Брексит-дискурс: аспекти перекладу

Abstract

У статті розглянуто особливості сучасного англомовного дискурсу, що висвітлює подію Брекситу в суспільно-політичному житті Великої Британії. Дослідження медійного Брексит-дискурсу перебуває на перетині різних дисциплін і пов’язується з вивченням змісту, форми, завдань, функцій текстів в реальному вимірі та ролі лінгвальних і екстралінгвальних засобів у забезпеченні політичної комунікації. Стаття присвячена аналізу особливостей передачі лексичних одиниць в україномовному перекладі. Ідентифіковані потенційні труднощі перекладу, зокрема, відтворення реалій, абревіатур, кліше, власних назв, експресивних засобів та стилістичних прийомів як в основній частині медіатексту, так і в заголовкових комплексах. Описані шляхи їх подолання, запропоновано використання певних перекладацьких трансформацій. Прокоментовані способи перекладу фразеологічних одиниць, що входять до медіатекстів на тему Брекситу. Уміння обирати в цільовій мові фразеологізм із синонімічних за значенням і відмінних за функціонально-стилістичним забарвленням висловів дає змогу досягнути комунікативно-функціональної еквівалентності оригіналу та перекладу. У статті запропоновано способи перекладу дво-, три- та багатокомпонентних іменникових словосполучень на позначення контекстуальності Брексит-дискурсу. Перекладацькі проблеми виникають через національно-культурну спрямованість досліджуваних медіатекстів. У перекладі враховується факт динамічності, структурованості засобів масової інформації, їх орієнтованості на швидку й змістовну відповідь на всілякі зміни в підсвідомості суспільства, відображення процесів розвитку сучасного світу та впливу на громадську думку. Реалізація стратегії перекладу медіатекстів залежить від структурно-семантичного, оцінно-експресивного та культурологічного параметрів. Переклад є інтелектуальною посередницькою діяльністю, що актуалізується в низці перекладних дискурсів певного соціально значущого твору у вигляді цілісного тексту. Перекладач надає суб’єктивного звучання вихідному тексту засобами цільової мови, обирає міжмовні трансформації, що сприяють, на його думку, адекватній передачі змісту оригіналу.

The article considers the peculiarities of the modern English discourse that highlights the event of Brexit in the social and political life of Great Britain. The research into the media Brexit-discourse intersects in different disciplines and correlates with the study of the content, form, tasks, functions of the texts in the real measurement and the role of lingual and extralingual means to provide the political communication. The article deals with the peculiarities of rendering the lexical units in the Ukrainian translation. Potential translation difficulties are identified, conveying the nationally biased units, abbreviations, cliches, proper names, expressive means and stylistic devices both in the main part of the mediatext and headline complexes, in particular. The ways to overcome them are described, certain translation transformations are suggested. The variants of translating phraseological units the mediatexts consist of are commented on. The ability to choose a target phraseologism from the expressions synonymic in meaning and divergent in functional-and-stylistic colouring enables to achieve the communicative-and-functional equivalence of source and target texts. The article suggests the ways to translate the two-, three- and polycomponental noun clusters nominating the Brexit discourse contextuality. Translation problems emerge due to the national-and-cultural orientation of the mediatexts under investigation. Translation considers mass media’s being dynamic, structured, their orientation at the quick and meaningful answer to different changes in the society’s subconsciousness, reflection of the processes of the modern world development and influence on the public opinion. The realization of the mediatext translation strategy depends on the structural-and-semantic, evaluative-expressive and culturological parametres. Translation is an intellectual mediative activity that is foregrounded in the range of translation discourses of a certain socially important work as an integral text. The translator lends the source text some subjective expression in the target language, chooses the interlanguage transformations that facilitate, in his/her opinion, the conveying of adequate source content.