Українці – учасники національно-визвольної боротьби 1917-1921 роки в іноземних таборах для інтернованих

Abstract

Бувши інтернованими до спеціальних таборів, у 1919-1923 роках українці – учасники визвольної революції намагалися триматися там максимально згуртовано, об’єднуючись у різноманітні гуртки, організовуючи культурні та просвітні заходи, підтримуючи один одного в інший спосіб. Відносно високий освітній і культурний рівень дозволяв їм не тільки краще і швидше адаптуватися у новому соціокультурному середовищі на чужині, але й активно долучатися до життя української громади там, де вони перебували. Мешканці таборів суттєво і позитивно впливали на рівень політичної, культурної, освітньої, соціальної активності української громади, її національну свідомість. Переважна більшість цих людей пов’яжуть своє життя з чужиною, виїхавши згодом в інші європейські держави або за океан. Але при цьому вони, як правило, залишатимуться активними учасниками життя української громади на еміграції, сприяючи своєю діяльністю (культурно-просвітницькою, видавничою, меценатською тощо) збереженню її національної ідентичності.