Критичний аналіз класичних моделей перекладу

Abstract

У статті здійснюється аналіз класичних моделей перекладу (теорія формальної та динамічної еквівалентності, теорія закономірних відповідностей, інформаційна теорія перекладу, ситуативно-денотативна модель, функціонально-прагматична модель, теорія рівнів еквівалентності, інтерпретативна теорія) з метою з’ясування їхніх переваг і недоліків та формування на їхній основі такої моделі перекладу, яка б мала універсальне застосування під час як усного, так і письмового перекладу текстів різного жанрового спрямування. Автори вищезазначених моделей наголошують на важливості адекватної передачі при перекладі комунікативно значимої інформації, однак не надають чітких відповідей на запитання: як виявити релевантні елементи змісту, як відбувається процес відтворення фрагментів дійсності, покладених в основу тексту оригіналу, і найголовніше – як створити універсальну модель перекладу.

В статье осуществляется анализ классических моделей перевода (теория формальной и динамической эквивалентности, теория закономерных соответствий, информационная теория перевода, ситуативно-денотативная модель, функционально-прагматическая модель, теория уровней эквивалентности, интерпретативная теория) с целью выяснения их преимуществ и недостатков и формирования на их основе такой модели перевода, которая имела б универсальное применение как при устном, так и при письменном переводе текстов разного жанрового направления. Авторы вышеупомянутых моделей подчеркивают важность адекватной передачи при переводе коммуникативно значимой информации, но не предоставляют четких ответов на вопросы: как выявить релевантные элементы содержания, как происходит процесс воспроизведения фрагментов действительности, положенных в основу текста оригинала, и самое главное – как создать универсальную модель перевода.

This article offers the analysis of classical translation models (theory of formal and dynamic equivalence, theory of regular correspondences, informational translation theory, situational and denotative model, functional and pragmatic model, theory of equivalence levels, interpretive theory) to determine their advantages and disadvantages and to form on their basis such a translation model that would have a universal use in both oral and written translation of texts of different genres. The authors of the abovementioned models emphasize the importance of adequate transmission of communicatively relevant information during the translation, but do not provide clear answers to the question: how to identify relevant elements of the content, how the process of the reproduction of reality fragments found in the original text is realized, and the most importantly is how to create a universal translation model.