Надзвичайні повноваження: проблема конституалізації

Abstract

У статті розглядаються наявні в сучасному конституціоналізмі підходи до надзвичайних повноважень і наголошується, що конституційна наука про надзвичайні повноваження традиційно зосе-реджена на проблемі інституційного суверенітету. На думку авторки, нормативна дуальність забезпечує концептуальний інструмент для управління розмежуванням між правом і політикою в конституціоналі-зації надзвичайних повноважень. Суб’єкт, що переключає режим права на режим надзвичайних повно-важень, є центральним у конституційному дискурсі щодо надзвичайних повноважень. Авторка аналізує перетворення надзвичайних повноважень з тимчасового правового механізму на постійний складник режиму національної безпеки, звертаючи увагу на нормалізацію надзвичайних повноважень і загальну сек’юритизацію конституційного порядку. Дослідниця акцентує увагу на політичній природі надзвичай-них повноважень і загрозі верховенству права їх легалізацією. Правовий статус надзвичайних повнова-жень деталізується крізь призму типології правового регулювання надзвичайних повноважень Орена Гросса та Фіоннуали Ні Аолайн. Аналізуючи модель адаптації, «business-as-usual» і надправову моделі надзвичайних повноважень, авторка відмічає, що сучасні дослідники погоджуються щодо фактичного розмежування між винятком і нормою, але мають різні погляди на нормативний характер надзвичайних повноважень. Надзвичайні повноваження, на думку авторки дослідження, керуються етикою політичної відповідальності, яка діє як окремий нормативний порядок. Питання визначення інституційного суб’єкта надзвичайних повноважень, тобто того, хто має відрізнити реальний надзвичайний стан від удаваного, визначається дослідницею як основна проблема в інституційному дизайні надзвичайних повноважень. Зроблено висновок, що конституціоналізація надзвичайних повноважень має здійснюватися за спіль-ною участю виконавчої влади, яка їх запроваджує, законодавчої влади, що їх погоджує, і судової, на яку покладається відповідальність оцінювання обґрунтованості надзвичайних повноважень у конкретній ситуації.

The article examines the approaches to emergency powers available in modern constitutionalism and emphasizes that the constitutional science of emergency powers has traditionally focused on the problem of institutional sovereignty. In the author’s opinion, normative duality provides a conceptual tool for managing the distinction between law and politics in the constitutionalization of emergency powers. The subject that switches the regime of law to the regime of emergency powers is central to the constitutional discourse on emergency powers. The author analyzes the transformation of emergency powers from a temporary legal mechanism to a permanent component of the national security regime, paying attention to the normalization of emergency powers and the general securitization of the constitutional order. The researcher focuses on the political nature of emergency powers and the threat to the rule of law by their legalization. The legal status of emergency powers is detailed through the prism of Oren Gross and Fionnuala Ní Aolain’s typology of legal regulation of emergency powers. Analyzing the adaptation model, the “business-as-usual” and the supralegal model of emergency powers, the author notes that modern researchers agree on the actual distinction between the exception and the norm, but have different views on the normative nature of emergency powers. Emergency powers, according to the author of the study, are guided by the ethics of political responsibility, which acts as a separate normative order. The issue of defining the institutional subject of emergency powers, that is, who should distinguish a real state of emergency from a pretended one, is identified by the researcher as the main problem in the institutional design of emergency powers. It is concluded that the constitutionalization of emergency powers should be carried out with the joint participation of the executive branch, which introduces them, the legislative branch, which approves them, and the judiciary, which is responsible for assessing the validity of emergency powers in a specific situation.