Навчально-науковий медичний інститут (НН МІ)
Permanent URI for this communityhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/40
Browse
Search Results
Item Фізична терапія пацієнтів похилого віку при остеопоротичному переломі шийки стегнової кістки в довготривалому реабілітаційному періоді(Сумський державний університет, 2024) Красновид, К.О.У даній роботі розкриваються теоретичні та практичні аспекти впливу комбінації різних типів терапевтичних вправ у програмі фізичної терапії для пацієнтів похилого віку з остеопоротичним переломом шийки стегнової кістки в довготривалому періоді реабілітації. За результатами аналізу науково-методичної літератури у процесі реабілітації були застосовані фізіотерапевтичні вправи, кінезіотейпування та масаж. В довготривалому реабілітаційному періоді фізична терапія є важливою складовою для відновлення функціональності та мобільності пацієнтів. Вона може включати різноманітні вправи з метою покращення сили м'язів, розтяжки, розвитку координації та балансу, а також покращення кінцевого результату та якості життя. У даній роботі досліджуються ефективність та безпечність комбінації різних типів терапевтичних вправ у програмі фізичної терапії для пацієнтів з остеопоротичним переломом шийки стегнової кістки. Підбираються ті вправи, які максимально сприяють відновленню м'язово-скелетної функції, зменшенню болю та покращенню рухливості без збільшення ризику нових травм. Також враховуються індивідуальні особливості кожного пацієнта. Перед складанням програми для реабілітації пацієнта обов’язково було проведено дослідження функціонального стану хворих після перелому стегна. Результати цієї роботи можуть бути корисними для фахівців у галузі фізичної терапії та реабілітації, які працюють з пацієнтами похилого віку з остеопоротичними переломами. Вони допоможуть оптимізувати програми реабілітації та покращити результати лікування пацієнтам.Item Фізична терапія при вальгусній деформації стопи у дітей дошкільного віку(Сумський державний університет, 2024) Шерстюк, М.В.У даній кваліфікаційній роботі розглянуто фізичну терапію як ефективний метод лікування вальгусної деформації стопи у дітей дошкільного віку. Вальгусна деформація характеризується неправильним викривленням стопи та може призводити до ряду подальших ускладнень, таких як плоскостопість та деформація суглобів. Це стан, що вимагає комплексного підходу до лікування. Дослідження базується на аналізі наукової літератури та практичних результатів лікування, проведеного у КНП «Дитяча клінічна лікарня Святої Зінаїди». У роботі розкрито основні принципи вибору методик фізичної терапії, які включають вправи на зміцнення м'язів, покращення діапазону рухів у стопах, тренування балансу та пропріоцептивні вправи. Окрім того, використання індивідуальних ортопедичних засобів та мануальної терапії підкреслює індивідуальний підхід до кожного випадку деформації. В результаті впровадження комплексної програми фізичної терапії спостерігається значне зниження симптомів деформації, поліпшення функціонального стану стопи та загальної рухливості у дитини. Покращення було зафіксовано за допомогою клінічних тестів та спостережень за активністю дитини у повсякденному житті. Ця робота підкреслює значення раннього діагностування та втручання у випадках вальгусної деформації стопи та показує успішність фізичної терапії як основи для відновлення та забезпечення кращої якості життя дітей. Запропоновані методи та підходи можуть бути використані для розробки індивідуалізованих реабілітаційних програм у майбутньому.Item Фізична терапія при ампутації нижніх кінцівок: кейс "Ампутація нижньої кінцівки на рівні гомілки"(Сумський державний університет, 2024) Гордієнко, І.О.У представленій роботі розкриваються загальні теоретичні і практичні проблеми реабілітації, які виникають при подоланні наслідків ампутації нижньої кінцівки у вигляді порушення статико-динамічної функції ОРА, атрофії м’язів, тугорухливості/контрактури у збережених суглобах, послаблення м’язового балансу, розлади балансу та ходьби. Розроблено алгоритм, структурні компоненти та зміст кейса фізичної терапії пацієнта після ампутації нижньої кінцівки на рівні гомілки, який базується на пацієнтоцентрованому і мультидисциплінарному підходах, індивідуалізації реабілітаційного втручання: терапевтичні вправи (пасивні, активні, ізометричні, дихальні, релаксаційні, баланс/рівновага), компресійна терапія, ПІР, контрольована ходьба з додатковими засобами пересування, дзеркально-імпульсна терапія, лімфодренажний/лікувальний масаж, преформовані фізичні чинники. Доведено ефективність кейса фізичної терапії, де інтенсивність болю за шкалою ВАШ зменшилася до показників 15,0 балів «слабкий біль». Відбулося збільшення обсягу рухів, найбільший приріст зафіксовано при русі згинання у колінному суглобі 35° та відсутність рекурвації. Показники ММТ максимально наблизилися до значень норми, де можна здійснювати рух сегментом по повній амплітуді з середнім опором в кінці руху – 4 бали. Усунено набряки та збільшено показники утримання рівноваги на протезованій кінцівці: розплющені очі – тверда поверхня 40 с /хитка поверхня 22 с, заплющені очі тверда поверхня 23 с /хитка поверхня 12 с. Показники оцінки за анкетою Locomotor capability index questionnaire у кінці реабілітаційного втручання досягли рівня К2, де пацієнт має можливість та потенціал для пересування з умінням долати низько розташовані бар’єри навколишнього середовища.Item Реабілітаційний менеджмент пацієнта після реконструкції передньої хрестоподібної зв’язки правого колінного суглоба(Сумський державний університет, 2024) Кулик, Р.О.Розроблено індивідуальну програму фізичної терапії для пацієнта після реконструкції передньої хрестоподібної зв’язки (кейс-випадок), яка включає оцінку структури, функцій, активності та участі, факторів навколишнього середовища, особистісних факторів відповідно МКФ та оцінку результатів впливу програми на показники болю та функціональний стан колінного суглоба; доповнено існуючі індивідуальні програми фізичної терапії пацієнтів після реконструкції передньої хрестоподібної зв’язки. Реалізація індивідуальної програми фізичної терапії пацієнта після реконструкції передньої хрестоподібної зв’язки сприяла поверненню контролю над м’язами оперованої кінцівки, подальшому відновленню сили та витривалості стегна та гомілки, поступовому поверненню до функціональної та професійної діяльності. Отримані в результаті обстеження позитивні результати дозволяють рекомендувати розроблений алгоритм індивідуальної програми фізичної терапії для використання в клініко-реабілітаційних умовах для лікарів ортопедів, травматологів, лікарів фізичної та реабілітаційної медицини, фізичних терапевтів та ін. За результатами обстеження пацієнта до та після впровадження програми фізичної терапії отримано наступні показники: зниження показників болю за ВАШ на 3 бали у спокої, та на 3 бали під час мобільності; показники болю за розділом А шкали WOMAC позитивні в оцінці, поліпшення на 6 балів; показник рухливості в оперованому колінному суглобі становив 56,30, а після 98,80 (покращення відбулося на 42,50); поліпшення результатів обхвату стегна на 1,6 см; приріст балів за шкалою The Lysholm Knee Scoring Scale на 32 бали; за шкалою WOMAC у пацієнта зниження загального балу відбулося на 27 балів (61 бал до фізичної терапії, 34 бали після).Item Фізична терапія після артроскопічної меніскектомії у післягострому реабілітаційному періоді(Сумський державний університет, 2024) Теницька, Я.Ю.Магістерська робота присвячена проблемі фізичної терапії після артроскопічної меніскектомії у післягострому реабілітаційному періоді. Розроблено алгоритм програми фізичної терапії після артроскопічної меніскектомії у післягострому реабілітаційному періоді, що ґрунтується на засадах доказової медицини та МКФ, враховує засади формування SMART-цілей та індивідуальні запити пацієнтів; в своїй структурі має наступні етапи – первинне обстеження функціонального статусу пацієнта та визначення його проблем і потреб, планування реабілітаційного втручання, реалізація реабілітаційного втручання, оцінка ефективності реабілітаційного втручання. Розроблений алгоритм програми фізичної терапії після артроскопічної меніскектомії у післягострому реабілітаційному періоді дозволив відновити силу та рухливість, зменшити набряк в колінному суглобі та повернути пацієнта до повноцінного повсякденного якісного життя з високим рівнем функціонування, активності та участі. Розроблений алгоритм може застосовуватись в умовах реабілітаційних відділень спеціалізованих клінічних установ що надають реабілітаційні послуги. Ефективність розробленої та впровадженої програми фізичної терапії після артроскопічної меніскектомії у післягострому реабілітаційному періоді підтверджена показниками об’єктивного обстеження та досягненням поставлених цілей: різниця у показниках об’єму стегна та гомілки оперованої кінцівки у пацієнта – 11,1 см, об’єм гомілки – 9,5 см; різниця у гоніометричних показниках оперованої кінцівки у пацієнта: активне згинання – 44,70, пасивне згинання – 55,30; різниця больового синдрому за ВАШ у пацієнта – 48 балів; різниця між показниками за шкалою IKDC у пацієнта – 36,4 балів; різниця між показниками за шкалою KOOS у пацієнта – 26,8 балів.Item Терапевтичні вправи у фізичній терапії осіб 17-25 років із сколіозом І ступеня(Сумський державний університет, 2024) Чорнобай, Р. В.У представленій роботі розкриваються особливості фізичного стану студентів, що мають захворювання опорно-рухового апарату – сколіоз першого ступеню. В роботі вивчалися фізичні та функціональні особливості, що характерні для осіб, які мають функціональні порушення хребта, вплив захворювання на індивідуально-особистісні характеристики. За результатами аналізу наукової літератури визначено значне зниження рухової активності у молодих людей. Визначено, що на момент вступу до вищого навчального закладу 35% студентів за станом здоров'я було віднесено до спеціальної групи, а захворювання опорно-рухового апарату посідали друге місце (33%). У дівчат, що мають сколіоз І ступеня, спостерігається зниження величин, що характеризують динамічні та статичні показники сили м'язів спини на 18%-40% (р<0,01; р<0,001) та черевного преса на 15%-30% (р <0,01; р<0,001). У цій групі нижче показники фізичної підготовленості: силові показники – на 40% (р<0,001), показники загальної витривалості – на 21% (р<0,01), координаційні показники – на 20%-28% (р<0,001), прояв координації у нестандартних умовах – на 28%-31% (р<0,001). Розроблена методика комплексного впливу на фізичний стан, яка сприяла збільшенню статичних та динамічних силових показників м'язів спини на 18%–66% (р<0,01; р<0,001). У цій групі збільшився рівень фізичної підготовленості: у силових показниках – на 49% (р<0,001), у показниках загальної витривалості – на 22% (р<0,01), у показниках координації – на 19%-55% (р< 0,01; р<0,001), у проявах координації у стандартних умовах – на 10–19% (р<0,05; р<0,01), у нестандартних умовах – на 5%-55% (р<0, 01-0,001). Комплексна методика, яка поєднує методи стимулювання самостійної рухової активності дівчат зі сколіозом 1 ступеня з засобами фізичної терапії та фітбол-гімнастики.Item Корекція дисбалансу опорно-рухового апарату у спортсменів тенісистів(Сумський державний університет, 2024) Брояковський, В.О.Розкрито загальні теоретичні та практичні аспекти формування м'язового дисбалансу та його особливостей, виникаючих компенсацій та перспектив корекції, що підтверджує актуальність обраної теми. Особливого значення опорно-рухового апарату загалом і хребта зокрема у житті людини вивчалися з давніх часів. Хребет відіграє важливу роль у підтримці стабільності та рухової активності людини. Застосування наукового підходу до спортивних тренувань дозволяє розробити індивідуальну програму для спортсмена з урахуванням біомеханічних вимог до рухових навичок та індивідуальних можливостей. Розуміння законів біомеханіки так само важливе і з точки зору спортивної медицини, оскільки їхнє порушення під час тренувань підвищує ймовірність травм. З метою аналізу виразності м'язового дисбалансу та його особливостей юних спортсменів було розподілено на 2 групи залежно від тривалості та інтенсивності спеціальних навантажень. Юні спортсмени різних вікових груп проходили комплекси лікувальної гімнастики, що включали практичні рекомендації, відповідно до виявлених порушень опорно-рухового апарату. У групі 1 (n=10) спортсмени займалися більше 3-х місяців з інтенсивністю навантажень від 3 до 6 годин на тиждень. Досліджувані 2 групи (n=10) проходили курс лікувальної гімнастики тривалістю від 6 місяців з інтенсивністю навантажень щонайменше 9 годин на тиждень. Експериментально підтверджено ефективність практичних рекомендацій під час аналізу рухових амплітуд до та після закінчення курсу лікувальної гімнастики, відмічено більш швидке відновлення їх асиметрії: відбувалося відновлення обсягу рухів флексії та екстензії без істотних відмінностей. Визначення динаміки відносної сили та витривалості окремих м'язів та м'язових груп через 6 місяців, кількість спортсменів з дисбалансом зменшилася з 93,5% до 30,6% у групі 1, з 92,3% до 46,6% у 2 групі (р>0,05).