Наукові видання (НН МІ)
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/132
Browse
10461 results
Search Results
Item The proportion of secondary caries in the work load of dentist(Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, 2024) Kuzenko, Yevhen Viktorovych; Москаленко, Павло Олександрович; Moskalenko, Pavlo Oleksandrovych; Галич, Людмила Вікторівна; Галич, Людмила Вікторівна; Личко, Світлана Олександрівна; Lychko, Svitlana Oleksandrivna; Кузенко, Євген ВікторовичМетою дослідження було встановлення частки зубів із вторинним карієсом серед каріозних уражень у дитячого та дорослого населення для визначення обсягу робочого навантаження на лікарів з приводу первинного та вторинного карієсу зубів. Проведено цільове епідеміологічне дослідження стоматологічного статусу 264 мешканців Сумської області вікової групи 35-44 років та 364 дітей 3, 6, 12 та 15 років. При аналізі результатів визначали поширеність, інтенсивність карієсу. Інтенсивність карієсу зубів у дорослих оцінювали за інтегрованими індексом КПВ та кп у дітей. Встановлено, що поширеність карієсу серед 3-річних дітей становила 34,0% (95% ДІ: 25; 43), 6-річних – 69,0% (95% ДІ: 59; 78), 12-річних – 62,0% (95% ДІ: 52; 72), 15-річних – 68,0 (95% ДІ: 58; 77), дорослих – 100%. Інтенсивність карієсу у віці 3 роки за індексом кп дорівнювала 1,54±0,11 зубів, 6 років (КПВ + кп) – 3,16±0,15 зубів, 12 років (КПВ) – 2,33±0,12, 15 років (КПВ) – 2,86±0,18 і у дорослих КПВ становив 14,91±0,37 зубів. Потребували лікування зубів з приводу первинного карієсу 64,0±13,0% дітей у віці 3 роки, 52,9±6,0% – 6 років, 30,0±10,0% – 12 років, 48,5±6,1% – 15 років, 47,2±2,9% – дорослі. Потребували лікування зубів з приводу вторинного карієсу 36,0±13,0% дітей у віці 3 роки, 47,1±6,0% – 6 років, 70,0±10,05% – 12 років, 51,5±6,1% – 15 років, дорослі – 52,8±3,3%. Таким чином, майже половина робочого часу лікаря-стоматолога припадає саме на повторні візити хворих для усунення наслідків неякісного лікування первинного карієсу зубів, що виникло з низки причин.Item Аномалії вуздечок губ і язика як медико-логопедична проблема(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Зелінська-Любченко, К.О.; Личко, Світлана Олександрівна; Lychko, Svitlana Oleksandrivna; Мороз, Л.В.; Стахова, Л.Л.У статті висвітлено питання взаємодії фахівця-логопеда та лікаря-стоматолога. Наголошено на тісному взаємозв’язку логопедії як полідисциплінарної інтегративної галузі з різними дотичними дисциплінами та науковими напрямами, у тому числі й медициною. Визначена актуальність проблеми зростання кількості дітей із мовленнєвими порушеннями, що свідчить про глобальний характер означеної проблеми. Обґрунтовано проблему мовленнєвих порушень у дітей (зокрема звуковимови), спричинені аномаліями вуздечок губ і язика. Наголошено на необхідності врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей у ході логопедичної та стоматологічної корекції, використанні досягнень сучасної медицини та застосуванні всіх засобів запобігання нанесенню шкоди для психічного чи фізичного стану дитини своїми діями. Підкреслено, що розуміння особливостей артикуляційного апарату, включаючи структуру та функціонування зубощелепної системи, які змінюються на різних етапах розвитку дитини, може сприяти вчасному виявленню факторів ризику для розвитку аномалій прикусу і, відповідно, визначенню причин механічної дислалії. У тексті статті подано характеристику норми та аномалій вуздечок губ та язика та засоби медичної та логопедичної корекції цих порушень. Зазначені види аномалій вуздечок, повʼязані зі зміною місця прикріплення, форми, або розмірів. Висвітлено дані про аномалії вуздечок верхньої та нижньої губи та язика. Виокремлено пʼять типів аномалій вуздечок язика та подано їх детальну характеристику. Зазначено, що аномалії вуздечок призводять до формування неправильного прикусу, карієсу нижніх різців і запалення ясен, оголення коренів зубів та викликають порушення звуковимови. Подано дані щодо діагностики патологій вуздечки язика та правила виконання логопедичних вправ для розтягування короткої вуздечки язика.Item Адгезивний потенціал мікрорельєфу поверхонь емалі і дентину при різних протоколах препарування(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Лахтін, Юрій Володимирович; Lakhtin, Yurii Volodymyrovych; Григор’єв, Денис Генадійович; Hryhoriev, Denys HenadiiovychМета дослідження. Оцінити адгезивний потенціал мікрорельєфу поверхні твердих тканин зубів при різних протоколах препарування і адгезивної підготовки. Матеріали та методи дослідження. Видалені імпактні треті моляри сепарували в медіо-дистальному напрямку, отримували дві половини коронкової частини, з яких в залежності від протоколів препарування і адгезивної підготовки формували 4 групи: 1 – препарування ротаційними інструментами без протравлення тканин, 2 - препарування ротаційними інструментами з протравленням 37% гелем фосфорної кислоти, 3 - препарування повітряно-абразивним методом без протравлення, 4 - препарування повітряно-абразивним методом протравленням. Поверхню зразків вивчали під оптичним мікроскопом, фотографували з наступною екстраполяцію зображень в програму з відкритим вихідним кодом для аналізу та обробки зображень ImageJ. Аналізували 2D- та 3D- зображення поверхні (профілю мікрорельєфу) за типом поверхні, її структурою, рельєфом, оптичними характеристиками. Результати. В 1-й групі зразків рельєф поверхні емалі з глибокими борозенками і задирками, нерівномірна мікроструктура, мінімальна шорсткість, відсутність мікропор, пригладжена структура. Гладка поверхня дентину з мінімальними мікротріщинами, обмежена відкритість дентинних канальців, наявність змащеного шару. Помірний потенціал адгезії через відсутність мікромеханічної ретенції і обмежену відкритість канальців у дентині. В 2-й групі - більш виражений мікрорельєф емалі з численними мікропорами і порожнинами. Відкриті дентинні канальці та колагенова мережа. Високий адгезивний потенціал завдяки мікромеханічній ретенції та наступної гібридизації дентину. В 3-й групі - менш агресивний рельєф поверхні емалі, проте з чіткою мікрошорсткістю. Однорідна, шорстка поверхня дентину з частково відкритими канальцями. Помірно високий адгезивний потенціал через однорідність і помірну мікромеханічну ретенцію. в 4-й групі - виражений мікрорельєф емалі і наявність мікропор. Рівномірне відкриття дентинних канальців, чітка пориста структура дентину. Найвищий адгезивний потенціал серед досліджених протоколів. Висновки. Найкращі умови мікрорельєфу для адгезії спостерігаються у зразків 4-ї групи. Мікрорельєф поверхні зразків 2-ї групи також показує хороші умови для зчеплення, але структура тканин зуба менш відкрита. Мікрорельєф поверхні 3-ї групи зразків демонструє задовільний потенціал до адгезії, хоча кислота могла б його посилити. Мікрорельєф поверхні 1-ї групи є найменш сприятливим для зчеплення: мінімальна шорсткість, відсутність мікропор, пригладжена структура.Item Пародонтальний статус хворих з різним ставленням до комплаєнса лікування пародонтита(Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, 2024) Лахтін, Юрій Володимирович; Lakhtin, Yurii Volodymyrovych; Кузенко, Євген Вікторович; Kuzenko, Yevhen Viktorovych; Галич, Людмила Вікторівна; Halych, Liudmyla Viktorivna; Циганок, Олександр Васильович; Tsyhanok, Oleksandr Vasylovych; Москаленко, Павло Олександрович; Moskalenko, Pavlo OleksandrovychДотримання комплаєнса пародонтальної терапії може позитивно або негативно вплинути на початок або прогресування захворювання пародонту. Нерегулярна підтримуюча терапія зумовлює вищі показники рецидиву пародонтиту порівняно з пацієнтами, які регулярно дотримуються режиму лікування. Мета дослідження. Встановлення зв’язку пародонтального статусу з дотриманням хворими комплаєнса лікування генералізованого пародонтиту та з’ясування можливих причин його порушення. Методи дослідження. Обстежено стан тканин пародонта 104 хворих на генералізований пародонтит ІІ ступеня тяжкості, хронічного перебігу у віці 35-44 років за загальноприйнятою методикою. Визначали пробу Шиллера-Пісарєва, йодне число Свракова, глибину пародонтальних кишень, індекс РМА, комплексний пародонтальний індекс, кровоточивість ясен, гігієнічний індекс за Федоровим-Володкіною в перше відвідування, через 3, 6, 9 і 12 місяців. Проводили базову і підтримуючу пародонтальну терапію. Всі пацієнти заповнювали розроблений нами опитувальник при кожному повторному візиті. Результати досліджень. Через 3 місяці після базового лікування стан тканин пародонта був значно кращим, відмічалось статистично значуще покращення по всім показникам. Через 6 місяців стан пародонта погіршився. У 11 з 58 хворих (19%) відмічали загострення запального процесу, але більшість показників пародонтального статусу були кращими за показники первинного огляду. Через 9 місяців відмічали погіршення стану тканин пародонта за всіма показниками, вони не мали статистично значущої різниці з показниками при первинному огляді, до базової пародонтальної терапії. У 14 з 80 осіб (17,5%) було загострення запального процесу. Через 12 місяців пародонтальний статус був значно гіршими за попередній термін і майже наближався до рівня при первинному огляді. Загострення запального процесу в тканинах пародонта реєстрували у 23 з 94 (24,5%) хворих. Регулярність візитів хворими для підтримуючої пародонтальної терапії, була вкрай незадовільною. Так, після базової пародонтальної терапії з 104 хворих на підтримуючу терапію з’явилось через 3 місяці 34 (32,7%), 6 місяців – 58 (55,8%), 9 місяців – 80 (85,1%), 12 місяців – 94 (90,4%) осіб. Результати опитування за першим блоком питань свідчать, що всім хворим надавали інформацію про його хворобу, лікування та рекомендації щодо гігієнічного догляду за ротовою порожниною. Проте, від 3,4% до 15% хворим інформація про його хворобу була незрозуміла або частково зрозуміла. Інформація лікаря щодо лікування пародонтита була частково зрозуміла 15-17,6% пацієнтам. Не розуміли або частково розуміли рекомендації лікаря щодо гігієнічного догляду за ротовою порожниною 2,5-4,3% хворих. Аналіз відповідей на другий блок питань свідчив, що від 41,4% до 63,8% хворих не дотримувались запланованих візитів до лікаря, 3,4–29,4% - не виконували або частково виконували призначення лікаря, 10,3–14,9% - частково дотримувались гігієнічного догляду за ротовою порожниною. Висновки. Отже, порушення хворими комплаєнса лікування генералізованого пародонтиту призводить до погіршення їх пародонтального статусу. Причинами порушення комплаєнса лікування пародонтита можуть виступати фактори, обумовлені діями як лікаря, так і пацієнта.Item Капіляроскопічна картина в яснах при супраоклюзійних співвідношеннях окремих зубів у віковому аспекті(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Звягін, Сергій Миколайович; Zviahin, Serhii Mykolaiovych; Лахтін, Юрій Володимирович; Lakhtin, Yurii VolodymyrovychМета дослідження. Вивчення капіляроскопічної картини ясену людей різних вікових груп при супраоклюзійних співвідношеннях окремих зубів. Матеріали і методи дослідження. Було проведено функціональні дослідження мікроциркуляції тканин пародонта при супраоклюзійних співвідношеннях зубів у пацієнтів різних вікових груп. Дослідження проведене у 60 пацієнтів (23 чоловіків і 37 жінок) віком від 25 до 75 років без супутньої соматичної патології. Всі пацієнти були поділені на 2 групи: контрольну (11 чоловіків і 19 жінок) та дослідну (12 чоловіків і 18 жінок). Кожна група поділялась на 3 підгрупи залежно від віку: молодого віку (25 – 44 роки), середнього віку (45 – 60 років) та похилого віку (60 – 75 років) за класифікацією ВООЗ. До контрольної групи увійшли пацієнти з інтактним пародонтом без ознак супраоклюзії зубів, до дослідної - з інтактним пародонтом з ознаками супраоклюзії окремих зубів. Розподіл пацієнтів за віком і статтю по групам і підгрупам. Наявність супраоклюзійних співвідношень окремих зубів визначали за допомогою комп’ютерного аналізу, використовуючи апарат «T-Scan III» фірми Tekscan, Inc., Boston, USA, а отримані дані зберігали в персональному комп’ютері. Для неінвазивного дослідження мікроциркуляції тканин пародонта застосовували комп'ютерний портативний мікроскоп Didital Mscroscope зі збільшенням 5 крат. Цей метод заснований на прижиттєвому дослідженні біологічних об'єктів за допомогою оптичної системи високої роздільної здатності. Комп'ютерний капіляроскоп складається з датчика з вбудованою освітлювальною системою, яка посилаючи світловий пучок на досліджувану ділянку ясен, допомагає візуалізувати малоконтрастні об'єкти судинної системи. Аналіз капіляроскопічної картини включав у себе визначення розподілу капілярів в маргінальній частині ясен, їх форму, архітектоніку, кількість в полі зору. Дослідження, проведене відповідно вимогам наказу МОЗ України № 281 від 01.11.2000, Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації про етичні принципи проведення наукових медичних досліджень за участю людини. Усі його учасники підписали інформовану згоду на використання своїх даних у рамках наукових досліджень. Статистичну обробку даних проводили за допомогою програми AtteStat v.12,5 з визначенням середньої та її похибки (M±m). Нормальність вибірок визначали за критерієм Колмогорова-Смирнова. Вірогідну значущість різниці отриманих даних проводили за параметричним критерієм Ст’юдента для двох незалежних вибірок (при р ≤ 0,05). Наукова новизна. Кількість капілярів у людей дослідної групи була менше відповідних показників контрольної групи (р<0.05). У пацієнтів молодого віку кількість капілярів менша на 20,7%, середнього віку - на 23,2%, похилого віку - на 24,6%. Також відмічається, що кількість капілярів в полі зору всередині як контрольної, так і дослідної групи знижуються з віком. Висновки. Наявність супраоклюзійних співвідношень окремих зубів викликає зниження кількості капілярів в полі зору тканин пародонта у людей всіх вікових груп. Кількості капілярів у яснах також знижується з віком, незалежно від стану оклюзії.Item Пластиковий атравматичний пінцет зі світлодіодною підсвіткою та металевими знімними робочими щелепами(Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій, 2025) Москаленко, Роман Андрійович; Moskalenko, Roman Andriiovych; Скиданенко, Максим Сергійович; Skydanenko, Maksym Serhiiovych; Москаленко, Юлія Василівна; Moskalenko, Yuliia Vasylivna; Покотило, Володимир Миколайович; Pokotylo, Volodymyr Mykolaiovych; Денисенко, Анастасія Петрівна; Denysenko, Anastasiia PetrivnaАтравматичний пінцет з світлодіодною підсвіткою та знімними робочими щелепами складається з двох бранш з робочими щелепами на їх вільних кінцях, джерела освітлення та пульта керування з джерелом енергії та кнопкою вкл/викл. Робочі щелепи на браншах виконані знімними та кріпляться до бранш за допомогою гвинтів, а джерело освітлення виконано у вигляді двох світлодіодів, закріплених на зовнішніх сторонах бранш над робочими щелепами та з'єднаних за допомогою електропровідних ізольованих дротів, які проходять по внутрішній стороні бранш, з пультом керування, в якому встановлений літій-іонний акумулятор, плата управління та зарядний порт типу С.Item Genetic alterations affect immune contexture of non-small cell lung cancer: Ukrainian study(Frontiers Media S.A., 2025) Kozakov, D.S.; Kobyliak, N.M.; Livshun, S.S.; Seleznov, O.O.; Koshyk, O.O.; Matvieieva, A.S.; Shparyk, Y.V.; Kolesnik, O.P.; Москаленко, Юлія Василівна; Moskalenko, Yuliia Vasylivna; Винниченко, Олександр Ігорович; Vynnychenko, Oleksandr Ihorovych; Москаленко, Роман Андрійович; Moskalenko, Roman Andriiovych; Kropyvko, S.V.; Khmel, A.V.; Shkurupii, B.M.; Сулаєва, Оксана Миколаївна; Sulaieva, Oksana MykolaivnaВступ: Хоча роль різних генетичних змін була підкреслена серед факторів, що впливають на відповідь на імунотерапію при немалоклітинному раку легень (NSCLC), взаємозв’язки між онкогенними драйверними варіантами та змінами у циклі імунної відповіді на рак залишаються неясними. Мета: Метою дослідження було виявити зв’язки між молекулярним та імунним контекстом NSCLC. Матеріали та методи: У цьому когортному дослідженні було включено 254 випадки NSCLC (193 аденокарциноми легень (LUAD; 76%) та 61 плоскоклітинні карциноми (SCC; 24%)), для яких були доступні патоморфологічні висновки та дані секвенування нового покоління (NGS). По-перше, оцінювали частоту та спектр генетичних змін в українській когорті. По-друге, було вивчено взаємозв’язок між онкогенними драйверними мутаціями та експресією PD-L1 у NSCLC. По-третє, оцінювали цитотоксичні Т-лімфоцити (CD8+) та макрофаги, асоційовані з пухлиною (CD163+), у зразках з мутаціями EGFR і KRAS, реаранжуванням ALK та LUAD без генетичних змін. Типи імунного мікросередовища пухлини (TME) — immune desert, immune excluded та inflamed — були визначені відповідно до циклу імунної відповіді на рак. Результати: Більше половини (52%) спостережуваних випадків NSCLC мали поодинокі (48,03%) або комбінаційні (3,94%) генетичні зміни в онкогенах. Українська когорта продемонструвала високу частоту мутацій EGFR (18,5%) та реаранжувань ALK (9,4%) з відносно помірною частотою мутацій KRAS (16,9%). Пухлини NSCLC з змінами в EGFR та ALK показували високу експресію PD-L1 та специфічну імунну контекстуру. Кількість CD8+ клітин значно відрізнялася між онкогенно-залежними та «дикого типу» LUAD (p = 0,019). NSCLC, не залежний від онкогенів, демонстрував переважання inflamed TME, багатого на CD163+ макрофаги. Натомість понад половина випадків LUAD з мутацією EGFR мала immune desert TME, тоді як ALK-реаранжовані та KRAS-мутаційні NSCLC здебільшого демонстрували immune excluded TME. Висновок: Висока експресія PD-L1 у NSCLC, зумовленому змінами EGFR та ALK, супроводжувалася переважанням низької імуногенності з переходом до ID TME у пухлинах з мутацією EGFR та IE TME у ALK-реаранжованих і KRAS-мутаційних NSCLC. Подальше вивчення механізмів, що впливають на імунну контекстуру пухлини, необхідне для персоналізованого ведення пацієнтів з урахуванням конкретних механізмів ухилення від імунної відповіді.Item The Impact of Age on the Effectiveness of Immune Checkpoint Inhibitors Therapy in Patients with Metastatic Non-Small-Cell Lung Cancer(MDPI (Multidisciplinary Digital Publishing Institute), 2025) Москаленко, Юлія Василівна; Moskalenko, Yuliia Vasylivna; Язиков, Олександр Валерійович; Yazykov, Oleksandr Valeriiovych; Васильєва, Олена Геннадіївна; Vasylieva, Olena Hennadiivna; Сміян, Катерина Олександрівна; Smiian, Kateryna Oleksandrivna; Івахнюк, Тетяна Василівна; Ivakhniuk, Tetiana Vasylivna; Будко, Ганна Юріївна; Budko, Hanna Yuriivna; Москаленко, Роман Андрійович; Moskalenko, Roman AndriiovychГлобальне старіння населення призвело до зростання захворюваності на злоякісні новоутворення, включаючи метастатичний недрібноклітинний рак легенів (мНМРЛ). Імуностаріння може впливати на ефективність інгібіторів імунних контрольних точок (ІКП). Прогностична роль віку при мНМРЛ, що лікується ІКП, залишається невизначеною. Цілі: Мета цього дослідження - оцінити, чи вік незалежно впливає на виживання, відповідь та токсичність у пацієнтів з мНМРЛ, які отримували ІКП, а також вивчити потенційну взаємодію з клінічними факторами. Методи: У цьому ретроспективному когортному дослідженні було включено 105 пацієнтів з мНМРЛ, які отримували ІКП. Пацієнтів розділили на чотири групи на основі вікових квартилів. Були зібрані клінічні, патологічні та лікувальні дані. Результати виживання аналізували за допомогою кривих Каплана-Мейєра, ROC-кривої та багатовимірних регресійних моделей Кокса, скоригованих на вплив факторів, що впливають на результат. Для вивчення впливу, пов'язаного з віком, проводили аналіз взаємодії та обмежений кубічний сплайн-аналіз. Значення p < 0,05 вважалося статистично значущим. Результати : Медіанний вік становив 60,8 років. Клінічна користь, що визначалася як об'єктивний рівень відповіді (51,4%) та рівень контролю захворювання (86,6%), суттєво не відрізнялася між віковими квартилями ( p = 0,551 та p = 0,257 відповідно). Медіана загальної виживаності також суттєво не відрізнялася ( p = 0,2853). Регресійний аналіз Кокса та сплайнове моделювання не продемонстрували незалежного зв'язку між хронологічним віком та смертністю від усіх причин (Модель 3: HR = 1,00, 95% ДІ: 0,95–1,04, p = 0,889). Однак аналіз взаємодії показав, що поганий функціональний стан за шкалою ECOG ( p = 0,001), триваліша тривалість лікування ІЦІ ( p < 0,0001) та низька експресія PD-L1 ( p = 0,017) були сильнішими предикторами смертності у пацієнтів старшого віку. Вік був пов'язаний зі збільшенням кількості імунообумовлених побічних ефектів та вищими балами індексу коморбідності Чарльсона, що свідчить про необхідність віково-специфічних стратегій лікування. Висновки: Вік сам по собі не є предиктором виживання пацієнтів з мНДРЛ, які отримують ІЦП. Однак функціональний стан, тривалість лікування та експресія PD-L1 можуть змінювати вікові результати.Item Advanced Electrospun Chitosan-(Polylactic Acid)-(Silver Nanoparticle)-Based Scaffolds for Facilitated Healing of Purulent Wounds: A Preclinical Investigation(MDPI (Multidisciplinary Digital Publishing Institute), стаття була опублікована у журналі Polymers у 2025 році., 2025) Самохін, Євген Олександрович; Samokhin, Yevhen Oleksandrovych; Варава, Юлія Валентинівна; Varava, Yuliia Valentynivna; Буцик, Анна Сергіївна; Butsyk, Anna Serhiivna; Москаленко, Роман Андрійович; Moskalenko, Roman Andriiovych; Husak, Ye.; Дригваль, Богдан Олександрович; Dryhval, Bohdan Oleksandrovych; Корнієнко, Валерія Олегівна; Korniienko, Valeriia Olehivna; Животовський, Ігор Володимирович; Zhyvotovskyi, Ihor Volodymyrovych; Kukurika, V.; Shmatkov, A.; Ramanaviciute, A.; Banasiuk, R.; Погорєлов, Максим Володимирович; Pohorielov, Maksym Volodymyrovych; Ramanavicius, A.; Корнієнко, Вікторія Володимирівна; Korniienko, Viktoriia VolodymyrivnaБіоматеріали, модифіковані антибактеріальними речовинами, включаючи наночастинки, відкривають нові можливості для ефективного лікування інфікованих ран. На жаль, більшість публікацій зосереджувалися лише на експериментах in vitro, з обмеженим розумінням їхнього потенціалу для клініки. Це дослідження оцінює ефективність in vivo електроформованих мембран хітозан/полімолочна кислота (Ch/PLA), збагачених наночастинками срібла (AgNPs), для лікування гнійних ран. Композитний біоматеріал поєднує біосумісність та антимікробну активність хітозану зі структурною цілісністю PLA, тоді як AgNPs підвищують антибактеріальну ефективність проти основних ранових патогенів, включаючи Staphylococcus aureus , Pseudomonas aeruginosa та Escherichia aureus . На щурячій моделі було створено модель гнійної рани повної товщини, і тварин розділили на три групи лікування: (i) Ch/PLA, (ii) Ch/PLA-AgNPs та (iii) PLA-хлоргексидин (контроль). Загоєння ран контролювали протягом 21 дня за допомогою макроскопічної оцінки, гістологічного, імуногістохімічного та мікробіологічного аналізу. Мембрани Ch/PLA-AgNPs значно зменшили бактеріальну колонізацію протягом 4–6 днів, сприяли утворенню грануляційної тканини та прискорили епітелізацію порівняно з немодифікованим каркасом Ch/PLA. До 15-го дня в групі Ch/PLA-AgNPs спостерігалося повне закриття рани, що можна порівняти з ранами, обробленими PLA-хлоргексидином. Імуногістохімічний аналіз виявив контрольовану запальну реакцію зі збалансованим переходом макрофагів M1/M2, що сприяє ефективній регенерації тканин. Крім того, оцінки системної токсичності не виявили значного побічного впливу на внутрішні органи. Ці результати демонструють, що електропрядені мембрани Ch/PLA-AgNPs ефективно прискорюють загоєння гнійних ран, поєднуючи антимікробний захист з біосумісною підтримкою тканин. Цей інноваційний підхід є перспективною альтернативою традиційним пов'язкам на рани та відкриває шлях для клінічного застосування в лікуванні інфікованих ран.Item Main immunogenetic, pathogenetic, and clinical features of Epstein-Barr virus infection (literature review)(Kharkiv National Medical University, 2025) Чемич, Микола Дмитрович; Chemych, Mykola Dmytrovych; Саєнко, Олександр Сергійович; Saienko, Oleksandr Serhiiovych; Світайло, Владислав Сергійович; Svitailo, Vladyslav Serhiiovych; Клименко, Наталія Василівна; Klymenko, Nataliia Vasylivna; Чемич, Оксана Миколаївна; Chemych, Oksana MykolaivnaВірус Епштейна-Барра (EBV), або герпесвірус людини типу 4, є поширеним збудником, який інфікує [90–95]% дорослого населення у всьому світі. За останні 10 років дослідження значно розширили наше розуміння етіологічних характеристик інфекції EBV, її ролі у розвитку злоякісних та аутоімунних захворювань, а також механізмів взаємодії з імунною системою. EBV — це складний герпесвірус, який має здатність інфікувати В-лімфоцити та епітеліальні клітини, забезпечуючи довічну персистенцію в організмі людини. Він має дві фази життєвого циклу — літичну та латентну, під час яких активуються різні генетичні програми та імунні механізми. Залежно від функціонального стану клітини та типу латентності, вірус може змінювати патерни експресії генів, щоб уникнути імунного нагляду. Імунна відповідь на інфекцію EBV включає гуморальні та клітинні компоненти. Цитотоксичні CD8⁺ Т-лімфоцити відіграють вирішальну роль, але вірус здатний ефективно модулювати або пригнічувати їх активність. Для забезпечення довготривалої персистенції вірус використовує ряд стратегій уникнення імунного контролю, включаючи порушення презентації антигену через молекули головного комплексу гістосумісності I і II, індукцію регуляторних Т-клітин і пригнічення прозапальних реакцій. Інфекція EBV може проявлятися в різних клінічних формах, від інфекційного мононуклеозу до важких хронічних захворювань: хронічної активної інфекції EBV, лімфопроліферативних розладів після трансплантації та новоутворень, асоційованих з EBV. Існує тісний зв'язок між EBV та розвитком певних аутоімунних захворювань, включаючи ревматоїдний артрит, синдром Шегрена та системний червоний вовчак. Вірус здатний викликати імунну дисрегуляцію через молекулярну мімікрію, експресію вірусних білків, активацію цитокінових шляхів та втрату імунної толерантності.