Вербалізація психологічного тиску в мовленнєвому акті погрози

Abstract

У статті описано структурно-семантичні моделі реалізації мовленнєвого акту погрози в ситуації криміногенного спілкування з урахуванням соціально-психологічного статусу комунікантів, лексико-семантичні засоби об’єктивації погроз, визначено мовленнєві тактики й стратегії реалізації мовленнєвого акту погрози. В умовах криміногенної комунікації реалізуються такі структурно-семантичні моделі мовленнєвого акту погрози: директивний та комісивний компоненти виражено експліцитно; директивний та комісивний компоненти виражено імпліцитно; директивний компонент виражено експліцитно, а комісивний –імпліцитно; директивний компонент виражено невербально, а комісивний –експліцитно. На лексико-семантичному рівні погроза експлікується дієсловами деструктивної семантики, що позначають фізичний вплив з метою позбавлення життя особи та завдання шкоди здоров’ю. Мовними маркерами агресивного висловлювання у формі погрози, які вживаються передусім із метою зниження соціального статусу співрозмовника, є інвективи, оцінна лексика, що вказує на низький інтелектуальний рівень адресата, актуалізує низькі моральні й естетичні цінності співрозмовника, зооніми. У ситуації криміногенного спілкування застосовуються такі комунікативні стратегії й тактики реалізації мовленнєвого акту погрози: стратегія переконування (тактики наполягання і аргументації); стратегія дискредитації (тактика образи і інвективна тактика); стратегія маніпуляції (тактики роз’яснення, встановлення довіри та експлуатації моральних цінностей адресата); стратегія вербального насилля (тактики наказу та заборони). Кількісно в досліджуваних комунікативних актах переважає стратегія маніпуляції, дискредитації та вербального насилля (тактики образи, експлуатації моральних цінностей адресата, наказу та заборони), що є формами психологічного впливу на свідомість адресата з метою змінити його поведінку в інтересах адресанта. У соціальному середовищі ув’язнених/засуджених мовленнєві акти погрози є успішними та вдалими, оскільки статус адресанта в ієрархії особистісних стосунків є вищим за статус адресата.

The article examines the structural and semantic models of the implementation of the speech act of threat in the context of criminogenic communication, taking into account the socio-psychological status of the communicants. It analyzes the lexico-semantic means used for the objectification of threats and identifies speech strategies and tactics for realizing the speech act of threat.In the conditions of criminogenic communication, the following structural and semantic models of the speech act of threat are realized: both directive and commissive components are expressed explicitly; both components are expressed implicitly; the directive component is expressed explicitly, while the commissive is implicit; the directive component is expressed nonverbally, and the commissive explicitly. At the lexico-semantic level, threats are verbalized using verbs with destructive semantics, which denote physical impact aimed at causing death or harm to a person’s health. Linguistic markers of aggressive utterances in the form of threats, primarily used to lower the interlocutor’s social status, include invectives and evaluative vocabulary that points to the addressee’s low intellectual level, as well as language that actualizes the interlocutor’s low moral and aesthetic values, including zoonyms. In criminogenic communication, the following communicative strategies and tactics for implementing the speech act of threat are employed: the strategy of persuasion (tactics of insistence and argumentation); the strategy of discreditation (tactics of insult and invective); the strategy of manipulation (tactics of explanation, building trust, and exploiting the addressee’s moral values); the strategy of verbal violence (tactics of command and prohibition). Quantitative analysis of the studied communicative acts shows a predominance of the strategies of manipulation, discreditation, and verbal violence (including the tactics of insult, exploitation of moral values, command, and prohibition), which represent forms of psychological influence on the addressee’s consciousness with the aim of changing their behavior in favor of the speaker. In the social environment of prisoners/inmates, speech acts of threat are effective and successful, since the speaker's status within the interpersonal hierarchy is higher than that of the addressee.