Навчально-науковий медичний інститут (НН МІ)

Permanent URI for this communityhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/40

Browse

Search Results

Now showing 1 - 7 of 7
  • Item
    The role of galectin-9 in patients with chronic viral hepatitis С and its connection with the type of therapy, the degree of fibrosis, clinical, laboratory, autoimmune and integrative indicators
    (ALUNA Publishing House, 2021) Чемич, Микола Дмитрович; Чемич, Николай Дмитриевич; Chemych, Mykola Dmytrovych; Лішневська, Анастасія Геннадіївна; Лишневская, Анастасия Геннадьевна; Lishnevska, Anastasiia Hennadiivna
    Мета: Встановити залежність концентрації галектину-9 у сироватці крові хворих на хронічний вірусний гепатит С (ХВГС) від виду противірусної терапії (ПВТ), клінічних, гематологічних, біохімічних, автоімунних та інтегративних показників, неінвазивних методів оцінки ступеню фіброзу. Матеріали та методи: У 68 хворих на хронічний вірусний гепатит С (ХВГС) та 20 практично здорових осіб визначали концентрацію галектину-9 (КГал-9) у сироватці крові та вивчали клінічні, гематологічні, біохімічні, імунологічні та інтегративні показники неспецифічної імунореактивності, запалення та ендогенної інтоксикації, неінвазивні методи оцінки ступеню фіброзу. Статистичний аналіз проводився у програмах Microsoft Office Excel 2016, IBM SPSS Statistics з розрахунком непараметричних критеріїв. Результати: Усіх хворих було поділено в залежності від терапії на три групи: базисна (І, n=20), пегильований інтерферон (ПЕГ-ІФН) з рибавірином (ІІ, n=24), велпатасвір з софосбувіром (ІІІ, n=24). Більшість пацієнтів з ХВГС були чоловічої статі, молодого віку, з помірно вираженим фіброзом, 1в генотипом та мінімальною активністю. У осіб з групи І, порівняно зі здоровими, КГал-9 була у 1,7 раза більшою (р < 0,05); у пацієнтів з групи ІІ була у 4,2 раза більшою (р <.0,05); у хворих з групи ІІІ не відрізнялась від здорових осіб. Порівняно з пацієнтами, які не отримували ПВТ, у хворих з групи ІІ кількість галектину-9 була більшою у 2,4 раза (р < 0,05); у осіб з групи ІІІ - мала тенденцію до зниження. Хворі з інтерфероновмісною схемою мали у 3,3 раза вищу КГал-9, ніж хворі з лікуваням ПППД (р < 0,05). У всіх хворих встановлено прямо пропорційну кореляцію між рівнем галектину-9 та частотою виявлення спленомегалії; у пацієнтів, які не отримували ПВТ, прямо пропорційну – з коефіцієнтом де Рітіса, обернено пропорційну – з кількістю тромбоцитів, тенденцію до прямої кореляції – з аспартатамінотрансферазою (АСТ), до оберненої – з показником інтоксикації (ПІ) (р < 0,05). У хворих, які отримували ПЕГ-ІФН та рибавірин, прямо пропорційний зв’язок встановлено між КГал9 на 4 тиж. ПВТ та гама-глутамілтранспептидазою (ГГТП), обернена – з вмістом нейтрофілів та ядерним індексом (ЯІ, на 12 тиж.) (р < 0,05); у осіб із застосуванням ПППД тенденція до оберненого зв’язку – з кількістю загального білка (на 4 тиж.), до прямого - з активністю аланінамінотрансферази (АЛТ, на 12 тиж.), ПІ (на 4 тиж.), ентропією лейкоцитарної формули (на 12 тиж.). Встановлено пряму кореляцію між концентрацією галектину-9 та неінвазивними методами оцінки виразності фіброзу печінки (р <0,05). Вищою була вірогідність позитивних показників антинуклеарних антитіл (ANA) на 12 тиж. лікування з використанням ПЕГ-ІФН та рибавірину, при вищій КГал-9 на 4 тиж. ПВТ(р < 0,05). Серед пацієнтів на базисній терапії, при КГал-9 вище 4829 пг/мл можна прогнозувати виникнення спленомегалії, вище 3929 пг/мл – цироз печінки, а вище 8360 пг/л на 4 тиж. лікування ПЕГ-ІФН з рибавірином – наявність позитивних АNA на 12 тиж. ПВТ. Висновки: Встановлено кореляції між КГал-9 та частотою виявлення спленомегалії, кількістю тромбоцитів, коефіціентом де Рітіса, ступенем фіброзу за МЕТАVIR, APRI, FIB-4, АNA, ЯІ. Доведено можливість прогнозування виникнення спленомегалії, цирозу печінки та позитивних ANA у хворих на ХВГС.
  • Item
    Features of clinical and biochemical changes and indicators of APRI and FIB-4 in patients with chronic viral hepatitis C
    (Lithuanian University of Health Sciences, 2020) Лішневська, Анастасія Геннадіївна; Лишневская, Анастасия Геннадьевна; Lishnevska, Anastasiia Hennadiivna; Чемич, Микола Дмитрович; Чемич, Николай Дмитриевич; Chemych, Mykola Dmytrovych; Берест, Олег Борисович; Берест, Олег Борисович; Berest, Oleh Borysovych; Parashchenko, V.
    Хронічний вірусний гепатит С (ХВГС) - поширене і небезпечне захворювання печінки. Вірусне ураження печінки прогресує від запалення до розвитку фіброзу і цирозу. Ступінь фіброзу печінки важливий для визначення терапевтичної тактики і подальшого спостереження.
  • Item
    Dependence of clinical and laboratory changes in chronic viral hepatitis С on the degree of fibrosis
    (Aluna, 2020) Чемич, Микола Дмитрович; Чемич, Николай Дмитриевич; Chemych, Mykola Dmytrovych; Лішневська, Анастасія Геннадіївна; Лишневская, Анастасия Геннадьевна; Lishnevska, Anastasiia Hennadiivna; Horbachevskyi, Artem Oleksandrovych; Горбачевський, Артем Олександрович; Горбачевский, Артем Александрович
    Введення: Вірусні ураження печінки прогресують від запалення до розвитку фіброзу і цирозу. Ступінь фіброзу печінки важливий для визначення терапевтичної тактики і спостереження. Мета: вивчити особливості змін гематологічних і біохімічних показників у хворих на хронічний вірусний гепатит С (ХВГС), їх залежність від ступеня фіброзу, встановити взаємозв'язок між ними і значеннями неінвазивних методів розрахунку фіброзу печінки. Матеріали і методи: обстежено 287 пацієнтів з ХВГК, розділених на групи за ступенем фіброзу (F0 (n = 51), F1 (n = 43), F2 (n = 90), F3 (n = 24), F4 (n = 79 )) і 55 здорових осіб (група порівняння). Ступінь фіброзу розраховували за методом METAVIR (оцінює стадію фіброзу за п'ятибальною шкалою), FIB-4 (Fibrosis-4), APRI (індекс співвідношення AST і тромбоцитів). Статистична обробка проводилася в програмах Microsoft Office Excel 2013 і IBM SPSS Statistic 23.
  • Item
    Dependence of changes in hematological and integrative parameters in patients with chronic viral hepatitis C on the received antiviral therapy
    (Nicolaus Copernicus University in Toruń, Poland, 2020) Лішневська, Анастасія Геннадіївна; Лишневская, Анастасия Геннадьевна; Lishnevska, Anastasiia Hennadiivna; Чемич, Микола Дмитрович; Чемич, Николай Дмитриевич; Chemych, Mykola Dmytrovych
    Загалом 287 пацієнтів отримували різні варіанти противірусної терапії: група I - основна (патогенетична та симптоматична) терапія, ІІ група - пегильований інтерферон у поєднанні з рибавірином, група III - пегильований інтерферон з рибавірином та софосбувіром, група IV - противірусні препарати прямої дії. Пацієнти з хронічним вірусним гепатитом С (ХВГС) до початку лікування показали зниження кількості тромбоцитів, сегментоядерних нейтрофілів та збільшення рівня лімфоцитів, вмісту білірубіну, активності аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, порівняно з групою порівняння (практично здорові особи) <0,05. Через 4 тижні отримання інтерферонвмісної терапії, спостерігалося подальше зниження: кількості лейкоцитів, кількості еритроцитів, кількості тромбоцитів; активності АЛТ, АСТ та гамма-глутамілтранспептидази (ГГТП); підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), вмісту білірубіну (р <0,05). У пацієнтів, які отримували противірусні препарати прямої дії (ПППД), спостерігалося зменшення: кількості еритроцитів, загальний вміст білірубіну, активність АЛТ, АСТ, ГГТФ; збільшення швидкості осідання еритроцитів і відношення АСТ / AЛТ, р <0,05. Після 12 тижнів лікування у пацієнтів, які отримували пегільований інтерферон, діагностовано зниження кількості тромбоцитів, кількості еритроцитів та лейкоцитів (за винятком пацієнтів з подвійною терапією, у яких спостерігалося незначне збільшення лейкоцитів) і вмісту гемоглобіну, р <0,05. Крім того, у групі II з 4 тижня знижуються: вміст білірубіну та креатиніну, активність АЛТ, АСТ, ГГТП, тоді як коефіцієнт де Рітіса збільшується (р <0,05). У пацієнтів III групи рівень ГГТП був нижчий, ніж через 4 тижні, і нижчі показники АЛТ та АСТ порівняно з початком прийому противірусних препаратів (р <0,05). У пацієнтів, які отримували ПППД, спостерігалося зниження вмісту гемоглобіну; не було змін біохімічних показників на цьому етапі порівняно з попереднім. Досліджені інтегративні показники свідчать про зміни в імунній системі пацієнтів, зокрема перевага клітинного імунітету над гуморальним та переважання автоімунного компоненту. Пацієнти з подвійною та потрійною схемами ПВТ мали більш виразні зміни, порівняно з пацієнтами, які отримували ПППД.
  • Item
    Changes in clinical, biochemical, immunological and integrative parameters in patients with chronic hepatitis C virus infection according to the virus genotype and the grade of activity
    (Zaporizhzhia State Medical University, 2020) Лішневська, Анастасія Геннадіївна; Лишневская, Анастасия Геннадьевна; Lishnevska, Anastasiia Hennadiivna; Чемич, Микола Дмитрович; Чемич, Николай Дмитриевич; Chemych, Mykola Dmytrovych
    Мета роботи – встановити особливості перебігу ХВГС і залежність змін інтегративних показників ендогенної інтоксикації, неспецифічної імунореактивності та запалення від генотипу вірусу та ступеня активності. Матеріали та методи. Обстежили 287 хворих на ХВГС і проаналізували їхні медичні карти стаціонарного й амбулаторного хворого. У дослідження ввійшли 55 практично здорових осіб. Крім загальної групи, до якої ввійшли всі хворі, пацієнтів, яких обстежили, поділили на групи залежно від ступеня активності (мінімальна активність – 210 осіб, помірна – 68, виражена – 9) і від генотипу вірусу (1в – 150 осіб, 2 – 19, 3а – 102). Здійснили клініко-лабораторне обстеження згідно з протоколом, розрахували інтегративні показники тяжкості, неспецифічної реактивності, індекси активності запалення та інтоксикації. Статистичне опрацювання результатів здійснили у програмному забезпеченні комп’ютерних програм Microsoft Office Excel 2010 і IBM SPSS Statistic 23. Результати. Групи за статтю та віком були репрезентативні. Найчастіше виявляли хворих на ХВГС із 1в генотипом (52,30 %), помірним фіброзом печінки (F2 – 31,25 %) та мінімальною активністю (73,17 %).Найбільш часті клінічні вияви – астено-вегетативний синдром (81,88 %) і тяжкість у правому підребер’ї (64,76 %). У хворих із ХВГС, що спричинений різними генотипами, клінічні дані розподілились рівномірно (р > 0,05), крім того, в обстежених з 1в генотипом частіше, ніж у загальній вибірці діагностували телеангіектазії (в 1,3 раза); з 2 генотипом рідше – збільшення розмірів печінки (в 1,5 раза, р < 0,05), випадків анемії не було (р < 0,05). У пацієнтів із ХВГС спостерігали зменшення кількості тромбоцитів (в 1,3 раза) та сегментоядерних нейтрофілів (в 1,2 раза), підвищення – лімфоцитів (в 1,1 раза) і ШОЕ (в 1,4 раза) порівняно з практично здоровими особами (р < 0,05). Отримані зміни були однаковими у групах з усіма генотипами, за винятком того, що у хворих із 2 генотипом рівень еритроцитів та гемоглобіну був нижчим, ніж у групі порівняння та в загальній групі (в 1,1 раза в усіх випадках, р < 0,05), а ШОЕ була нижчою у хворих з 3 генотипом порівняно з усіма хворими (в 1,2 раза, р < 0,05). Групи пацієнтів із різними ступенями активності за досліджуваними показниками були однорідними за винятком того, що кількість лейкоцитів за мінімальної активності була меншою, ніж у загальній групі (р < 0,05), ШОЕ була вищою тільки в загальній групі та при мінімальній активності (р < 0,05), рівень сегментоядерних нейтрофілів і лімфоцитів при вираженій активності не відрізнявся від групи порівняння, на відміну від інших груп. Серед пацієнтів загальної групи частіше виявляли лейкопенію (15,68 %), еритроцитопенію (18,47 %), анемію (6,62 %) і тромбоцитопенію (33,10 %), ніж у групі порівняння (відповідно 5,45 %, 3,63 %, 0 %, 5,45 %), (р < 0,05). В осіб із різними генотипами HCV були подібні зміни, за винятком того, що в пацієнтів із 2 генотипом не було анемії. У всіх осіб із ХВГС були вищими значення загального білка, АЛТ, АСТ, ГГТП стосовно групи порівняння (р < 0,05), а ЛФ і креатинін були нижчими (р < 0,05). Залежності змін цих показників від генотипу не виявили, за винятком вмісту білка, він був вищим у групах із генотипом 1в і 2; ЛФ – нижча в осіб із 1в і 3а, а креатинін – з 1в і 2 генотипами (р < 0,05). Також була відсутня залежність змін у хворих на ХВГС від ступеня активності за виключенням того, що в осіб із вираженою активністю ЛФ, ГГТП були вищими, а також загальний білірубін під час зниженого рівня глюкози (р < 0,05). У загальній групі хворих на ХВГС були вищими показники ентропії лейкоцитарної формули. З індексів неспецифічної реактивності вищі значення мав КР (в 1,3 раза), Ілімф (в 1,3 раза), ІА (в 1,1 раза), а нижчі, ніж у групі порівняння, були ІСНМ (в 1,1 раза) і ІСЕЛ (в 1,3), (р < 0,05). Відбулося зниження (СІЗ – в 1,1 раза; ІК – в 1,3) або підвищення (ІЛГ – в 1,3 раза; ІЛ ШОЕ – в 1,5) показників запалення (р < 0,05). Індекси ендогенної інтоксикації знизились у хворих порівняно зі здоровими (ІЗЛК – в 1,2 раза, РВН – в 1,8 раза). Залежності змін у пацієнтів із ХВГС від генотипу не встановили, за винятком ІА, який був вищим тільки в загальній групі та у групі з 3а генотипом (р < 0,05) та ІЛ ШОЕ у хворих із 3а генотипом, який був нижчий, ніж у загальній групі (р < 0,05), але не відрізнявся від групи порівняння (р > 0,05); ПІ – з 3а генотипом нижчий в 1,7 раза порівняно з усіма хворими (р < 0,05). Показник ІСЕЛ не змінювався при усіх ступенях активності та не відрізнявся від даних здорових осіб. У пацієнтів із помірною активністю ІА був вищим, ніж у групі порівняння, а ЯІ – нижчий, ніж у загальній групі (р < 0,05). Під час ультразвукового дослідження органів черевної порожнини (незалежно від групи) найчастіше відзначали збільшення розмірів (у 76,26 % осіб) і підвищення ехогенності печінки (у 82,35 % ). Висновки. У хворих на ХВГС переважали астеновегетативний синдром, відчуття тяжкості у правому підребер’ї, збільшення розмірів печінки, кількості лімфоцитів, ШОЕ, підвищення активності трансаміназ. При 1в генотипі частіше виявляли телеангіектазії, при 2 рідше – збільшення розмірів печінки. Лабораторні зміни супроводжувалися: лейкоцитопенією, еритроцитопенією, анемією та тромбоцитопенією; підвищенням вмісту загального білка, активності АЛТ, АСТ, ГГТП. При ХВГС підвищуються показники ентропії лейкоцитарної формули, КР, Ілімф, ІА, ІЛГ та ІЛ ШОЕ. Позитивні показники АNA визначають вірогідно частіше, ніж АМА.
  • Item
    Сorrelation between the results of calculating different types of fibrotest using the mobile application for Аndroid
    (Sumy State University, 2019) Лішневська, Анастасія Геннадіївна; Лишневская, Анастасия Геннадьевна; Lishnevska, Anastasiia Hennadiivna; Чемич, Микола Дмитрович; Чемич, Николай Дмитриевич; Chemych, Mykola Dmytrovych; Берест, Олег Борисович; Берест, Олег Борисович; Berest, Oleh Borysovych; Parashchenko, V.A.
    Хронічне інфікування гепатотропними вірусами викликає тривалий запальний процес, некроз, фіброз і може привести до розвитку цирозу печінки і гепатоцелюлярної карциноми. Саме ступінь тяжкості фіброзу печінки свідчить про стан функціональних можливостей цього органу. Останнім часом неінвазивні методи діагностики печінки набувають все більшого значення. Це пов'язано з мінімальними фінансовими витратами і можливістю швидкого отримання орієнтовного результату для будь-якого пацієнта.
  • Item
    Degree of severity of laboratory syndromes in patients whith chronic viral hepatitis C
    (Sumy State University, 2018) Лішневська, Анастасія Геннадіївна; Лишневская, Анастасия Геннадьевна; Lishnevska, Anastasiia Hennadiivna
    У світі існує близько 71 мільйона людей, які страждають на ВГС. Приблизно половина смертельних випадків зумовлена цирозом печінки та печінковою клітинною карциномою.