Навчально-науковий медичний інститут (НН МІ)
Permanent URI for this communityhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/40
Browse
32 results
Search Results
Item Стан міцності з’єднання композиційних матеріалів з дентином при різних протоколах його препарування і адгезивної підготовки(не видавався, 2025) Лахтін, Юрій Володимирович; Lakhtin, Yurii Volodymyrovych; Григор'єв, Денис Генадійович; Hryhoriev, Denys HenadiyovychВступ. Методи попередньої обробки дентину перед відновленням зуба є ключовими для забезпечення міцного з’єднання реставраційного матеріалу з твердими тканинами, що визначає довготривалість утримання реставрацій. Попри численні дослідження, ефективність різних протоколів препарування та адгезивної підготовки залишається предметом дискусій. Мета дослідження. Визначити міцність з’єднання на розтяг між реставраційним матеріалом і дентином при застосуванні різних методів препарування та адгезивної обробки. Матеріали і методи. У 20 видалених третіх молярах емаль зішліфовували до дентину. Зразки поділено на 4 групи (по 5). У групах 1 і 2 застосовували ротаційні інструменти, у групах 3 і 4 — повітряно-абразивну обробку. У зразках 1 і 3 дентин не протравлювали; у зразках 2 і 4 — застосовували гель фосфорної кислоти. Усі зразки обробляли адгезивом Charisma GLUMA® Bond 5 та композитом Charisma «SMART». Міцність з’єднання визначали методом розтягування на машині УМ-500. Статистичний аналіз проводили у STATA 19 з використанням ANOVA і тесту Бонферроні. Результати. Найменшу міцність з’єднання виявлено у зразках без протравлення. Значно вищі показники зафіксовано при попередньому протравленні дентину. Відмінності між групами з протравленням і без нього були статистично значущими (p<0,05). Між групами з протравленням, але різними методами препарування, достовірних відмінностей не виявлено (p>0,05). Сукупний вплив методу препарування й адгезивної підготовки становив 83,3% загальної варіації. Висновки. Поєднання протравлення з повітряно-абразивним або роторним препаруванням забезпечує високу ефективність з’єднання. Найвищу міцність забезпечує повітряно-абразивне препарування з наступним протравленням, але ця перевага над традиційним роторним протоколом статистично незначуща.Item The proportion of secondary caries in the work load of dentist(Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, 2024) Kuzenko, Yevhen Viktorovych; Москаленко, Павло Олександрович; Moskalenko, Pavlo Oleksandrovych; Галич, Людмила Вікторівна; Галич, Людмила Вікторівна; Личко, Світлана Олександрівна; Lychko, Svitlana Oleksandrivna; Кузенко, Євген ВікторовичМетою дослідження було встановлення частки зубів із вторинним карієсом серед каріозних уражень у дитячого та дорослого населення для визначення обсягу робочого навантаження на лікарів з приводу первинного та вторинного карієсу зубів. Проведено цільове епідеміологічне дослідження стоматологічного статусу 264 мешканців Сумської області вікової групи 35-44 років та 364 дітей 3, 6, 12 та 15 років. При аналізі результатів визначали поширеність, інтенсивність карієсу. Інтенсивність карієсу зубів у дорослих оцінювали за інтегрованими індексом КПВ та кп у дітей. Встановлено, що поширеність карієсу серед 3-річних дітей становила 34,0% (95% ДІ: 25; 43), 6-річних – 69,0% (95% ДІ: 59; 78), 12-річних – 62,0% (95% ДІ: 52; 72), 15-річних – 68,0 (95% ДІ: 58; 77), дорослих – 100%. Інтенсивність карієсу у віці 3 роки за індексом кп дорівнювала 1,54±0,11 зубів, 6 років (КПВ + кп) – 3,16±0,15 зубів, 12 років (КПВ) – 2,33±0,12, 15 років (КПВ) – 2,86±0,18 і у дорослих КПВ становив 14,91±0,37 зубів. Потребували лікування зубів з приводу первинного карієсу 64,0±13,0% дітей у віці 3 роки, 52,9±6,0% – 6 років, 30,0±10,0% – 12 років, 48,5±6,1% – 15 років, 47,2±2,9% – дорослі. Потребували лікування зубів з приводу вторинного карієсу 36,0±13,0% дітей у віці 3 роки, 47,1±6,0% – 6 років, 70,0±10,05% – 12 років, 51,5±6,1% – 15 років, дорослі – 52,8±3,3%. Таким чином, майже половина робочого часу лікаря-стоматолога припадає саме на повторні візити хворих для усунення наслідків неякісного лікування первинного карієсу зубів, що виникло з низки причин.Item Адгезивний потенціал мікрорельєфу поверхонь емалі і дентину при різних протоколах препарування(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Лахтін, Юрій Володимирович; Lakhtin, Yurii Volodymyrovych; Григор’єв, Денис Генадійович; Hryhoriev, Denys HenadiiovychМета дослідження. Оцінити адгезивний потенціал мікрорельєфу поверхні твердих тканин зубів при різних протоколах препарування і адгезивної підготовки. Матеріали та методи дослідження. Видалені імпактні треті моляри сепарували в медіо-дистальному напрямку, отримували дві половини коронкової частини, з яких в залежності від протоколів препарування і адгезивної підготовки формували 4 групи: 1 – препарування ротаційними інструментами без протравлення тканин, 2 - препарування ротаційними інструментами з протравленням 37% гелем фосфорної кислоти, 3 - препарування повітряно-абразивним методом без протравлення, 4 - препарування повітряно-абразивним методом протравленням. Поверхню зразків вивчали під оптичним мікроскопом, фотографували з наступною екстраполяцію зображень в програму з відкритим вихідним кодом для аналізу та обробки зображень ImageJ. Аналізували 2D- та 3D- зображення поверхні (профілю мікрорельєфу) за типом поверхні, її структурою, рельєфом, оптичними характеристиками. Результати. В 1-й групі зразків рельєф поверхні емалі з глибокими борозенками і задирками, нерівномірна мікроструктура, мінімальна шорсткість, відсутність мікропор, пригладжена структура. Гладка поверхня дентину з мінімальними мікротріщинами, обмежена відкритість дентинних канальців, наявність змащеного шару. Помірний потенціал адгезії через відсутність мікромеханічної ретенції і обмежену відкритість канальців у дентині. В 2-й групі - більш виражений мікрорельєф емалі з численними мікропорами і порожнинами. Відкриті дентинні канальці та колагенова мережа. Високий адгезивний потенціал завдяки мікромеханічній ретенції та наступної гібридизації дентину. В 3-й групі - менш агресивний рельєф поверхні емалі, проте з чіткою мікрошорсткістю. Однорідна, шорстка поверхня дентину з частково відкритими канальцями. Помірно високий адгезивний потенціал через однорідність і помірну мікромеханічну ретенцію. в 4-й групі - виражений мікрорельєф емалі і наявність мікропор. Рівномірне відкриття дентинних канальців, чітка пориста структура дентину. Найвищий адгезивний потенціал серед досліджених протоколів. Висновки. Найкращі умови мікрорельєфу для адгезії спостерігаються у зразків 4-ї групи. Мікрорельєф поверхні зразків 2-ї групи також показує хороші умови для зчеплення, але структура тканин зуба менш відкрита. Мікрорельєф поверхні 3-ї групи зразків демонструє задовільний потенціал до адгезії, хоча кислота могла б його посилити. Мікрорельєф поверхні 1-ї групи є найменш сприятливим для зчеплення: мінімальна шорсткість, відсутність мікропор, пригладжена структура.Item Капіляроскопічна картина в яснах при супраоклюзійних співвідношеннях окремих зубів у віковому аспекті(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Звягін, Сергій Миколайович; Zviahin, Serhii Mykolaiovych; Лахтін, Юрій Володимирович; Lakhtin, Yurii VolodymyrovychМета дослідження. Вивчення капіляроскопічної картини ясену людей різних вікових груп при супраоклюзійних співвідношеннях окремих зубів. Матеріали і методи дослідження. Було проведено функціональні дослідження мікроциркуляції тканин пародонта при супраоклюзійних співвідношеннях зубів у пацієнтів різних вікових груп. Дослідження проведене у 60 пацієнтів (23 чоловіків і 37 жінок) віком від 25 до 75 років без супутньої соматичної патології. Всі пацієнти були поділені на 2 групи: контрольну (11 чоловіків і 19 жінок) та дослідну (12 чоловіків і 18 жінок). Кожна група поділялась на 3 підгрупи залежно від віку: молодого віку (25 – 44 роки), середнього віку (45 – 60 років) та похилого віку (60 – 75 років) за класифікацією ВООЗ. До контрольної групи увійшли пацієнти з інтактним пародонтом без ознак супраоклюзії зубів, до дослідної - з інтактним пародонтом з ознаками супраоклюзії окремих зубів. Розподіл пацієнтів за віком і статтю по групам і підгрупам. Наявність супраоклюзійних співвідношень окремих зубів визначали за допомогою комп’ютерного аналізу, використовуючи апарат «T-Scan III» фірми Tekscan, Inc., Boston, USA, а отримані дані зберігали в персональному комп’ютері. Для неінвазивного дослідження мікроциркуляції тканин пародонта застосовували комп'ютерний портативний мікроскоп Didital Mscroscope зі збільшенням 5 крат. Цей метод заснований на прижиттєвому дослідженні біологічних об'єктів за допомогою оптичної системи високої роздільної здатності. Комп'ютерний капіляроскоп складається з датчика з вбудованою освітлювальною системою, яка посилаючи світловий пучок на досліджувану ділянку ясен, допомагає візуалізувати малоконтрастні об'єкти судинної системи. Аналіз капіляроскопічної картини включав у себе визначення розподілу капілярів в маргінальній частині ясен, їх форму, архітектоніку, кількість в полі зору. Дослідження, проведене відповідно вимогам наказу МОЗ України № 281 від 01.11.2000, Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації про етичні принципи проведення наукових медичних досліджень за участю людини. Усі його учасники підписали інформовану згоду на використання своїх даних у рамках наукових досліджень. Статистичну обробку даних проводили за допомогою програми AtteStat v.12,5 з визначенням середньої та її похибки (M±m). Нормальність вибірок визначали за критерієм Колмогорова-Смирнова. Вірогідну значущість різниці отриманих даних проводили за параметричним критерієм Ст’юдента для двох незалежних вибірок (при р ≤ 0,05). Наукова новизна. Кількість капілярів у людей дослідної групи була менше відповідних показників контрольної групи (р<0.05). У пацієнтів молодого віку кількість капілярів менша на 20,7%, середнього віку - на 23,2%, похилого віку - на 24,6%. Також відмічається, що кількість капілярів в полі зору всередині як контрольної, так і дослідної групи знижуються з віком. Висновки. Наявність супраоклюзійних співвідношень окремих зубів викликає зниження кількості капілярів в полі зору тканин пародонта у людей всіх вікових груп. Кількості капілярів у яснах також знижується з віком, незалежно від стану оклюзії.Item Genetic alterations affect immune contexture of non-small cell lung cancer: Ukrainian study(Frontiers Media S.A., 2025) Kozakov, D.S.; Kobyliak, N.M.; Livshun, S.S.; Seleznov, O.O.; Koshyk, O.O.; Matvieieva, A.S.; Shparyk, Y.V.; Kolesnik, O.P.; Москаленко, Юлія Василівна; Moskalenko, Yuliia Vasylivna; Винниченко, Олександр Ігорович; Vynnychenko, Oleksandr Ihorovych; Москаленко, Роман Андрійович; Moskalenko, Roman Andriiovych; Kropyvko, S.V.; Khmel, A.V.; Shkurupii, B.M.; Сулаєва, Оксана Миколаївна; Sulaieva, Oksana MykolaivnaВступ: Хоча роль різних генетичних змін була підкреслена серед факторів, що впливають на відповідь на імунотерапію при немалоклітинному раку легень (NSCLC), взаємозв’язки між онкогенними драйверними варіантами та змінами у циклі імунної відповіді на рак залишаються неясними. Мета: Метою дослідження було виявити зв’язки між молекулярним та імунним контекстом NSCLC. Матеріали та методи: У цьому когортному дослідженні було включено 254 випадки NSCLC (193 аденокарциноми легень (LUAD; 76%) та 61 плоскоклітинні карциноми (SCC; 24%)), для яких були доступні патоморфологічні висновки та дані секвенування нового покоління (NGS). По-перше, оцінювали частоту та спектр генетичних змін в українській когорті. По-друге, було вивчено взаємозв’язок між онкогенними драйверними мутаціями та експресією PD-L1 у NSCLC. По-третє, оцінювали цитотоксичні Т-лімфоцити (CD8+) та макрофаги, асоційовані з пухлиною (CD163+), у зразках з мутаціями EGFR і KRAS, реаранжуванням ALK та LUAD без генетичних змін. Типи імунного мікросередовища пухлини (TME) — immune desert, immune excluded та inflamed — були визначені відповідно до циклу імунної відповіді на рак. Результати: Більше половини (52%) спостережуваних випадків NSCLC мали поодинокі (48,03%) або комбінаційні (3,94%) генетичні зміни в онкогенах. Українська когорта продемонструвала високу частоту мутацій EGFR (18,5%) та реаранжувань ALK (9,4%) з відносно помірною частотою мутацій KRAS (16,9%). Пухлини NSCLC з змінами в EGFR та ALK показували високу експресію PD-L1 та специфічну імунну контекстуру. Кількість CD8+ клітин значно відрізнялася між онкогенно-залежними та «дикого типу» LUAD (p = 0,019). NSCLC, не залежний від онкогенів, демонстрував переважання inflamed TME, багатого на CD163+ макрофаги. Натомість понад половина випадків LUAD з мутацією EGFR мала immune desert TME, тоді як ALK-реаранжовані та KRAS-мутаційні NSCLC здебільшого демонстрували immune excluded TME. Висновок: Висока експресія PD-L1 у NSCLC, зумовленому змінами EGFR та ALK, супроводжувалася переважанням низької імуногенності з переходом до ID TME у пухлинах з мутацією EGFR та IE TME у ALK-реаранжованих і KRAS-мутаційних NSCLC. Подальше вивчення механізмів, що впливають на імунну контекстуру пухлини, необхідне для персоналізованого ведення пацієнтів з урахуванням конкретних механізмів ухилення від імунної відповіді.Item The Impact of Age on the Effectiveness of Immune Checkpoint Inhibitors Therapy in Patients with Metastatic Non-Small-Cell Lung Cancer(MDPI (Multidisciplinary Digital Publishing Institute), 2025) Москаленко, Юлія Василівна; Moskalenko, Yuliia Vasylivna; Язиков, Олександр Валерійович; Yazykov, Oleksandr Valeriiovych; Васильєва, Олена Геннадіївна; Vasylieva, Olena Hennadiivna; Сміян, Катерина Олександрівна; Smiian, Kateryna Oleksandrivna; Івахнюк, Тетяна Василівна; Ivakhniuk, Tetiana Vasylivna; Будко, Ганна Юріївна; Budko, Hanna Yuriivna; Москаленко, Роман Андрійович; Moskalenko, Roman AndriiovychГлобальне старіння населення призвело до зростання захворюваності на злоякісні новоутворення, включаючи метастатичний недрібноклітинний рак легенів (мНМРЛ). Імуностаріння може впливати на ефективність інгібіторів імунних контрольних точок (ІКП). Прогностична роль віку при мНМРЛ, що лікується ІКП, залишається невизначеною. Цілі: Мета цього дослідження - оцінити, чи вік незалежно впливає на виживання, відповідь та токсичність у пацієнтів з мНМРЛ, які отримували ІКП, а також вивчити потенційну взаємодію з клінічними факторами. Методи: У цьому ретроспективному когортному дослідженні було включено 105 пацієнтів з мНМРЛ, які отримували ІКП. Пацієнтів розділили на чотири групи на основі вікових квартилів. Були зібрані клінічні, патологічні та лікувальні дані. Результати виживання аналізували за допомогою кривих Каплана-Мейєра, ROC-кривої та багатовимірних регресійних моделей Кокса, скоригованих на вплив факторів, що впливають на результат. Для вивчення впливу, пов'язаного з віком, проводили аналіз взаємодії та обмежений кубічний сплайн-аналіз. Значення p < 0,05 вважалося статистично значущим. Результати : Медіанний вік становив 60,8 років. Клінічна користь, що визначалася як об'єктивний рівень відповіді (51,4%) та рівень контролю захворювання (86,6%), суттєво не відрізнялася між віковими квартилями ( p = 0,551 та p = 0,257 відповідно). Медіана загальної виживаності також суттєво не відрізнялася ( p = 0,2853). Регресійний аналіз Кокса та сплайнове моделювання не продемонстрували незалежного зв'язку між хронологічним віком та смертністю від усіх причин (Модель 3: HR = 1,00, 95% ДІ: 0,95–1,04, p = 0,889). Однак аналіз взаємодії показав, що поганий функціональний стан за шкалою ECOG ( p = 0,001), триваліша тривалість лікування ІЦІ ( p < 0,0001) та низька експресія PD-L1 ( p = 0,017) були сильнішими предикторами смертності у пацієнтів старшого віку. Вік був пов'язаний зі збільшенням кількості імунообумовлених побічних ефектів та вищими балами індексу коморбідності Чарльсона, що свідчить про необхідність віково-специфічних стратегій лікування. Висновки: Вік сам по собі не є предиктором виживання пацієнтів з мНДРЛ, які отримують ІЦП. Однак функціональний стан, тривалість лікування та експресія PD-L1 можуть змінювати вікові результати.Item Advanced Electrospun Chitosan-(Polylactic Acid)-(Silver Nanoparticle)-Based Scaffolds for Facilitated Healing of Purulent Wounds: A Preclinical Investigation(MDPI (Multidisciplinary Digital Publishing Institute), стаття була опублікована у журналі Polymers у 2025 році., 2025) Самохін, Євген Олександрович; Samokhin, Yevhen Oleksandrovych; Варава, Юлія Валентинівна; Varava, Yuliia Valentynivna; Буцик, Анна Сергіївна; Butsyk, Anna Serhiivna; Москаленко, Роман Андрійович; Moskalenko, Roman Andriiovych; Husak, Ye.; Дригваль, Богдан Олександрович; Dryhval, Bohdan Oleksandrovych; Корнієнко, Валерія Олегівна; Korniienko, Valeriia Olehivna; Животовський, Ігор Володимирович; Zhyvotovskyi, Ihor Volodymyrovych; Kukurika, V.; Shmatkov, A.; Ramanaviciute, A.; Banasiuk, R.; Погорєлов, Максим Володимирович; Pohorielov, Maksym Volodymyrovych; Ramanavicius, A.; Корнієнко, Вікторія Володимирівна; Korniienko, Viktoriia VolodymyrivnaБіоматеріали, модифіковані антибактеріальними речовинами, включаючи наночастинки, відкривають нові можливості для ефективного лікування інфікованих ран. На жаль, більшість публікацій зосереджувалися лише на експериментах in vitro, з обмеженим розумінням їхнього потенціалу для клініки. Це дослідження оцінює ефективність in vivo електроформованих мембран хітозан/полімолочна кислота (Ch/PLA), збагачених наночастинками срібла (AgNPs), для лікування гнійних ран. Композитний біоматеріал поєднує біосумісність та антимікробну активність хітозану зі структурною цілісністю PLA, тоді як AgNPs підвищують антибактеріальну ефективність проти основних ранових патогенів, включаючи Staphylococcus aureus , Pseudomonas aeruginosa та Escherichia aureus . На щурячій моделі було створено модель гнійної рани повної товщини, і тварин розділили на три групи лікування: (i) Ch/PLA, (ii) Ch/PLA-AgNPs та (iii) PLA-хлоргексидин (контроль). Загоєння ран контролювали протягом 21 дня за допомогою макроскопічної оцінки, гістологічного, імуногістохімічного та мікробіологічного аналізу. Мембрани Ch/PLA-AgNPs значно зменшили бактеріальну колонізацію протягом 4–6 днів, сприяли утворенню грануляційної тканини та прискорили епітелізацію порівняно з немодифікованим каркасом Ch/PLA. До 15-го дня в групі Ch/PLA-AgNPs спостерігалося повне закриття рани, що можна порівняти з ранами, обробленими PLA-хлоргексидином. Імуногістохімічний аналіз виявив контрольовану запальну реакцію зі збалансованим переходом макрофагів M1/M2, що сприяє ефективній регенерації тканин. Крім того, оцінки системної токсичності не виявили значного побічного впливу на внутрішні органи. Ці результати демонструють, що електропрядені мембрани Ch/PLA-AgNPs ефективно прискорюють загоєння гнійних ран, поєднуючи антимікробний захист з біосумісною підтримкою тканин. Цей інноваційний підхід є перспективною альтернативою традиційним пов'язкам на рани та відкриває шлях для клінічного застосування в лікуванні інфікованих ран.Item Changes of the heart rate variability within the active stand test dynamics among athletes with reduced physical performance(Trenčianska univerzita Alexandra Dubčeka v Trenčíne, 2024) Олешко, Тетяна Миколаївна; Oleshko, Tetiana Mykolaivna; Атаман, Юрій Олександрович; Ataman, Yurii Oleksandrovych; Олешко, Олександр Миколайович; Oleshko, Oleksandr Mykolaiovych; Dereka, T.; Глущенко, Вікторія Валеріївна; Hlushchenko, Viktoriia ValeriivnaПеретренованість вважається необхідним стимулом для підвищення спортивної результативності. З іншого боку, адекватне тренування зі збалансованим відновленням також є важливим: результативність може знизитися, якщо немає взаємного балансу. Фізичні вправи можна кількісно виміряти за допомогою різних методів. Вимірювання варіабельності серцевого ритму залишаються актуальними протягом останнього десятиліття. Варіабельність серцевого ритму забезпечує вегетативний кровообіг. Вона описує здатність організму та серцево-судинної системи змінювати серцевий ритм для зовнішньої та внутрішньої адаптації. Ми обстежили дві групи з 71 спортсмена легкої атлетики. В основній групі з 30 осіб реакції серцевого ритму та артеріального тиску на пробу Летунова були незадовільними. Для групи порівняння з 41 особи реакції були протилежними. Практично всі показники варіабельності серцевого ритму переважали у спортсменів з нормальною гемодинамічною реакцією на стандартні фізичні вправи. Після тесту відновлення серцевого ритму до задовільної гемодинамічної реакції було повним (змін варіабельності серцевого ритму не спостерігалося: р3 ˃ 0,05). Однак, спричинена змінами положення тіла, симпатична активність впливала на основну тестову групу. Більшість статистичних даних показали значне зниження варіабельності (р2 ˃ 0,05). Отже, вимірювання варіабельності серцевого ритму для пре- та пост-постуральних вправ доводять недостатнє та повільне гемодинамічне відновлення спортсменів із незадовільною серцево-судинною реакцією на стандартне фізичне навантаження. Крім того, спостерігається наростання вегетативної дисфункції з домінуванням симпатичного тонусу внаслідок зниження парасимпатичного.Item Immunopathogenetic features of lyme disease(ТОВ «Інформаційно-науковий центр «Лікарська справа», 2025) Чемич, Микола Дмитрович; Chemych, Mykola Dmytrovych; Світайло, Владислав Сергійович; Svitailo, Vladyslav Serhiiovych; Чемич, Оксана Миколаївна; Chemych, Oksana Mykolaivna; Клименко, Наталія Василівна; Klymenko, Nataliia Vasylivna; Delikatna, T.; Саєнко, Олександр Сергійович; Saienko, Oleksandr SerhiiovychМета. Вивчення імунологічних особливостей Хвороби Лайма та патофізіологічних механізмів, що призводять до поліорганних уражень. Матеріали і методи.Статті та дослідження, які висвітлені у базах даних PubMed, Центру громадського здоров'я МОЗ України, Karger, Onlinelibrary, CDC, Ecdc. Особливу увагу приділено дослідженням щодо імунологічних особливостей та патофізіологічних механізмів при Хворобі Лайма. Проаналізовано статті, опубліковані з 2013 по 2024 роки, із застосуванням методів систематичного огляду літератури, порівняльного аналізу клінічних результатів для забезпечення актуальності й точності висновків. Висновки. У процесі діагностики Хвороби Лайма клініцисти у теперішній час можуть стикатись з широким спектром виявів, що зумовлює як гіпо- так і гіпердіагностику цієї хвороби. Захворюваність на цю хворобу в Україні та у світі коливається, демонструючи періоди підвищення та зниження, водночас загальний її тренд має тенденцію до зростання. Розвиток хронічних форм Хвороби Лайма – це складний процес з залученням багатьох ланок клітинного та гуморального імунітету. Баланс цитокінів, серед яких IL-1β, IL-2, IL-6, IL-8, IL-10, IL-15, IL-17, IFN-γ має вирішальне значення у розвитку Лайм-артриту, хронічного атрофічного акродерматиту та нейробореліозу, а рівень IL-17 може застосовуватись як діагностичний маркер деяких хронічних форм цієї хвороби.Item Altered dNTP pools accelerate tumor formation in mice(Oxford University Press, 2024) Phong, T.; Pradeep, M.; Leonard, G.W.; Москаленко, Роман Андрійович; Moskalenko, Roman Andriiovych; Sushma, S.; Nilsson, A.K.; Watt, D.L.; Andersson, P.; Bergh, A.; Pursell, Z.F.; Chabes, A.Зміни в пулах дезоксирибонуклеозидтрифосфатів (dNTP) пов'язують зі збільшенням частоти мутацій та нестабільністю геному в одноклітинних організмах і клітинних культурах. Однак роль змін пулу dNTP у розвитку пухлин у ссавців залишається незрозумілою. У цьому дослідженні ми представляємо модель миші з точковою мутацією RRM1-Y285A в алостеричному сайті специфічності рибонуклеотидредуктази. Ця мутація зменшила активність рибонуклеотидредуктази, порушуючи синтез дезоксиаденозинтрифосфату (dATP) та дезоксигуанозинтрифосфату (dGTP). Гетерозиготні миші Rrm1+/Y285A демонстрували виразні зміни в пулах dNTP у різних органах, коротшу тривалість життя та раніше виникнення пухлин порівняно з диким типом. Аналіз мутаційного спектра пухлин виявив дві різні сигнатури, одна з яких нагадувала сигнатуру, витягнуту з раку людини, що містить мутацію того ж амінокислотного залишку в рибонуклеотидредуктазі, RRM1 Y285C. Наші результати свідчать про те, що мутації в ферментах, залучених до метаболізму dNTP, можуть слугувати рушіями розвитку раку.