Механізми моніторингу прав людини у Раді Європи

Abstract

Права людини є основою сучасного демократичного суспільства, виступаючи невід’ємною частиною міжнародного правопорядку та ключовим елементом забезпечення гідності, свободи та рівності для кожної особи. У контексті європейського простору Рада Європи (РЄ), створена 5 травня 1949 року, стала провідною регіональною організацією, яка розробила та впровадила ефективні механізми захисту прав людини. Її діяльність спрямована на створення спільного правового простору, заснованого на принципах демократії, верховенства права та поваги до основоположних свобод, що закріплені в Європейській конвенції з прав людини (ЄКПЛ) 1950 року. Ця конвенція, разом із іншими нормативними актами, такими як Європейська соціальна хартія, Рамкова конвенція про захист національних меншин та спеціалізовані конвенції, формує міцну основу для моніторингу та захисту прав людини в 46 державах-членах Ради Європи. Механізми моніторингу прав людини у системі Ради Європи є унікальним інструментом, який поєднує судові та несудові підходи до контролю за дотриманням міжнародних стандартів. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) відіграє центральну роль, розглядаючи індивідуальні та міждержавні скарги та формуючи прецедентне право, яке впливає на національні правові системи. Водночас несудові механізми, такі як Комітет міністрів, Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ), Комісар з прав людини та спеціалізовані органи (GRECO, MONEYVAL, Європейський комітет із запобігання катуванням), забезпечують регулярний нагляд, оцінку та діалог із державами-членами для запобігання порушенням і сприяння імплементації стандартів. Ці механізми не лише фіксують порушення, але й сприяють їх попередженню через рекомендації, реформи законодавства та просвітницьку діяльність. Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю аналізу ефективності механізмів моніторингу прав людини в умовах сучасних викликів, таких як геополітичні конфлікти, зростання євроскептицизму, цифровізація та нові форми порушень прав людини, зокрема в кіберпросторі. Для України, яка є членом Ради Європи з 1995 року, ці механізми мають особливе значення в контексті євроінтеграційних прагнень, воєнного стану та необхідності захисту прав людини на тимчасово окупованих територіях. Активна взаємодія з органами Ради Європи, включаючи виконання рішень ЄСПЛ, співпрацю з Венеціанською комісією та участь у проектах, таких як «Підтримка у впровадженні Європейського стандарту прав людини в Україні: Фаза II», сприяє гармонізації національного законодавства з європейськими стандартами та зміцненню демократичних інститутів.Human rights are the foundation of modern democratic societies, acting as an integral part of the international legal order and a key element in ensuring the dignity, freedom and equality of every individual. In the context of the European space, the Council of Europe (CoE), established on 5 May 1949, has become the leading regional organization that has developed and implemented effective mechanisms for the protection of human rights. Its activities are aimed at creating a common legal space based on the principles of democracy, the rule of law and respect for fundamental freedoms, as enshrined in the European Convention on Human Rights (ECHR) of 1950. This Convention, together with other normative acts such as the European Social Charter, the Framework Convention for the Protection of National Minorities and the specialized conventions, forms a solid basis for monitoring and protecting human rights in the 46 member states of the Council of Europe. The human rights monitoring mechanisms in the Council of Europe system are a unique instrument that combines judicial and non-judicial approaches to monitoring compliance with international standards. The European Court of Human Rights (ECHR) plays a central role in examining individual and inter-State complaints and in developing case law that influences national legal systems. At the same time, non-judicial mechanisms, such as the Committee of Ministers, the Parliamentary Assembly of the Council of Europe (PACE), the Commissioner for Human Rights and the specialized bodies (GRECO, MONEYVAL, the European Committee for the Prevention of Torture), ensure regular supervision, evaluation and dialogue with member states to prevent violations and promote the implementation of standards. These mechanisms not only record violations, but also contribute to their prevention through recommendations, legislative reforms and educational activities. The relevance of the research topic is due to the need to analyze the effectiveness of human rights monitoring mechanisms in the context of modern challenges, such as geopolitical conflicts, growing Euroscepticism, digitalization and new forms of human rights violations, in particular in cyberspace. For Ukraine, which has been a member of the Council of Europe since 1995, these mechanisms are of particular importance in the context of European integration aspirations, martial law and the need to protect human rights in temporarily occupied territories. Active interaction with the bodies of the Council of Europe, including the implementation of ECHR decisions, cooperation with the Venice Commission and participation in projects such as “Support for the Implementation of the European Standard of Human Rights in Ukraine: Phase II”, contributes to the harmonization of national legislation with European standards and the strengthening of democratic institutions.