Навчально-науковий медичний інститут (НН МІ)
Permanent URI for this communityhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/40
Browse
7 results
Search Results
Item Динаміка захворюваності на туберкульоз у Сумській області(Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, ПП «ІНПОЛ ЛТМ», 2023) Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Олещенко, Галина Павлівна; Oleshchenko, Halyna Pavlivna; Кириченко, Наталія Миколаївна; Kyrychenko, Nataliia Mykolaivna; Глиненко, Валентина Вікторівна; Hlynenko, Valentyna ViktorivnaМета роботи — вивчити динаміку захворюваності на туберкульоз мешканців Сумської області за 2007—2022 рр. та привернути увагу лікарів загальної практики до актуальної проблеми нашого часу. Матеріали та методи. Проаналізовано захворюваність на туберкульоз мешканців Сумської області за 2007—2022 рр. Виділено дві групи. У першу групу дослідження (2007—2014 рр.) потрапило 5037 осіб, у другу (2015—2022 рр.) — 4218. Результати та обговорення. У 2007—2014 рр. на туберкульоз захворіло у 1,2 разу більше осіб, ніж у 2015—2022 рр. (р > 0,05). Найвища захворюваність зареєстрована у 2011 р. — 57,2 випадку на 100 тис. населення, найнижча — у 2020 та 2021 р. (32,9 і 33,4 випадку на 100 тис. населення). Показник смертності знизився з 23 на 10 тис. населення у 2007 р. до 5,2 у 2022 р. У середньому у першій групі смертність становила 18,2 на 10 тис. населення, у другій — 9,7 (р < 0,05). У 2007—2022 рр. частка дітей серед захворілих становила 3,2 %, найчастіше — це підлітки (15—17 років) — 120 (1,3 %) осіб. Найбільшу кількість випадків резистентних форм ТБ зареєстровано у 2015 р. (234), найменшу (83) — у 2022 р. До 2011 р. в Україні випадків резистентності не реєстрували. Серед стійких форм ТБ перше місце посідає мультирезистентний. Висновки. Протягом 2007—2014 рр. захворюваність на туберкульоз становила у середньому 54,5 випадку на 100 тис. населення, протягом 2015—2022 рр. — 48,6 випадку, але різниця не досягала рівня статистичної значущості. За 2020 р. удвічі знизилася захворюваність на туберкульоз порівняно з попередніми роками, що, можливо, пов’язане з епідемією COVID-19. Це призвело до зменшення звернень до первинної ланки та вплинуло на діагностику туберкульозу. Показник смертності у 2015—2022 рр. був удвічі меншим порівняно з 2007—2014 рр. (р < 0,05). Найбільша частка захворілих — це особи працездатного віку, які не працюють (55,5 і 53,3 % у групах 1 та 2 відповідно).Item Аналіз захворюваності на вперше виявлений активний позалегеневий туберкульоз в Україні та Сумській області(ТОВ «ВІТ-А-ПОЛ», 2022) Дужий, Ігор Дмитрович; Дужий, Игорь Дмитриевич; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Олещенко, Галина Павлівна; Олещенко, Галина Павловна; Oleshchenko, Halyna Pavlivna; Шевченко, Юлія Юріївна; Шевченко, Юлия Юрьевна; Shevchenko, Yuliia Yuriivna; Шевченко, М.Ю.; Яркова, Н.В.Мета роботи — вивчити стан та проаналізувати захворюваність на вперше в житті встановлений активний позалегеневий туберкульоз (ТБ) серед мешканців Сумщини в період 2004—2020 рр. Матеріали та методи. Ретроспективно вивчено та проведено статистичний аналіз захворюваності на ТБ мешканців Сумської області, узятих на облік у 2004—2020 рр. Результати та обговорення. За результатами ретроспективного статистичного аналізу захворюва- ності на ТБ протягом 2004—2020 рр. у Сумській області зареєстровано 9664 хворих на ТБ. За інтенсивніс- тю захворюваності на ТБ Сумська область перебувала на середньому рівні серед інших областей України. Захворюваність на ТБ у Сумській області з 2004 до 2019 р. залишалася на одному рівні (46,4 та 47,4 на 100 тис. населення відповідно). В Україні в ці роки відбулося зменшення захворюваності з 72,0 до 47,6 на 100 тис. населення. Говорити про позитивну динаміку цього показника неможливо. Швидше вона є негативною, оскільки пов’язана з виключенням зі статистичного обліку окупованих територій Донецької і Луганської областей та АР Криму. Частка дітей у загальній структурі захворюваності на ТБ у Сумській області зросла від 2,2 % у 2004 р. до 2,7 % у 2020 р. Кількість хворих на позалегеневий ТБ у Сумській області складає 14,6 %, а в Україні — 10,7 %. При цьому 68 % дітей віком до 14 років Сумської області, які захворіли на ТБ протягом вивчених (2004— 2020) років, мали позалегеневу локалізацію туберкульозного процесу, що на 11,3 % більше відповід- ного показника в Україні в цілому. Частка позалегеневого ТБ у підлітків віком 15—17 років становила 27,9 %. На жаль, тенденція до зниження захворюваності на ТБ, зокрема позалегеневий, у цих вікових групах не спостерігається. Переважання позалегеневого ТБ в дітей та у підлітків віком 15—17 років є свідченням значних організаційних прорахунків у фтизіатричній галузі та в наданні медичної допомо- ги в Україні в цілому. Висновки. Захворюваність на ТБ у Сумській області з 2004 по 2019 рр. залишалася на одному рівні (46,4 та 47,4 на 100 тис. населення відповідно). Кількість хворих на позалегеневий ТБ — 14,6 %, а в Україні — 10,7 %. Частка позалегеневого ТБ (68 %) у дітей і підлітків віком 15—17 років (27,9 %) порів- няно з такою в Україні (56,7 та 15,9 % відповідно) є надзвичайно несприятливим показником, який свідчить про відсутність у нашій країні фахівців з позалегеневого ТБ.Item Familial tuberculosis and its prevention in terms of health care restructuring(ALUNA Publishing House, 2022) Дужий, Ігор Дмитрович; Дужий, Игорь Дмитриевич; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Олещенко, Галина Павлівна; Олещенко, Галина Павловна; Oleshchenko, Halyna Pavlivna; Бондаренко, Л.А.Aim: To study the peculiarities of the course of familial tuberculosis, which includes tuberculosis revealed in someone in the family if there is a source of this infection. M aterials and methods: We studied 199 families. One member of each family contracted pulmonary tuberculosis and later became a source of the disease for contactees. The examination was performed with standard clinical techniques using radiological, bacteriological, and immunological examination techniques. Results: We found that in 12-24 months, 207 people were diseased in these families. We also revealed the shift toward a younger age among the diseased contactees. Special emphasis should be paid to the disease of children under 18–52 people, while there was only one patient among the sources of tuberculosis. There were more cases of familial tuberculosis in urban than in rural areas. Females were more likely to suffer from these forms of tuberculosis. Conclusions: Considering the above, we believe that the development of familial tuberculosis occurs due to closer contact of TB source patients with family members, which is facilitated by bad habits of source patients and lack of isolation of contactees from sources and ill-considered reform of health care in general and tuberculosis particularly.Item Familial Tuberculosis and its Prevention in Terms of Health Care Restructuring(Aluna Publishing, 2022) Дужий, Ігор Дмитрович; Дужий, Игорь Дмитриевич; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Олещенко, Галина Павлівна; Олещенко, Галина Павловна; Oleshchenko, Halyna Pavlivna; Бондаренко, Леонід Анатолійович; Бондаренко, Леонид Анатольевич; Bondarenko, Leonid Anatoliiovych; Кобилецький, Сергій Миколайович; Кобылецкий, Сергей Николаевич; Kobyletskyi, Serhii MykolaiovychAim: To study the peculiarities of the course of familial tuberculosis, which includes tuberculosis revealed in someone in the family if there is a source of this infection. Materials and methods: We studied 199 families. One member of each family contracted pulmonary tuberculosis and later became a source of the disease for contactees. The examination was performed with standard clinical techniques using radiological, bacteriological, and immunological examination techniques. Results: We found that in 12-24 months, 207 people were diseased in these families. We also revealed the shift toward a younger age among the diseased contactees. Special emphasis should be paid to the disease of children under 18–52 people, while there was only one patient among the sources of tuberculosis. There were more cases of familial tuberculosis in urban than in rural areas. Females were more likely to suffer from these forms of tuberculosis. Conclusions: Considering the above, we believe that the development of familial tuberculosis occurs due to closer contact of TB source patients with family members, which is facilitated by bad habits of source patients and lack of isolation of contactees from sources and ill-considered reform of health care in general and tuberculosis particularly.Item Захворюваність на туберкульоз кісток і суглобів у Сумській області(ПП «ІНПОЛ ЛТМ», 2021) Дужий, Ігор Дмитрович; Дужий, Игорь Дмитриевич; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Олещенко, Галина Павлівна; Олещенко, Галина Павловна; Oleshchenko, Halyna Pavlivna; Сердюк, К.Л.Кістки та суглоби поміж інших позалегеневих органів уражуються туберкульозом найчастіше, клі- нічна картина нерідко має «прихований» характер, тому діагностика захворювання затягується на три- валий час з усіма негативними наслідками. Мета роботи — дослідити тенденцію захворюваності на туберкульоз кістково-суглобової локаліза- ції мешканців Сумської області протягом останніх років та привернути увагу лікарів загального профілю до нагальної проблеми сьогодення. Матеріали та методи. Нами проаналізовано захворюваність на туберкульоз кісток та суглобів мешканців Сумської області протягом 2007—2019 рр. За цей період в області зареєстровано 200 хворих на кістково-суглобовий туберкульоз. Результати та обговорення. За останніх 13 років кількість хворих на туберкульоз кістково- суглобової локалізації становила у середньому 2,5 % поміж усіх уперше виявлених процесів. Туберку- льоз хреб та (спондиліт) мав місце у 119 (59,5 %) хворих, специфічне запалення кульшового суглоба — у 49 (24,5 %) осіб, колінного — в 11 (5,5 %), гомілковостопного — у 6 (3,0 %). У 15 (7,5 %) хворих встанов- лено туберкульоз інших кісток і суглобів. Уперше визнано інвалідами 60 (50,4 %) хворих на туберкульоз- ний спондиліт. Із них І групу було встановлено у 19 (31,7 %) осіб, ІІ — у 25 (41,7 %), ІІІ — у 16 (26,6 %). Висновки. В останні роки в Сумській області спостерігається збільшення питомої ваги хворих на кістково-суглобовий туберкульоз поміж усіх уперше виявлених хворих. Найчастіше поміж туберкульо- зу кісток та суглобів уражується хребет (59,5 %). При цьому значне ураження (3—4 хребці) зафіксовано у 23 (19,3 %) осіб, 5 і більше хребців — у 19 (16,0 %) хворих. Хворі на туберкульозний спондиліт у 50,4 % випадків стійко втратили працездатність. Більшість хворих І і ІІ груп інвалідності та значна кількість хворих ІІІ групи потребують оперативного втручання, без виконання якого залишаються незворотні зміни у хребцях, які призводять до посилення медико-біологічної і соціальної інвалідизації.Item Захворюваність на туберкульоз медичних працівників(ПП «ІНПОЛ ЛТМ», 2017) Дужий, Ігор Дмитрович; Дужий, Игорь Дмитриевич; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Бондаренко, Л.А.; Олещенко, Галина Павлівна; Олещенко, Галина Павловна; Oleshchenko, Halyna Pavlivna; Олещенко, В.О.Мета роботи – дослідити у динаміці захворюваність на туберкульоз медичних працівників Сумської області за 2011–2015 роки. Матеріали та методи. Нами проаналізовано захворюваність на туберкульоз медичних працівників загально-лікувальної мережі (ЗЛМ) та протитуберкульозних закладів (ПТЗ) області у 2011–2015 роках. Результати та обговорення. Протягом 2011–2015 років у Сумській області захворіло на туберкульоз 43 медичних працівника. З них 7 (16,3%) працівники протитуберкульозних закладів, 36 (83,7%) – працівники загально-лікувальної мережі. Захворюваність медичних працівників ЗЛМ зменшилася у 2,7 раза, а захворюваність медичних працівників ПТЗ збільшилася у 10,1 раза. Поміж працівників ЗЛМ та ПТЗ найчастіше на туберкульоз хворіли середні медичні працівники (44,4% та 42,9% відповідно) і молодші медичні працівники (27,8% та 28,6% відповідно). Частіше траплялися інфільтративні форми туберкульозу легень – 41,7% серед працівників ЗЛМ і 57,1% поміж працівників ПТЗ. Другим за частотою був вогнищевий туберкульоз – 30,6% та 28,6% відповідно. Висновки. На тлі зменшення захворюваності на туберкульоз медичних працівників загально-лікувальної мережі спостерігається її зростання поміж медичних працівників протитуберкульозних закладів. При цьому частіше хворіли середні та молодші медичні працівники.Item Захворюваність на туберкульоз медичних працівників Сумської області за останнє десятиріччя(ПП «ІНПОЛ ЛТМ», 2020) Дужий, Ігор Дмитрович; Дужий, Игорь Дмитриевич; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Олещенко, Галина Павлівна; Олещенко, Галина Павловна; Oleshchenko, Halyna PavlivnaМета роботи – дослідити тенденцію захворюваності на туберкульоз медичних працівників Сумської області у період реформування медичних закладів протитуберкульозного типу протягом 2010–2019 років. Матеріали і методи. Всього у Сумській області на туберкульоз захворіло 87 медичних працівників. Поміж захворілих 15 (17,2 %) осіб – працівники протитуберкульозних закладів, а 72 (82,8 %) – працівники загально-лікувальної мережі. Результати та обговорення. Загалом за ці роки в області зареєстровано 6149 хворих на вперше діагностований туберкульоз. З них 1,4 % (87 хворих) –медичні працівники. Тобто двоє зі 100 захворілих на туберкульоз – медичні працівники. Поміж усіх захворілих на туберкульоз лише 0,2 % (15 осіб) є працівниками ПТЗ, а 1,2 % (72 особи) – працівниками ЗЛМ. Захворюваність працівників ПТЗ загалом становила 15,5 на 10 тис. відповідних працівників, а захворюваність працівників ЗЛМ – 3,6. Хворіють переважно жінки, що пов’язано з гендерним складом медичних працівників. Частіше хворіє середній медичний персонал (53,3 % у ПТЗ та 47,2 % у ЗЛМ) та молодший (20,0 % та 27,8 % відповідно). З віком ризик захворювання на туберкульоз зменшується, оскільки найбільш часто хворіють у віці до 40 років. Висновки. Питома вага працівників ЗЛМ у 4,8 разу перевищує кількість працівників ПТЗ, що захворіли на туберкульоз, що особливо актуально у період реформування фтизіатричної служби, коли основні функції з лікування хворих на туберкульоз перекладаються на плечі лікарів загальної практики – сімейної медицини. У працівників ЗЛМ зафіксовано більш поширені та позалегеневі форми туберкульозу, що може свідчити за недостатню настороженість працівників ЗЛМ, формальне ставлення до профілактичних медичних оглядів та недостатністю обізнаність з питань інфекційного контролю при туберкульозі на тлі збільшення часу роботи з хворими на туберкульоз.