Фінансова лібералізація та валютні кризи: досвід Туреччини

Abstract

Мета статті – визначення основних факторів валютних криз в Туреччині протягом періоду з січня 1980 по червень 2006 року. Велику кількість пояснювальних змінних було перевірено за допомогою сигнального методу, логіт-регресії з двома змінними (двомірна) та логіт-регресії з багатьма змінними (множинна). Така сама процедура була повторно проведена протягом періоду лібералізації руху капіталу (вересень 1989-червень 2006 року). Отримані результати є новими та значно відрізняються від існуючих в науковій літературі. Вони наводять на думку про те, що традиційні показники не в змозі дати переконливе пояснення криз, з якими зіткнулась Туреччина. Протягом січня 1980-червня 2006 року індекс вразливості банківського сектора, відношення “короткостроковий борг/міжнародні резерви”, “банківські резерви/банківські активи”, ВВП США, М1 та реальна ставка казначейських векселів за три місяці визначені за допомогою сигнального аналізу та логіт-регресій як значні головні індикатори. Під час аналізу постлібералізаційного періоду руху капіталу протягом вересня 1989-червня 2006 року у відриві отримано переконливий доказ, який підтверджує важливість процентної ставки по федеральним фондам США, індексу вразливості банківського сектора, ВВП США та ставки казначейського векселя за три місяці за допомогою використання обох підходів. В цілому результати підтверджують значимість міжнародних економічних умов та наводять на думку про те, що фінансова лібералізація зробила економіку Туреччини вразливою по відношенню до економічних криз. This article aims at identifying the determinants of currency crises in Turkey in the period of 1980:01-2006:06. A broad set of explanatory variables was tested through the signals approach and bivariate and multivariate logit regressions. The same procedure is then repeated for the postcapital account liberalization period (1989.09-2006:06). The results obtained are novel and deviate widely from the existing literature. The findings suggest that conventional crisis indicators fail to provide a satisfactory explanation for the crises experienced in Turkey. For the period spanning 1980:01-2006:06, banking sector fragility index, short-term debt/international reserves, bank reserves/ bank assets, US GDP, M1, and US 3-month T-Bill rate have been identified as significant leading indicators by both the signals approach and logit regressions. Analyzing the post-capital account liberalization period spanning 1989:09-2006:06 in isolation, strong evidence is obtained confirming the importance of US federal funds rate, banking sector fragility index, US GDP, and US 3-month T-Bill rate by both approaches. Overall, the results confirm the significance of global economic conditions, and suggest that financial liberalization has rendered the Turkish economy vulnerable to currency crises.