Лінгвокультурологія як самостійний напрямок лінгвістичних досліджень

Abstract

Стаття є теоретичним оглядом лінгвокультурології як самостійної лінгвістичної дисципліни. Розглядається місце лінгвокультурології в сучасній дослідницькій парадигмі. Названі причини виникнення зацікавленості до цієї лінгвістичної дисципліни на сучасному етапі розвитку мовознавства. Міждисциплінарний статус дисципліни є передумовою визначення загальних зон взаємодії із суміжними науками (культурологією, етнолінгвістикою, етнопсихолінгвістикою, міжкультурною комунікацією) і визначення її відмінних особливостей. Порівняльний аналіз дефініцій показав, що майже всі дослідники одностайні в думці, що в основі цього поняття лежить діада «мова – культура». В статті надається класифікація культури, яка складається із шести типів, а саме: описового, історичного, нормативного, психологічного, структурного, генетичного. Саме із невизначеністю терміну «культура» пов’язують найбільший розкид в розумінні сутності і змісту концепту в лінгвокультурології.

Статья представляет собой теоретический обзор лингвокультурологии как самостоятельной лингвистической дисциплины. Рассматривается место лингвокультурологии в современной исследовательской парадигме. Названы причины возникновения интереса к данной лингвистической дисциплине на современном этапе развития языкознания. Междисциплинарный статус данной дисциплины предполагает выявление общих зон взаимодействия со смежными дисциплинами (культурологией, этнолингвистикой, этнопсихолингвистикой, межкультурной коммуникацией) и установление ее отличительных особенностей. Сравнительный анализ дефиниций показал, что практически все исследователи единодушны во мнении, что в основе данного понятия лежит диада «язык – культура». В статье дается классификация культуры, состоящая из шести типов, а именно: описательного, исторического, нормативного, психологического, структурного, генетического. Именно с неопределенностью термина «культура» связан наибольший разброс в понимании сущности и содержания термина «концепт» в лингвокультурологии.

The article is a theoretical review of cultural linguistics as an independent linguistic discipline. The place of cultural linguistics in the scientific paradigm of today is under study. The reasons of arising interest to this linguistic discipline on the present stage of the linguistics development are given. Interdisciplinary status of the discipline is the precondition for finding common interaction areas with other disciplines (culturology, ethnolinguistics, ethnopsycholinguistics, and cross-cultural communication) and finding its distinct features. Comparative analysis of the definitions has shown the unanimity of the scientists in the opinion that the dyad “language – culture” is the foundation of the concept “cultural linguistics”. Six types of culture constitute the classification that is given in the article, namely: descriptive, historical, regulatory, psychological, structural, genetic. The vagueness of the term “culture” causes the inaccuracy in the understanding of the nature and content of the concept in the cultural linguistics.