Навчально-науковий медичний інститут (НН МІ)
Permanent URI for this communityhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/40
Browse
2 results
Search Results
Item Long COVID as a multisystem problem and recent challenges(Інформаційно-науковий центр "Лікарська справа", 2025) Чемич, Оксана Миколаївна; Chemych, Oksana Mykolaivna; Nehreba, K.; Yemchura, A.; Kubrak, Y.; Лобода, Андрій Миколайович; Loboda, Andrii Mykolaiovych; Клименко, Наталія Василівна; Klymenko, Nataliia Vasylivna; Мелеховець, Оксана Костянтинівна; Melekhovets, Oksana Kostiantynivna; Васильєва, Олена Геннадіївна; Vasylieva, Olena Hennadiivna; Сміян, Катерина Олександрівна; Smiian, Kateryna OleksandrivnaМета огляду – визначення та узагальнення основних теорій виникнення Long COVID, патогенезу та основних клінічних ознак. Матеріали і методи. Oпрацьовано 110 статей з бази даних PubMed, Scopus, Google Scholar, а також відомості ВООЗ та статистичні дані поширеності Long COVID за період 2022–2025 роки, які містять актуальну інформацію щодо зазначеного синдрому. Окрему увагу приділено ураженням нервової системи та психоемоційної сфери. Висновки. 1. На Long COVID хворіє понад 65 млн осіб. Висока сприйнятливість спостерігається у жінок, невакцинованих, у пацієнтів із хронічними захворюваннями. 2. Основні гіпотези розвитку Long COVID: запалення внаслідок цитокінового шторму, імунна відповідь та вироблення антитіл проти білків SARS-CoV-2, нуклеопротеїну N і шипа S, судинна дисфункція та підвищення проникності гематоенцефалічного бар'єру. 3. Патогенетичний механізм постковідного синдрому обумовлений персистенцією вірусу, дисрегуляцією імунної системи, мітохондріальною дисфункцією та продукцією протромботичних аутоантитіл, що сприяє виникненню гіперкоагуляції. Ураження нервової системи пов’язані із порушенням нейротрансмісії, запальними процесами, гіпоксією головного мозку та утворенням “струнних судин”, що призводить до розладу когнітивних функцій. 4. Провідними симптомами ураження нервової системи є: “мозковий туман”, сплутана свідомість, тривалий головний біль, хронічна втома, вегетативні нервові розлади, ортостатична недостатність та периферичні пошкодження у вигляді нейропатій, міопатій та ізольованої дисфункції черепних нервів (аносмія та агевзія). 5. Депресія, тривожний та посттравматичний стресовий розлади, порушення циркадних ритмів та сну – основні ознаки впливу SARS-CoV-2 на психоемоційну сферу та психіатричні розлади.Item Клініко-патогенетичні особливості ураження нервової системи на початкових клінічних стадіях ВІЛ-інфекції(Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України, ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України», 2022) Сосновенко, Дмитро Сергійович; Sosnovenko, Dmytro Serhiiovych; Чемич, Оксана Миколаївна; Chemych, Oksana Mykolaivna; Чемич, Микола Дмитрович; Chemych, Mykola DmytrovychКлініко-патогенетичні особливості ураження нервової системи на початкових клінічних стадіях ВІЛ-інфекції. Д.С. Сосновенко, О.М. Чемич, М.Д. Чемич Сумський державний університет РЕЗЮМЕ. Мета – вивчення особливостей клінічної симптоматики у ВІЛ-позитивних осіб на ранніх стадіях захворювання та їх патогенетичне обґрунтування. У дослідженні використовували теоретичні методи, побудовані на аналізі та синтезі дослідження сучасної всесвітньої інформації баз даних PubMed та Scopus, клінічних спостережень, дедуктивноіндуктивних методів. Висновки. Через розв’язану війну росії проти України був порушений епідеміологічний контроль за інфекційною захворюваністю на території держави. Особливої уваги заслуговує ВІЛ-інфекція та особливості її клінічної симптоматики. У інфікованих пацієнтів вона ґрунтується на детальному розумінні патологічних процесів нейроСНІДу. Пошкодження астроцитів порушує зв’язок клітин структурно-функціонального комплексу мозку з іншими клітинами і є фундаментальною основою розуміння клінічної симптоматики найчастіше у вигляді нейропсихічних, когнітивних соматичних та неврологічних розладів. Патогенетична дія вірусу сприяє обструкції мікросудин мозку та є причиною локальних гіпоксичних уражень, мікроінсультів, а у пізніх випадках – лакунарних інфарктів мозку. Активне залучення клітин мозку у патогенез ВІЛ-інфекції підтверджено багатьма дослідженнями. Разом із стандартними методами діагностики доцільно використовувати комплекси психоневрологічних і когнітивних тестувань та шкал. Виявлено ряд недоліків, які здатні знизити достовірність діагностичних тестів під час встановлення діагнозу. Розуміння патогенетичної картини дозволить обрати «індикатори» для загальної схеми діагностики та збільшення вірогідності правильного діагнозу, відкоригувати антиретровірусну терапію та спрогнозувати подальший розвиток хвороби.