Оптимізація ендоскопічного лікування та післяопераційна реабілітація пацієнток з кістами яєчників

Abstract

Доброякісні пухлини та пухлиноподібні утворення яєчників є досить поширеною патологією серед жінок. За даними літератури, пухлини яєчників займають друге місце серед пухлин жіночих статевих органів (6-25 %) і друге-третє місце у структурі невідкладної гінекологічної патології. Слід визначити, що до 11-12 % лапаротомій виконуються в гінекологічних відділеннях з приводу утворень яєчників або їх ускладнень [42,57]. Окрім онкологічних аспектів при операціях на яєчниках у жінок репродуктивного віку дуже важливими є питання збереження репродуктивної функції, тобто виконання органозберігаючих оперативних втручань. Збереження яєчників є запорукою подальшої реалізації репродуктивної функції у жінок, які не здійснили свої репродуктивні плани, особливо у пацієнток із оваріоектомією в анамнезі, а також у жінок із безплідністю, серед яких доброякісні кістозні утворення яєчників діагностуються в 25-33 % випадків [49,71]. Основним методом лікування хворих репродуктивного віку з доброякісними пухлинами яєчників (ДПЯ), за даними більшості авторів, є лапароскопічна цистектомія із максимальним збереженням незміненої тканини яєчника [47,73]. Незважаючи на значне число робіт, які продемонстрували перевагу органозберігаючих лапароскопічних операцій у пацієнток з ДПЯ, дослідження з вивчення особливостей функціонального стану яєчників до оперативного втручання, наслідків хірургічного лікування в залежності від глибини і тяжкості ушкодження нечисленні і суперечливі [7,35,36,58]. Проблема фолікулогенезу та зниження фолікулярного запасу яєчників як до, так і після оперативного втручання, залишається недостатньо вивченою, що є надзвичайно актуальною при плануванні вагітності на сучасному етапі. Відповідно до існуючої точки зору, вікова інволюція репродуктивної системи жінки може розвинутися внаслідок зниження фолікулярного пулу, порушення процесу фолікулогенезу, посилення апоптозу та атрезії фолікулів [8,53]. Більшість досліджень основані на оцінці стану яєчників після операції за даними тестів функціональної діагностики, аналізу гормонального статусу і сучасних ультразвукових досліджень [21,38]. Роботи останніх років значно розширили уявлення про репродуктивну систему жінки і дозволили сформувати поняття про індивідуальний біологічний вік яєчників – оваріальний резерв [11,12,18]. В даний час з'явилася можливість об'єктивної оцінки оваріального резерву за допомогою тривимірного ультразвукового дослідження із застосуванням енергетичної доплерометрії. За допомогою створених вручну контурів обертового тривимірного ехографічного зображення, можливо визначити обсяг яєчникової тканини, прилеглої до утворення, оцінити стан фолікулярного апарату і кровотоку в заданому обсязі. Крім цього, виявлені значущі маркери, такі як антимюлерів гормон (АМГ), інгібін В, ФСГ та інші, що характеризують функціональний резерв репродуктивної системи [36,45,52]. Разом з тим, дані про ефективність хірургічного лікування гінекологічної патології суперечливі, несистематизовані, роз’єднані і не дають конкретного уявлення про оптимальні можливості реалізації репродуктивного потенціалу після перенесених оперативних втручань. У зв’язку з вищевикладеним, виникає необхідність розробки і впровадження ефективної системи охорони репродуктивного здоров’я, з урахуванням державної програми з даної тематики, що включає забезпечення безперервного лікувально-діагностичного процесу на всіх етапах надання медичної допомоги жінкам. Найбільш актуальною і невивченою є проблема настання, перебігу та результатів вагітності в залежності від параметрів оваріального резерву та фолікулогенезу, а також спайкового процесу як результату оперативного втручання на органах малого тазу.