Кваліфікаційні роботи здобувачів вищої освіти (ННІП)
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/67298
Browse
166 results
Search Results
Item Механізми моніторингу прав людини у Раді Європи(Сумський державний університет, 2025) Кучер, О.О.Права людини є основою сучасного демократичного суспільства, виступаючи невід’ємною частиною міжнародного правопорядку та ключовим елементом забезпечення гідності, свободи та рівності для кожної особи. У контексті європейського простору Рада Європи (РЄ), створена 5 травня 1949 року, стала провідною регіональною організацією, яка розробила та впровадила ефективні механізми захисту прав людини. Її діяльність спрямована на створення спільного правового простору, заснованого на принципах демократії, верховенства права та поваги до основоположних свобод, що закріплені в Європейській конвенції з прав людини (ЄКПЛ) 1950 року. Ця конвенція, разом із іншими нормативними актами, такими як Європейська соціальна хартія, Рамкова конвенція про захист національних меншин та спеціалізовані конвенції, формує міцну основу для моніторингу та захисту прав людини в 46 державах-членах Ради Європи. Механізми моніторингу прав людини у системі Ради Європи є унікальним інструментом, який поєднує судові та несудові підходи до контролю за дотриманням міжнародних стандартів. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) відіграє центральну роль, розглядаючи індивідуальні та міждержавні скарги та формуючи прецедентне право, яке впливає на національні правові системи. Водночас несудові механізми, такі як Комітет міністрів, Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ), Комісар з прав людини та спеціалізовані органи (GRECO, MONEYVAL, Європейський комітет із запобігання катуванням), забезпечують регулярний нагляд, оцінку та діалог із державами-членами для запобігання порушенням і сприяння імплементації стандартів. Ці механізми не лише фіксують порушення, але й сприяють їх попередженню через рекомендації, реформи законодавства та просвітницьку діяльність. Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю аналізу ефективності механізмів моніторингу прав людини в умовах сучасних викликів, таких як геополітичні конфлікти, зростання євроскептицизму, цифровізація та нові форми порушень прав людини, зокрема в кіберпросторі. Для України, яка є членом Ради Європи з 1995 року, ці механізми мають особливе значення в контексті євроінтеграційних прагнень, воєнного стану та необхідності захисту прав людини на тимчасово окупованих територіях. Активна взаємодія з органами Ради Європи, включаючи виконання рішень ЄСПЛ, співпрацю з Венеціанською комісією та участь у проектах, таких як «Підтримка у впровадженні Європейського стандарту прав людини в Україні: Фаза II», сприяє гармонізації національного законодавства з європейськими стандартами та зміцненню демократичних інститутів.Item Правові та біоетичні підходи до клонування у контексті стандартів Ради Європи(Сумський державний університет, 2025) Бойко, В.О.Актуальність теми дипломної роботи зумовлена кількома факторами. По-перше, стрімкий розвиток біотехнологій та генетичної інженерії ставить перед суспільством нові етичні та правові виклики, що потребують негайного вирішення на національному та міжнародному рівнях. По-друге, питання клонування, зокрема репродуктивного та терапевтичного, викликає значні суперечки у наукових, правових та релігійних колах, що вимагає виваженого правового регулювання з дотриманням фундаментальних прав людини. По-третє, Рада Європи, як провідна міжнародна організація з питань прав людини та біоетики, розробила систему стандартів, які мають бути імплементовані країнами-членами, включаючи Україну, що актуалізує дослідження відповідності національних законодавств європейським біоетичним нормам. Робота присвячена дослідженню правових та біоетичних аспектів клонування в контексті стандартів Ради Європи. Метою роботи є комплексний аналіз правового регулювання клонування в європейських країнах, визначення відповідності національних законодавств біоетичним стандартам Ради Європи та розробка пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання у цій сфері. У межах дослідження розглянуто теоретико-правові засади клонування, зокрема поняття та види клонування (репродуктивне, терапевтичне, генетичне), еволюцію законодавства та етичних принципів у цій сфері. Проаналізовано ключові документи Ради Європи з біоетики, особливо Конвенцію про права людини і біомедицину (Ов'єдську конвенцію) та відповідні протоколи. Досліджено біоетичні підходи Ради Європи до клонування людини, правові обмеження та заборони, що базуються на принципах людської гідності та захисту прав людини. Окрему увагу приділено порівняльному аналізу законодавства країн-членів Ради Європи (Франція, Німеччина, Велика Британія) щодо клонування та виявленню основних правових і етичних викликів у цій сфері. У результаті дослідження сформульовано висновки щодо стану правового регулювання клонування в європейських країнах та запропоновано практичні рекомендації щодо вдосконалення законодавства з дотриманням біоетичних стандартів Ради Європи. Основними результатами кваліфікаційної роботи є системний аналіз правового регулювання клонування в контексті біоетичних стандартів Ради Європи; порівняльне дослідження національних підходів до регулювання різних видів клонування; виявлено прогалини та суперечності у правовому регулюванні клонування на національному рівні; обґрунтовано необхідність гармонізації національних законодавств з європейськими біоетичними стандартами, а також сформульовано практичні рекомендації щодо вдосконалення правових механізмів регулювання клонування з метою забезпечення балансу між науковим прогресом та захистом фундаментальних прав і свобод людини.Item Правова регламентація екоциду в міжнародному та національному законодавстві України(Сумський державний університет, 2025) Голоха, А.Р.Актуальність теми дипломної роботи зумовлена кількома факторами. По-перше, зростання глобальних екологічних загроз, спричинених діяльністю людини, вимагає посилення правового регулювання злочинів проти довкілля, зокрема екоциду. По-друге, Україна, як держава, що прагне європейської інтеграції, взяла на себе зобов’язання щодо захисту навколишнього середовища в рамках міжнародних договорів, таких як Паризька угода та Конвенція про біологічне різноманіття. По-третє, збройний конфлікт, що триває в Україні з 2014 року, спричинив значні екологічні наслідки, зокрема забруднення ґрунтів, вод та знищення екосистем, що актуалізує питання криміналізації екоциду на національному рівні. По-четверте, попри наявність окремих норм у Кримінальному кодексі України, правова регламентація екоциду залишається фрагментарною, що вимагає комплексного аналізу та вдосконалення. Робота присвячена дослідженню правової регламентації екоциду в міжнародному та національному законодавстві України. Метою роботи є комплексний аналіз нормативно-правових засад криміналізації екоциду, оцінка ефективності міжнародних і національних механізмів протидії цьому злочину, а також розробка пропозицій щодо вдосконалення законодавства України. У межах дослідження розглянуто поняття та юридичні ознаки екоциду, проаналізовано історичний розвиток його правового регулювання, включаючи перші спроби криміналізації на міжнародному рівні. Досліджено міжнародні договори та конвенції, що стосуються захисту довкілля, а також компетенцію Міжнародного кримінального суду щодо екоциду. Окрему увагу приділено національному законодавству України, зокрема нормам Кримінального кодексу, які регулюють відповідальність за екоцид, та практиці їх застосування в умовах збройного конфлікту. У результаті дослідження сформульовано висновки щодо стану правового регулювання екоциду в Україні та запропоновано рекомендації щодо його вдосконалення з урахуванням міжнародних стандартів. Основними результатами кваліфікаційної роботи є системний аналіз правової регламентації екоциду в міжнародному та національному праві; визначення прогалин у нормативному регулюванні та правозастосовній практиці України; обґрунтування необхідності розширення компетенції Міжнародного кримінального суду щодо екоциду; розробка практичних рекомендацій щодо посилення відповідальності за екоцид, удосконалення механізмів запобігання екологічним злочинам та гармонізації національного законодавства з міжнародними стандартами в умовах сучасних викликів.Item Міжнародно-правові та організаційні аспекти трансплантації анатомічних матеріалів людині: порівняльний аналіз стандартів та практик(Сумський державний університет, 2025) Бала, К.В.Актуальність теми дипломної роботи зумовлена кількома факторами. По-перше, трансплантація анатомічних матеріалів є одним з найскладніших питань сучасної медицини та права, що потребує гармонізації міжнародних стандартів з національними законодавствами для забезпечення прав донорів і реципієнтів. По-друге, Україна, як держава-член Ради Європи, взяла на себе зобов'язання щодо імплементації положень Конвенції про права людини та біомедицину (Ов'єдська конвенція) та відповідного Протоколу щодо трансплантації органів і тканин людського походження. По-третє, незважаючи на наявність національного законодавства у сфері трансплантації, в Україні зберігаються значні проблеми з практичною реалізацією трансплантаційних програм, що вимагає глибокого аналізу міжнародного досвіду та адаптації кращих практик. Робота присвячена дослідженню міжнародно-правових та організаційних аспектів трансплантації анатомічних матеріалів людині. Метою роботи є комплексний аналіз міжнародних стандартів трансплантації, виявлення спільних рис та розбіжностей у практиках різних країн і розробка рекомендацій щодо вдосконалення українського законодавства. У межах дослідження розглянуто основні міжнародні документи у сфері трансплантації, зокрема Конвенцію Ради Європи про права людини та біомедицину (1997), Протокол до неї щодо трансплантації органів (2002), директиви ЄС та рекомендації ВООЗ. Проаналізовано різні моделі правового регулювання трансплантації: презумпцію згоди (Іспанія, Франція) та презумпцію незгоди (США, Німеччина), досліджено їх ефективність і можливості адаптації в українському контексті. Окрему увагу приділено етичним принципам трансплантації, організаційним аспектам функціонування трансплантаційних систем у різних країнах та боротьбі з торгівлею органами. У результаті дослідження сформульовано висновки щодо стану міжнародного регулювання трансплантації та запропоновано практичні рекомендації щодо вдосконалення української трансплантаційної системи з урахуванням світових стандартів. Основними результатами кваліфікаційної роботи є системний аналіз міжнародно-правового регулювання трансплантації анатомічних матеріалів; порівняльне дослідження національних моделей трансплантаційного права у вибраних країнах; виявлено прогалини у вітчизняному законодавстві та організаційні недоліки системи трансплантації в Україні; обґрунтовано необхідність адаптації успішного зарубіжного досвіду, а також сформульовано практичні рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правової бази, організаційної структури та механізмів контролю у сфері трансплантації для підвищення ефективності надання трансплантаційних послуг та забезпечення прав учасників трансплантаційного процесу.Item Інституційний механізм забезпечення принципу гендерної рівності в національному та міжнародному праві(Сумський державний університет, 2025) Зудінова, М.Ю.Актуальність теми дипломної роботи зумовлена кількома факторами. По-перше, Україна, як держава, що прагне європейської інтеграції, взяла на себе міжнародні зобов’язання щодо забезпечення гендерної рівності, зокрема в рамках Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW), Стамбульської конвенції та Резолюції Ради Безпеки ООН № 1325 «Жінки, мир, безпека». По-друге, збройний конфлікт в Україні, що триває з 2014 року, загострив проблему ГЗН, зокрема сексуального насильства, яке використовується як тактика війни, створюючи нові виклики для захисту прав постраждалих. По-третє, попри наявність розвиненої нормативно-правової бази, в Україні зберігаються проблеми з практичною реалізацією принципів гендерної рівності, що вимагає глибокого аналізу механізмів їх забезпечення та ефективності протидії ГЗН. Робота присвячена дослідженню інституційного механізму забезпечення принципу гендерної рівності у національному та міжнародному праві. Метою роботи є комплексний аналіз нормативно-правових засад і практик реалізації гендерної рівності, а також виявлення проблем і перспектив вдосконалення відповідних механізмів в Україні. У межах дослідження розглянуто поняття гендерної рівності, її закріплення у міжнародних документах, таких як Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW), Стамбульська конвенція, резолюція Ради Безпеки ООН 1325 та інші. Проаналізовано структуру національного механізму забезпечення гендерної рівності, зокрема діяльність уповноважених органів державної влади, нормативно-правове забезпечення, взаємодію з громадським сектором. Окрему увагу приділено питанням гендерно-зумовленого насильства, зокрема в умовах збройного конфлікту в Україні. У результаті дослідження сформульовано висновки щодо стану реалізації гендерної політики в Україні та запропоновано практичні рекомендації щодо її вдосконалення з урахуванням міжнародних стандартів. Основними результатами кваліфікаційної роботи є системний аналіз інституційного механізму забезпечення гендерної рівності в Україні у контексті міжнародно-правових стандартів; визначено прогалини у нормативному регулюванні, виявлено проблеми координації між суб’єктами гендерної політики, обґрунтовано необхідність імплементації положень Стамбульської конвенції, а також сформульовано практичні рекомендації щодо посилення ефективності роботи уповноважених органів, удосконалення механізмів запобігання гендерно-зумовленому насильству та забезпечення рівних прав і можливостей для жінок і чоловіків в умовах сучасних викликів.Item Європейські правові стандарти використання штучного інтелекту(Сумський державний університет, 2025) Кузьменко, І.О.Актуальність обраної теми зумовлена необхідністю осмислення та правового аналізу міжнародних стандартів у сфері ШІ, а також оцінки можливостей їх імплементації у національні правові системи. Особливої уваги потребує з’ясування, наскільки сучасне європейське правове поле спроможне гарантувати повагу до основоположних прав і свобод особи в умовах динамічного технологічного прогресу. В роботі проведено важливий аналіз норм як міжнародного, так і національного права, а також судової практики, що стосується захисту прав людини у сфері використання технологій штучного інтелекту (ШІ). Це питання є надзвичайно актуальним, оскільки технології ШІ швидко розвиваються і впливають на різні аспекти життя, включаючи права людини. Мета роботи - комплексне дослідження європейських правових стандартів використання штучного інтелекту. Основними результатами роботи стало: з’ясування змісту та значення європейських правових стандартів у сфері штучного інтелекту, аналіз Європейського акту про штучний інтелект (AI Act) як першого комплексного нормативного документа в цій сфері, визначення ключових викликів та бар’єрів для його імплементації у національне законодавство України, а також обґрунтування необхідності формування відповідної правової, інституційної та технічної бази для ефективного впровадження європейських підходів до регулювання ШІ.Item Правове регулювання міжнародного співробітництва у сфері кримінального судочинства(Сумський державний університет, 2025) Оловаренко, В.О.Актуальність теми дослідження зумовлена глобалізацією злочинності, зростанням транснаціональних правопорушень та необхідністю ефективного реагування на них з боку держав. Сучасні виклики, зокрема тероризм, торгівля людьми, відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом, та кіберзлочинність, не можуть бути вирішені виключно на національному рівні. Тому активна участь держав у міжнародній правовій взаємодії є необхідною умовою забезпечення належного правосуддя, реалізації принципу невідворотності покарання та захисту прав людини. Метою роботи є комплексне дослідження правового регулювання міжнародного співробітництва у сфері кримінального судочинства. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі міжнародного співробітництва у сфері кримінального судочинства. Предметом дослідження виступають поняття, сутність та форми міжнародного співробітництва у сфері кримінального судочинства. Основними результатами роботи стало комплексне дослідження теоретичних засад міжнародного співробітництва у сфері кримінального судочинства , основних форм; визначення перспектив розвитку міжнародного співробітництва в кримінальному судочинстві.Item Міжнародно-правова відповідальність за військові напади на цивільні об’єкти(Сумський державний університет, 2025) Філоненко, І.С.У кваліфікаційній роботі досліджено міжнародно-правові аспекти відповідальності за військові напади на цивільні об’єкти у збройних конфліктах. З урахуванням зростаючої кількості таких порушень, особливо на тлі війни в Україні, актуалізовано питання ефективності існуючих механізмів захисту цивільної інфраструктури. У межах дослідження проаналізовано теоретичні засади міжнародної відповідальності, зокрема її принципи, форми та суб’єкти. Значну увагу приділено аналізу міжнародно-правового режиму охорони цивільних об’єктів згідно з нормами міжнародного гуманітарного права, включаючи Женевські конвенції та Додаткові протоколи до них. У роботі розглянуто діяльність таких органів, як Міжнародний кримінальний суд та Європейський суд з прав людини, які відіграють ключову роль у притягненні до відповідальності за напади на цивільну інфраструктуру. Запропоновано практичні рекомендації щодо вдосконалення механізмів відповідальності у контексті новітніх викликів – зокрема гібридної війни, кібератак і атак на об’єкти критичної інфраструктури. Робота містить теоретичні узагальнення, аналіз нормативної бази та актуальної судової практики, а її висновки можуть бути використані в діяльності правозахисних організацій, міжнародних інституцій та законотворчій роботі. Основними результатами кваліфікаційної роботи є комплексне дослідження міжнародно-правової відповідальності за військові напади на цивільні об’єкти, що дало змогу визначити прогалини в існуючому механізмі захисту цивільної інфраструктури під час збройних конфліктів. У роботі проаналізовано нормативно-правову базу, зокрема положення Женевських конвенцій, Додаткових протоколів, Римського статуту МКС та практику ЄСПЛ. Дослідження дозволило виокремити основні проблеми притягнення до відповідальності за воєнні злочини проти цивільних об’єктів, а також запропонувати напрями вдосконалення міжнародно-правових механізмів з урахуванням сучасних викликів, таких як гібридна війна, кібератаки та атаки на об’єкти критичної інфраструктури. Сформульовані теоретичні положення та практичні рекомендації можуть бути використані в правозахисній діяльності, роботі міжнародних організацій і в процесі підготовки фахівців у галузі міжнародного права.Item Міжнародно-правові стандарти соціального захисту та інтеграції біженців(Сумський державний університет, 2025) Бергілевич, Я.О.Актуальність теми дослідження пов’язана з великою кількістю мігрантів міграційних процесів, зокрема пов’язаних з біженцями. Війни, екологічні катастрофи, політичні переслідування, все це спонукає людей покидати свої країни в пошуках кращого життя. Багато біженців лишається в країнах тереторіально наближених до їхньої, але багато долають довгий шлях для того щоб потрапити в Європейські країни, через їх економічну стабільність та один з найкращих соціальний захист у світі. В роботі проведено аналіз публікацій, досліджень, міжнародно-правових актів на глобальному та регіональному рівнях зокрема у рамках Європейського союзу, у рамках Ради Європи, рішень Європейського суду з прав людини. Також було використано метод дослідження щодо міграційних процесів та криз. Мета роботи дослідження міжнародно - правових стандартів соціального захисту та інтеграції біженців. Об’єктом дослідження є міжнародний механізм захисту прав біженців, в тому числі щодо їх соціального захисту та інтеграції. Предмет дослідження становлять міжнародно-правові стандарти щодо соціального захисту та інтеграції біженців. Основними результатами роботи стало висвітлення правового статусу біженців на глобальному та регіональному рівнях, соціального захисту та інтеграції біженців на регіональному (ЄС, РЄ та інші) та національному (Німеччина) рівнях. Та аналіз судових рішень Європейського суду з прав людини, щодо соціального захисту біженців.Item Злочин геноциду та відповідальність за нього в міжнародному праві(Сумський державний університет, 2025) Коваль, В.М.Дослідження присвячене аналізу злочину геноциду та покаранню за нього в міжнародному кримінальному праві. У першому розділі розглянуто історичні передумови появи поняття «геноцид» у міжнародному праві через аналіз трагічних подій ХХ століття: вірменського геноциду, Голодомору в Україні та Голокосту. Розкрито причини, способи реалізації геноциду та його наслідки в конкретних історичних обставинах. Особливу увагу приділено розстрілам у Бабиному Яру як одному з ключових символів Голокосту на українських теренах. Другий розділ присвячений розгляду поняття, ознак і складу злочину геноциду в міжнародному праві. Проведений аналіз еволюція терміна: від введення Р. Лемкіним до закріплення у Конвенції ООН 1948 року та Римському статуті. Розглянуто як об’єктивні, так і суб’єктивні елементи складу злочину геноциду, а також форми його прояву: фізичний, біологічний, культурний. Окрема увага приділяється правовій оцінці підбурювання до геноциду через медіа. У третьому розділі досліджено міжнародно-правові механізми відповідальності за злочин геноциду. Розглянуто роль Міжнародного кримінального суду, а також судову практику міжнародних трибуналів у справах щодо Югославії та Руанди. Аналізується питання індивідуальної та державної відповідальності за міжнародним правом. Четвертий розділ зосереджений на сучасних викликах у боротьбі з геноцидом. Розглядається роль ООН у превенції злочину, а також перспективи вдосконалення міжнародного механізму відповідальності, зокрема з огляду на події в Україні, які свідчать про потребу ефективніших правових інструментів захисту. У роботі також зроблено акцент на проблемі реалізації міжнародно-правових норм у сфері боротьби з геноцидом: недосконалість міжнародних механізмів, вибірковість правосуддя, політичні бар’єри у притягненні до відповідальності винних осіб. Пропонуються шляхи вдосконалення існуючої системи: імплементація стандартів міжнародного права в національне законодавство, посилення ролі міжнародних інституцій, зміцнення доказової бази для кваліфікації дій як геноциду. Отримані результати апробовано на конференціях і в наукових публікаціях, зокрема на Всеукраїнській конференції «Проблеми юридичної науки очима молодих науковців» та у фаховому журналі. Бакалаврська робота має як наукову, так і практичну цінність у контексті розробки правових підходів до кваліфікації злочину геноциду, формування практики його розслідування та притягнення винних до відповідальності.