Наукові видання (НН МІ)
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/132
Browse
2 results
Search Results
Item Динаміка захворюваності на туберкульоз у Сумській області(Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, ПП «ІНПОЛ ЛТМ», 2023) Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Олещенко, Галина Павлівна; Oleshchenko, Halyna Pavlivna; Кириченко, Наталія Миколаївна; Kyrychenko, Nataliia Mykolaivna; Глиненко, Валентина Вікторівна; Hlynenko, Valentyna ViktorivnaМета роботи — вивчити динаміку захворюваності на туберкульоз мешканців Сумської області за 2007—2022 рр. та привернути увагу лікарів загальної практики до актуальної проблеми нашого часу. Матеріали та методи. Проаналізовано захворюваність на туберкульоз мешканців Сумської області за 2007—2022 рр. Виділено дві групи. У першу групу дослідження (2007—2014 рр.) потрапило 5037 осіб, у другу (2015—2022 рр.) — 4218. Результати та обговорення. У 2007—2014 рр. на туберкульоз захворіло у 1,2 разу більше осіб, ніж у 2015—2022 рр. (р > 0,05). Найвища захворюваність зареєстрована у 2011 р. — 57,2 випадку на 100 тис. населення, найнижча — у 2020 та 2021 р. (32,9 і 33,4 випадку на 100 тис. населення). Показник смертності знизився з 23 на 10 тис. населення у 2007 р. до 5,2 у 2022 р. У середньому у першій групі смертність становила 18,2 на 10 тис. населення, у другій — 9,7 (р < 0,05). У 2007—2022 рр. частка дітей серед захворілих становила 3,2 %, найчастіше — це підлітки (15—17 років) — 120 (1,3 %) осіб. Найбільшу кількість випадків резистентних форм ТБ зареєстровано у 2015 р. (234), найменшу (83) — у 2022 р. До 2011 р. в Україні випадків резистентності не реєстрували. Серед стійких форм ТБ перше місце посідає мультирезистентний. Висновки. Протягом 2007—2014 рр. захворюваність на туберкульоз становила у середньому 54,5 випадку на 100 тис. населення, протягом 2015—2022 рр. — 48,6 випадку, але різниця не досягала рівня статистичної значущості. За 2020 р. удвічі знизилася захворюваність на туберкульоз порівняно з попередніми роками, що, можливо, пов’язане з епідемією COVID-19. Це призвело до зменшення звернень до первинної ланки та вплинуло на діагностику туберкульозу. Показник смертності у 2015—2022 рр. був удвічі меншим порівняно з 2007—2014 рр. (р < 0,05). Найбільша частка захворілих — це особи працездатного віку, які не працюють (55,5 і 53,3 % у групах 1 та 2 відповідно).Item Diagnostic and genetic markers associated with pulmonary tuberculosis in HIV-infected individuals(Nicolaus Copernicus University in Torun, 2021) Чемич, Микола Дмитрович; Чемич, Николай Дмитриевич; Chemych, Mykola Dmytrovych; Янчук, Світлана Миколаївна; Янчук, Светлана Николаевна; Yanchuk, Svitlana Mykolaivna; Жук, Катерина Ігорівна; Жук, Екатерина Игоревна; Zhuk, Kateryna IhorivnaВажливим аспектом спостереження, подальшого своєчасного і ефективного лікування ко-інфекції ВІЛ-туберкульоз є вчасно та правильно проведена діагностика, що базується на всебічному клінічному, лабораторному та інструментальному дослідженнях. Багато факторів відіграють роль у виникненні туберкульозу у ВІЛ-інфікованих осіб, проте ключовими та достатньо важливими елементами є дослідження генетичних маркерів та біомаркерів запалення. Здійснена низка досліджень запальних маркерів, але актуальними і недостатньо вивченими, при ко-інфекції, залишаються IL-6, INF-γ, MIG, CRP, IL-18. Комплексне дослідження, яких матиме важливе значення при скринінгу ко-інфекції ВІЛ-туберкульоз. Визначення у ВІЛ-інфікованих осіб та хворих на СНІД наявності (SNP) rs4331426, розташованої у ділянці хромосоми 18q11.2, дозволить вирішити питання схильності до розвитку туберкульозу на ранніх етапах ВІЛ-інфекції та сприятиме виробленню подальшої тактики лікування та ведення пацієнтів.