Особливості розподілу прагмасемантичних підтипів волітивних висловлень у федеральних конституціях Німеччини

Abstract

Друга конституція НДР відрізняється від першої конституції НДР не менше, аніж від Основного закону ФРН. Командно-адміністративне спонукання майже повністю витіснене моральним; держава стверджується в ролі самостійного соціального актора, що часто бере на себе зобов’язання, і ширше вживає своє право проголошувати. Дискурс втрачає динаміку і акціональність: VDDR- II демонструє описаний П.Серіо [262] на матеріалі радянського дискурсу «часовий зсув», коли минуле, теперішнє та майбутнє зливаються в позачасовому «завжди». Про це свідчать, зокрема, атипові для деонтичного дискурсу висловлення, в котрих припис- проголошення подається в формі минулого часу. «Зацементовані» в формі перфекту приписи застигають навічно в своїй двоїстості: констатації вже виконаного, що має виконуватися і надалі. Цей дискурс спрямований не на змінення існуючого стану справ, а на «продовження курсу», збереження того, що вже існує.