Українські реаліті-шоу як інструмент дискримінації (на прикладі програми "Супермама")

Abstract

На українському телебаченні реаліті-шоу з кожним роком займають все більше ефірного часу та завойовують лояльність глядачів. Залучаючи до зйомок "реальних людей", телеканали використовують для просування свого продукту стереотипи та упередження, з якими живуть головні герої та з якими може співвіднести себе глядач. Специфіка реаліті-шоу "Супермама" полягає в залученні до зйомок не тільки головних героїнь, але і їхніх дітей. Зважаючи на те що діти – вразлива група, яка не може ухвалювати рішення самостійно, це може призвести до порушень їх прав та травматизації і під час знімання, і після виходу програми у світ. Проаналізувавши 4 сезони програми, можемо констатувати, що порушення роботи з дітьми відбуваються неодноразово, тому пропонуємо рішення як превентивні, так і на етапі постпродакшену.

On Ukrainian television, reality shows take up more and more airtime every year and gain the loyalty of viewers. Involving «real people» in filming, TV channels use stereotypes and prejudices with which the main characters live and with which the viewer can relate. The specificity of the reality show "Supermama" is to involve in the filming not only the main characters but also their children. Since children are a vulnerable group that cannot make decisions on their own, this can lead to violations of their rights and trauma both during filming and after the release of the program. Analysing the 4 seasons of the program, we can say that violations of work with children occur repeatedly, so we offer solutions both preventive and post-production.