Модус поэтического молчания

Abstract

У статті розглядається мовчання як силенціальний компонент комунікації, який позначається в художньому дискурсі вербальними та невербальними маркерами. Персонажі у своїй мовленнєвій поведінці використовують силенціальні компоненти у першофункціїї. Мовчання позначається як homo silence. Мовчання природи моє персоніфікований та метафоричний характер, образне уподібнення. Мовчання називається nature silence. Комунікативне мовчання (homo silence) є первинним по відношенню до nature silence, яке позначено в англомовному художньому дискурсі нараторською лінгвокреативністю та персоніфікацією.

Статья посвящена исследованию основных модусов невербального общения природы и ее символов бытия. Поэтическое молчание, как невербальный способ коммуникации между природными символами, характеризуется антропоцентризмом в персонифицированном и коммуникативном представлении. Дискурсивный аспект исследования этого феномена состоит в понимании режима функционирования исследуемой коммуникативной единицы. Внимание сконцентрировано на основных коммуникантах невербального акта – молчания и модусах их общения. Комплексный анализ верифицируется природой исследуемой единицы – ее полиаспектностью, полимодальностью и полифункциональностью

This article deals with the problems of modus in non-verbal communication between nature and its symbols. Poetical silence as non-verbal act of communication, characterized by anthropocentricity by means of communication and personification. Discourse approach of this research is to study the mode of operation of this unit. Complex approach is verified by the complicated nature of silence.