Навчально-науковий медичний інститут (НН МІ)
Permanent URI for this communityhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/40
Browse
8 results
Search Results
Item Оптимізація антикоагулянтної терапії у пацієнтів з фібриляцією передсердь(Сумський державний університет, 2017) Романюк, С.А.Фібриляція передсердь (ФП) є найбільш поширеним хронічним порушенням ритму серця, яке зустрічається у 1–2% людей у загальній популяції. На сьогоднішній день від цієї аритмії страждають понад 6 мільйонів європейців, і очікується, що за наступні 50 років захворюваність на ФП стане принаймні удвічі вищою, враховуючи постаріння населення. ФП у 5 разів збільшує ризик розвитку інсульту, і кожен п’ятий випадок інсульту обумовлений цією аритмією. Як наслідок, ризик смерті від інсульту, обумовленого ФП, вдвічі вищий, а вартість лікування такого пацієнта зростає у 1,5 рази [42]. ФП асоціюється зі значним ризиком тромбоемболічних ускладнень (ТЕУ), серед яких ішемічний інсульт (ІІ) становить 91%. Частота ішемічного інсульту (ІІ) у хворих на ФП у 2 - 7 разів перевищує цей показник у пацієнтів без ФП [56]. На сьогоднішній день непрямі антикоагулянти є препаратами вибору для профілактики ІІ та системних тромбоемболій при ФП. При метааналізі шести досліджень виявлено зниження відносного ризику інсульту на 62% у разі використання варфарину [22]. Але, незважаючи на переконливу ефективність варфарину у профілактиці ТЕУ при ФП, у реальному житті менше половини хворих отримують від лікаря таке призначення. Частота призначення оральних антикоагулянтів у країнах Європи становить від 15,5% до 78,8% і лише 51% пацієнтів отримують цю терапію. [24]. Серед причин – розвиток геморагічних ускладнень, неможливість адекватного лабораторного контролю коагулопатіїї. Саме тому проблема антикоагулянтної терапії з урахуванням критеріїв ризику залишається актуальною. Дослідження останніх років показують, що профілактика ТЕУ може мати більше значення для продовження життя, ніж антиаритмічна терапія, яка спрямована на підтримку синусового ритму. Застосування в потрібних випадках антикоагулянтних препаратів допомагає істотно зменшити ризик несприятливого результату у хворих з будь-якою формою ФП. Як і застосування багатьох інших профілактичних засобів, антикоагулянте лікування засноване на балансі запобіганню тромбоемболій і ризик ускладнень у вигляді кровотеч. Саме тому ключовим питанням є виділення хворих, що мають високий ризик ТЕУ, і тих, у кого трапляється підвищений ризик кровотеч. Тому оцінка ризику ТЕУ у конкретного хворого з ФП дуже важлива для прийняття рішення про необхідність вибору тієї чи іншої схеми лікування [35]. При наявності одного і більше факторів ризику, хворим з ФП необхідна тривала терапія антагоністами вітаміну К (АВК) або новими оральними антикоагулянтами (НOАК). На сьогоднішній день варфарин є основним антикоагулянтним препаратом непрямої дії в профілактиці ТЕУ у пацієнтів з ФП різного генезу. Однак необхідність жорсткого контролю показників міжнародного нормалізованого відношення (МНВ), залежність ефективності препарату від раціону харчування послужили приводом для розробки і пошуку НОАК [47]. Мета нашого дослідження полягає у вивченні поширеності тромбоемболічних і геморагічних ускладнень у пацієнтів з неклапанною ФП та оптимізації антикоагулянтної терапії.Item Ефективність застосування L-аргініну у хворих на артеріальну гіпертензію у поєднанні із ожирінням(Сумський державний університет, 2017) Проценко, О.В.Артеріальна гіпертензія (АГ) та її ускладнення належать до найважливіших медичних і соціальних проблем не тільки в Україні, але й в економічно розвинених країнах світу. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) визначає її як «провідний глобальний ризик підвищен ня смертності від серцево-судинних захворювань (ССЗ) в усьому світі». За даними ВООЗ, підвищений артеріальний тиск (АТ) на сьогодні мають 1,5 млрд. людей, зокрема 30-45 % європейського населення [53]. Про масштабність проблеми свідчить і той факт, що у 2013 році Всесвітній день здоров’я був присвячений питанням профілактики, виявлення та лікування АГ і пройшов під девізом «Слідкуйте за своїм артеріальним тиском – скоротіть ризик розвитку інфаркту та інсульту». В Україні, згідно з епідеміологічними дослідженнями, на АГ страждає майже 13 млн. осіб, причому у 20-30 % випадків АГ проходить на тлі ожиріння (Ож) [3, 8]. Серед патофізіологічних механізмів виникнення АГ одним із найважливіших чинників вважається порушення структури і функції ендотелію, який відіграє провідну роль у контролі за судинним тонусом через вивільнення вазоактивних речовин - вазоконстрикторів та вазодилататорів [2, 9]. Взаємодія ендогенних чинників вазоконстрикції (ендотелін, ангіотензин ІІ, адреналін) з вазодилятаторами (оксид азоту, простациклін, ендотеліальний фактор релаксації) забезпечує відповідний баланс вазомоторних реакцій, збереження нормального АТ та адекватний кровообіг [16, 28, 29]. Тривалий вплив таких факторів ризику, як АГ та дисліпідемія, пригнічує вазодилатуючу здатність ендотелію, збільшує проникність судинної стінки до ліпідів, сприяє розвитку атеросклерозу [15, 35]. Ендотеліальна дисфункція виникає також внаслідок інших причин, які випереджають виникнення АГ, супроводжують та обтяжують її перебіг. Мета дослідження: вивчити вплив амінокислоти L-аргініну на перебіг ГХ в поєднанні з Ож, рівень АТ, ліпідний профіль, показники діастолічної функції лівого шлуночка (ДФЛШ).Item Вплив МR-блокади на структурно-функціональні показники серця та судин у хворих на артеріальну гіпертензію у поєднанні з цукровим діабетом 2 типу(Сумський державний університет, 2017) Криворучко, Я.Ю.В ХХІ столітті, як і раніше, перше місце серед основних причин захворюваності, смертності та втрати працездатності займають серцево-судинні захворювання (ССЗ), пов'язані з атеросклерозом (артеріальна гіпертензія, інфаркт міокарда, інсульт) [40]. Аналіз загальної смертності населення в Україні в 2014 році свідчить, що 66,3 % випадку смертей зумовлені хворобами системи кровообігу (ХСК), у той час як у більшості європейських країн цей показник не перевищує 50% [20]. Ведуче місце серед даних нозологій належить артеріальній гіпертензії (АГ), яка незважаючи на достатній прогрес у вивченні патогенезу, клініки, діагностики та лікування залишається найпоширенішим серцевосудинним захворюванням (ССЗ) із численними ускладненнями як в Україні [15], так і в усьому світі. Близько 90% складає її есенціальна форма – гіпертонічна хвороба (ГХ) [64]. За даними офіційної статистики, станом на 2014 рік в Україні зареєстровано понад 12 млн. осіб, хворих на АГ, що становить 32 % дорослого населення. Щорічно АГ вперше виявляється приблизно у 430 тис. пацієнтів [8]. Цукровий діабет (ЦД) 2-го типу, як супутнє захворювання, часто зустрічається у хворих на ГХ, значно збільшуючи захворюваність та смертність, головним чином серцево-судинну [25, 26]. ЦД в країнах світу охоплює від 2 до 8% населення [2, 13, 18, 21]. За даними Міжнародної федерації діабету, в даний час у світі налічується 366 млн. хворих на ЦД [25]. В Україні офіційно зареєстровано більше 1 млн. 100 тис. хворих на цю патологію [32]. Поширеність ЦД з кожним роком постійно зростає, також збільшується смертність, обумовлена його ускладненнями [9, 32]. Так за прогнозами дослідників до 2030 року захворюваність у світі на ЦД зросте до 438 млн. [25]. На даний час, ЦД 2-го типу вважається одним із найбільш вагомих та агресивних факторів ризику ССЗ [2, 13, 21]. Поєднання цих патологій супроводжується метаболічними порушеннями, оксидантним стресом, швидким розвитком атеросклерозу, зниженням рівня оксиду азоту та більш швидким розвитком ускладнень ЦД, зокрема макро- та мікроангіопатій [27, 39, 45] та створює труднощі для вибору терапії. Вивчення механізмів розвитку ЦД та його судинних ускладнень у хворих на ГХ залишається однією з найбільш актуальних проблем сучасної медицини, тому що коморбідність цих патологій має спільний патогенетичний зв'язок і потенціює кардіоваскулярний ризик [45, 50]. Найважливішими механізмами, які ускладнюють взаємний перебіг ЦД та АГ є зміни у системі ренін-ангіотензин-альдостерон (РААС) [17]. При лікуванні хворих на ГХ у поєднанні з ЦД 2-го типу необхідно враховувати не тільки ефективність антигіпертензивної дії препаратів, а й їх вплив на метаболізм глюкози та ліпідів, чутливість тканин до інсуліну та структурно-функціональний стан серця, ендотеліальну функцію судин. Незважаючи на наявність декількох класів антигіпертензивних препаратів, прийом багатокомпонентної комбінованої терапії, зустрічається контингент хворих, у яких цільового рівня артеріального тиску (АТ) досягнути не вдається. Ризик серцево-судинних ускладнень (ССУ) постійно зростає. На даний час, недостатньо вивчений вплив окремого класу блокаторів РААС - селективних антагоністів альдостерону (САА) на структурнофункціональний стан серця та ендотеліальну функцію судин у хворих на ГХ у поєднанні з ЦД 2-го типу. Не розроблені диференційовані рекомендації стосовно корекції структурно-функціональних змін серця та судин у хворих з даною коморбідною патологією. Вирішення цих питань має безсумнівний практичний та теоретичний інтерес. Мета: дослідити структурно-функціональні зміни серця та судин у хворих на ГХ у поєднанні з ЦД 2-го типу та оцінити терапевтичну ефективність селективних антагоністів альдостерону у комплексному лікуванні пацієнтів з даним коморбідним станом.Item Вплив тривожно-депресивних розладів на перебіг стабільної стенокардії напруги(Сумський державний університет, 2015) Єрмоленко, Т.С.Мета дослідження: Вивчити вплив тривожно-депресивних розладів на перебіг стабільної стенокардії напруги ІІ-ІІІ функціонального класу.Item Якість життя хворих на артеріальну гіпертензію в залежності від тривалості розмов по стільниковому зв'язку(СумДУ; Мед. ін-т, 2013) Матвієнко, Г.В.Артеріальна гіпертензія посідає одне з провідних місць серед чинників погіршення якості та скорочення тривалості життя населення усього світу. Суттєву роль у реалізації чинників ризику в сучасному суспільстві відіграє негативна зміна способу життя, пов’язана з обмеженням фізичної активності, збільшенням калорійності харчових продуктів і невпинним зростанням емоційно-стресових навантажень. Усе це потенціює основні модифікуючи фактори ризику виникнення серцево-судинних захворювань, що стали негативним надбанням прогресу: артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, ожиріння. Але не зважаючи на всебічне і своєчасне висвітлення у спеціалізованій літературі тактики ведення хворих на артеріальну гіпертензію питання медикаментозного лікування, ми маємо враховувати, що в наш час розвинутих інноваційних технологій та мегаполісів спосіб життя хворих на артеріальну гіпертензію значно змінився. Стрімкий розвиток глобальних інформаційних мереж значною мірою сприяє загальному прогресу суспільства. Сьогодення вимагає направити свій погляд на екзогенні фактори, що впливають на перебіг артеріальної гіпертензії, зокрема на соціально-побутові умови проживання, несприятливі погодні чинники, характер харчування та ряд інших впливів, що можуть змінювати життєдіяльність хворого організму. Ряд авторів відносять до таких чинників широке використання стільникового зв’язку. Актуальність проведеного нами дослідження зумовлена високою поширеністю мобільного зв’язку в Україні та за її межами, що спричиняє необхідність рахуватися з цим зовнішнім фактором, який за даними деяких досліджень, може чинити несприятливий вплив на серцево-судинну систему. Електромагнітні впливи надвисокої частоти, що генеруються пристроями стільникового зв’язку можуть мати велике значення у хворих на таке розповсюджене захворювання, як артеріальна гіпертензія, завдяки дезадаптації та дисбалансу вегетативної нервової системи викликати погіршення перебігу цього захворювання та якості життя хворих на цю недугу. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/33910Item Вплив гіпотензивної терапії на якість життя хворих на артеріальну гіпертензію з супутнім остеоартрозом(СумДУ; Мед. ін-т, 2013) Шаповал, Т.В.Артеріальна гіпертензія - одне з найпоширеніших серцево - судинних захворювань, частота якої значно збільшується з віком у країнах з перехідною економікою. Поширеність АГ серед дорослого населення (якщо в якості критерію вибрати АТ 160/90 мм.рт.ст) коливається, за даними ВООЗ (1997), від 10 до 20%. Якщо в якості критерію прийняти більш низькі значення, то поширеність захворювання буде ще вище. АГ є однією з основних проблем сучасної кардіології та медицини вцілому. У наш час не викликає сумніву той факт, що підвищений рівень АТ – це патологічний стан який спричиняє такі серйозні ускладнення, як гіпертензивний криз, порушення мозкового кровообігу, застійна серцева або ниркрва недостатність, ураження аорти, периферыйних артерый і судин сітківки. При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/33909Item Ефективність лікування артеріальної гіпертензії в залежності від способу життя на сучасному етапі(СумДУ; Мед. ін-т, 2013) Лісниченко, Н.В.Серцево-судинні захворювання в Європі посідають провідне місце у структурі захворювань і зумовлюють майже дві третини всіх випадків смерті та третину причин інвалідності населення. За даними Європейського Товариства Кардіологів Україна займає перше місце серед європейських країн за рівнем смертності від хвороб серця і судин. В Україні вмирають від хвороб системи кровообігу не тільки частіше, але й раніше. Артеріальна гіпертензія – одне з найбільш розповсюджених захворювань серцево-судинної системи, яке і по нині залишається серйозною проблемою охорони здоров’я. Артеріальна гіпертензія є одним із головних факторів ранньої інвалідності та смертності через високий ризик розвитку таких ускладнень, як інсульт, ішемічна хвороба серця, серцева та ниркова недостатність та інше. Артеріальна гіпертензія є фактором, що не тільки скорочує тривалість життя, але і погіршує його якість. За даними офіційної статистики МОЗ, на 1 січня 2011 року в Україні зареєстровано 12 122 512 хворих на артеріальну гіпертензію, що становить 32,2% дорослого населення країни. Динаміка розвитку патології у вікових групах зростає з такою частотою: 20–29 років – 3%, 30–39 років – 7,5%, 40–49 років – 20,4%, 50–59 років – 45,4%, 60–69 років –57,5%. При аналізі структури артеріальної гіпертензії за рівнем артеріального тиску у 50% хворих виявлено артеріальну гіпертензію 1-го ступеня, у кожного третього — 2-го ступеня, у кожного п’ятого — 3-го ступеня. Серед осіб із підвищеним артеріальним тиском знають про наявність захворювання 67,8% сільських і 80,8% міських мешканців, лікуються відповідно 38,3 та 48,4%, ефективність лікування становить 8,1% та 18,7%. Отже, ситуація щодо контролю артеріальної гіпертензії незадовільна як у сільській популяції, так і в міській . Виникнення і перебіг АГ тісно пов′язані з наявністю факторів ризику (вік, стать, спадковість, ожиріння, дисліпідемія, незбалансоване харчування, алкоголь, паління, недостатня фізична активність, соціально-економічний статус, психоемоційне перевантаження). В українській популяції, за даними тих же дослідників, лише в 1% хворих із підвищеним артеріальним тиском не виявлено інших факторів ризику. У кожного восьмого хворого артеріальною гіпертензією поєднується з одним, у кожного четвертого — з двома, у 61% хворих — з трьома і більше факторами ризику. У 46% осіб із підвищенням артеріальним тиском виявляють ожиріння, у 67% — гіперхолестеринемію, у кожного четвертого — низький уміст холестерину ліпопротеїдів високої щільності, майже в кожного п’ятого — гіпертригліцеридемію; 23% хворих з артеріальної гіпертензією курять, 83% — вживають алкогольні напої, 48% — ведуть малорухомий спосіб життя.Найбільш несприятливим поєднанням двох факторів ризику для чоловіків є комбінація артеріальної гіпертензії і тютюнопаління та артеріальної гіпертензії й ожиріння, для жінок — артеріальної гіпертензії й дисліпідемії та артеріальної гіпертензії й ожиріння. Головна мета лікування артеріальної гіпертонії - попередження або зворотний розвиток ураження органів-мішеней, зниження смертності від серцево-судинних ускладнень та покращення якості життя пацієнтів. Суттєвим моментом в лікуванні артеріальної гіпертензії є вимога досягнення цільового рівня артеріального тиску: на фоні антигіпертензивної терапії - нижче 140/90 мм рт. ст. в цілому, у пацієнтів з цукровим діабетом - нижче 130/85 мм рт. ст.; при хронічній нирковій недостатності з протеїнурією більше 1 г на добу - нижче 125/75 мм рт. ст. При визначенні важливості досягнення цільового артеріального тиску слід враховувати ступінь ризику: чим вище ризик, тим важливіше досягнення цільового артеріального тиску та усунення факторів ризику. Неконтрольова артеріальна гіпертензія сьогодні вважається одним із найбільш вагомих чинників зменшення тривалості життя населення, через що ця проблема залишається актуальною і вимагає докладного вивчення. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/33908Item Особливості перебігу артеріальної гіпертензії у хворих сільської місцевості(Вид-во СумДУ, 2010) Власенко, А.М.