Місце метаболічної терапії у лікуванні ішемічної хвороби серця, та її вплив на перебіг хвороби

Abstract

Сучасна стратегія надання допомоги хворим на ІХС, по-перше, передбачає призначення препаратів, дія яких спрямована на поліпшення прогнозу в даної категорії хворих (антитромбоцитарні та гіполіпідемічні препарати, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту та бета-адреноблокатори). По-друге, не менш важливим аспектом в лікуванні пацієнтів зі стенокардією є поліпшення якості їх життя, що досягається застосуванням антиангінальних засобів, таких як нітрати, антагоністи кальцію, бетаа-дреноблокатори та інгібітори Ifканалів синусового вузла[1,35]. Враховуючи той факт, що в основі формування морфофункціональних змін міокарда та судинного русла лежить порушення внутрішньоклітинного енергетичного обміну, обумовлене його гіпоксією внаслідок порушення коронарного кровотоку, використання препаратів гемодинамічної дії (бета-адреноблокаторів, антагоністів кальцію, нітратів) має повною мірою забезпечувати оптимізацію співвідношення між потребами серцевого м'яза в кисні і його доставкою.[63] Однак, як показують результати ряду досліджень, дані препарати не завжди ефективно контролюють симптоми захворювання навіть при використанні їх в раціональних комбінаціях. Сучасні дослідження довели, що навіть хірургічне лікування ІХС не завжди призводить до поліпшення стану пацієнтів. [52] Ймовірно, це пов'язано з тим, що можливості терапії обмежені умовами функціонування міокарда при ішемії, наявністю інших адаптаційних і дезадаптаційних процесів, що роблять істотний вплив на кардіоміоцити і міокард в цілому. Крім того, традиційний гемодинамічний підхід до лікування хворих зі стабільною стенокардією часто не задовольняє ні лікаря, ні самих хворих: більше 60 % пацієнтів з ІХС оцінюють якість свого життя як незадовільний або погане, а у половини хворих, як мінімум двічі в тиждень виникають напади стенокардії спокою.[52,37] Тому в даний час назріла необхідність використання принципово нових шляхів у лікуванні ІХС у зв'язку з розумінням сутності порушень, що відбуваються у метаболізмі кардіоміоциту при гіпоксії, формуванням нових уявлень про патогенез ІХС. Одним з напрямків медикаментозного впливу на ішемізований міокард стало застосування міокардіальних цитопротекторів у складі комплексної терапії ІХС.[24,19] Але навіть зважаючи на все вище сказане, питання використання метаболічної терапії при патології серцево-судинної патології сьогодні жваво обговорюється. Досить часто певна частина лікарів нехтують призначинням цієї групи препаратів своїм хворим, мотивуючи це відсутністю ефекту від призначенням, тривалістю курсу лікування , недотриманням пацієнтами рекомендацій лікаря, вартістю таких препаратів, що особливо помітно на сьогоднішній день.[8] З появою вітчизняних аналогів з'явилася альтернатива відомим брендовим виробникам, і препарати цієї групи стали більш доступними. Тому є сенс продовжувати вивчення цієї теми для більш ефективного лікування хворих на ІХС.