Наукові видання (НН МІ)
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/132
Browse
15 results
Search Results
Item Профілактика місцевих ускладнень герніопластики у пацієнтів із вентральними грижами великих розмірів на тлі ожиріння(Державна установа «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В.Т. Зайцева НАМН України», 2024) Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Кравець, Олександр Валерійович; Kravets, Oleksandr Valeriiovych; П'ятикоп, Геннадій Іванович; Piatykop, Hennadii Ivanovych; Даниленко, Ігор Анатолійович; Danylenko, Ihor Anatoliiovych; Пак, Василь Якович; Pak, Vasyl YakovychМета. Вивчення ефективності профілактичних за-ходів щодо розвитку ранових ускладнень герніопластики у хворих на вентральні грижі великих розмірів у осіб, які страждають на ожиріння. Матеріали та методи. Проведено аналіз результатів лікування 365 хворих з вентральними грижами у осіб, що мали ожиріння різного ступеня. Залежно від стану грижових воріт, алопластику проводили за одним із трьох варіантів: «Onlay», «Inlay» або «Sublay» з активним дренуванням. Комплекс заходів з метою профілактики розвитку місцевих ускладнень включав зниження індексу маси тіла, антибіотикопрофілактику, інтраопераційне промивання ран розчинами антисептиків, промивання ран через дренажі розчинами антисептиків, застосування еластичного бандажу. Результати. Застосування профілактичних заходів дозволило знизити кількість ускладнень на 9,3%. Найбільша їх кіль-кість спостерігалась у хворих із ІІІ та ІV ступенем ожиріння і у хворих, яким виконувалася пластика за методом «Onlay». Висновки. Ожиріння є фактором ризику розвитку після-операційних ускладнень у хворих, оперованих з приводу вен-тральних гриж великих розмірів. Методом вибору при їхньому оперативному лікуванні доцільно використовувати техніку «Sublay». Використання комплексу профілактичних заходів до-зволяє знизити частоту місцевих ускладнень та зменшити тривалість перебування хворих у стаціонарі.Item Ефективність раннього застосування лімфотропної антибактеріальної терапії у хворих на гострий панкреаит(ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України», 2024) Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Ситнік, Олександр Леонідович; Sytnik, Oleksandr Leonidovych; П'ятикоп, Геннадій Іванович; Piatykop, Hennadii Ivanovych; Хахалєв, Максим Андрійович; Khakhaliev, Maksym Andriiovych; Симоненко, Ірина Андріївна; Symonenko, Iryna AndriivnaГострий панкреатит (ГП) відноситься до ургентних хірургічних захворювань. В етіології і патогенезі гострого панкреатиту приймає ряд факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, що сприяє контамінації мікро- і макронекрозів гостроінтестинальною мікрофлорою та формуванню інфікованого гострого панкреатиту (ІГП) і системної поліорганної недостатності (СПОН). Летальність знаходиться в межах 7–15 – 40–70 %. Одним із шляхів оптимізації лікування є антибіотикотерапія і удосконалення шляхів введення препаратів. Мета роботи. Порівняти ефективність антибіотикотерапії при різних способах введення препаратів, вивчивши при цьому рівні інтоксикації на тлі динаміки змін протеолітичної системи. Матеріали і методи. Вивчено вплив стандартної і лімфотропної антибіотикотерапії на клінічний перебіг та динаміку інтоксикаційних синдромів на тлі зміни показників протеолітичної системи. Результати та їх обговорення. При ранній госпіталізації (до 24 год) рівень нейтрофільної еластази (НЕ) зменшився на 5 добу під впливом лімфотропної терапії на 154,2 нмоль/хв, а при пізній госпіталізації (після 24 год) при цій же терапії – на 126,2 нмоль/хв, у той час як при стандартній антибактеріальній терапії у першій підгрупі зменшення відбулося на 85,8 нмоль/хв, а у другій підгрупі – на 89,8 нмоль/хв. Відповідно до змін НЕ мали місце синхронні зменшення показників інтоксикації. Висновки. Від тривалості процесу залежать інтенсивність запальних змін у підшлунковій залозі. Під впливом лімфотропної терапії покращання динаміки показників НЕ перевершує таку при стандартній антибактеріальній терапії.Item Поєднане застосування наночастинок міді та низькочастотного ультразвуку при лікуванні гнійних ран(ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В.Т. Зайцева НАМН України», 2024) Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Миронов, Петро Федорович; Myronov, Petro Fedorovych; Івахнюк, Тетяна Василівна; Ivakhniuk, Tetiana Vasylivna; Голубнича, Вікторія Миколаївна; Holubnycha, Viktoriia Mykolaivna; Пшеничний, Роман Миколайович; Pshenychnyi, Roman Mykolaiovych; Бугайов, Володимир Іванович; Buhaiov, Volodymyr IvanovychВ роботі досліджена ефективність лікування експе-риментальних гнійних ран поєднаним застосуванням наночас-тинок міді (НЧМ) та низькочастотного ультразвуку (УЗ).Мета. Дослідити ефективність лікування експерименталь-них гнійних ран НЧМ в умовах ультразвукової кавітації.Матеріали та методи дослідження. Дослідження було викона-но на експериментальній моделі гнійної рани 36 лабораторних щурів. Всі піддослідні тварини були розподілені на 3 групи: в першій групі проводилось лікування НЧМ, в другій групі – НЧМ та низькочастотним УЗ, в третій – 0,05 % розчином хлоргексидину. Були досліджені наступні параметри перебігу ранового процесу: наявність перифокального набряку, гіпере-мії, ексудації, гнійних виділень, фібрину, детриту, визначені терміни очищення ран від гнійно-некротичних тканин, появи грануляцій, епітелізації та загоєння ран.Результати та їх обговорення.Детальний аналіз показників перебігу ранового процесу свідчить, що застосування НЧМ в поєднанні з низькочастотним УЗ дозволяє прискорити ре-гресію місцевих ознак запалення, призводить до швидшого відторгнення гнійно-некротичних тканин, стимулює появу грануляцій та забезпечує швидшу епітелізацію ранових повер-хонь. Відторгнення гнійно-некротичних тканин у групі НЧМ відбулося на (6,3±1,3) добу, у групі НЧМ/УЗ – на (2,9±0,7) добу, у контрольній групі – на (7,1±0,7) добу. Поява грануляцій у гру-пі НЧМ спостерігалась на (7,1±1,4) добу, в групі НЧМ/УЗ – на (3,6±0,9) добу, у контрольній групі – на (7,4±0,9) добу. Висновки.Комбіноване застосування наночастинок міді та низькочастотного ультразвуку дозволяє скоротити терміни лі-кування експериментальних гнійних ран та має перспективи застосування в практиці гнійної хірургії.Item Ефективність лікування сімейного туберкульозу(ПП «ІНПОЛ ЛТМ», 2024) Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Бондаренко, Леонід Анатолійович; Bondarenko, Leonid Anatoliiovych; Глиненко, Валентина Вікторівна; Hlynenko, Valentyna Viktorivna; Шевченко, Володимир Порфирович; Shevchenko, Volodymyr PorfyrovychНайдавніші знахідки, пов’язані з виявами туберкульозу, датуються IV—V тисячоліттям до н. е. Деякий час здавалося, що інфекція може бути незабаром подолана, але наприкінці 1980-х років зафік-совано значне збільшення захворюваності та смертності від легеневого й позалегеневого туберкульозу. Паралельно зросла кількісно та якісно стійкість мікобактерій до антибактеріальних препаратів, особли-во мультирезистентного типу, яка становить 60—65 % через 5—6 міс лікування. Ефективність хіміотера-пії цього типу туберкульозу в Україні не перевищує 40—45 %, що свідчить про актуальність проблеми.Мета роботи — порівняти ефективність лікування хворих-джерел туберкульозної інфекції і контак-терів сімейного туберкульозу.Матеріали та методи. Під нашим спостереженням перебувало 406 осіб, хворих на туберкульоз сімейного типу, яких розподілили на дві групи: групу порівняння (джерело туберкульозу) — 207 осіб і основну групу (контактери) — 199. Обстеження проводили відповідно до стандартів, лікування — за протоколами МОЗ України.Результати та обговорення. Джерелами мультирезистентних мікобактерій у групі порівняння було 42,6 % хворих, в основній групі — 39,4 % (p > 0,05), що свідчить про однотипність походження. Чутливі форми мікобактерій туберкульозу в групі порівняння виявлено в 20,0 % пацієнтів, в основній групі — у 20,2 %. Не вдалося абацилювати у групі порівняння 27,8 % хворих, в основній групі — 8,1 %, що менше в 3,5 разу (p < 0,001). Рецидиви впродовж 2 років спостереження в групі порівняння мали місце в 16,4 % осіб, в основній групі — у 9,0 %. Померло відповідно 13,0 і 8,5 % хворих. Соціальна реабілітація в групі порів-няння зафіксована у 16,5 % працездатних осіб, в основній групі — у 24,6 %, що більше в 1,5 разу (p < 0,05).Висновки. Ефективність лікування хворих основної групи значно перевищувала таку в групі порів-няння, що підтверджує значення організаційних заходів у фтизіатрії.Item Retifanlomab-induced thyroid gland disfunction and colitis (case report)(Ivano-Frankivsk National Medical University, 2023) Кононенко, Микола Григорович; Kononenko, Mykola Hryhorovych; Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Москаленко, Юлія Василівна; Moskalenko, Yuliia VasylivnaРезюме. Ретифанлімаб - це гуманізоване та стабілізоване моноклональне антитіло до імуноглобуліну G4κ, яке зв’язується з PD-1. Обґрунтування дослідження. Пацієнти, які отримують імунотерапію, мають підвищений ризик розвитку побічних ефектів, пов’язаних з імунною системою. У цій статті представлено випадок комбінованої імунозалежної дисфункції щитовидної залози та товстої кишки, викликаної ретифанлімабом. Матеріали та методи. Ми зібрали клінічні дані та результати лабораторних досліджень пацієнта з пізньою стадією недрібноклітинного раку легені. Він отримував ретифанлімаб як терапію другої лінії по 375 мг внутрішньовенно кожні три тижні. Результати. Через 42 тижні від початку лікування ретифанлімабом спостерігалася лабораторна картина гіпертиреозу з критично низьким рівнем ТТГ і високим рівнем Т4. Крім того, протягом останніх семи днів хворий скаржився на діарею 7–8 разів на добу. Були запідозрені імуноопосередковані коліт 3 ступеня та гіпертиреоз 1 ступеня. Введення ретифанлімабу було тимчасово припинено. 750 мг метилпреднізолону вводили одноразово протягом 60 хв. На наступний день призначено преднізолон перорально в дозі 2 мг/кг/добу. Обговорення. Дисфункція щитоподібної залози 1–2 ступеня тяжкості не потребує медикаментозної терапії. Кортикостероїди (преднізолон всередину 1–2 мг/кг/добу) призначають лише при появі клінічних симптомів і відповідно 2–3 ступеню тяжкості захворювання. При початкових симптомах коліту достатньо призначення лопераміду. Однак більш важкі випадки потребують системних кортикостероїдів і тимчасової відміни препарату. При розвитку загрозливих для життя станів імунотерапію припиняють остаточно. Висновки. Імунотерапія завжди пов’язана з ризиком розвитку імунозалежних побічних ефектів. Цілеспрямований моніторинг лабораторних результатів і клінічних симптомів є запорукою безпечного лікування інгібіторами імунних контрольних точок.Item Поліморфізм генів прозапальних та протизапальних цитокінів у хворих із гострим панкреатитом у північно–східному регіоні України(ГО «Асоціація хірургів України», ДУ «Національний інститут хірургії і трансплантології ім. О.О. Шалімова» НАМН України, 2022) Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Ситник, Ольга Андріївна; Sytnyk, Olha Andriivna; Пак, Василь Якович; Pak, Vasyl YakovychРеферат Мета. Визначити вплив поліморфізму генів прозапального – інтерлейкіну–8 А–251Т (rs 4073) та протизапального – інтерлейкіну–10 С–592А (rs 1800872) цитокінів на перебіг гострого панкреатиту. Матеріали і методи. Методом полімеразної ланцюгової реакції вивчено поліморфізм генів прозапального – інтерлейкіну–8 А–251Т (rs 4073) і протизапального – інтерлейкіну–10 С–592А (rs 1800872) цитокінів у 83 хворих із гострим панкреатитом. Контрольну групу склали 60 здорових осіб без гострого панкреатиту в анамнезі. Результати. Визначено частоту поліморфізму генів інтерлейкіну–8 А–251Т (rs 4073) та інтерлейкіну–10 С–592А (rs 1800872) при набряковій і деструктивній формах гострого панкреатиту, а також у оперованих пацієнтів. Висновки. Перехід гострого панкреатиту в некротичну форму не був пов’язаний із видом поліморфізму генів прозапального – інтерлейкіна–8 А–251Т (rs 4073) та протизапального – інтерлейкіну–10 С–592А (rs 1800872) цитокінів. У носіїв генотипу Т/Т гена інтерлейкіна–8 А–251Т (rs 4073) статистично значущо частіше виконували оперативні втручання з приводу ускладнень гострого панкреатиту. Поліморфізм А/Т гена інтерлейкіну–8 А–251Т (rs 4073) та, можливо, поліморфізм А/А гена інтерлейкіну–10 С–592А (rs 1800872) асоціювалися із сприятливим, неускладненим перебігом гострого панкреатитуItem Клінічне обґрунтування лімфотропної антибактеріальної терапії хворих на гострий панкреатит(Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика; Інформаційно-науковий центр "Лікарська справа", 2022) Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Шимко, Володимир В'ячеславович; Shymko, Volodymyr V'iacheslavovych; Кравець, Олександр Валерійович; Kravets, Oleksandr Valeriiovych; Ситнік, Олександр Леонідович; Sytnik, Oleksandr LeonidovychГострий панкреатит займає третю позицію за частотою госпіталізації поміж усіх ургентних хірургічних захворювань. Оскільки в розвитку цього захворювання має місце подвійна патогенетична складова, а саме: ліпопротеолітична й інфекційна, лікування процесу натикається на значні труднощі, в основі яких – відсутність антибактеріального ефекту. Останнє пояснюється зростаючою резистенцією бактеріальних збудників до антибактеріаль них препаратів. Мета роботи. Обґрунтувати клінічними даними доцільність лімфотропного способу введення антибіотиків при гострому панкреатиті, базуючись на пропозиції авторів. Матеріали і методи. Прослідкували перебіг гострого панкреатиту на тлі лімфотропної та стандартної антибактеріальної терапії, вивчаючи ефективність за стандартними показни ками. Результати і обговорення. За всіма показниками ефективність лімфотропної антибак теріальної терапії превалювала. Зокрема, тривалість антибактеріальної терапії була корот шою у 1,94 раза, а тривалість стаціонарного лікування – у 1,5 раза. Висновки. Лімфотропна антибактеріальна терапія є адресним накопичувальним способом введення антибіотиків, альтернативним до стандартної антибактеріальної терапії.Item Место лимфотропной антибактериальной терапии при лечении туберкулезного плеврита(Офис ВОЗ в Азербайджане, 2022) Дужий, Ігор Дмитрович; Дужий, Игорь Дмитриевич; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Мельник, В.П.; Олещенко, Галина Павлівна; Олещенко, Галина Павловна; Oleshchenko, Halyna Pavlivna; Хижня, Ярослава Володимирівна; Хижня, Ярослава Владимировна; Khyzhnia, Yaroslava Volodymyrivna; Ситнік, Олександр Леонідович; Сытник, Александр Леонидович; Sytnik, Oleksandr Leonidovych; Ямани, Н.Д.; Симоненко, І.А.Представлены результаты исследования, проведенного с целью обосновать метод лимфотропной антибактериальной терапии плеврита, разработанного авторами. Под наблюдением находилось 67 больных туберкулезом плевры, которых лечили по авторской методике. Больных группы сравнения (69 человек) лечили по стандартной методике. Исследование показало, что через два месяца лечения больных основной группы все бактерионосители были абацилированы, а больные группы сравнения – через четыре месяца. Остаточные изменения в плевральной полости (пристеночные напластования) были у 9 (13,4 %) исследуемых основной группы. Интенсивность антибактериальной терапии, которая достигалась введением препаратов лимфотропным путём, способствовала уменьшению в основной группе остаточных изменений, влияющих на функцию внешнего дыхания. В группе сравнения остаточные изменения встретились в 6-77,6 %, а хронизация процесса, которая потребовала оперативного вмешательства у 14,4% больных, что свидетельствует о преимуществе лимфотропного способа введения антибактериальных препаратов при туберкулезном плеврите.Item Особливості біоценозу трофічних виразок на тлі хронічної венозної недостатності, можливості лікування(Національна академія медичних наук України, ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України», Харківський національний медичний університет,, 2022) Дужий, Ігор Дмитрович; Дужий, Игорь Дмитриевич; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Бєлай, Володимир Станіславович; Белай, Владимир Станиславович; Bielai, Volodymyr Stanislavovych; Суходуб, Леонід Федорович; Суходуб, Леонид Федорович; Sukhodub, Leonid Fedorovych; Пак, Василь Якович; Пак, Василий Яковлевич; Pak, Vasyl Yakovych; Ясніковський, Олег Михайлович; Ясниковский, Олег Михайлович; Yasnikovskyi, Oleh MykhailovychПричинами тривалого загоєння ТУ нижніх кінцівок є бактеріальне обсіменіння виразок з утворенням біоплівок. Актуальність проблеми. Частота ТУ нижніх кінцівок, мікробна резистентність та значна частота рецидивів (20–70 %) визначає та обґрунтовує актуальність проблеми. Мета. Вивчити особливості біоценозу ТУ нижніх кінцівок та можливість лікування без застосування антибіотиків. Матеріали та методи. Пацієнти з ТУ були розділені на дві групи. До першої (основної) групи (n = 57) увійшли пацієнти, які отримували апатитополімерну дренажну пов’язку, до другої групи (порівняння) – пацієнти, які отримували традиційне лікування (n = 53). Досліджено мазки з ранової поверхні ТУ на чутливість до АПДБ. Результати і обговорення. Інтенсивність мікробної контамінації ТУ до лікування становила 106 КУО/мл, на 3 добу після застосування АПДБ — 104 КУО/мл, на 5 добу — 103 КУО/мл. Середня швидкість загоєння рани становила 0,42 см2/добу площі поверхні рани. Висновки. 1. У ТУ мікробіоцинозів домінує Staphylococcus ssp — 52,7 %, E. coli — 34,6 %. 2. Застосування APDB без використання антибіотиків зменшує мікробну контамінацію. 3. Середня тривалість лікування в основній групі становила 19,6 дня, у групі порівняння — 28,2 дня.Item Хірургічні та терапевтичні дефініції захворювань плеври (роздуми і рекомендації щодо дефініцій)(Ференець Віталій Борисович (Україна), 2022) Дужий, Ігор Дмитрович; Дужий, Игорь Дмитриевич; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Голубничий, Станіслав Олександрович; Голубничий, Станислав Александрович; Holubnychyi, Stanislav Oleksandrovych; Гресько, Ігор Яремович; Гресько, Игорь Еремеевич; Hresko, Ihor Yaremovych; Кононенко, Микола Григорович; Кононенко, Николай Григорьевич; Kononenko, Mykola Hryhorovych; Олещенко, Галина Павлівна; Олещенко, Галина Павловна; Oleshchenko, Halyna Pavlivna; Ситнік, Олександр Леонідович; Сытник, Александр Леонидович; Sytnik, Oleksandr Leonidovych; Бряник В.В.; Юрченко О.П.Діагностика захворювань плеври не завжди буває своєчасною. Відомо про випадки помилкової діагностики протягом 2–3 тижнів і більше. Актуальність. Оперативні втручання на плеврі у більшості випадків затримуються, а виконуються, нерідко проводяться за необґрун- тованими діагнозами, що вносить сум'яття у статистику і непорозуміння поміж фахівцями. На нашу думку, в основі цього лежать не чіткі дефініції. Мета дослідження. Покращення результатів діагностики і лікування захворювань плеври. Матеріали і методи. Своє бачення діагностичних процесів і оперативних втручань при захворюваннях плеври автори виводять, базуючись на аналізі 2011 диференціально-діагностичних хворих і 597 оперативних втручань – плевректомії. Результати та їх обговорення. Використання запропонованого алгоритму обстеження і технічних особливостей оперативного втручання дозволили скоротити до мінімуму недоліки діагностики і лікування. Висновки. Автори надіються, що втілення запропо- нованих дефініцій принесе користь нашому народу в умовах епідемії COVID-19 та воєнного стану.