Наукові видання (НН МІ)
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/132
Browse
47 results
Search Results
Item Психологічний стан жінок з артеріальною гіпертензією, ожирінням і діастолічною дисфункцією лівого шлуночка при порушенні вуглеводного обміну(International Science Group, 2024) Кириченко, Наталія Миколаївна; Kyrychenko, Nataliia Mykolaivna; Кириченко, А.Є.; Холодняк, С. А.Порушення психологічного статусу серед пацієнток з артеріальною гіпертензією (АГ) з діастолічною дисфункцією лівого шлуночка (ДДЛШ) частіше спостерігалося в осіб з ожирінням порівняно до групи з нормальною масою тіла і у осіб з наявним цукровим діабетом (ЦД) в порівнянні з пацієнтами без супутнього ЦД. Жінки з АГ, ожирінням і ДДЛШ серця характеризуються підвищенням рівнів реактивної та особистісної тривожності, а також збільшенням кількості балів за шкалою депресії Бека, ступінь яких збільшується у міру наростання метаболічних розладів. У жінок з АГ, ожирінням і ДДЛШ наявність супутнього ЦД 2 типу асоціюється зі збільшенням частоти помірної і високої ступенів тривожності і підвищеною кількістю балів за шкалою депресії Бека в порівнянні з хворими, які не мають супутнього ЦД.Item Особливості оперативного лікування сімейного туберкульозу(ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України», 2023) Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Шевченко, Юлія Юріївна; Shevchenko, Yuliia Yuriivna; Гресько, Ігор Яремович; Hresko, Ihor Yaremovych; Кириченко, Наталія Миколаївна; Kyrychenko, Nataliia MykolaivnaРезюме. Особливістю епідемічної ситуації з туберкульозу є те, що абацилювання хворих на мультирезистентний туберкульоз у Західній Європі досягають 60–65 %, а в Україні – не більше 40–45 %, після чого ці хворі залишаються на амбулаторному паліативному лікуванні, поповнюючи «рухливий» фонд джерел туберкульозу. Мета. Порівняти ефективність хірургічного лікування джерел туберкульозу і контактерів. Матеріали і методи. Вивчені особливості та ефективність лікування хворих на сімейний туберкульоз та місце хірургічних методів при цьому. Застосовані загальні, мікробіологічні та променеві методи дослідження. Операції резекційні, колапсохірургічні, симультанні. Результати дослідження. Покази до хірургічного лікування у джерел туберкульозу встановлено у 24,3 % хворих, але прооперовано 10,1 %. Поміж контактерів покази до оперативного втручання встановлено у 22,0 %, а прооперовано 7,5 %. У більшості цих хворих мав місце мультирезистентний туберкульоз. З огляду на це оперативні втручання виконувалися на тлі пневмоперитонеуму і 2–3 місяці після операції. Значний відсоток операцій носив симультанний характер. Другим оперативним втручанням при цьому були операції по зменшенню об’єму гемітораксу, що попереджало перерозтягнення легені і можливу реактивацію сухот. Висновки. Кращі результати у оперованих контактерів – наслідок належної організації лікувально-діагностичного процесу.Item Порівняння особливостей діагностики сімейного туберкульозу(Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, ПП «ІНПОЛ ЛТМ», 2023) Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Кириченко, Наталія Миколаївна; Kyrychenko, Nataliia Mykolaivna; Глиненко, Валентина Вікторівна; Hlynenko, Valentyna ViktorivnaМета роботи — порівняти особливості діагностики хворих на сімейний туберкульоз в умовах реорганізації протитуберкульозної служби. Матеріали та методи. Вивчено результати діагностики і ведення 406 хворих із осередку сімейного туберкульозу, в якому 207 хворих виявилися джерелом туберкульозу (група порівняння), а 199 — контактерами, які заразилися від осіб групи порівняння. Перші обстежувалися в сімейних лікарів, а контактери — у фтизіатрів. Результати та обговорення. Хворі групи порівняння були носіями легеневого туберкульозу (201 (97,1 %)) та позалегеневого туберкульозу (6 (2,9 %)). Супутні захворювання виявлено в 114 (55,1 %) осіб. При зверненні до сімейних лікарів протягом перших 5 днів обстеження діагноз не був установлений у групі порівняння, при зверненні у терміни до 20 днів — верифікований у 164 (79,2 %) хворих. У основній групі легеневі форми захворювання мали місце у 173 (86,9 %) хворих, позалегеневі форми — у 26 (13,1 %). У терміни до 5 днів діагноз установлено в 94 (47,2 %) осіб, у терміни до 10 днів — у 77 (37,7 %). Загалом за перших 10 днів в основній групі легеневий діагноз верифіковано у 173 (86,3 %) хворих, у групі порівняння — у 18 (8,7 %), що менше, ніж в основній групі, у 9,9 разу (р < 0,001). Висновки. Оскільки 114 хворих групи порівняння мали супутні захворювання протягом багатьох років, при маніфестації туберкульозу у них лікували «відомі» хворому та лікарю захворювання, що затримувало діагностику легеневого туберкульозу більше ніж на 20 днів. Пацієнти основної групи зверталися до лікаря з повідомленням про контакт із хворими на туберкульоз і тому отримували консультацію фтизіатра, як наслідок, верифікація легеневого туберкульозу відбувалася швидше у 9,9 разу. Обстеження хворих з підозрою на туберкульоз слід проводити відразу фтизіатрами.Item Динаміка захворюваності на туберкульоз у Сумській області(Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, ПП «ІНПОЛ ЛТМ», 2023) Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Олещенко, Галина Павлівна; Oleshchenko, Halyna Pavlivna; Кириченко, Наталія Миколаївна; Kyrychenko, Nataliia Mykolaivna; Глиненко, Валентина Вікторівна; Hlynenko, Valentyna ViktorivnaМета роботи — вивчити динаміку захворюваності на туберкульоз мешканців Сумської області за 2007—2022 рр. та привернути увагу лікарів загальної практики до актуальної проблеми нашого часу. Матеріали та методи. Проаналізовано захворюваність на туберкульоз мешканців Сумської області за 2007—2022 рр. Виділено дві групи. У першу групу дослідження (2007—2014 рр.) потрапило 5037 осіб, у другу (2015—2022 рр.) — 4218. Результати та обговорення. У 2007—2014 рр. на туберкульоз захворіло у 1,2 разу більше осіб, ніж у 2015—2022 рр. (р > 0,05). Найвища захворюваність зареєстрована у 2011 р. — 57,2 випадку на 100 тис. населення, найнижча — у 2020 та 2021 р. (32,9 і 33,4 випадку на 100 тис. населення). Показник смертності знизився з 23 на 10 тис. населення у 2007 р. до 5,2 у 2022 р. У середньому у першій групі смертність становила 18,2 на 10 тис. населення, у другій — 9,7 (р < 0,05). У 2007—2022 рр. частка дітей серед захворілих становила 3,2 %, найчастіше — це підлітки (15—17 років) — 120 (1,3 %) осіб. Найбільшу кількість випадків резистентних форм ТБ зареєстровано у 2015 р. (234), найменшу (83) — у 2022 р. До 2011 р. в Україні випадків резистентності не реєстрували. Серед стійких форм ТБ перше місце посідає мультирезистентний. Висновки. Протягом 2007—2014 рр. захворюваність на туберкульоз становила у середньому 54,5 випадку на 100 тис. населення, протягом 2015—2022 рр. — 48,6 випадку, але різниця не досягала рівня статистичної значущості. За 2020 р. удвічі знизилася захворюваність на туберкульоз порівняно з попередніми роками, що, можливо, пов’язане з епідемією COVID-19. Це призвело до зменшення звернень до первинної ланки та вплинуло на діагностику туберкульозу. Показник смертності у 2015—2022 рр. був удвічі меншим порівняно з 2007—2014 рр. (р < 0,05). Найбільша частка захворілих — це особи працездатного віку, які не працюють (55,5 і 53,3 % у групах 1 та 2 відповідно).Item Спосіб діагностики артеріальної гіпертензії у пацієнтів з різною масою тіла(Український інститут інтелектуальної власності, 2020) Псарьова, Валентина Григорівна; Псарева, Валентина Григорьевна; Psarova, Valentyna Hryhorivna; Кочуєва, М.М.; Кириченко, Наталія Миколаївна; Кириченко, Наталия Николаевна; Kyrychenko, Nataliia Mykolaivna; Моісеєнко, Ірина Олегівна; Моисеенко, Ирина Олеговна; Moіseienko, Iryna Olehivna; Фадєєва, Ганна Анатоліївна; Фадеева, Анна Анатольевна; Fadieieva, Hanna Anatoliivna; Кочуєв, Г.І.Item Асоціація діастолічної функції лівого шлуночка серця з індексом маси тіла у жінок 40-60 років зі збереженою фракцією викиду(Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, 2019) Кириченко, Наталія Миколаївна; Кириченко, Наталия Николаевна; Kyrychenko, Nataliia Mykolaivna; Ополонська, Наталія Олексіївна; Ополонская, Наталия Алексеевна; Opolonska, Nataliia Oleksiivna; Степанець, О.В.Вступ. Діастолічна СН - варіант універсального ускладнення захворювань і уражень серця, що характеризується порушенням функції і ремоделюванням міокарда. Оскільки ці процеси починаються до появи симптомів, особлива увага приділяється виявленню субклінічної діастолічної дисфункції ЛШ, як предиктору формування СН. Метою нашого дослідження було визначення і характеристика поширеності ДДЛШ в популяції жінок 40-60 років в залежності від ІМТ. Матеріали та методи. Обстежувалися жінки у віці 40-60 років без клінічних ознак СН, зі збереженою ФВЛШ яким проводилося ультразвукове обстеження для виявлення доклінічної ДДЛШ. Діастолічна функція була розділена на нормальну і ДД. Потім ДД була ранжована як легка, помірна і тяжка. Статистична обробка проводилася з використанням Statistica for Windows. Результати. Порушення діастолічної функції було виявлено у 383 (58,4%) пацієнтів, причому найбільш поширеною була стадія 1: 359 (93,7%). З 2 стадією ДД було виявлено 23 (6,0%) пацієнта і у 1 (0,3%) визначалася ДД 3-ої стадії. ІМТ збільшувався пропорційно до стадій порушення діастолічної функції (р <0,001). Більшість пацієнтів з нормальною діастолічною функцією мали нормальну або надмірну вагу, в той час як пацієнти з ДД переважно страждали на ожиріння (p <0,001). Зі збільшенням ІМТ поширеність нормальної діастолічної функції знижувалася, при цьому поширеність ДД збільшувалася (p <0,0001). Висновки. Збільшення ІМТ пов'язане з погіршенням ДД як в групах пацієнтів з ожирінням, АГ і ЦД, так і в ізольованій групі нормотензивних пацієнтів без ЦД. Ці результати можуть свідчити про те, що ІМТ є незалежним предиктором розвитку ДД.Item Асоціація змін психологічного статусу жінок з артеріальною гіпертензією, ожирінням і діастолічною дисфункцією лівого шлуночка серця зі ступенем метаболічних розладів(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Кириченко, Наталія Миколаївна; Кириченко, Наталия Николаевна; Kyrychenko, Nataliia MykolaivnaЦукровий діабет 2 типу є одним з найпоширеніших хронічних неінфекційних захворювань. У ряді досліджень показано, що стать тісно пов'язана з появою симптомів тривоги і депресії, причому у жінок розлади психологічного статусу спостерігаються в середньому втричі частіше, проте механізми цих асоціацій залишаються до кінця не вивченими. Метою дослідження було вивчення психологічного статусу жінок з АГ, ожирінням і діастолічної дисфункцією лівого шлуночка серця з різним ступенем метаболічних розладів. Матеріали та методи. Обстежено 125 пацієнток віком 40-60 років з АГ і ДДЛШ. Когорта пацієнтів зі 100 осіб була поділена на групи в залежності від ІМТ і наявності ЦД. Групи 1, 2 і 3 склали пацієнтки без ЦД зі ступенями ожиріння I, II і III відповідно. До групи 4 потрапили пацієнтки з різним ступенем ожиріння і супутнім ЦД. Ще 25 пацієнток з нормальними показниками ІМТ без ЦД склали групу контролю. Для оцінки психологічного статусу використовувались шкали депресії Бека і тривожності Спілбергера-Ханіна. Результати опитування інтерпретувалися відповідно до встановлених рекомендацій. Статистична обробка даних проводилася з використанням пакету програм Statistica for Windows версії 6.0. Результати. Встановлено збільшення рівнів реактивної та особистісної тривожності, а також кількості балів за ШДБ, в залежності від збільшення ІМТ. За результатами опитувальника Бека не було виявлено в групах порівняння жодного пацієнта, який набрав більше 19 балів (значна депресія). В групі з супутнім ЦД відзначалося збільшення в 1,2 рази кількості пацієнтів, які набрали від 10 до 18 балів. У жінок з ЦД спостерігалося збільшення кількості хворих з помірним ступенем особистісної тривожності в 1,2 рази в порівнянні з групою без ЦД. Пацієнток, які набрали від 31 до 45 балів (помірна ступінь) за ШРТ в групі з ЦД було в 1,5 рази більше, ніж в групі без супутнього ЦД, також визначалося збільшення числа пацієнток з високим ступенем реактивної тривожності в групі з супутнім ЦД в порівнянні з особами без ЦД в 1,3 рази. Висновки. Жінки з АГ, ожирінням і ДДЛШ серця характеризуються підвищенням рівнів реактивної та особистісної тривожності, а також збільшенням кількості балів за шкалою депресії Бека, ступінь яких збільшується по мірі наростання метаболічних розладів. У жінок з АГ, ОЖ і ДДЛШ наявність супутнього ЦД 2 типу асоціюється зі збільшенням частоти помірної і високої ступенів тривожності і підвищеною кількістю балів за шкалою депресії Бека в порівнянні з хворими, які не мають супутнього ЦД.Item Рівні біомаркерів системного запалення у жінок з артеріальною гіпертензією та ожирінням в залежності від наявності супутнього цукрового діабету 2 типу(Харківська медична академія післядипломної освіти, Харківська обласна організація, 2020) Кириченко, Наталія Миколаївна; Кириченко, Наталия Николаевна; Kyrychenko, Nataliia MykolaivnaЦукровий діабет 2 типу (ЦД2) і пов'язані з ним ускладнення представляють собою серйозну світову проблему охорони здоров'я. Наявність хронічного системного запалення, пов'язаного зі збільшенням маси тіла і зміною функцій і активності жирової тканини може обумовлювати розвиток порушення регуляції обміну глюкози і в подальшому призводити до ЦД2. Метою дослідження було визначення рівнів біомаркерів системного запалення у жінок з артеріальною гіпертензією (АГ) та ожирінням в залежності від наявності або відсутності супутнього ЦД2. Матеріали і методи. Обстежено 70 пацієнток з АГ та ожирінням I - III ступеня у віці від 40 до 60 років. Пацієнти були поділені на групи залежно від наявності або відсутності ЦД2. Статистична обробка даних проводилася з використанням Statistica for Windows 6.0. Результати. У жінок з ожирінням III ступеня навіть при відсутності супутнього ЦД2 мали місце достовірно вищі рівні інсулінемії, індексу HOMA-IR і глікозильованого гемоглобіну у порівнянні з пацієнтками з I та II ступенем ожиріння. У пацієнтів із ЦД2 і ожирінням III ступеня реєструвалися достовірно вищі рівні в крові біомаркерів системного запалення в порівнянні з аналогічною групою пацієнтів без ЦД2. Висновки. Наявність ЦД2 у жінок з АГ та ожирінням III ступеня асоціюється з достовірно вищими рівнями в крові біомаркерів системного запалення (СРП, ФНП-α, ІЛ-6), при цьому жінки з ожирінням III ступеня мають достовірно більш високі рівні глікемії і инсулінемии в порівнянні з пацієнтками з I і II ступенями ожиріння навіть при відсутності супутнього ЦД2. У жінок з ожирінням I і II ступенів наявність цукрового діабету асоціюється з достовірно більшим рівнем СРП.Item Вплив інсулінорезистентності на судинне ремоделювання при коморбідності артеріальної гіпертензії та ожиріння(Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, 2019) Псарьова, Валентина Григорівна; Псарева, Валентина Григорьевна; Psarova, Valentyna Hryhorivna; Кириченко, Наталія Миколаївна; Кириченко, Наталия Николаевна; Kyrychenko, Nataliia Mykolaivna; Кочуєва, М.М.Мета дослідження: оцінювання впливу інсулінорезистентності (ІР) на судинне ремоделювання у пацієнтів з коморбідністю артеріальної гіпертензії та ожиріння. Матеріали та методи. Обстежено 200 пацієнтів з гіпертонічною хворобою (ГХ) і ожирінням І–ІІ ступенів. Пацієнти були розподілені на дві групи залежно від наявності у них ІР. До першої групи увійшли 80 пацієнтів без ІР, до другої групи – 120 пацієнтів з ІР. Результати. При коморбідності ГХ і ожиріння наявність ІР впливає на вираженість судинного ремоделювання. При наявності ІР пацієнти з ГХ і супутнім ожирінням мають достовірно вищі товщину комплексу інтима-медії сонної артерії на рівні біфуркації, швидкість пульсової хвилі у сонній артерії і черевній аорті порівняно з пацієнтами без ІР. У пацієнтів з коморбідністю ГХ і ожиріння HOMA-IR прямо корелює з такими показниками судинного ремоделювання, як товщина комплексу інтима-медії (у тому числі на рівні біфуркації), швидкістю пульсової хвилі у сонній артерії і черевній аорті. У гіпертензивних пацієнтів з ожирінням в умовах відсутності ІР збільшення HOMA-IR асоціюється зі зростанням швидкості пульсової хвилі у сонній артерії, а у пацієнтів з ІР – зі збільшенням товщини комплекса інтима-медії сонної артерії. Заключення. У перспективі подальших досліджень необхідно оцінювати вплив інсулінорезистентності на гемодинамічні і метаболічні показники пацієнтів з гіпертонічною хворобою і супутнім ожирінням.Item Особливості судинного ремоделювання у пацієнтів з гіпертонічною хворобою і ожирінням в умовах наявності та відсутності інсулінорезистентності(Українська асоціація сімейної медицини, 2019) Кочуєва, М.М.; Рубан Л.А.; Шалімова А.С.; Псарьова, Валентина Григорівна; Псарева, Валентина Григорьевна; Psarova, Valentyna Hryhorivna; Кириченко, Наталія Миколаївна; Кириченко, Наталия Николаевна; Kyrychenko, Nataliia MykolaivnaМета роботи полягала у встановленні особливостей судинного ремоделювання у пацієнтів з гіпертонічною хворобою і ожирінням при наявності та відсутності інсулінорезистентності. Обстежено 174 пацієнти з гіпертонічною хворобою віком 45–55 років. До першої групи увійшли 40 пацієнтів з нормальною масою тіла, до другої - 45 пацієнтів з надмірною масою тіла, до третьої – 47 пацієнтів з ожирінням І ступеню і до четвертої – 42 пацієнти з ожирінням ІІ ступеню. Контрольна група складалася з 25 практично здорових осіб з нормальною масою тіла, спів- ставних за віком і статтю з пацієнтами основної групи. У результаті проведеного дослідження встановлено, що у гіпертензивних пацієнтів, починаючи з ожиріння І ст., збільшення індексу маси тіла супроводжується зростанням швидкості пульсової хвилі у сонній артерії і зниженням ступеня ендотелій-залежної вазодилатації, а при ожирінні ІІ ст. – також додатковим зростанням товщини комплеку інтима-медія і швидкості пульсової хвилі у черевній аорті. При наявності інсулінорезистентності пацієнти з гіпертонічною хворобою мають достовірно нижчий ступінь ендотелій-залежної вазодилатації, ніж гіпертензивні пацієнти без інсулінорезистентності.