Впровадження Базеля ІІ – пом’якшення кредитного ризику

Abstract

Об’єкт даного дослідження – впровадження системи пом’якшення кредитного ризику (Credit Risk Mitigation, надалі – технологія CRM) як методу визнання кредитних застав фізичним особам, що передбачено Базелем ІІ. CRM – технологія зменшення кредитного ризику через незахищеність перед потенційними збитками кредитних установ. На практиці дану технологію можна застосовувати в наступних підходах (запропонованих Базелем ІІ для сегменту роздрібної торгівлі): стандартизований підхід та підхід, заснований на внутрішніх підрахунках (Internal Ratings-Based, надалі IRB). Згідно з першим, можна визначити коефіцієнт прийнятного ризику. У рамках другого підходу необхідно провести внутрішні оцінювання компонентів ризику, щоб дізнатися про потребу в капіталі при визначенні ступеня ризику потенційних збитків. Компоненти ризику – це вірогідність несплати по кредитах/імовірність дефолту (probability of default, надалі PD), рівень можливого збитку (loss given default, надалі LGD) та сума вимог по активній операції (exposure at default, надалі EAD), які слугують як невід’ємні параметри функції зважування ризику для окремих категорій активів.

The main objective of this paper is to introduce Credit Risk Mitigation (CRM) as the methodology for the recognition of collateral for retail lending which is Basel II complaint. CRM is the technique that reduces the credit risk associated with an exposure or exposures which the credit institution continues to hold. CRM can be applied in both possible approaches that Basel II offers for the retail segment: the standardized approach and the Internal Ratings-Based (IRB) approach. The standardized approach is relatively easy to apply and it defines standard risk weights, whereas the IRB approach requires internal estimates of risk components in determining the capital requirement for a given exposure. The risk components include measures of the probability of default (PD), loss given default (LGD) and the exposure at default (EAD) and serve as inputs to the risk weight functions that have been developed for separate asset classes.