Вплив методу розродження на психосоматичний стан у дитини

Abstract

Протягом останніх 30 років частка кесаревого розтину (КР) згідно з даними ВООЗ підвищилася у всьому світі, досягнувши максимального рівня в поточному десятилітті і наблизилася до 25-30 % у економічно розвинених країнах. Так, у Європі частота КР становить в середньому 19%, та неухильно зростає (Betran and Merialdi, 2007). В США частка операцій КР у 2006 році становила 31,1 % і на даний момент являється найбільш розповсюдженою операцією у жінок (Martin, 2010). Збільшення частки оперативного розродження закономірно ставить питання безпеки та ризиків операції для дитини на різних етапах її онтогенезу. На жаль, питання впливу КР на психіку дитини, її емоційний стан та соціальну адаптацію, а також зв’язок з соматичною патологією, онкопатологією в майбутньому, не стоять на порядку денному, на відміну від ранніх неонатальних ризиків. Таким чином існує явна необхідність у детальному вивченні віддалених наслідків абдомінальних пологів для дитини.

В течение последних 30 лет доля кесарева сечения (КС) по данным ВОЗ повысилась во всем мире, достигнув максимального уровня в текущем десятилетии и приблизилась к 25-30% в экономически развитых странах. Так, в Европе частота КР составляет в среднем 19%, и неуклонно растет (Betran and Merialdi, 2007). В США доля операций КР в 2006 году составила 31,1% и на данный момент является наиболее распространенной операцией у женщин (Martin, 2010). Увеличение доли оперативного родоразрешения закономерно ставит вопрос безопасности и рисков операции для ребенка на разных этапах ее онтогенеза. К сожалению, вопрос влияния КР на психику ребенка, его эмоциональное состояние и социальную адаптацию, а также связь с соматической патологией, онкопатологией в будущем, не стоят на повестке дня, в отличие от ранних неонатальных рисков. Таким образом существует явная необходимость в детальном изучении отдаленных последствий абдоминальных родов для ребенка.

Over the past 30 years the proportion of caesarean section (CS) according to WHO has increased around the world, reached the highest level in the current decade and close to 25-30% in developed countries. For example, in Europe, the CD rate is an average of 19%, and is steadily growing (Betran and Merialdi, 2007). In the US, the share of the CD operations was 31.1% in 2006 and is currently the most common operation for women (Martin, 2010). Increase of operative delivery regularly raises the issue of security and the risks of surgery for the child at different stages of ontogeny. Unfortunately, the issue of the CD effect on the psyche of the child, his emotional state and social adaptation, as well as connection with a somatic pathology, oncopathology in the future, not on the agenda, as opposed to the early neonatal risks. Thus there is a clear need for a detailed study of the long-term effects of abdominal birth to a child.