Наукові видання (НН МІ)
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/132
Browse
284 results
Search Results
Item The proportion of secondary caries in the work load of dentist(Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, 2024) Kuzenko, Yevhen Viktorovych; Москаленко, Павло Олександрович; Moskalenko, Pavlo Oleksandrovych; Галич, Людмила Вікторівна; Галич, Людмила Вікторівна; Личко, Світлана Олександрівна; Lychko, Svitlana Oleksandrivna; Кузенко, Євген ВікторовичМетою дослідження було встановлення частки зубів із вторинним карієсом серед каріозних уражень у дитячого та дорослого населення для визначення обсягу робочого навантаження на лікарів з приводу первинного та вторинного карієсу зубів. Проведено цільове епідеміологічне дослідження стоматологічного статусу 264 мешканців Сумської області вікової групи 35-44 років та 364 дітей 3, 6, 12 та 15 років. При аналізі результатів визначали поширеність, інтенсивність карієсу. Інтенсивність карієсу зубів у дорослих оцінювали за інтегрованими індексом КПВ та кп у дітей. Встановлено, що поширеність карієсу серед 3-річних дітей становила 34,0% (95% ДІ: 25; 43), 6-річних – 69,0% (95% ДІ: 59; 78), 12-річних – 62,0% (95% ДІ: 52; 72), 15-річних – 68,0 (95% ДІ: 58; 77), дорослих – 100%. Інтенсивність карієсу у віці 3 роки за індексом кп дорівнювала 1,54±0,11 зубів, 6 років (КПВ + кп) – 3,16±0,15 зубів, 12 років (КПВ) – 2,33±0,12, 15 років (КПВ) – 2,86±0,18 і у дорослих КПВ становив 14,91±0,37 зубів. Потребували лікування зубів з приводу первинного карієсу 64,0±13,0% дітей у віці 3 роки, 52,9±6,0% – 6 років, 30,0±10,0% – 12 років, 48,5±6,1% – 15 років, 47,2±2,9% – дорослі. Потребували лікування зубів з приводу вторинного карієсу 36,0±13,0% дітей у віці 3 роки, 47,1±6,0% – 6 років, 70,0±10,05% – 12 років, 51,5±6,1% – 15 років, дорослі – 52,8±3,3%. Таким чином, майже половина робочого часу лікаря-стоматолога припадає саме на повторні візити хворих для усунення наслідків неякісного лікування первинного карієсу зубів, що виникло з низки причин.Item Адгезивний потенціал мікрорельєфу поверхонь емалі і дентину при різних протоколах препарування(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Лахтін, Юрій Володимирович; Lakhtin, Yurii Volodymyrovych; Григор’єв, Денис Генадійович; Hryhoriev, Denys HenadiiovychМета дослідження. Оцінити адгезивний потенціал мікрорельєфу поверхні твердих тканин зубів при різних протоколах препарування і адгезивної підготовки. Матеріали та методи дослідження. Видалені імпактні треті моляри сепарували в медіо-дистальному напрямку, отримували дві половини коронкової частини, з яких в залежності від протоколів препарування і адгезивної підготовки формували 4 групи: 1 – препарування ротаційними інструментами без протравлення тканин, 2 - препарування ротаційними інструментами з протравленням 37% гелем фосфорної кислоти, 3 - препарування повітряно-абразивним методом без протравлення, 4 - препарування повітряно-абразивним методом протравленням. Поверхню зразків вивчали під оптичним мікроскопом, фотографували з наступною екстраполяцію зображень в програму з відкритим вихідним кодом для аналізу та обробки зображень ImageJ. Аналізували 2D- та 3D- зображення поверхні (профілю мікрорельєфу) за типом поверхні, її структурою, рельєфом, оптичними характеристиками. Результати. В 1-й групі зразків рельєф поверхні емалі з глибокими борозенками і задирками, нерівномірна мікроструктура, мінімальна шорсткість, відсутність мікропор, пригладжена структура. Гладка поверхня дентину з мінімальними мікротріщинами, обмежена відкритість дентинних канальців, наявність змащеного шару. Помірний потенціал адгезії через відсутність мікромеханічної ретенції і обмежену відкритість канальців у дентині. В 2-й групі - більш виражений мікрорельєф емалі з численними мікропорами і порожнинами. Відкриті дентинні канальці та колагенова мережа. Високий адгезивний потенціал завдяки мікромеханічній ретенції та наступної гібридизації дентину. В 3-й групі - менш агресивний рельєф поверхні емалі, проте з чіткою мікрошорсткістю. Однорідна, шорстка поверхня дентину з частково відкритими канальцями. Помірно високий адгезивний потенціал через однорідність і помірну мікромеханічну ретенцію. в 4-й групі - виражений мікрорельєф емалі і наявність мікропор. Рівномірне відкриття дентинних канальців, чітка пориста структура дентину. Найвищий адгезивний потенціал серед досліджених протоколів. Висновки. Найкращі умови мікрорельєфу для адгезії спостерігаються у зразків 4-ї групи. Мікрорельєф поверхні зразків 2-ї групи також показує хороші умови для зчеплення, але структура тканин зуба менш відкрита. Мікрорельєф поверхні 3-ї групи зразків демонструє задовільний потенціал до адгезії, хоча кислота могла б його посилити. Мікрорельєф поверхні 1-ї групи є найменш сприятливим для зчеплення: мінімальна шорсткість, відсутність мікропор, пригладжена структура.Item Капіляроскопічна картина в яснах при супраоклюзійних співвідношеннях окремих зубів у віковому аспекті(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Звягін, Сергій Миколайович; Zviahin, Serhii Mykolaiovych; Лахтін, Юрій Володимирович; Lakhtin, Yurii VolodymyrovychМета дослідження. Вивчення капіляроскопічної картини ясену людей різних вікових груп при супраоклюзійних співвідношеннях окремих зубів. Матеріали і методи дослідження. Було проведено функціональні дослідження мікроциркуляції тканин пародонта при супраоклюзійних співвідношеннях зубів у пацієнтів різних вікових груп. Дослідження проведене у 60 пацієнтів (23 чоловіків і 37 жінок) віком від 25 до 75 років без супутньої соматичної патології. Всі пацієнти були поділені на 2 групи: контрольну (11 чоловіків і 19 жінок) та дослідну (12 чоловіків і 18 жінок). Кожна група поділялась на 3 підгрупи залежно від віку: молодого віку (25 – 44 роки), середнього віку (45 – 60 років) та похилого віку (60 – 75 років) за класифікацією ВООЗ. До контрольної групи увійшли пацієнти з інтактним пародонтом без ознак супраоклюзії зубів, до дослідної - з інтактним пародонтом з ознаками супраоклюзії окремих зубів. Розподіл пацієнтів за віком і статтю по групам і підгрупам. Наявність супраоклюзійних співвідношень окремих зубів визначали за допомогою комп’ютерного аналізу, використовуючи апарат «T-Scan III» фірми Tekscan, Inc., Boston, USA, а отримані дані зберігали в персональному комп’ютері. Для неінвазивного дослідження мікроциркуляції тканин пародонта застосовували комп'ютерний портативний мікроскоп Didital Mscroscope зі збільшенням 5 крат. Цей метод заснований на прижиттєвому дослідженні біологічних об'єктів за допомогою оптичної системи високої роздільної здатності. Комп'ютерний капіляроскоп складається з датчика з вбудованою освітлювальною системою, яка посилаючи світловий пучок на досліджувану ділянку ясен, допомагає візуалізувати малоконтрастні об'єкти судинної системи. Аналіз капіляроскопічної картини включав у себе визначення розподілу капілярів в маргінальній частині ясен, їх форму, архітектоніку, кількість в полі зору. Дослідження, проведене відповідно вимогам наказу МОЗ України № 281 від 01.11.2000, Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації про етичні принципи проведення наукових медичних досліджень за участю людини. Усі його учасники підписали інформовану згоду на використання своїх даних у рамках наукових досліджень. Статистичну обробку даних проводили за допомогою програми AtteStat v.12,5 з визначенням середньої та її похибки (M±m). Нормальність вибірок визначали за критерієм Колмогорова-Смирнова. Вірогідну значущість різниці отриманих даних проводили за параметричним критерієм Ст’юдента для двох незалежних вибірок (при р ≤ 0,05). Наукова новизна. Кількість капілярів у людей дослідної групи була менше відповідних показників контрольної групи (р<0.05). У пацієнтів молодого віку кількість капілярів менша на 20,7%, середнього віку - на 23,2%, похилого віку - на 24,6%. Також відмічається, що кількість капілярів в полі зору всередині як контрольної, так і дослідної групи знижуються з віком. Висновки. Наявність супраоклюзійних співвідношень окремих зубів викликає зниження кількості капілярів в полі зору тканин пародонта у людей всіх вікових груп. Кількості капілярів у яснах також знижується з віком, незалежно від стану оклюзії.Item Genetic alterations affect immune contexture of non-small cell lung cancer: Ukrainian study(Frontiers Media S.A., 2025) Kozakov, D.S.; Kobyliak, N.M.; Livshun, S.S.; Seleznov, O.O.; Koshyk, O.O.; Matvieieva, A.S.; Shparyk, Y.V.; Kolesnik, O.P.; Москаленко, Юлія Василівна; Moskalenko, Yuliia Vasylivna; Винниченко, Олександр Ігорович; Vynnychenko, Oleksandr Ihorovych; Москаленко, Роман Андрійович; Moskalenko, Roman Andriiovych; Kropyvko, S.V.; Khmel, A.V.; Shkurupii, B.M.; Сулаєва, Оксана Миколаївна; Sulaieva, Oksana MykolaivnaВступ: Хоча роль різних генетичних змін була підкреслена серед факторів, що впливають на відповідь на імунотерапію при немалоклітинному раку легень (NSCLC), взаємозв’язки між онкогенними драйверними варіантами та змінами у циклі імунної відповіді на рак залишаються неясними. Мета: Метою дослідження було виявити зв’язки між молекулярним та імунним контекстом NSCLC. Матеріали та методи: У цьому когортному дослідженні було включено 254 випадки NSCLC (193 аденокарциноми легень (LUAD; 76%) та 61 плоскоклітинні карциноми (SCC; 24%)), для яких були доступні патоморфологічні висновки та дані секвенування нового покоління (NGS). По-перше, оцінювали частоту та спектр генетичних змін в українській когорті. По-друге, було вивчено взаємозв’язок між онкогенними драйверними мутаціями та експресією PD-L1 у NSCLC. По-третє, оцінювали цитотоксичні Т-лімфоцити (CD8+) та макрофаги, асоційовані з пухлиною (CD163+), у зразках з мутаціями EGFR і KRAS, реаранжуванням ALK та LUAD без генетичних змін. Типи імунного мікросередовища пухлини (TME) — immune desert, immune excluded та inflamed — були визначені відповідно до циклу імунної відповіді на рак. Результати: Більше половини (52%) спостережуваних випадків NSCLC мали поодинокі (48,03%) або комбінаційні (3,94%) генетичні зміни в онкогенах. Українська когорта продемонструвала високу частоту мутацій EGFR (18,5%) та реаранжувань ALK (9,4%) з відносно помірною частотою мутацій KRAS (16,9%). Пухлини NSCLC з змінами в EGFR та ALK показували високу експресію PD-L1 та специфічну імунну контекстуру. Кількість CD8+ клітин значно відрізнялася між онкогенно-залежними та «дикого типу» LUAD (p = 0,019). NSCLC, не залежний від онкогенів, демонстрував переважання inflamed TME, багатого на CD163+ макрофаги. Натомість понад половина випадків LUAD з мутацією EGFR мала immune desert TME, тоді як ALK-реаранжовані та KRAS-мутаційні NSCLC здебільшого демонстрували immune excluded TME. Висновок: Висока експресія PD-L1 у NSCLC, зумовленому змінами EGFR та ALK, супроводжувалася переважанням низької імуногенності з переходом до ID TME у пухлинах з мутацією EGFR та IE TME у ALK-реаранжованих і KRAS-мутаційних NSCLC. Подальше вивчення механізмів, що впливають на імунну контекстуру пухлини, необхідне для персоналізованого ведення пацієнтів з урахуванням конкретних механізмів ухилення від імунної відповіді.Item The Impact of Age on the Effectiveness of Immune Checkpoint Inhibitors Therapy in Patients with Metastatic Non-Small-Cell Lung Cancer(MDPI (Multidisciplinary Digital Publishing Institute), 2025) Москаленко, Юлія Василівна; Moskalenko, Yuliia Vasylivna; Язиков, Олександр Валерійович; Yazykov, Oleksandr Valeriiovych; Васильєва, Олена Геннадіївна; Vasylieva, Olena Hennadiivna; Сміян, Катерина Олександрівна; Smiian, Kateryna Oleksandrivna; Івахнюк, Тетяна Василівна; Ivakhniuk, Tetiana Vasylivna; Будко, Ганна Юріївна; Budko, Hanna Yuriivna; Москаленко, Роман Андрійович; Moskalenko, Roman AndriiovychГлобальне старіння населення призвело до зростання захворюваності на злоякісні новоутворення, включаючи метастатичний недрібноклітинний рак легенів (мНМРЛ). Імуностаріння може впливати на ефективність інгібіторів імунних контрольних точок (ІКП). Прогностична роль віку при мНМРЛ, що лікується ІКП, залишається невизначеною. Цілі: Мета цього дослідження - оцінити, чи вік незалежно впливає на виживання, відповідь та токсичність у пацієнтів з мНМРЛ, які отримували ІКП, а також вивчити потенційну взаємодію з клінічними факторами. Методи: У цьому ретроспективному когортному дослідженні було включено 105 пацієнтів з мНМРЛ, які отримували ІКП. Пацієнтів розділили на чотири групи на основі вікових квартилів. Були зібрані клінічні, патологічні та лікувальні дані. Результати виживання аналізували за допомогою кривих Каплана-Мейєра, ROC-кривої та багатовимірних регресійних моделей Кокса, скоригованих на вплив факторів, що впливають на результат. Для вивчення впливу, пов'язаного з віком, проводили аналіз взаємодії та обмежений кубічний сплайн-аналіз. Значення p < 0,05 вважалося статистично значущим. Результати : Медіанний вік становив 60,8 років. Клінічна користь, що визначалася як об'єктивний рівень відповіді (51,4%) та рівень контролю захворювання (86,6%), суттєво не відрізнялася між віковими квартилями ( p = 0,551 та p = 0,257 відповідно). Медіана загальної виживаності також суттєво не відрізнялася ( p = 0,2853). Регресійний аналіз Кокса та сплайнове моделювання не продемонстрували незалежного зв'язку між хронологічним віком та смертністю від усіх причин (Модель 3: HR = 1,00, 95% ДІ: 0,95–1,04, p = 0,889). Однак аналіз взаємодії показав, що поганий функціональний стан за шкалою ECOG ( p = 0,001), триваліша тривалість лікування ІЦІ ( p < 0,0001) та низька експресія PD-L1 ( p = 0,017) були сильнішими предикторами смертності у пацієнтів старшого віку. Вік був пов'язаний зі збільшенням кількості імунообумовлених побічних ефектів та вищими балами індексу коморбідності Чарльсона, що свідчить про необхідність віково-специфічних стратегій лікування. Висновки: Вік сам по собі не є предиктором виживання пацієнтів з мНДРЛ, які отримують ІЦП. Однак функціональний стан, тривалість лікування та експресія PD-L1 можуть змінювати вікові результати.Item Advanced Electrospun Chitosan-(Polylactic Acid)-(Silver Nanoparticle)-Based Scaffolds for Facilitated Healing of Purulent Wounds: A Preclinical Investigation(MDPI (Multidisciplinary Digital Publishing Institute), стаття була опублікована у журналі Polymers у 2025 році., 2025) Самохін, Євген Олександрович; Samokhin, Yevhen Oleksandrovych; Варава, Юлія Валентинівна; Varava, Yuliia Valentynivna; Буцик, Анна Сергіївна; Butsyk, Anna Serhiivna; Москаленко, Роман Андрійович; Moskalenko, Roman Andriiovych; Husak, Ye.; Дригваль, Богдан Олександрович; Dryhval, Bohdan Oleksandrovych; Корнієнко, Валерія Олегівна; Korniienko, Valeriia Olehivna; Животовський, Ігор Володимирович; Zhyvotovskyi, Ihor Volodymyrovych; Kukurika, V.; Shmatkov, A.; Ramanaviciute, A.; Banasiuk, R.; Погорєлов, Максим Володимирович; Pohorielov, Maksym Volodymyrovych; Ramanavicius, A.; Корнієнко, Вікторія Володимирівна; Korniienko, Viktoriia VolodymyrivnaБіоматеріали, модифіковані антибактеріальними речовинами, включаючи наночастинки, відкривають нові можливості для ефективного лікування інфікованих ран. На жаль, більшість публікацій зосереджувалися лише на експериментах in vitro, з обмеженим розумінням їхнього потенціалу для клініки. Це дослідження оцінює ефективність in vivo електроформованих мембран хітозан/полімолочна кислота (Ch/PLA), збагачених наночастинками срібла (AgNPs), для лікування гнійних ран. Композитний біоматеріал поєднує біосумісність та антимікробну активність хітозану зі структурною цілісністю PLA, тоді як AgNPs підвищують антибактеріальну ефективність проти основних ранових патогенів, включаючи Staphylococcus aureus , Pseudomonas aeruginosa та Escherichia aureus . На щурячій моделі було створено модель гнійної рани повної товщини, і тварин розділили на три групи лікування: (i) Ch/PLA, (ii) Ch/PLA-AgNPs та (iii) PLA-хлоргексидин (контроль). Загоєння ран контролювали протягом 21 дня за допомогою макроскопічної оцінки, гістологічного, імуногістохімічного та мікробіологічного аналізу. Мембрани Ch/PLA-AgNPs значно зменшили бактеріальну колонізацію протягом 4–6 днів, сприяли утворенню грануляційної тканини та прискорили епітелізацію порівняно з немодифікованим каркасом Ch/PLA. До 15-го дня в групі Ch/PLA-AgNPs спостерігалося повне закриття рани, що можна порівняти з ранами, обробленими PLA-хлоргексидином. Імуногістохімічний аналіз виявив контрольовану запальну реакцію зі збалансованим переходом макрофагів M1/M2, що сприяє ефективній регенерації тканин. Крім того, оцінки системної токсичності не виявили значного побічного впливу на внутрішні органи. Ці результати демонструють, що електропрядені мембрани Ch/PLA-AgNPs ефективно прискорюють загоєння гнійних ран, поєднуючи антимікробний захист з біосумісною підтримкою тканин. Цей інноваційний підхід є перспективною альтернативою традиційним пов'язкам на рани та відкриває шлях для клінічного застосування в лікуванні інфікованих ран.Item Investigating the protective capacity of polymethylsiloxane polyhydrate against chromium (VI)-induced neurotoxicity of the rat optic nerve(ГО «Товариство офтальмологів України», 2021) Kuzenko, O.V.; Dyomin, Y.A.; Кузенко, Євген Вікторович; Kuzenko, Yevhen ViktorovychBackground: Toxic optic neuropathy commonly develops in the presence of exogenous factors. With progression of the process, acute or chronic progressive death of retinal ganglion cells and their axons develops, leading to partial or total optic atrophy with visual function loss. Investigation of the effect of chromium (VI) on the optic nerve and evaluation of potential pathogenetic treatments of this effect are deemed relevant because of the global environmental crisis associated with pollution from chromium. Purpose: To examine chromium (VI)-induced morphological changes in the rat optic nerve and to experimentally assess the efficacy of polymethylsiloxane polyhydrate (PMSPH) for correction of induced changes. Material and Methods: Seventy two white outbred adult male rats were distributed in three groups (24 animals each) given water ad libitum. Animals in group 1 (a control group) were intact and given normal drinking water. Those in group 2 were given chromium (VI) (K2Cr2O7)-enriched (0.02 mol/L) drinking water but not Enterosgel. Animals in group 3 were given K2Cr2O7-enriched (0.02 mol/L) drinking water and treated with oral Enterosgel (0.8 mg/kg). Animals were decapitated under ether anesthesia and the intracranial optic nerve was harvested at three time points (20, 40 and 60 days after initiation of the experiment), and changes in the optic nerve were assessed by histomorphology and electron microscopy. Results: Histomorphology found disrupted and fragmented nerve fibers, edematous connective tissue septa, and diffuse cellular gliosis in day-60 intracranial optic nerve specimens obtained from animals given chromium (VI)-enriched drinking water and not treated with Enterosgel. In addition, there was scanning electron microscopy evidence of electrolyte disbalance and accumulation of chromium (VI). Treatment with Enterosgel completely inhibited the effect of chromium (VI) on the rat optic nerve at days 20 and 40, and we observed only minimal consequences of discirculatory changes in day-60 specimens obtained from animals given chromium (VI)-enriched drinking water and treated with Enterosgel.Item Association study between BGLAP RS1800247-polymorphic variant and type 2 diabetes mellitus development among hypertensive and non-hypertensive Ukrainians(Запорізький державний медико-фармацевтичний університет, 2021) Чумаченко, Ярослав Дмитрович; Chumachenko, Yaroslav Dmytrovych; Кириченко, Микола Олександрович; Kyrychenko, Mykola Oleksandrovych; Ramazanova, D.M.; Smiianova, M.V.; Гарбузова, Вікторія Юріївна; Harbuzova, Viktoriia Yuriivna; Атаман, Олександр Васильович; Ataman, Oleksandr VasylovychРизик виникнення цукрового діабету 2 типу (ЦД2) залежить від генетичної схильності. За сучасними даними, кісткова тканина підвищує експресію гена інсуліну β-клітинами підшлункової залози, а також збільшує чутливість адипоцитів, міоцитів і гепатоцитів до інсуліну шляхом продукування декарбоксильованого остеокальцину (unOCN). Мета роботи – проаналізувати зв’язок між rs1800247-однонуклеотидним поліморфізмом і виникненням ЦД2 залежно від наявності артеріальної гіпертензії (АГ), а також зв’язок між rs1800247 і систолічним, діастолічним, пульсовим, середнім кров’яним тиском в осіб із ЦД2. Матеріали та методи. У дослідження залучили 153 пацієнтів з діагностованим ЦД2 і 311 осіб без будь-яких порушень вуглеводного обміну. Генотипування осіб за rs1800247-поліморфізмом гена BGLAP виконали за допомогою полімеразної ланцюгової реакції з аналізом довжини рестрикційних фрагментів (PCR-RFLP). Для оцінювання зв’язку між генотипами за rs1800247-поліморфізмом гена BGLAP і розвитком ЦД2 застосували логістичну регресію (враховуючи незалежну змінну «генотип × АГ») у межах домінантної, рецесивної, наддомінантної та адитивної моделей спадкування. Для дослідження впливу мінорного С-алеля на рівень артеріального тиску використали метод лінійної регресії. Показники ліпідного обміну в пацієнтів із ЦД2 залежно від rs1800247-генотипу порівнювали за допомогою однофакторного дисперсійного аналізу та тесту Бонферроні. Усі розрахунки виконали, використовуючи програму для статистичного опрацювання даних SPSS 22.0. Значення p ˂ 0,05 свідчило про статистичну значущість результатів. Результати. Встановили відсутність зв’язку між rs1800247-однонуклеотидним поліморфізмом і розвитком ЦД2 і в осіб з АГ, і в обстежених із нормальним артеріальним тиском (pa int b > 0,05). Вплив генотипів за rs1800247-поліморфізмом на рівні систолічного, діастолічного, пульсового та середнього тиску в осіб із ЦД2 відсутній (p > 0,05). Однак носії СС-генотипу у групі хворих на ЦД2 без АГ мають істотно нижчий рівень загального холестеролу (p = 0,012), ЛПНЩ (p = 0,04) і вищий рівень ЛПВЩ (p = 0,015) порівняно з ТТ-генотипом. Висновки. Виявили, що носії СС-генотипу мають сприятливіші показники ліпідного метаболізму серед українців із ЦД2 та без АГ. Але відсутній зв’язок між rs1800247-однонуклеотидним поліморфізмом, виникненням ЦД2 і показниками артеріального тиску.Item LncRNA SRA gene polymorphisms and risk of gynecological pathology development among Ukrainian women with proliferative type of benign breast disease without atypia(Запорізький державний медико-фармацевтичний університет, 2021) Лукавенко, Іван Михайлович; Lukavenko, Ivan Mykhailovych; Колногуз, Альона Владиславівна; Kolnohuz, Alona Vladyslavivna; Гарбузова, Вікторія Юріївна; Harbuzova, Viktoriia Yuriivna; Атаман, Олександр Васильович; Ataman, Oleksandr Vasylovychлози (РМЗ). РМЗ – найбільш поширене онкологічне захворювання у світі, тому важливо знайти нові біомаркери та мішені для ранньої діагностики, лікування, визначення прогнозу та виживання. Довга некодувальна РНК SRA може відіграти цю роль, а отже необхідні дальші дослідження її впливу на патогенез передракових уражень. Мета роботи – проаналізувати зв’язок між rs801460 та rs10463297 поліморфізмами та виникненням гінекологічної патології серед українських жінок із проліферативним типом доброякісної дисплазії молочної залози без атипії. Матеріали та методи. У дослідження ввійшли 115 пацієнток із проліферативним типом доброякісної дисплазії молочної залози без атипії: 55 – із гінекологічною патологією та 60 – без неї. Полімеразна ланцюгова реакція з аналізом довжини рестрикційних фрагментів (PCR-RFLP) використана для генотипування поліморфізмів. Для фарбування зрізів застосовували гематоксилін, еозин, толуїдиновий синій і пікрофуксин за ван Гізоном. Статистичний аналіз здійснили з використанням програми для статистичного опрацювання даних SPSS 25.0. Результати. Встановили суттєві відмінності в частоті алелей rs10463297-поліморфізму (р = 0,032), але не rs801460 (р > 0,05) у групах із гінекологічною патологією та без неї. Водночас розподіл генотипів обох поліморфізмів статистично не відрізнявся (р > 0,05). Суттєвий зв’язок виявили між SRA1 rs10463297-поліморфізмом та виникненням гінекологічної патології в домінантній (рa = 0,023; ORa = 2,638, 95 % CI = 1,145–6,076) та адитивній (рa = 0,034; ORa = 2,489, 95 % CI = 1,069–5,794) моделях. Не встановлено зв’язку між SRA1 rs801460-поліморфізмом та розвитком цієї патології (р > 0,05). Висновки. Виявлено, що носії SRA1 rs10463297 TT-генотипу мають у 2,6 раза вищий ризик розвитку гінекологічної патології, ніж носії С-алеля, та у 2,48 раза – ніж ТС-гетерозиготи.Item Anemia in children in ukraine: a 24-year retrospective analysis of morbidity and prevalence(Полтавський державний медичний університет, 2021) Volosovets, О.P.; Кryuchko, T.O.; Kryvopustov, S.P.; Hubenko, I.Ya.; Лобода, Андрій Миколайович; Loboda, Andrii Mykolaiovych; Kiselova, M.M.; Volosovets, A.О.; Pavlyshyn, H.A.Стаття присвячена зростанню захворюваності та поширеності анемії у дітей України в період з 1994 по 2017 рр. Методи системного підходу та епідеміологічний аналіз даних МОЗ України в період з 1994 по 2017 рр. були використані для досліджень. Ретроспективне дослідження показало, що в Україні у віці від 0 до 17 років включно рівень захворюваності збільшився на 31,4%, а поширеність анемії – на 59,8 % із переважним виявленням у дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та дітей, які постійно проживають у районах з радіологічним контролем районів після аварії 1986 р. Встановлено прямий і помітний зв’язок між поширеністю анемії у дітей у віці 0–14 років включно в 2011 році та зваженою на населення ефективною сумарною дозою опромінення всього тіла жителів різних регіонів України за період 1997–2011 років (p<0,05), що може свідчити про можливий вплив наслідків аварії у поєднанні з іншими факторами на частоту та поширеність анемії у дітей.