %. У більшості цих хворих мав місце мультирезистентний туберкульоз. З огляду на це оперативні втручання виконувалися на тлі пневмоперитонеуму і 2–3 місяці після операції. Значний відсоток операцій носив симультанний характер. Другим оперативним втручанням при цьому були операції по зменшенню об’єму гемітораксу, що попереджало перерозтягнення легені і можливу реактивацію сухот. Висновки. Кращі результати у оперованих контактерів – наслідок належної організації лікувально-діагностичного процесу.Item Порівняння особливостей діагностики сімейного туберкульозу(Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, ПП «ІНПОЛ ЛТМ», 2023) Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Кириченко, Наталія Миколаївна; Kyrychenko, Nataliia Mykolaivna; Глиненко, Валентина Вікторівна; Hlynenko, Valentyna ViktorivnaМета роботи — порівняти особливості діагностики хворих на сімейний туберкульоз в умовах реорганізації протитуберкульозної служби. Матеріали та методи. Вивчено результати діагностики і ведення 406 хворих із осередку сімейного туберкульозу, в якому 207 хворих виявилися джерелом туберкульозу (група порівняння), а 199 — контактерами, які заразилися від осіб групи порівняння. Перші обстежувалися в сімейних лікарів, а контактери — у фтизіатрів. Результати та обговорення. Хворі групи порівняння були носіями легеневого туберкульозу (201 (97,1 %)) та позалегеневого туберкульозу (6 (2,9 %)). Супутні захворювання виявлено в 114 (55,1 %) осіб. При зверненні до сімейних лікарів протягом перших 5 днів обстеження діагноз не був установлений у групі порівняння, при зверненні у терміни до 20 днів — верифікований у 164 (79,2 %) хворих. У основній групі легеневі форми захворювання мали місце у 173 (86,9 %) хворих, позалегеневі форми — у 26 (13,1 %). У терміни до 5 днів діагноз установлено в 94 (47,2 %) осіб, у терміни до 10 днів — у 77 (37,7 %). Загалом за перших 10 днів в основній групі легеневий діагноз верифіковано у 173 (86,3 %) хворих, у групі порівняння — у 18 (8,7 %), що менше, ніж в основній групі, у 9,9 разу (р < 0,001). Висновки. Оскільки 114 хворих групи порівняння мали супутні захворювання протягом багатьох років, при маніфестації туберкульозу у них лікували «відомі» хворому та лікарю захворювання, що затримувало діагностику легеневого туберкульозу більше ніж на 20 днів. Пацієнти основної групи зверталися до лікаря з повідомленням про контакт із хворими на туберкульоз і тому отримували консультацію фтизіатра, як наслідок, верифікація легеневого туберкульозу відбувалася швидше у 9,9 разу. Обстеження хворих з підозрою на туберкульоз слід проводити відразу фтизіатрами.Item Retifanlomab-induced thyroid gland disfunction and colitis (case report)(Ivano-Frankivsk National Medical University, 2023) Кононенко, Микола Григорович; Kononenko, Mykola Hryhorovych; Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Москаленко, Юлія Василівна; Moskalenko, Yuliia VasylivnaРезюме. Ретифанлімаб - це гуманізоване та стабілізоване моноклональне антитіло до імуноглобуліну G4κ, яке зв’язується з PD-1. Обґрунтування дослідження. Пацієнти, які отримують імунотерапію, мають підвищений ризик розвитку побічних ефектів, пов’язаних з імунною системою. У цій статті представлено випадок комбінованої імунозалежної дисфункції щитовидної залози та товстої кишки, викликаної ретифанлімабом. Матеріали та методи. Ми зібрали клінічні дані та результати лабораторних досліджень пацієнта з пізньою стадією недрібноклітинного раку легені. Він отримував ретифанлімаб як терапію другої лінії по 375 мг внутрішньовенно кожні три тижні. Результати. Через 42 тижні від початку лікування ретифанлімабом спостерігалася лабораторна картина гіпертиреозу з критично низьким рівнем ТТГ і високим рівнем Т4. Крім того, протягом останніх семи днів хворий скаржився на діарею 7–8 разів на добу. Були запідозрені імуноопосередковані коліт 3 ступеня та гіпертиреоз 1 ступеня. Введення ретифанлімабу було тимчасово припинено. 750 мг метилпреднізолону вводили одноразово протягом 60 хв. На наступний день призначено преднізолон перорально в дозі 2 мг/кг/добу. Обговорення. Дисфункція щитоподібної залози 1–2 ступеня тяжкості не потребує медикаментозної терапії. Кортикостероїди (преднізолон всередину 1–2 мг/кг/добу) призначають лише при появі клінічних симптомів і відповідно 2–3 ступеню тяжкості захворювання. При початкових симптомах коліту достатньо призначення лопераміду. Однак більш важкі випадки потребують системних кортикостероїдів і тимчасової відміни препарату. При розвитку загрозливих для життя станів імунотерапію припиняють остаточно. Висновки. Імунотерапія завжди пов’язана з ризиком розвитку імунозалежних побічних ефектів. Цілеспрямований моніторинг лабораторних результатів і клінічних симптомів є запорукою безпечного лікування інгібіторами імунних контрольних точок.Item Вплив лімфотропної антибактеріальної терапії на чоловічій фактор непліддя(ГО «Європейська наукова платформа» (Вінниця, Україна), ТОВ «International Centre Corporative Management» (Відень, Австрія), 2023) Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Сікора, Володимир Віталійович; Sikora, Volodymyr Vitaliiovych; Черкашин, А.В.За даними літератури від непліддя у світі страждає від 50 до 100 млн. осіб. В Україні поміж сімейних пар неплідність фіксується майже у 20 %. Захворювання чоловіків призводить до нездатності запліднення у 45 % таких випадків. Найбільш часто таким захворюванням буває запалення передміхурової залози. Актуальність проблеми полягає у недостатній ефективності традиційної антибактеріальної терапії простатитів. Мета роботи – вивчити ефективність лімфотропної антибактеріальної терапії при простатитах, прослідкувавши її вплив на репродуктивну здатність. Результати дослідження. Вплив лімфотропної антибактеріальної терапії на санацію передміхурової залози за вмістом лейкоцитів і лецитинових зерен у її секреті та зміною репродуктивної функції перевершує такий традиційних методів. Висновки. Лімфотропна антибактеріальна терапія веде до санації передміхурової залози протягом 5–10 діб і до значного збільшення лецитинових зерен. Протягом 2 років після лімфотропної терапії «неплідні» сім’ї поповнилися у 83,8 %, тоді як після традиційної терапії лише у 16,2 %, що свідчить за адресність і ефективність першої.Item Динаміка захворюваності на туберкульоз у Сумській області(Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, ПП «ІНПОЛ ЛТМ», 2023) Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Олещенко, Галина Павлівна; Oleshchenko, Halyna Pavlivna; Кириченко, Наталія Миколаївна; Kyrychenko, Nataliia Mykolaivna; Глиненко, Валентина Вікторівна; Hlynenko, Valentyna ViktorivnaМета роботи — вивчити динаміку захворюваності на туберкульоз мешканців Сумської області за 2007—2022 рр. та привернути увагу лікарів загальної практики до актуальної проблеми нашого часу. Матеріали та методи. Проаналізовано захворюваність на туберкульоз мешканців Сумської області за 2007—2022 рр. Виділено дві групи. У першу групу дослідження (2007—2014 рр.) потрапило 5037 осіб, у другу (2015—2022 рр.) — 4218. Результати та обговорення. У 2007—2014 рр. на туберкульоз захворіло у 1,2 разу більше осіб, ніж у 2015—2022 рр. (р > 0,05). Найвища захворюваність зареєстрована у 2011 р. — 57,2 випадку на 100 тис. населення, найнижча — у 2020 та 2021 р. (32,9 і 33,4 випадку на 100 тис. населення). Показник смертності знизився з 23 на 10 тис. населення у 2007 р. до 5,2 у 2022 р. У середньому у першій групі смертність становила 18,2 на 10 тис. населення, у другій — 9,7 (р < 0,05). У 2007—2022 рр. частка дітей серед захворілих становила 3,2 %, найчастіше — це підлітки (15—17 років) — 120 (1,3 %) осіб. Найбільшу кількість випадків резистентних форм ТБ зареєстровано у 2015 р. (234), найменшу (83) — у 2022 р. До 2011 р. в Україні випадків резистентності не реєстрували. Серед стійких форм ТБ перше місце посідає мультирезистентний. Висновки. Протягом 2007—2014 рр. захворюваність на туберкульоз становила у середньому 54,5 випадку на 100 тис. населення, протягом 2015—2022 рр. — 48,6 випадку, але різниця не досягала рівня статистичної значущості. За 2020 р. удвічі знизилася захворюваність на туберкульоз порівняно з попередніми роками, що, можливо, пов’язане з епідемією COVID-19. Це призвело до зменшення звернень до первинної ланки та вплинуло на діагностику туберкульозу. Показник смертності у 2015—2022 рр. був удвічі меншим порівняно з 2007—2014 рр. (р < 0,05). Найбільша частка захворілих — це особи працездатного віку, які не працюють (55,5 і 53,3 % у групах 1 та 2 відповідно).Item Ефективність лімфотропної і парентеральної антибактеріальної терапії у хворих із гострим панкреатитом(ГО «Асоціація хірургів України», ДУ «Національний інститут хірургії і трансплантології ім. О.О. Шалімова» НАМН України, 2023) Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Ситнік, Олександр Леонідович; Sytnik, Oleksandr Leonidovych; Пак, Василь Якович; Pak, Vasyl Yakovych; Медведєва, І.М.Мета. Порівняти в умовах клініки результати застосування при гострому панкреатиті лімфотропної антибактеріальної терапії і стандартної методики парентерального введення антибіотиків. Матеріали і методи. Вивчено клінічні дані, значення лейкоцитарного і гематологічного індексів інтоксикації та деякі інші показники імунітету на тлі лімфотропної і стандартної антибактеріальної терапії. З огляду на це хворі були розподілені на дві групи. Хворим основної групи антибіотики вводили лімфотропно, хворим контрольної групи – стандартно. Результати. У хворих основної групи больовий синдром, нудота і блювання регресували протягом 2 діб лікування. Протягом 5 діб лікування зникали ознаки інтоксикації. У пацієнтів, госпіталізованих у 1–шу добу маніфестації гострого панкреатиту, значення лейкоцитарного індексу інтоксикації після 5 днів лімфотропної антибактеріальної терапії був на рівні відповідного показника практично здорових людей, кількість CD3 і CD4 статистично значущо зростала, розміри запально зміненої підшлункової залози зменшувалися. Висновки. Лімфотропне введення антибіотиків і протизапальних засобів сприяє гальмуванню запального процесу в підшлунковій залозі. На тлі зворотного розвитку запалення швидше покращуються клінічна симптоматика гострого панкреатиту, показники загальних маркерів запального процесу та клітинного імунного захисту. Отримані дані свідчать про перевагу лімфотропної антибактеріальної терапії над стандартною (парентеральною) при лікуванні гострого панкреатиту.Item Клінічні результати застосування лімфотропної антибіотикотерапії у хворих із гострим панкреатитом(ГО «Асоціація хірургів України», ДУ «Національний інститут хірургії і трансплантології ім. О.О. Шалімова» НАМН України, 2023) Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Ситнік, Олександр Леонідович; Sytnik, Oleksandr Leonidovych; П'ятикоп, Геннадій Іванович; Piatykop, Hennadii IvanovychМета. Порівняти клінічні результати застосування при гострому панкреатиті лімфотропної терапії і стандартної методики парентерального введення препаратів. Матеріали і методи. Вивчено клінічні дані, рівні нейтрофільної еластази сироватки крові на тлі лімфотропної і стандартної медикаментозної терапії. З огляду на це хворі розподілені на дві групи. Результати. Під впливом лімфотропної терапії у хворих спостерігали істотне зменшення рівня нейтрофільної еластази сироватки крові та частоти виявлення великовогнищевого панкреонекрозу, зниження летальності майже вдвічі. Висновки. Лімфотропне введення антибіотиків і протизапальних засобів сприяє швидкому гальмуванню запального процесу в підшлунковій залозі та попереджає поглиблення панкреонекрозу завдяки інгібуванню активності нейтрофільної еластази, що знижує летальність.Item Поліморфізм генів прозапальних та протизапальних цитокінів у хворих із гострим панкреатитом у північно–східному регіоні України(ГО «Асоціація хірургів України», ДУ «Національний інститут хірургії і трансплантології ім. О.О. Шалімова» НАМН України, 2022) Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Ситник, Ольга Андріївна; Sytnyk, Olha Andriivna; Пак, Василь Якович; Pak, Vasyl YakovychРеферат Мета. Визначити вплив поліморфізму генів прозапального – інтерлейкіну–8 А–251Т (rs 4073) та протизапального – інтерлейкіну–10 С–592А (rs 1800872) цитокінів на перебіг гострого панкреатиту. Матеріали і методи. Методом полімеразної ланцюгової реакції вивчено поліморфізм генів прозапального – інтерлейкіну–8 А–251Т (rs 4073) і протизапального – інтерлейкіну–10 С–592А (rs 1800872) цитокінів у 83 хворих із гострим панкреатитом. Контрольну групу склали 60 здорових осіб без гострого панкреатиту в анамнезі. Результати. Визначено частоту поліморфізму генів інтерлейкіну–8 А–251Т (rs 4073) та інтерлейкіну–10 С–592А (rs 1800872) при набряковій і деструктивній формах гострого панкреатиту, а також у оперованих пацієнтів. Висновки. Перехід гострого панкреатиту в некротичну форму не був пов’язаний із видом поліморфізму генів прозапального – інтерлейкіна–8 А–251Т (rs 4073) та протизапального – інтерлейкіну–10 С–592А (rs 1800872) цитокінів. У носіїв генотипу Т/Т гена інтерлейкіна–8 А–251Т (rs 4073) статистично значущо частіше виконували оперативні втручання з приводу ускладнень гострого панкреатиту. Поліморфізм А/Т гена інтерлейкіну–8 А–251Т (rs 4073) та, можливо, поліморфізм А/А гена інтерлейкіну–10 С–592А (rs 1800872) асоціювалися із сприятливим, неускладненим перебігом гострого панкреатитуItem Ферментативне обґрунтування лімфотропної антибактеріальної терапії хворих на гострий панкреатит(ГО «Асоціація хірургів України», ДУ «Національний інститут хірургії і трансплантології ім. О.О. Шалімова» НАМН України, 2022) Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Кононенко, Микола Григорович; Kononenko, Mykola Hryhorovych; Ситнік, Олександр Леонідович; Sytnik, Oleksandr Leonidovych; Шимко, Володимир В'ячеславович; Shymko, Volodymyr V'iacheslavovych; Кравець, Олександр Валерійович; Kravets, Oleksandr Valeriiovych; Медведєва, І.М.Мета. Вивчити вплив антибактеріальної терапії на рівень протеолітичних ферментів на прикладі нейтрофільної еластази і клінічний перебіг гострого панкреатиту. Матеріали і методи. Досліджено дві групи хворих: в основній групі (n = 83) антибіотики вводили лімфотропним способом, у контрольній групі (n = 85) – за стандартною методикою. Вміст нейтрофільної еластази визначали в день госпіталізації і після 5 діб лікування. Результати. При госпіталізації рівень ферменту у хворих обох груп не відрізнявся. Після п’ятиденної антибактеріальної терапії кількість нейтрофільної еластази зменшувалася більше при лімфотропній терапії, ніж при стандартній. Зменшення рівня «відхиленої» нейтрофільної еластази сприяло зменшенню інфікування панкреонекрозу, що привело до зменшення кількості оперативних втручань у хворих основної групи (лімфотропна антибактеріальна терапія) у 2,1 разу і їх одужання. Висновки. Позитивний вплив лімфотропної антибактеріальної терапії на «відхилення» протеолітичних ферментів у кров і відповідно на перебіг гострого панкреатиту дає підстави рекомендувати її застосування при даному захворюванні як альтернативу стандартній методиці.Item Особливості діагностики туберкульозу плечового суглобу(ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України», 2022) Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Олещенко, Галина Павлівна; Oleshchenko, Halyna Pavlivna; Кравець, Олександр Валерійович; Kravets, Oleksandr Valeriiovych; Бряник, Владислав Володимирович; Brianyk, Vladyslav Volodymyrovych; Юрченко, Олександр Петрович; Yurchenko, Oleksandr PetrovychЗгідно даних Всесвітньої організації охорони здоров’я у світі щорічно виявляється близько 10 млн вперше захворівших на туберкульоз, 1,5 млн з них помирає. Легеневий і позалегеневий туберкульоз нерідко перебігає нетипово під масками інших захворювань, що затримує діагностику. У рамках реорганізації охорони здоров’я і фтизіатричної служби скорочена кількість фтизіатрів і знайти фахівця не просто, що визначає актуальність проблеми. Мета роботи. Загострити увагу лікарів первинної ланки і фахівців на можливостях нетипового перебігу різних форм туберкульозу. Матеріали і методи. Спостерігали 5 хворих на кісткові форми туберкульозу, а поміж них 2-х хворих на осумковані форм емпієми плеври. Результати та їх обговорення. Хворі на кістковий туберкульоз спостерігалися різними фахівцями до встановлення діагнозу 4 – 6 місяців. Оперували хворих на тлі гепаринопрофілактики тромбоемболій. Висновки. З метою запобігання діагностичних помилок про туберкульоз потрібно про нього пам’ятати і застосовувати бактеріологічні методи діагностики. При оперативних втручаннях у осіб старшого віку потрібна гепаринопрофілактика.