Розлади, специфічно пов’язані зі стресом у військовослужбовців, які отримали бойову травму (клінічні особливості, підходи до терапії)

Abstract

Повномасштабна війна в Україні спричинила значні виклики для психічного здоров’я військових. Бойовий стрес часто перевищує ресурси адаптації, зумовлюючи психічні й фізичні порушення [44, 70]. Особливо поширеними є стрес-асоційовані розлади, зокрема ПТСР [8, 120]. Метою дисертаційного дослідження є підвищення ефективності терапії розладів, специфічно пов’язаних зі стресом, у військовослужбовців – учасників бойових дій шляхом комплексного аналізу клініко-психопатологічних особливостей їх формування залежно від профілю госпітального відділення, в якому здійснювалося лікування після отриманої бойової травми. Завдання дослідження: 1. Вивчити клінічну феноменологію розладів, специфічно пов’язаних зі стресом у військовослужбовців, які отримали бойову травму та знаходились на лікуванні у різних відділеннях госпіталя. 2. Вивчити патопсихологічні особливості формування психічних розладів, специфічно пов’язаних зі стресом у військовослужбовців, які отримали бойову травму та знаходились на лікуванні у різних відділеннях госпіталя. 3. Вивчити специфіку розвитку психічних розладів, специфічно пов’язаних зі стресом у військовослужбовців, які отримали бойову травму та знаходились на лікуванні у різних відділеннях госпіталя. 4. Розробити комплексну персоніфіковану систему терапії психічних розладів, специфічно пов’язаних зі стресом у учасників бойових дій, які отримали бойову травму та знаходились на лікуванні у різних відділеннях госпіталя. 5. Вивчити особливості динаміки клінічної картини та патопсихологічних особливостей психічних розладів, специфічно пов’язаних зі стресом у військовослужбовців, які отримали бойову травму, під впливом комплексної персоніфікованої терапії. У ході роботи було обстежено 242 військовослужбовців ЗСУ, які брали безпосередню участь у бойових діях і отримали бойову травму та знаходилися на лікуванні у Сумському обласному клінічному госпіталі ветеранів (м. Суми). Для досягнення мети було використано клініко- психопатологічний, клініко-анамнестичний, психодіагностичний та методи статистичної обробки даних. У межах першого етапу здійснювали аналіз клінічних даних та визначали ключові мішені для психоосвітніх і терапевтичних втручань на подальших етапах. Другий етап передбачав розробку персоніфікованої програми лікування стрес-асоційованих психічних розладів у військовослужбовців з бойовою травмою, які перебували на лікуванні в госпіталі. На третьому етапі проводилася оцінка ефективності запропонованої програми. Четвертий етап був спрямований на її впровадження в закладах охорони здоров'я України. Комплексне лікування пацієнтів включало психотерапевтичні та фармакологічні втручання. Психотерапевтична складова охоплювала базовий курс (шість спільних занять) та спеціалізовані програми (чотири заняття), адаптовані до клінічної симптоматики. Фармакотерапія призначалася диференційовано, відповідно до індивідуальних потреб пацієнтів. Висновки: У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення актуальної наукової задачі – вивчення особливостей формування психічних розладів, пов’язаних зі стресом у військовослужбовців з бойовою травмою, та підвищення ефективності лікування шляхом впровадження комплексної персоніфікованої терапевтичної програми. Дослідження охопило військовослужбовців, які перебували на лікуванні у трьох клінічних відділеннях госпіталя. Отримані результати свідчать про різноспрямовану структуру психічних розладів серед пацієнтів різних клінічних груп. Посткомоційний синдром переважав серед пацієнтів ІІ групи, тоді як ГСР – у пацієнтів ІІІ групи. Тривожно-депресивний розлад частіше виявлявся у пацієнтів ІІІ групи, а неврастенія – у пацієнтів І та ІІІ груп. Водночас ПТСР, тривожний розлад, розлади особистості та поведінки, а також розлад адаптації реєструвалися з подібною частотою та не демонстрували статистично значущих відмінностей між групами. Аналіз кореляційних зв’язків засвідчив наявність низки статистично значущих взаємозалежностей між різними скаргами пацієнтів, що відображає взаємопов’язану структуру симптомів. Це також підкреслює вплив соматичної коморбідності на клінічну картину психічних розладів. Результати патопсихологічного обстеження підтвердили тісний зв’язок між тяжкістю бойового досвіду та фізичною травмою: найвищі бали інтенсивності бойового досвіду фіксувалися у пацієнтів хірургічного відділення. Хоча поширеність ПТСР за шкалою PDS-5 була подібною в усіх групах, інтенсивність симптомів за PCL-5 та PSS-sr виявилася найбільшою в пацієнтів ІІ групи. Диференціація стресових розладів виявилася чіткою: для пацієнтів неврологічного відділення характерні прояви ПТСР, для хірургічного – гострий стресовий розлад, а пацієнти терапевтичного відділення демонстрували помірний рівень обох форм. Афективний стан пацієнтів також відрізнявся. Найвищі рівні тривоги й депресії зареєстровано у пацієнтів ІІ групи. У пацієнтів І групи переважали легкі афективні порушення, а військовослужбовці ІІІ групи характеризувалися мінімальною тривожністю на тлі окремих випадків важкої депресії. За показниками DERS найвиразніша емоційна дисрегуляція була у пацієнтів І групи, тоді як військовослужбовці ІІІ групи демонстрували найнижчі значення. Вираженість емоційного вигорання теж варіювала: найвищі показники – у пацієнтів ІІ групи, найнижчі – у пацієнтів ІІІ групи. Більшість військовослужбовців у всіх групах позитивно оцінювали свій фізичний та психічний стан, що свідчить про збереження адаптаційного потенціалу. Натомість пацієнти ІІ групи демонстрували найвищу частоту нейроповедінкових порушень, особливо в когнітивній і емоційній сферах. Кореляційний аналіз дозволив виділити синдромокомплекси, характерні для кожної клінічної групи. Для терапевтичного відділення це тривожно-інсомнічний, посттравматичний та соціально-дезадаптивний; для неврологічного – уникаючий, депресивно-тривожний і інсомнічно- соціальний; для хірургічного – гострий травматичний, тривожно- депресивний і нав’язливо-уникаючий. У рамках дослідження впроваджено комплексну персоніфіковану систему терапії, що поєднала психофармакотерапію та психотерапевтичні втручання. Фармакотерапія включала селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та серотоніну й норадреналіну, анксіолітики, стабілізатори настрою та нейролептики. Психотерапевтичний комплекс складався з базової програми (шість занять для подолання бойового стресу) і спеціалізованих модулів для кожного відділення. У пацієнтів терапевтичного відділення програма фокусувалася на саморегуляції, роботі з травматичними спогадами і порушеннями сну. Військовослужбовці неврологічного відділення отримали програму з акцентом на відновлення когнітивних функцій та подолання депресії. У пацієнтів хірургічного відділення робота була спрямована на зниження гострих психоемоційних реакцій, корекцію уникання та агресії. Результати впровадження програми засвідчили її ефективність. Частота ПТСР знизилася на 20,9–32,6% залежно від групи. Істотно зменшилась інтенсивність симптомів ПТСР, тривоги, депресії, емоційної дисрегуляції та когнітивних порушень, що вказує на доцільність і високу ефективність запропонованої комплексної терапії. Наукова новизна отриманих результатів. Уперше поглиблено розуміння формування розладів, специфічно пов’язаних зі стресом, у військовослужбовців з бойовою травмою в умовах лікування в різних відділеннях госпіталя. Встановлено зв’язок між профілем клінічного відділення та особливостями посттравматичного реагування, що дозволяє розглядати тип відділення як важливий модулюючий фактор. Уперше проведено комплексне дослідження бойового досвіду, симптомів ГСР і ПТСР, афективних і нейроповедінкових порушень, емоційної дисрегуляції та вигорання залежно від профілю відділення, що виявило специфічні закономірності психічного реагування при соматичній і нейропсихологічній коморбідності. Доведено, що у пацієнтів хірургічного профілю домінує симптоматика ГСР, тоді як у пацієнтів з неврологічною патологією – ПТСР, що визначає необхідність диференційованих підходів до терапії. Уточнено особливості емоційної дисрегуляції та вигорання, а також доведено збереження у частини військовослужбовців суб’єктивного відчуття психічного благополуччя на фоні психотравматичних розладів, що свідчить про значний потенціал внутрішніх ресурсів. Систематизовано структуру психічних порушень у вигляді типових синдромокомплексів, залежно від соматичного профілю. Розроблено клініко-психологічну модель оцінки психоемоційного стану військовослужбовців, яка враховує біопсихосоціальні фактори та дозволяє здійснювати ранню діагностику, прогнозування ризиків та цілеспрямоване психотерапевтичне втручання. Створено і апробовано персоніфіковану систему терапії психічних розладів для військовослужбовців, що забезпечує зниження психопатологічної симптоматики, покращання емоційного стану та відновлення соціального функціонування. Практичне значення здобутих результатів. На основі вивчення клініко-психопатологічної симптоматики психічних розладів у військовослужбовців в залежності від коморбідної соматичної патології було запропоновано та апробовано комплексну персоніфіковану систему терапії психічних розладів, специфічно пов’язаних зі стресом в учасників бойових дій, які отримали бойову травму та знаходились на лікуванні у різних відділеннях госпіталя. Рекомендовано враховувати профіль відділення як чинник формування посттравматичних і афективних розладів для виявлення груп ризику. Для пацієнтів неврологічного профілю доцільне застосування розширеної психодіагностики та мультидисциплінарного підходу. Військовослужбовцям хірургічного відділення рекомендовані короткострокові стабілізаційні інтервенції з моніторингом симптомів. У терапевтичному відділенні доцільно впроваджувати тренінги емоційної компетентності. Обов’язковим є скринінг емоційного вигорання та індивідуалізація психотерапії. Групові програми слід орієнтувати на збережені ресурси пацієнтів. Результати дослідження придатні для створення маршрутів допомоги у військових госпіталях. Доцільне навчання персоналу навичкам виявлення кризових станів і первинної психологічної підтримки. Основні положення дисертації можуть бути використані у підготовці лекційних курсів та практичних занять для студентів, інтернів та аспірантів, що навчаються за спеціальністю «Медицина». Результати дослідження впроваджено у практику роботи комунального некомерційного підприємства Сумської міської ради «Клінічна лікарня Святого Пантелеймона», комунального підприємства «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради», психологічного консультативного центру м. Луцьк, комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни», Харківського національного медичного університету, університетської клініки Сумського державного університету, медико-психологічного центру Буковинського державного медичного університету.

The full-scale war in Ukraine has created significant mental health challenges for military personnel. Combat stress often exceeds adaptive capacities, leading to psychological and physical impairments [44, 70]. Stressrelated disorders, particularly PTSD, are especially common [8, 120]. The aim of this dissertation research is to improve the effectiveness of therapy for stress-related disorders in combat-exposed military personnel by conducting a comprehensive analysis of the clinical and psychopathological characteristics of their development, depending on the profile of the hospital department where treatment was provided following combat injury. Research Objectives: 1. To study the clinical phenomenology of stress-specific disorders in military personnel who sustained combat injury and were receiving treatment in various hospital departments. 2. To study the pathopsychological features of the formation of stressspecific mental disorders in military personnel who sustained combat injury and were receiving treatment in various hospital departments. 3. To study the specifics of the development of stress-specific mental disorders in military personnel who sustained combat injury and were receiving treatment in various hospital departments. 4. To develop a complex personalized system of therapy for stress-specific mental disorders in combatants who sustained combat injury and were receiving treatment in various hospital departments. 5. To study the features of the dynamics of the clinical picture and pathopsychological features of stress-specific mental disorders in military personnel who sustained combat injury, under the influence of complex personalized therapy. In the course of the work, 242 servicemen of the Armed Forces of Ukraine were examined who had directly participated in combat operations, sustained combat injury, and were receiving treatment at the Sumy Oblast Clinical Hospital for Veterans (Sumy). To achieve the goal, clinicalpsychopathological, clinical-anamnestic, psychodiagnostic, and methods of statistical data processing were used. The first stage involved analyzing clinical data and identifying key targets for psychoeducational and therapeutic interventions in subsequent stages. The second stage included the development of a personalized treatment program for stress-associated mental disorders in military personnel with combat injury who were hospitalized. In the third stage, the effectiveness of the proposed program was evaluated. The fourth stage was aimed at its implementation in healthcare facilities in Ukraine. Comprehensive patient treatment included psychotherapeutic and pharmacological interventions. The psychotherapeutic component covered a basic course (six joint sessions) and specialized programs (four sessions), adapted to the clinical symptomatology. Pharmacotherapy was prescribed differentially, according to individual patient needs. Conclusions: The dissertation research provides a theoretical generalization and proposes a new solution to an urgent scientific problem – studying the features of the formation of stress-related mental disorders in military personnel with combat injury and increasing treatment effectiveness through the implementation of a complex personalized therapeutic program. The study included military personnel who were receiving treatment in three clinical departments of the hospital. The obtained results indicate a multidirectional structure of mental disorders among patients in different clinical groups. Post-concussion syndrome prevailed among patients in Group II, while ASD was more common in patients in Group III. Mixed anxiety and depressive disorder was more frequently detected in patients in Group III, and neurasthenia in patients in Groups I and III. At the same time, PTSD, anxiety disorder, personality and behavioral disorders, as well as adjustment disorder were registered with similar frequency and did not show statistically significant differences between the groups. Correlation analysis revealed a number of statistically significant interdependencies between various patient complaints, reflecting the interconnected structure of symptoms. This also highlights the influence of somatic comorbidity on the clinical picture of mental disorders. The results of the pathopsychological examination confirmed a close link between the severity of combat experience and physical injury: the highest scores for combat experience intensity were recorded in patients of the surgical department. Although the prevalence of PTSD according to the PDS-5 scale was similar across all groups, the intensity of symptoms according to PCL-5 and PSS-sr was highest in patients in Group II. Differentiation of stress disorders was clear: manifestations of PTSD were characteristic of the neurological department, acute stress disorder for the surgical department, and the therapeutic department showed a moderate level of both forms. The affective state of patients also differed. The highest levels of anxiety and depression were registered in patients in Group II. Patients in Group I were dominated by mild affective disorders, while military personnel in Group III were characterized by minimal anxiety against the background of isolated cases of severe depression. According to DERS indicators, the most pronounced emotional dysregulation was in patients in Group I, while military personnel in Group III showed the lowest values. The severity of emotional burnout also varied: the highest indicators were in patients in Group II, the lowest in patients in Group III. Most military personnel in all groups positively assessed their physical and mental state, indicating the preservation of adaptive potential. In contrast, patients in Group II showed the highest frequency of neurobehavioral disorders, especially in cognitive and emotional spheres. Correlation analysis allowed identifying syndrome complexes characteristic of each clinical group. For the therapeutic department, these were anxiety-insomnia, post-traumatic, and social-maladaptive; for the neurological department – avoidant, depressive-anxious, and insomnia-social; for the surgical department – acute traumatic, anxiety-depressive, and obsessiveavoidant. As part of the study, a complex personalized therapy system was implemented, combining psychopharmacotherapy and psychotherapeutic interventions. Pharmacotherapy included selective serotonin reuptake inhibitors and serotonin-norepinephrine reuptake inhibitors, anxiolytics, mood stabilizers, and neuroleptics. The psychotherapeutic complex consisted of a basic program (six sessions for overcoming combat stress) and specialized modules for each department. In patients of the therapeutic department, the program focused on self-regulation, working with traumatic memories, and sleep disturbances. Military personnel of the neurological department received a program emphasizing cognitive function recovery and overcoming depression. In patients of the surgical department, the work was aimed at reducing acute psychoemotional reactions, correcting avoidance and aggression. The results of the program implementation demonstrated its effectiveness. The frequency of PTSD decreased by 20.9–32.6% depending on the group. The intensity of symptoms of PTSD, anxiety, depression, emotional dysregulation, and cognitive impairments significantly decreased, indicating the feasibility and high effectiveness of the proposed complex therapy. Scientific Novelty of the Obtained Results. For the first time, the understanding of the formation of stress-specific disorders in military personnel with combat injury in the context of treatment in various hospital departments has been deepened. The connection between the profile of the clinical department and the features of post-traumatic response has been established, allowing the type of department to be considered an important modulating factor. For the first time, a comprehensive study of combat experience, symptoms of ASD and PTSD, affective and neurobehavioral disorders, emotional dysregulation, and burnout has been conducted depending on the department profile, which revealed specific patterns of mental response in the presence of somatic and neuropsychological comorbidity. It is proven that symptoms of ASD dominate in surgical patients, while PTSD dominates in neurological patients, determining the need for differentiated therapeutic approaches. The features of emotional dysregulation and burnout have been clarified, and the preservation of a subjective sense of mental well-being in a part of military personnel against the background of psychotraumatic disorders has been proven, indicating a significant potential of internal resources. The structure of mental disorders has been systematized in the form of typical syndrome complexes, depending on the somatic profile. A clinical and psychological model for assessing the psychoemotional state of military personnel has been developed, which considers biopsychosocial factors and allows for early diagnosis, risk prediction, and targeted psychotherapeutic intervention. A personalized system of therapy for mental disorders in military personnel has been created and tested, which ensures a reduction in psychopathological symptoms, improvement of emotional state, and restoration of social functioning. Practical Significance of the Obtained Results. Based on the study of the clinical and psychopathological symptoms of mental disorders in military personnel depending on comorbid somatic pathology, a complex personalized system of therapy for stress-specific mental disorders in combatants who sustained combat injury and were receiving treatment in various hospital departments was proposed and tested. It is recommended to consider the department profile as a factor in the formation of post-traumatic and affective disorders for identifying risk groups. For patients of the neurological profile, expanded psychodiagnostics and a multidisciplinary approach are advisable. Short-term stabilization interventions with symptom monitoring are recommended for military personnel in the surgical department. In the therapeutic department, it is advisable to implement emotional competence training. Screening for emotional burnout and individualization of psychotherapy are mandatory. Group programs should be oriented towards the preserved resources of patients. The results of the study are suitable for creating care pathways in military hospitals. It is advisable to train personnel in skills for identifying crisis states and providing primary psychological support. The main provisions of the dissertation can be used in the preparation of lecture courses and practical classes for students, interns, and postgraduate students studying in the specialty "Medicine". The results of the study have been implemented in the practice of the Municipal Non-Commercial Enterprise of the Sumy City Council "St. Panteleimon Clinical Hospital", the Municipal Enterprise "Regional Institution for Psychiatric Care of the Poltava Regional Council", the Psychological Counseling Center in Lutsk, the Municipal Non-Commercial Enterprise of the Sumy Regional Council "Sumy Regional Clinical Hospital for War Veterans", Kharkiv National Medical University, the University Clinic of Sumy State University, and the Medical and Psychological Center of Bukovyna State Medical University.