Оптимізація профілактики ішемічної хвороби серця у хворих на ревматоїдний артрит залежно від генотипу за Bcl1 поліморфізмом гена глюкокортикоїдного рецептора

Abstract

Мета. Обґрунтування профілактики ішемічної хвороби серця (ІХС) у хворих на ревматоїдний артрит (РА) залежно від генотипу за Bcl1 поліморфізмом гена глюкокортикоїдного рецептора (ГР). Матеріал і методи. Обстежено 76 хворих на РА без супутніх серцево-судинних захворювань у віці старше 40 років та 96 практично здорових осіб. У праці використано загальноприйняті обстеження для діагностики РА, біохімічні, молекулярно-генетичні методи дослідження (полімеразну ланцюгову реакцію з подальшим аналізом довжини рестрикційних фраґментів за Fleury I. et al., 2003) та шкалу SCORE. Дозу аторвастатину розраховували згідно методичних рекомендацій асоціації кардіологів України, 2011. Статистичне опрацювання отриманих результатів проводили за допомогою програми SPSS-17. Результати й обговорення. З метою оцінки ефективності профілактики ІХС у хворих на РА ми брали до уваги середні показники холестерин ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) залежно від генотипу за Bcl1 поліморфізмом гена ГР. Динаміку концентрації ХС ЛПНЩ оцінювали через 4 тижні. Визначення його цільового вмісту здійснювали з урахуванням кардіоваскулярного ризику за шкалою SCORE. Встановлено, що після лікування аторвастатином протягом 4 тижнів у хворих на РА з C/C генотипом вміст ХС ЛПНЩ знизився на 20,9 %, із C/G – на 10 % та із G/G − на 3 %. Виходячи з того, що у 16 (21,1 %) гомозигот за G алелем не відбулося зниження ХС ЛПНЩ до цільової концентрації, було призначено аторвастатин у дозі вдвічі більшій за початкову терміном на 4 тижні. Це сприяло адекватному зниженню вмісту ХС ЛПНЩ. Висновок. Застосування дози аторвастатину вдвічі більшої за рекомендовану у хворих на РА із G/G генотипом за Bcl1 поліморфізмом гена ГР сприяє досягненню необхідної концентрації ХС ЛПНЩ протягом 4-х тижнів, що дозволяє оптимізувати профілактику ІХС у хворих на РА.

Цель. Обоснование профилактики ишемической болезни сердца (ИБС) у больных ревматоидным артритом (РА) в зависимости от генотипа по Bcl1 полиморфизму гена глюкокортикоидного рецептора (ГР). Материал и методы. Обследовано 76 больных РА без сопутствующих сердечно-сосудистых заболеваний в возрасте старше 40 лет и 96 практически здоровых лиц. В работе использованы общепринятые обследования для диагностики РА, биохимические, молекулярно-генетические методы исследования (полимеразную цепную реакцию с последующим анализом длины рестрикционных фрагментов по Fleury I. et al., 2003) и шкалу SCORE. Дозу аторвастатина рассчитывали согласно методическим рекомендациям ассоциации кардиологов Украины, 2011. Статистическую обработку полученных результатов проводили с помощью программы SPSS-17. Результаты и обсуждение. С целью оценки эффективности профилактики ИБС у больных РА мы принимали во внимание средние показатели холестерин липопротеидов низкой плотности (ХС ЛПНП) в зависимости от генотипа по Bcl1 полиморфизму гена ГР. Динамику концентрации ХС ЛПНП оценивали через 4 недели. Определение его целевого содержания осуществляли с учетом кардиоваскулярного риска по шкале SCORE. Установлено, что после лечения аторвастатином в течение 4-х недель у больных РА с C/C генотипом содержание ХС ЛПНП снизилось на 20,9 %, с C/G – на 10 % и с G/G – на 3 %. Исходя из того, что у 16 (21,1 %) гомозигот по G алелю не произошло снижения ХС ЛПНП до целевой концентрации, был назначен аторвастатин в дозе вдвое превышающей начальную сроком на 4 недели. Это способствовало адекватному снижению содержания ХС ЛПНП. Вывод. Применение дозы аторвастатина вдвое большей от рекомендованной у больных РА с G/G генотипом по Bcl1 полиморфизму гена ГР способствует достижению необходимой концентрации ХС ЛПНП в течение 4-х недель, что позволяет оптимизировать профилактику ИБС у больных РА.

Purpose. The purpose of our review is to justify the ischemic heart disease (IHD) prevention in individuals with rheumatoid arthritis (RA) depending on Bcl1 polymorphism of glucocorticoid receptor (GR) gene. Patients and methods. Study involved 76 RA patients with no concomitant cardiovascular diseases aged over 40 as well as 96 healthy individuals. In the research, we used routine examination of RA diagnosis, SCORE scale, biochemical and molecular genetic methods (polymerase chain reaction with the following analysis of restriction fragments’ length by Fleury I. et al., 2003). Atorvastatin dosage was adjusted according to the guidelines of Association of Cardiologists of Ukraine, 2011. Statistical analysis of the obtained results was conducted using SPSS-17 software. Results and discussion. To evaluate the efficiency of IHD prevention in patients with RA, we considered the average levels of low-density lipoprotein cholesterol (LDL-C) depending on the Bcl1 polymorphism of GR gene. The dynamics of LDL-C concentration was evaluated after 4 weeks. We estimated its target content considering cardiovascular risk by SCORE scale. The study revealed that after 4 week treatment with atorvastatin, LDL-C level in RA patients with C/C genotype decreased by 20.9 %, with C/G – by 10 % and with G/G – by 3 %. Considering that LDL-C level had not decreased to the target concentration in 16 (21.1 %) homozygous carriers of the G allele, their dosage of atorvastatin was doubled for another 4 weeks. This resulted in adequate decrease of LDLC level. Conclusions. Treatment of RA patients with G/G genotype of Bcl1 polymorphism of GR gene with the double recommended dose of atorvastatin considering cardiovascular mortality risk by SCORE scale provides for required LDL-C level within 4 weeks if started from the beginning of treatment period. Such approach makes it possible to improve IHD prevention in individuals with RA.