Агональна природа директивного мовленнєвого акту заклику в політичному дискурсі

Abstract

Статья посвящена анализу лингвальных и экстралингвальных факторов, влияющих на агональную природу речевого акта призыва в политическом дискурсе. Работа обобщает и уточняет толкование призыва в лингвистике, устанавливает его корреляцию с жанром лозунга. Сконцентрировав внимание на анализе коммуникативной роли адресата, автор выделяет определенный, неопределенный и предсказуемый типы адресата. Предлагается классифицировать прагматическую роль исполнителя на инклюзивный и эксклюзивный типы. Внесено уточнения в семантическую модель призыва. Семантическая типология предиката определила малефактивный характер побудительных действий, направленных на ниспровержение политического оппонента. К факторам, предопределяющим агональный характер призыва, автор относит: фактор солидарности, малефактивный характер действий, обязательное наличие объекта агрессии и иллокутивный синкретизм.

Стаття присвячена аналізу лінгвальних і екстралінгвальних, чинників, що впливають на агональну природу мовленнєвого акту заклику в політичному дискурсі. Робота узагальнює й деталізує тлумачення заклику в лінгвістиці, встановлює його кореляцію з жанром лозунгу. Зосередивши увагу на аналізі комунікативної ролі адресата, автор виокремлює означений, неозначений та передбачуваний типи адресата. Пропонується класифікувати прагматичну роль виконавця на інклюзивний та ексклюзивний типи. Додано уточнення в семантичну модель заклику. Семантична типологія предикату виявила малефактивний характер спонукальних дій, спрямованих на повалення політичного опонента. До чинників, що зумовлюють агональний характер заклику, автор відносить: фактор солідарності, малефактивний характер дій, обов’язкову наявність об’єкта агресії та іллокутивний синкретизм.

The paper considers the way lingual and extra-lingual facts affect the agonal nature of the speech act of appeal in political discourse. It summarizes and concretizes the notion of appeal in linguistics, determines its correlation with the genre of slogan. The author focuses upon the communicative role of addressee and names definite, indefinite and presupposed types of addressee. The analysis of the pragmatic role of performer has singled out its inclusive and exclusive types. The semantic structure of appeal has got some specification. The semantic typology of the predicate has found out malefactive character of motivated actions, aimed to overthrow a political opponent. Among the facts, which predetermine agonal feature of appeal, the author names solidarity, malefactive character of actions, the object of aggression as an obligatory component and illocutive syncretism.