Димензиональное измерение текстов фольклорного дискурса

Abstract

Об'єктом дослідження статті є образність, художність фольклорних текстів, у нашому випадку – загадок і казок, предметом – компаративний димензіональний вимір зазначених текстів. Актуальність теми есплікується новизною теми дослідження, дієвістю синкрети методологічного прийому, онтогносеологічної детермінації, вибором методу за фактором відповідності референтів. Вибір емпіричного матеріалу об'єктивується конвергенцією семантичної дистанції текстів, що верифікується статистичними даними димензіонального виміру.

Объектом исследования статьи являются образность, художественность фольклорных тексов, в нашем случае – загадок и сказок, предметом – димензиональное измерение отмеченных тектов. Актуальность темы эксплицируется новизной исследования, действенностью синкреты методологического приема, онтогносеологической детерминацией, выбором метода по закону взаимосоответствия референтов. Выбор эмпирического материала объективируется конвергенцией семантической дистанции текстов, что верифицируется в работе статистикой димензионального измерения.

The subject matter of the article consist in dimensional measurement of two genres – typological modus of riddles and fairytales. The idea of this research is to consider the ontology of attractors and repellers of referents and statistically represent it. The nature of referents determines the choice of methods. Dimensional measurement embraces both quantitative and qualitative parametres of denotats. The quantitative units attribute numerical and measure words of discrete and undiscrete referents. Qualitative attributes refer to synonymic sets, antonyms, thematic and semantic units. In modern methodology singled out is dimensional measurement by words, word expressions of terminological nature – metasigns. The latter, as basic nominations, make new units of upper stricture – metametasigns. Metametasigns in this research are represented by basic words: dimension, measurement, attractors, repellers, convergence, divergence, folklore sources. The semantic distance between abstract categories is measured by basic words – lemas, allonyms in the lexicographic articles. Semantically convergent are riddles and fairytales in terms of their criteria: namely attractors, predicativity, imagery, folklore sources, global structure and collective authorship. The indicated attractors and form dichotomy. The latter make the divergence of opposed texts visible and statistically comparable. The work under analysis touches upon the problems of homonyms, the distinctions of nominative and communicative units. Such a measurement emphasizes innovations in the vein of paradigmatic and syntagmatic items. The vistas of further investigation consists in dimensional measurement of other terminological subsystems. The practical value of the paper consist in didactic application in academic studies of doing exercises of wordcentric and textcentric nature in the English and Ukrainian discourses.