Механізми судового захисту дітей-сиріт: досвід Німеччини для вдосконалення системи в Україні

Abstract

У статті розкрито проблеми і перспективи розвитку судового захисту прав дітей-сиріт в Україні з урахуванням досвіду Німеччині. Досліджуючи проблеми судового захисту дітей-сиріт, виходили з розуміння того, що дитина є повноцінним суб’єктом права, чия гідність і свобода волі повинні бути максимально захищені. Проаналізовано та наведено у статті джерела правового регулювання захисту дітей-сиріт в Україні. Установлено типові риси забезпечення прав дітей-сиріт у трьох судових процесах: адміністративному, кримінальному і цивільному. Установлено, що судовий захист дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, є ключовим інструментом реалізації їхніх прав і соціальних гарантій. Однак ефективність цього механізму прямо залежить від дотримання вимог законодавства, наявності кваліфікованого персоналу та здатності системи реагувати на нові виклики, зокрема в умовах воєнного стану. Під час аналізу документів рекомендовано користуватися штучним інтелектом. Установлено, що в Україні відсутня повноцінна система ювенальної юстиції, яка б відповідала стандартам Конвенції ООН про права дитини, Пекінським правилам та іншим міжнародним документам. Існує лише низка розрізнених положень у кримінальному та процесуальному законодавстві, а спеціалізовані суди для неповнолітніх не функціонують. Установлено, що така фрагментарність нормативного регулювання значно знижує ефективність захисту прав дітей як учасників кримінального процесу. Визначено, що впровадження моделі відновного правосуддя, успішно реалізованої в країнах ЄС (зокрема в Німеччині), є перспективним напрямом захисту прав дітей-сиріт у нашій країні. Ця модель передбачає відповідальність правопорушника перед потерпілим і громадою, а не лише перед державою, сприяє реінтеграції, ресоціалізації та мінімізації повторних правопорушень. Пріоритетними мають стати альтернативні заходи впливу, медіація, підтримка громади та гуманістичний підхід до дитини в конфлікті з законом.

The article reveals the problems and prospects for the development of judicial protection of the rights of children-orphans in Ukraine, taking into account the experience of Germany. When studying the problems of judicial protection of children-orphans, we proceeded from the understanding that a child is a full-fledged subject of law, whose dignity and freedom of will must be maximally protected. The article analyzes and presents the sources of legal regulation of the protection of children-orphans in Ukraine. Typical features of ensuring the rights of children-orphans in three legal processes are established: administrative, criminal and civil. It is established that judicial protection of orphans and children deprived of parental care is a key tool for the implementation of their rights and social guarantees. However, the effectiveness of this mechanism directly depends on compliance with the requirements of the legislation, the availability of qualified personnel and the ability of the system to respond to new challenges, in particular in conditions of martial law. It is recommended to use artificial intelligence when analyzing documents. It was established that Ukraine lacks a full-fledged juvenile justice system that would meet the standards of the UN Convention on the Rights of the Child, the Beijing Rules and other international documents. There are only a number of separate provisions in criminal and procedural legislation, and specialized courts for minors do not function. It was established that such fragmentation of regulatory balancing significantly reduces the effectiveness of protecting the rights of children as participants in the criminal process. It was determined that the fulfillment of the restorative justice model, successfully implemented in EU countries (in particular in Germany), is a promising direction for protecting the rights of children-orphans in our country. This model assumes the responsibility of the offender to the victim and the community, and not only to the state, promotes reintegration, resocialization and minimization of reoffending. Alternative measures of influence, mediation, community support and a humanistic approach to a child in conflict with the law should be prioritized.