Наукові видання (НН МІ)
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/132
Browse
79 results
Search Results
Item Динаміка захворюваності на туберкульоз у Сумській області(Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, ПП «ІНПОЛ ЛТМ», 2023) Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Олещенко, Галина Павлівна; Oleshchenko, Halyna Pavlivna; Кириченко, Наталія Миколаївна; Kyrychenko, Nataliia Mykolaivna; Глиненко, Валентина Вікторівна; Hlynenko, Valentyna ViktorivnaМета роботи — вивчити динаміку захворюваності на туберкульоз мешканців Сумської області за 2007—2022 рр. та привернути увагу лікарів загальної практики до актуальної проблеми нашого часу. Матеріали та методи. Проаналізовано захворюваність на туберкульоз мешканців Сумської області за 2007—2022 рр. Виділено дві групи. У першу групу дослідження (2007—2014 рр.) потрапило 5037 осіб, у другу (2015—2022 рр.) — 4218. Результати та обговорення. У 2007—2014 рр. на туберкульоз захворіло у 1,2 разу більше осіб, ніж у 2015—2022 рр. (р > 0,05). Найвища захворюваність зареєстрована у 2011 р. — 57,2 випадку на 100 тис. населення, найнижча — у 2020 та 2021 р. (32,9 і 33,4 випадку на 100 тис. населення). Показник смертності знизився з 23 на 10 тис. населення у 2007 р. до 5,2 у 2022 р. У середньому у першій групі смертність становила 18,2 на 10 тис. населення, у другій — 9,7 (р < 0,05). У 2007—2022 рр. частка дітей серед захворілих становила 3,2 %, найчастіше — це підлітки (15—17 років) — 120 (1,3 %) осіб. Найбільшу кількість випадків резистентних форм ТБ зареєстровано у 2015 р. (234), найменшу (83) — у 2022 р. До 2011 р. в Україні випадків резистентності не реєстрували. Серед стійких форм ТБ перше місце посідає мультирезистентний. Висновки. Протягом 2007—2014 рр. захворюваність на туберкульоз становила у середньому 54,5 випадку на 100 тис. населення, протягом 2015—2022 рр. — 48,6 випадку, але різниця не досягала рівня статистичної значущості. За 2020 р. удвічі знизилася захворюваність на туберкульоз порівняно з попередніми роками, що, можливо, пов’язане з епідемією COVID-19. Це призвело до зменшення звернень до первинної ланки та вплинуло на діагностику туберкульозу. Показник смертності у 2015—2022 рр. був удвічі меншим порівняно з 2007—2014 рр. (р < 0,05). Найбільша частка захворілих — це особи працездатного віку, які не працюють (55,5 і 53,3 % у групах 1 та 2 відповідно).Item Особливості діагностики туберкульозу плечового суглобу(ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України», 2022) Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Олещенко, Галина Павлівна; Oleshchenko, Halyna Pavlivna; Кравець, Олександр Валерійович; Kravets, Oleksandr Valeriiovych; Бряник, Владислав Володимирович; Brianyk, Vladyslav Volodymyrovych; Юрченко, Олександр Петрович; Yurchenko, Oleksandr PetrovychЗгідно даних Всесвітньої організації охорони здоров’я у світі щорічно виявляється близько 10 млн вперше захворівших на туберкульоз, 1,5 млн з них помирає. Легеневий і позалегеневий туберкульоз нерідко перебігає нетипово під масками інших захворювань, що затримує діагностику. У рамках реорганізації охорони здоров’я і фтизіатричної служби скорочена кількість фтизіатрів і знайти фахівця не просто, що визначає актуальність проблеми. Мета роботи. Загострити увагу лікарів первинної ланки і фахівців на можливостях нетипового перебігу різних форм туберкульозу. Матеріали і методи. Спостерігали 5 хворих на кісткові форми туберкульозу, а поміж них 2-х хворих на осумковані форм емпієми плеври. Результати та їх обговорення. Хворі на кістковий туберкульоз спостерігалися різними фахівцями до встановлення діагнозу 4 – 6 місяців. Оперували хворих на тлі гепаринопрофілактики тромбоемболій. Висновки. З метою запобігання діагностичних помилок про туберкульоз потрібно про нього пам’ятати і застосовувати бактеріологічні методи діагностики. При оперативних втручаннях у осіб старшого віку потрібна гепаринопрофілактика.Item Место лимфотропной антибактериальной терапии при лечении туберкулезного плеврита(Офис ВОЗ в Азербайджане, 2022) Дужий, Ігор Дмитрович; Дужий, Игорь Дмитриевич; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Мельник, В.П.; Олещенко, Галина Павлівна; Олещенко, Галина Павловна; Oleshchenko, Halyna Pavlivna; Хижня, Ярослава Володимирівна; Хижня, Ярослава Владимировна; Khyzhnia, Yaroslava Volodymyrivna; Ситнік, Олександр Леонідович; Сытник, Александр Леонидович; Sytnik, Oleksandr Leonidovych; Ямани, Н.Д.; Симоненко, І.А.Представлены результаты исследования, проведенного с целью обосновать метод лимфотропной антибактериальной терапии плеврита, разработанного авторами. Под наблюдением находилось 67 больных туберкулезом плевры, которых лечили по авторской методике. Больных группы сравнения (69 человек) лечили по стандартной методике. Исследование показало, что через два месяца лечения больных основной группы все бактерионосители были абацилированы, а больные группы сравнения – через четыре месяца. Остаточные изменения в плевральной полости (пристеночные напластования) были у 9 (13,4 %) исследуемых основной группы. Интенсивность антибактериальной терапии, которая достигалась введением препаратов лимфотропным путём, способствовала уменьшению в основной группе остаточных изменений, влияющих на функцию внешнего дыхания. В группе сравнения остаточные изменения встретились в 6-77,6 %, а хронизация процесса, которая потребовала оперативного вмешательства у 14,4% больных, что свидетельствует о преимуществе лимфотропного способа введения антибактериальных препаратов при туберкулезном плеврите.Item Аналіз захворюваності на вперше виявлений активний позалегеневий туберкульоз в Україні та Сумській області(ТОВ «ВІТ-А-ПОЛ», 2022) Дужий, Ігор Дмитрович; Дужий, Игорь Дмитриевич; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Олещенко, Галина Павлівна; Олещенко, Галина Павловна; Oleshchenko, Halyna Pavlivna; Шевченко, Юлія Юріївна; Шевченко, Юлия Юрьевна; Shevchenko, Yuliia Yuriivna; Шевченко, М.Ю.; Яркова, Н.В.Мета роботи — вивчити стан та проаналізувати захворюваність на вперше в житті встановлений активний позалегеневий туберкульоз (ТБ) серед мешканців Сумщини в період 2004—2020 рр. Матеріали та методи. Ретроспективно вивчено та проведено статистичний аналіз захворюваності на ТБ мешканців Сумської області, узятих на облік у 2004—2020 рр. Результати та обговорення. За результатами ретроспективного статистичного аналізу захворюва- ності на ТБ протягом 2004—2020 рр. у Сумській області зареєстровано 9664 хворих на ТБ. За інтенсивніс- тю захворюваності на ТБ Сумська область перебувала на середньому рівні серед інших областей України. Захворюваність на ТБ у Сумській області з 2004 до 2019 р. залишалася на одному рівні (46,4 та 47,4 на 100 тис. населення відповідно). В Україні в ці роки відбулося зменшення захворюваності з 72,0 до 47,6 на 100 тис. населення. Говорити про позитивну динаміку цього показника неможливо. Швидше вона є негативною, оскільки пов’язана з виключенням зі статистичного обліку окупованих територій Донецької і Луганської областей та АР Криму. Частка дітей у загальній структурі захворюваності на ТБ у Сумській області зросла від 2,2 % у 2004 р. до 2,7 % у 2020 р. Кількість хворих на позалегеневий ТБ у Сумській області складає 14,6 %, а в Україні — 10,7 %. При цьому 68 % дітей віком до 14 років Сумської області, які захворіли на ТБ протягом вивчених (2004— 2020) років, мали позалегеневу локалізацію туберкульозного процесу, що на 11,3 % більше відповід- ного показника в Україні в цілому. Частка позалегеневого ТБ у підлітків віком 15—17 років становила 27,9 %. На жаль, тенденція до зниження захворюваності на ТБ, зокрема позалегеневий, у цих вікових групах не спостерігається. Переважання позалегеневого ТБ в дітей та у підлітків віком 15—17 років є свідченням значних організаційних прорахунків у фтизіатричній галузі та в наданні медичної допомо- ги в Україні в цілому. Висновки. Захворюваність на ТБ у Сумській області з 2004 по 2019 рр. залишалася на одному рівні (46,4 та 47,4 на 100 тис. населення відповідно). Кількість хворих на позалегеневий ТБ — 14,6 %, а в Україні — 10,7 %. Частка позалегеневого ТБ (68 %) у дітей і підлітків віком 15—17 років (27,9 %) порів- няно з такою в Україні (56,7 та 15,9 % відповідно) є надзвичайно несприятливим показником, який свідчить про відсутність у нашій країні фахівців з позалегеневого ТБ.Item Діагностика туберкульозу у ВІЛ-інфікованих осіб(Харківський національний медичний університет, 2020) Янчук, Світлана Миколаївна; Янчук, Светлана Николаевна; Yanchuk, Svitlana Mykolaivna; Чемич, Оксана Миколаївна; Чемич, Оксана Николаевна; Chemych, Oksana Mykolaivna; Чемич, Микола Дмитрович; Чемич, Николай Дмитриевич; Chemych, Mykola DmytrovychНайчастіше у ВІЛ-інфікованих виявляють вперше діагностований туберкульоз легень та туберкульозний менінгіт. Основними і найбільш часто використовуваними методами діагностики туберкульозу у ВІЛ інфікованих є рентгенологічне дослідження органів грудної клітини, дослідження мокротиння на кислотостійкі бактерії та GeneXpert MTB/RIF, квантіфероновий тест, T-spot, а в деяких випадках LAM-тест. Використання даних методів дозволить швидко і точно верифікувати діагноз туберкульозу у ВІЛ-інфікованих осіб.Item Diagnostic and genetic markers associated with pulmonary tuberculosis in HIV-infected individuals(Nicolaus Copernicus University in Torun, 2021) Чемич, Микола Дмитрович; Чемич, Николай Дмитриевич; Chemych, Mykola Dmytrovych; Янчук, Світлана Миколаївна; Янчук, Светлана Николаевна; Yanchuk, Svitlana Mykolaivna; Жук, Катерина Ігорівна; Жук, Екатерина Игоревна; Zhuk, Kateryna IhorivnaВажливим аспектом спостереження, подальшого своєчасного і ефективного лікування ко-інфекції ВІЛ-туберкульоз є вчасно та правильно проведена діагностика, що базується на всебічному клінічному, лабораторному та інструментальному дослідженнях. Багато факторів відіграють роль у виникненні туберкульозу у ВІЛ-інфікованих осіб, проте ключовими та достатньо важливими елементами є дослідження генетичних маркерів та біомаркерів запалення. Здійснена низка досліджень запальних маркерів, але актуальними і недостатньо вивченими, при ко-інфекції, залишаються IL-6, INF-γ, MIG, CRP, IL-18. Комплексне дослідження, яких матиме важливе значення при скринінгу ко-інфекції ВІЛ-туберкульоз. Визначення у ВІЛ-інфікованих осіб та хворих на СНІД наявності (SNP) rs4331426, розташованої у ділянці хромосоми 18q11.2, дозволить вирішити питання схильності до розвитку туберкульозу на ранніх етапах ВІЛ-інфекції та сприятиме виробленню подальшої тактики лікування та ведення пацієнтів.Item Організація діагностики та лікування ВІЛ-інфекції у хворих на туберкульоз(Національний фармацевтичний університет, 2021) Сердюк, К.Л.; Олещенко, Галина Павлівна; Олещенко, Галина Павловна; Oleshchenko, Halyna PavlivnaДіагноз ВІЛ-інфекції в анамнезі більше 1 року до виявлення туберкульозу мали 18 (27,7 %) осіб. Від 6 місяців до 1 року до встановлення туберкульозу хворіли на ВІЛ-інфекцію 2 (2,8 %) спостережених. Менше 6 місяців до встановлення діагнозу туберкульоз ВІЛ-інфекція мала місце у 3 (4,3 %) осіб. У переважної більшості хворих (47), тобто 67,1 %, ВІЛ-інфекцію виявлено під час дообстеження у лікаря-фтизіатра при встановленні діагнозу активного туберкульозу. З них 28 (40 %) діагноз ВІЛ-інфекції встановлено у фтизіатричному стаціонарі.Item Особливості оперативного лікування туберкульозу кишківника(Запорізька медична академія післядипломної освіти, 2021) Гнатенко, Іван Андрійович; Гнатенко, Иван Андреевич; Hnatenko, Ivan Andriiovych; Сердюк, К.Л.У всіх випадках ТБК поєднувався з легеневим туберкульозом, що можна вважати дисемінованою формою процесу. Переважна більшість (85,7 %) хворих померли внаслідок цього захворювання після оперативного лікування. Таким чином, діагностика та диференціальна діагностика позалегеневих форм туберкульозу, зокрема туберкульозу кишківника, вимагає детального вивчення для своєчасного встановлення діагнозу та проведення специфічного лікування.Item Аналіз випадків смертності від туберкульозу у Сумській області(Запорізька медична академія післядипломної освіти, 2021) Олещенко, Галина Павлівна; Олещенко, Галина Павловна; Oleshchenko, Halyna PavlivnaДані цього дослідження показують, що реформа фтизіатричної служби має проходити поступово, з можливістю навчання лікарів закладів первинної медико-санітарної допомоги питанням симптомів, профілактики та раннього виявлення туберкульозу з метою зменшення кількості померлих від туберкульозу. Ти більше тих, кому за життя не було встановлено діагноз «туберкульоз» чи тих, хто помер майже одразу після його встановлення. Тобто з метою вчасної діагностики та початку лікування сухот.Item Сучасний погляд на можливості та напрямки патогенетичної терапії хворих на туберкульоз(Харківська медична академія післядипломної освіти, 2021) Грек, І.І.; Кочуєва, М.М.; Псарьова, Валентина Григорівна; Псарева, Валентина Григорьевна; Psarova, Valentyna Hryhorivna; Яковенко, О.Л.; Кочуєв, Г.І.; Рогожин, А.В.Проаналізовано літературні джерела щодо проблеми вивчення можливостей і напрямків патогенетичної терапії при туберкульозній інфекції. Патогенетична терапія є важливим етапом комплексного лікування туберкульозу та сприяє прискоренню зворотного розвитку запалення, відновленню адекватної імунної відповіді, посиленню репаративних процесів в організмі, запобіганню формуванню виражених залишкових змін, а також попередженню побічних реакцій на протитуберкульозні препарати.