Інтеріоризаційні обшири лікаря Софії Парфанович

Abstract

Сучасне глобальне інформаційне суспільство вимагає від фахівця майже миттєвої реакції, вміння спрямовувати власні мовленнєві комунікації на результат, моделювати посткомунікативні ефекти, тобто самореалізуватися у спільноті та професії, бути знаним. Отже, відчуття фахової перспективи дає рівень інтеріоризації (за Л. Мацько) особистості (вміння реалізувати власне я, творити й виражати себе, використовуючи ресурси мови, досягати високого рівня виразності), а також визнані авторитеті у царині української медицини. У центрі нашого наукового дослідження є авторські літературні казки як лікувальний засіб, такої унікальної особистості − Софії Миколівни Парфанович (1898 – 1968), однієї із перших − жінок-докторів медичних наук, акушера- гінеколога, однієї із фундаторок Гігієнічного товариства у Львові (1928(9) р.). Такий інтеріоризаційний аспект її діяльності майже не досліджувався.