Інформаційний потенціал матеріалів описів Лівобережної України

Abstract

На території Російської імперії з 1718 по 1856 рр. було проведено 10 загальноросійських переписів податного населення – ревізій. Із них тільки шість останніх ревізій охопили майже все населення України. В результаті проведення перших чотирьох ревізій тільки частина населення Київської губернії, Лівобережної та Слобідської України були переписані. Так, 10 травня 1722 року вийшов сенатський указ «О переписи на Великороссийских землях малороссиян, также и в Слободских полках помещичьих деревень и о неросписании с их деревень на полки» [1, с. 675-676]. В 1727 році ревізія «малоросіян» закінчилася. Але уряд не був задоволений результатами цього перепису, підозрюючи значне «утаювання» населення. Тому в 1731 році був проведений новий перепис селянського населення на території Малоросії, але і його результати не сподобалися імператриці Анні Іоанівна. 20 червня 1732 року вона видає указ «О переписи малороссиян и Слободских полков в Белгородской губернии» [2, с. 858-859]. Відповідальним за загальні наслідки перепису був призначений майор лейб – гвардії Семенівського полку Хрущов. Під час цього перепису записували імена та прізвища, вік тільки чоловіка - господаря кожного двору та інших родичів чоловіків, що мешкали в цьому дворі, а також їхніх робітників. Інформацію про жінок не фіксували. Нині матеріали перепису майора Хрущова зберігаються в ЦДІАКу.