Журналістика: поріг між гуманітаристикою та соціальною інженерією

Abstract

З того моменту, як журналістика у цілісному комплексі понять стала різновидом професійної діяльності, її прийнято розподіляти на такі сегменти: 1. Система творів, підготовлених у певних жанрах і формах для розміщення у засобах масової інформації; 2. Комунікаційний інститут суспільства, який організаційно складається з мережі профільних установ; 3. Сукупність творчих професій, необхідних для збирання, відбору, опрацювання, творення, розповсюдження соціальної інформації масовій аудиторії; 4. Спеціальні носії соціально-масової інформації (преса, телебачення, радіо, Інтернет). Провідним компонентом тут, звичайно, є третій – «сукупність професій», бо перший («система творів») – це результат роботи журналіста, другий («інститут суспільства») – це ідея професії, а четвертий («носії інформації») – це технічне забезпечення. І ключовим, як на мене, словом тут є «творчих», тобто – усі ті дії, які мають остаточною метою створення певної інформації (текст, відео, аудіо тощо), не обмежуються застосуванням певних технічних засобів для передачі цієї інформації на розгляд соціуму, а передбачають саме власну точку зору, власне трактування, власний спосіб викладення інформації.