Наукові видання (НН МІ)
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/132
Browse
54 results
Search Results
Item Профілактика місцевих ускладнень герніопластики у пацієнтів із вентральними грижами великих розмірів на тлі ожиріння(Державна установа «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В.Т. Зайцева НАМН України», 2024) Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Кравець, Олександр Валерійович; Kravets, Oleksandr Valeriiovych; П'ятикоп, Геннадій Іванович; Piatykop, Hennadii Ivanovych; Даниленко, Ігор Анатолійович; Danylenko, Ihor Anatoliiovych; Пак, Василь Якович; Pak, Vasyl YakovychМета. Вивчення ефективності профілактичних за-ходів щодо розвитку ранових ускладнень герніопластики у хворих на вентральні грижі великих розмірів у осіб, які страждають на ожиріння. Матеріали та методи. Проведено аналіз результатів лікування 365 хворих з вентральними грижами у осіб, що мали ожиріння різного ступеня. Залежно від стану грижових воріт, алопластику проводили за одним із трьох варіантів: «Onlay», «Inlay» або «Sublay» з активним дренуванням. Комплекс заходів з метою профілактики розвитку місцевих ускладнень включав зниження індексу маси тіла, антибіотикопрофілактику, інтраопераційне промивання ран розчинами антисептиків, промивання ран через дренажі розчинами антисептиків, застосування еластичного бандажу. Результати. Застосування профілактичних заходів дозволило знизити кількість ускладнень на 9,3%. Найбільша їх кіль-кість спостерігалась у хворих із ІІІ та ІV ступенем ожиріння і у хворих, яким виконувалася пластика за методом «Onlay». Висновки. Ожиріння є фактором ризику розвитку після-операційних ускладнень у хворих, оперованих з приводу вен-тральних гриж великих розмірів. Методом вибору при їхньому оперативному лікуванні доцільно використовувати техніку «Sublay». Використання комплексу профілактичних заходів до-зволяє знизити частоту місцевих ускладнень та зменшити тривалість перебування хворих у стаціонарі.Item GLN27GLU та ARG16GLY поліморфізми гена β2-адренергічного рецептора у хворих на бронхіальну астму і ожиріння(Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського Національної Академії медичних наук України, 2021) Качковська, Владислава Володимирівна; Kachkovska, Vladyslava Volodymyrivna; Ковчун, Анна Володимирівна; Kovchun, Anna Volodymyrivna; Фадєєва, Ганна Анатоліївна; Fadieieva, Hanna Anatoliivna; Приступа, Людмила Никодимівна; Prystupa, Liudmyla NykodymivnaБронхіальна астма (БА), асоційована із ожирінням, представляє окремий фенотип, для якого характерний важчий перебіг захворювання та нижча відповідь на базисну терапію. БА та ожиріння визнані як класичні мультифакторіальні захворювання, що виникають в осіб із певним генотипом під дією провокуючих факторів зовнішнього середовища. Дослідження генів-кандидатів БА та ожиріння сприятиме поглибленню наших знань і розумінь загальної генетичної основи даних захворювань. Мета. Огляд літератури, що містить результати досліджень Arg16Gly і Gln27Glu поліморфізмів гена β2 -адренорецептора (β2 -АР), які розглядаються, як спільні кандидати щодо виникнення БА та ожиріння, що дозволить зрозуміти та обгрунтувати напрямок подальших досліджень. Матеріали та методи дослідження. Проаналізовано публікації, що містять результати досліджень щодо ролі Arg16Gly і Gln27Glu поліморфізмів гена β2 -АР у виникненні БА та ожиріння. Результати дослідження. Дані аналізу літератури за досліджуваною проблемою носять суперечливий, а іноді й дискордантний характер. Представлено, що сила взаємодії між Arg16Gly і Gln27Glu поліморфізмами та наявністю БА і ожиріння не завжди достатня, щоб пояснити цей зв’язок. Це підкреслює наявність невирішених запитань, які потребують подальших досліджень. Висновок. Проведений аналіз пошуку спільних генетичних маркерів на прикладі Arg16Gly і Gln27Glu поліморфізмів гена β2 -АР у хворих на БА і ожиріння вказує на необхідність подальшого вивчення цієї проблеми для удосконалення діагностичних, лікувальних та профілактичних заходів.Item Фізична терапія осіб зрілого віку з діабетом другого типу(Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського, 2020) Ситник, Ольга Андріївна; Сытник, Ольга Андреевна; Sytnyk, Olha Andriivna; Єжова, Ольга Олександрівна; Ежова, Ольга Александровна; Yezhova, Olha Oleksandrivna; Мелеховець, Оксана Костянтинівна; Мелеховец, Оксана Константиновна; Melekhovets, Oksana KostiantynivnaДіабет є одним з найпоширеніших у світі хронічних захворювань. Останнім часом ця хвороба стала вивчатися як соціальна проблема, що стає все більш актуальною. Зростання захворюваності та смертності від діабету 2 типу, що спостерігається в останні десятиліття, вимагає активного впливу на фактори ризику, розробки профілактичних заходів, оптимізації схем лікування, активного застосування засобів фізичної терапії. Метою роботи було охарактеризувати програму фізичної терапії при діабеті другого типу у осіб зрілого віку з ожирінням та оцінити її ефективність. Методи дослідження: опитування (опитувальник WHOQOLBREF), соматометрія (зріст, вага, обхвати), гоніометрія, пульсометрія, тонометрія, динамометрія (сила кисті), функціональні проби (статико-силова витривалість, аеробна витривалість), інтенсивність навантаження (Шкала Борга). Запропонована адекватна програма фізіотерапії для осіб зрілого віку з діабетом 2 типу, яка придатна для застосування в лікувально-реабілітаційному процесі. Програму впроваджено в діяльність Університетської клініки Сумського державного університету. За результатами дослідження в теоретичній частині роботи підкреслено, що застосовуючи лише комплексний підхід можна нормалізувати показники вуглеводного обміну, підвищити толерантність до фізичних навантажень, знизити масу тіла, покращити якість життя. Під час реалізації експериментальної частини дослідження ми сприяли формуванню мотивації до збільшення рухової активності, впроваджували програму фізичної терапії для осіб зрілого віку з діабетом 2 типу з ожирінням І-ІІ ступеня, яка базується на вправах помірного навантаження силового і аеробного спрямування та вправах на розслаблення. Емпірична частина роботи доводить ефективність програми. Аналіз результатів вказує на позитивні зміни в функціональних системах організму, а саме, зниженні маси тіла, околу талії, околу стегон, околу шиї, довжини плечової дуги, збільшенні околу гомілки, індексу маси тіла, індексу співвідношення околу талії до околу стегон, зростанні статико-силової витривалості м’язів живота, індексу сили м’язів кисті, покращенню рухливості шийного і грудного відділу хребта. Ці зміни позитивно впливають на якість життя людини, самооцінку фізичного і, особливо, психічного здоров’я. Результати дослідження можуть бути запропоновані для широкого застосування в практичній діяльності фізіотерапевтів, які працюють з хворими на цукровий діабет 2 типу.Item Асоціація діастолічної функції лівого шлуночка серця з індексом маси тіла у жінок 40-60 років зі збереженою фракцією викиду(Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, 2019) Кириченко, Наталія Миколаївна; Кириченко, Наталия Николаевна; Kyrychenko, Nataliia Mykolaivna; Ополонська, Наталія Олексіївна; Ополонская, Наталия Алексеевна; Opolonska, Nataliia Oleksiivna; Степанець, О.В.Вступ. Діастолічна СН - варіант універсального ускладнення захворювань і уражень серця, що характеризується порушенням функції і ремоделюванням міокарда. Оскільки ці процеси починаються до появи симптомів, особлива увага приділяється виявленню субклінічної діастолічної дисфункції ЛШ, як предиктору формування СН. Метою нашого дослідження було визначення і характеристика поширеності ДДЛШ в популяції жінок 40-60 років в залежності від ІМТ. Матеріали та методи. Обстежувалися жінки у віці 40-60 років без клінічних ознак СН, зі збереженою ФВЛШ яким проводилося ультразвукове обстеження для виявлення доклінічної ДДЛШ. Діастолічна функція була розділена на нормальну і ДД. Потім ДД була ранжована як легка, помірна і тяжка. Статистична обробка проводилася з використанням Statistica for Windows. Результати. Порушення діастолічної функції було виявлено у 383 (58,4%) пацієнтів, причому найбільш поширеною була стадія 1: 359 (93,7%). З 2 стадією ДД було виявлено 23 (6,0%) пацієнта і у 1 (0,3%) визначалася ДД 3-ої стадії. ІМТ збільшувався пропорційно до стадій порушення діастолічної функції (р <0,001). Більшість пацієнтів з нормальною діастолічною функцією мали нормальну або надмірну вагу, в той час як пацієнти з ДД переважно страждали на ожиріння (p <0,001). Зі збільшенням ІМТ поширеність нормальної діастолічної функції знижувалася, при цьому поширеність ДД збільшувалася (p <0,0001). Висновки. Збільшення ІМТ пов'язане з погіршенням ДД як в групах пацієнтів з ожирінням, АГ і ЦД, так і в ізольованій групі нормотензивних пацієнтів без ЦД. Ці результати можуть свідчити про те, що ІМТ є незалежним предиктором розвитку ДД.Item Асоціація змін психологічного статусу жінок з артеріальною гіпертензією, ожирінням і діастолічною дисфункцією лівого шлуночка серця зі ступенем метаболічних розладів(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Кириченко, Наталія Миколаївна; Кириченко, Наталия Николаевна; Kyrychenko, Nataliia MykolaivnaЦукровий діабет 2 типу є одним з найпоширеніших хронічних неінфекційних захворювань. У ряді досліджень показано, що стать тісно пов'язана з появою симптомів тривоги і депресії, причому у жінок розлади психологічного статусу спостерігаються в середньому втричі частіше, проте механізми цих асоціацій залишаються до кінця не вивченими. Метою дослідження було вивчення психологічного статусу жінок з АГ, ожирінням і діастолічної дисфункцією лівого шлуночка серця з різним ступенем метаболічних розладів. Матеріали та методи. Обстежено 125 пацієнток віком 40-60 років з АГ і ДДЛШ. Когорта пацієнтів зі 100 осіб була поділена на групи в залежності від ІМТ і наявності ЦД. Групи 1, 2 і 3 склали пацієнтки без ЦД зі ступенями ожиріння I, II і III відповідно. До групи 4 потрапили пацієнтки з різним ступенем ожиріння і супутнім ЦД. Ще 25 пацієнток з нормальними показниками ІМТ без ЦД склали групу контролю. Для оцінки психологічного статусу використовувались шкали депресії Бека і тривожності Спілбергера-Ханіна. Результати опитування інтерпретувалися відповідно до встановлених рекомендацій. Статистична обробка даних проводилася з використанням пакету програм Statistica for Windows версії 6.0. Результати. Встановлено збільшення рівнів реактивної та особистісної тривожності, а також кількості балів за ШДБ, в залежності від збільшення ІМТ. За результатами опитувальника Бека не було виявлено в групах порівняння жодного пацієнта, який набрав більше 19 балів (значна депресія). В групі з супутнім ЦД відзначалося збільшення в 1,2 рази кількості пацієнтів, які набрали від 10 до 18 балів. У жінок з ЦД спостерігалося збільшення кількості хворих з помірним ступенем особистісної тривожності в 1,2 рази в порівнянні з групою без ЦД. Пацієнток, які набрали від 31 до 45 балів (помірна ступінь) за ШРТ в групі з ЦД було в 1,5 рази більше, ніж в групі без супутнього ЦД, також визначалося збільшення числа пацієнток з високим ступенем реактивної тривожності в групі з супутнім ЦД в порівнянні з особами без ЦД в 1,3 рази. Висновки. Жінки з АГ, ожирінням і ДДЛШ серця характеризуються підвищенням рівнів реактивної та особистісної тривожності, а також збільшенням кількості балів за шкалою депресії Бека, ступінь яких збільшується по мірі наростання метаболічних розладів. У жінок з АГ, ОЖ і ДДЛШ наявність супутнього ЦД 2 типу асоціюється зі збільшенням частоти помірної і високої ступенів тривожності і підвищеною кількістю балів за шкалою депресії Бека в порівнянні з хворими, які не мають супутнього ЦД.Item Рівні біомаркерів системного запалення у жінок з артеріальною гіпертензією та ожирінням в залежності від наявності супутнього цукрового діабету 2 типу(Харківська медична академія післядипломної освіти, Харківська обласна організація, 2020) Кириченко, Наталія Миколаївна; Кириченко, Наталия Николаевна; Kyrychenko, Nataliia MykolaivnaЦукровий діабет 2 типу (ЦД2) і пов'язані з ним ускладнення представляють собою серйозну світову проблему охорони здоров'я. Наявність хронічного системного запалення, пов'язаного зі збільшенням маси тіла і зміною функцій і активності жирової тканини може обумовлювати розвиток порушення регуляції обміну глюкози і в подальшому призводити до ЦД2. Метою дослідження було визначення рівнів біомаркерів системного запалення у жінок з артеріальною гіпертензією (АГ) та ожирінням в залежності від наявності або відсутності супутнього ЦД2. Матеріали і методи. Обстежено 70 пацієнток з АГ та ожирінням I - III ступеня у віці від 40 до 60 років. Пацієнти були поділені на групи залежно від наявності або відсутності ЦД2. Статистична обробка даних проводилася з використанням Statistica for Windows 6.0. Результати. У жінок з ожирінням III ступеня навіть при відсутності супутнього ЦД2 мали місце достовірно вищі рівні інсулінемії, індексу HOMA-IR і глікозильованого гемоглобіну у порівнянні з пацієнтками з I та II ступенем ожиріння. У пацієнтів із ЦД2 і ожирінням III ступеня реєструвалися достовірно вищі рівні в крові біомаркерів системного запалення в порівнянні з аналогічною групою пацієнтів без ЦД2. Висновки. Наявність ЦД2 у жінок з АГ та ожирінням III ступеня асоціюється з достовірно вищими рівнями в крові біомаркерів системного запалення (СРП, ФНП-α, ІЛ-6), при цьому жінки з ожирінням III ступеня мають достовірно більш високі рівні глікемії і инсулінемии в порівнянні з пацієнтками з I і II ступенями ожиріння навіть при відсутності супутнього ЦД2. У жінок з ожирінням I і II ступенів наявність цукрового діабету асоціюється з достовірно більшим рівнем СРП.Item Вплив інсулінорезистентності на судинне ремоделювання при коморбідності артеріальної гіпертензії та ожиріння(Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, 2019) Псарьова, Валентина Григорівна; Псарева, Валентина Григорьевна; Psarova, Valentyna Hryhorivna; Кириченко, Наталія Миколаївна; Кириченко, Наталия Николаевна; Kyrychenko, Nataliia Mykolaivna; Кочуєва, М.М.Мета дослідження: оцінювання впливу інсулінорезистентності (ІР) на судинне ремоделювання у пацієнтів з коморбідністю артеріальної гіпертензії та ожиріння. Матеріали та методи. Обстежено 200 пацієнтів з гіпертонічною хворобою (ГХ) і ожирінням І–ІІ ступенів. Пацієнти були розподілені на дві групи залежно від наявності у них ІР. До першої групи увійшли 80 пацієнтів без ІР, до другої групи – 120 пацієнтів з ІР. Результати. При коморбідності ГХ і ожиріння наявність ІР впливає на вираженість судинного ремоделювання. При наявності ІР пацієнти з ГХ і супутнім ожирінням мають достовірно вищі товщину комплексу інтима-медії сонної артерії на рівні біфуркації, швидкість пульсової хвилі у сонній артерії і черевній аорті порівняно з пацієнтами без ІР. У пацієнтів з коморбідністю ГХ і ожиріння HOMA-IR прямо корелює з такими показниками судинного ремоделювання, як товщина комплексу інтима-медії (у тому числі на рівні біфуркації), швидкістю пульсової хвилі у сонній артерії і черевній аорті. У гіпертензивних пацієнтів з ожирінням в умовах відсутності ІР збільшення HOMA-IR асоціюється зі зростанням швидкості пульсової хвилі у сонній артерії, а у пацієнтів з ІР – зі збільшенням товщини комплекса інтима-медії сонної артерії. Заключення. У перспективі подальших досліджень необхідно оцінювати вплив інсулінорезистентності на гемодинамічні і метаболічні показники пацієнтів з гіпертонічною хворобою і супутнім ожирінням.Item Детермінанти формування характеристики групи гіпертензивних пацієнтів з різною масою тіла та цукровим діабетом 2 типу(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Псарьова, Валентина Григорівна; Псарева, Валентина Григорьевна; Psarova, Valentyna HryhorivnaМета роботи полягала в оцінці факторів, які мають основне значення у формуванні групи гіпертензивних пацієнтів з різною масою тіла та цукровим діабетом 2 типу. Обстежено 340 пацієнтів на гіпертонічну хворобу (ГХ ) віком від 45 до 55 років, які дали інформовану письмову згоду на участь у дослідженні й відповідали критеріям включення. До першої групи ввійшло 200 пацієнтів на ГХ у поєднанні із ожирінням І–ІІ ступенів, до другої групи – 50 пацієнтів із ГХ і нормальною масою тіла, до третьої групи – 50 пацієнтів із ГХ та надлишковою масою тіла, до четвертої – 40 хворих на ГХ та цукровий діабет (ЦД) 2 типу в поєднанні із ожирінням І–ІІ ступенів. До аналізу увійшло 64 показники, на підставі взаємозв'язків між якими було виділено 4 фактори, які у сукупності пояснювали 24,86% мінливості змінних у об’єднаній групі пацієнтів. Дані методу логістичної регресії всіх груп гіпертензивних пацієнтів показали, що на формування об’єднаної групи гіпертензивних пацієнтів впливали антропометричні (ІМТ (р=0,0045)) та метаболічні показники (індекс НОМА (р=0,0040), адипонектин (р=0,0117), глікозильований гемоглобін (р=0,0411), гемодинамічні показники (середній АТ (р=0,0182)), активність РААС (альдостерон (р=0,0067)) і показники системи антиоксидантного захисту (загальний антиоксидантний захист (р=0,0489)), показники систолічної (КСД ЛШ (р=0,0044)) і діастолічної функції серця (МV А (р=0,0381)). Окрім зазначених кількісних показників встановлено вплив якісного показника – генетичного поліморфізму ADIPOQ (р=0,0073).Item Комплексне оцінювання мінливості показників при артеріальній гіпертензії з різною масою тіла(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Псарьова, Валентина Григорівна; Псарева, Валентина Григорьевна; Psarova, Valentyna HryhorivnaМета дослідження полягала в побудові діагностичної моделі формування групи гіпертензивних пацієнтів із різною масою тіла за результатами оцінювання варіативності кількісних і якісних показників впливу. Обстежено 300 пацієнтів із ГХ віком від 45 до 55 років, які дали інформовану письмову згоду на участь у дослідженні й відповідали критеріям включення. До першої групи ввійшло 200 пацієнтів із ГХ у поєднанні з ожирінням І-ІІ ступенів, до другої групи – 50 пацієнтів із ГХ і нормальною масою тіла, до третьої групи – 50 пацієнтів із ГХ та надлишковою масою тіла. Під час проведення факторного аналізу групи гіпертензивних пацієнтів було встановлено чотири фактори, що пояснювали 23,32% варіативності показників: антропометрично-метаболічно-ендотеліальний фактор, систолічний фактор, гемодинамічний фактор та інсулінорезистентно-діастолічний фактор. Дані методу логістичної регресії показали, що на формування групи гіпертензивних пацієнтів із різною масою тіла впливали антропометричні (ІМТ), метаболічні (індекс НОМА, адипонектин) показники, активність РААС (альдостерон та АРК), показники систолічної (ФВ і УО) та діастолічної (МV Е, етк і Е/е) функцій серця, а також генетичний поліморфізм ADIPOQ.Item Ефективність антигіпертензивної терапії при коморбідності гіпертонічної хвороби та ожиріння залежно від фізичної активності пацієнтів(Харківська медична академія післядипломної освіти, 2019) Псарьова, Валентина Григорівна; Псарева, Валентина Григорьевна; Psarova, Valentyna Hryhorivna; Кириченко, Н. М.; Кочуєва, М. М.; Рогожин, А. В.Подано результати дослідження ефективності антигіпертензивної терапії при коморбідності гіпертонічної хвороби й ожиріння залежно від фізичної активності пацієнтів. Установлено, що у складі комплексного 6-місячного лікування гіпертензивних пацієнтів з ожирінням фізична активність позитивно впливала на динаміку показників серцево-судинного ремоделювання, антропометричних і біохімічних даних.