Наукові видання (ННІП)
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/157
Browse
66 results
Search Results
Item Надзвичайні повноваження: проблема конституалізації(Видавничий дім«Гельветика», 2025) Стогова, Ольга Володимирівна; Stohova, Olha VolodymyrivnaУ статті розглядаються наявні в сучасному конституціоналізмі підходи до надзвичайних повноважень і наголошується, що конституційна наука про надзвичайні повноваження традиційно зосе-реджена на проблемі інституційного суверенітету. На думку авторки, нормативна дуальність забезпечує концептуальний інструмент для управління розмежуванням між правом і політикою в конституціоналі-зації надзвичайних повноважень. Суб’єкт, що переключає режим права на режим надзвичайних повно-важень, є центральним у конституційному дискурсі щодо надзвичайних повноважень. Авторка аналізує перетворення надзвичайних повноважень з тимчасового правового механізму на постійний складник режиму національної безпеки, звертаючи увагу на нормалізацію надзвичайних повноважень і загальну сек’юритизацію конституційного порядку. Дослідниця акцентує увагу на політичній природі надзвичай-них повноважень і загрозі верховенству права їх легалізацією. Правовий статус надзвичайних повнова-жень деталізується крізь призму типології правового регулювання надзвичайних повноважень Орена Гросса та Фіоннуали Ні Аолайн. Аналізуючи модель адаптації, «business-as-usual» і надправову моделі надзвичайних повноважень, авторка відмічає, що сучасні дослідники погоджуються щодо фактичного розмежування між винятком і нормою, але мають різні погляди на нормативний характер надзвичайних повноважень. Надзвичайні повноваження, на думку авторки дослідження, керуються етикою політичної відповідальності, яка діє як окремий нормативний порядок. Питання визначення інституційного суб’єкта надзвичайних повноважень, тобто того, хто має відрізнити реальний надзвичайний стан від удаваного, визначається дослідницею як основна проблема в інституційному дизайні надзвичайних повноважень. Зроблено висновок, що конституціоналізація надзвичайних повноважень має здійснюватися за спіль-ною участю виконавчої влади, яка їх запроваджує, законодавчої влади, що їх погоджує, і судової, на яку покладається відповідальність оцінювання обґрунтованості надзвичайних повноважень у конкретній ситуації.Item Федералізм після холодної війни: проблема вибору й реалізації(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Стогова, Ольга Володимирівна; Stohova, Olha VolodymyrivnaУ статті проаналізовано федеративні структури, причини їх запровадження й особливості функціонування федералізму в період після холодної війни. З’ясовано, що наявні теоретичні концепції федералізму аналізують сталі федеративні системи, що склалися до початку Другої світової війни. Наголошено, що після завершення холодної війни в різних частинах світу виникли нові федеративні системи або запроваджені окремі федеративні структури в унітарних державах, які ще системно не досліджено. На підставі аналізу сучасної федеративної практики визначено, що нові федеративні інституції в неоднорідних суспільствах часто підкріплюються неформальними каналами, вплив яких є діаметральним суті федералізму. На фоні домінування в класичних теоріях федералізму ототожнення федералізації і демократизації доведено, що в сучасних режимах перехідного типу створення федеративних інституцій може мати зворотний ефект. Проаналізовано «авторитарний федералізм», доведено, що цей варіант федеративного устрою не є справжньою федерацією. Крізь призму федералізму проаналізовано територіальну політику України. Основні висновки дослідження: федералізм варто розуміти як процес, а не як фіксований інституційний дизайн; федералізація державного устрою в сучасних державах не є кінцевою метою; найпоширенішою обставиною, що сприяє запровадженню федеративних структур, є «федеративне суспільство», але сама різноманітність, у тому числі й етнолінгвістична, ще не є «федеративним суспільством». Зроблено висновок про недоцільність запровадження федералізму в Україні, аргументовано надано перевагу децентралізованій унітарній системі. Визначено перспективи подальшого дослідження: аналіз запровадження й функціонування федеративних структур у державах з різними політичними режимами та їхній вплив на вирішення проблем неоднорідних суспільств.Item Проблема території та територіальності у конституційному праві(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Стогова, Ольга Володимирівна; Stohova, Olha VolodymyrivnaУ статті розглянуто поняття території та територіальності у конституційному праві, запропоновано їх визначення. Метою дослідження є уточнення та систематизація підходів до розуміння поняття «територія» і концепту «територіальності» та їх відображення в дискурсі конституційного права. Територія як факт передує своїй теоретичній концептуалізації, проте територія також є об'єктом моделювання правом. Територіальність є відображенням території в конституціоналізмі, тобто є визначенням території як факту та інституції в науковому дискурсі. Територію автор розглядає за трьома підходами: емпіричним (фактичним), нормативно-інституційним та концептуальним. Концепт територіальності аналізується в парадигмах вестфальської, поствестфальської та неовестфальської моделей державності. Зроблено висновок, що територія є об’єктом подвійного представлення – у політико-правовому порядку як реально існуючий життєвий простір та у конституціоналізмі у формі територіальності. Саме цей подвійний статус території, на думку автора, є джерелом непорозумінь. Фактична територія має трансформуватися в правову категорію з нормативно-інституційним виміром і з проекцією в людській свідомості. Наголошується, що уявлення про територію, що сформувалося у колективній свідомості певного народу має велике значення для територіальної політики. Підсумовано, що територія та територіальність переживають глибоку кризу, адже ми є свідками появи атериторіальних і навіть позатериторіальних форм влади. Розглянуто проблему територіальної політики через концепт територіальності. Виділені основні види територіальної політики. Автор звертає увагу на відмінності між унітарною, федеративною та конфедеративною територіальною політикою.Item Administrative-territorial reform of Ukraine as part of the process of decentralisation of power(Facoltà di Giurisprudenza dell’Università Cattolica di Milano, 2024) Стогова, Ольга Володимирівна; Stohova, Olha VolodymyrivnaОсновною метою цього дослідження є визначення ролі адміністративно-територіальної реформи 2020 року в процесі децентралізації України та вирішити недостатню історіографічну освіту та дослідження з цього приводу тема. Цілі дослідження полягали в наступному: 1. Оцініть вплив адміністративно-територіальної реформи на Україну процес децентралізації, зокрема впровадження нов адміністративні одиниці (ТО) та їх вплив на місцеву бюджетну автономію та розвиток громади. 2. Дослідіть успішність проведення адміністративно-територіальної реформи в Україні та його внесок у децентралізацію, підкреслений значним зростанням в місцевих бюджетів, розширення функцій місцевого самоврядування та посилення економічна автономія громад, наближення країни до європ норми управління.Item Місцевий референдум в Україні: теорія та практика(Сумський державний університет, 2024) Стогова, Ольга Володимирівна; Stohova, Olha VolodymyrivnaАвтор аналізує особливості правового регулювання та реалізації місцевого референдуму в умовах воєнного стану в Україні.Item Інструменти локальної демократії в період воєнного стану: теорія та практика(Сумський державний університет, 2024) Стогова, Ольга Володимирівна; Stohova, Olha VolodymyrivnaАвтор аналізує інструменти локальної демократії та особливості їх застосування в Україні у період воєнного стану.Item Розвиток місцевого самоврядування в Україні в умовах євроінтеграції(Baltija Publishing, 2024) Стогова, Ольга Володимирівна; Stohova, Olha Volodymyrivna; Панкратова, Вікторія Олегівна; Pankratova, Viktoriia OlehivnaУ дослідженні розглядається розвиток місцевого самоврядування в Україні в умовах євроінтеграції. Аналізується поняття «європейські стандарти» та норми, що регулюють місцеве самоврядування та місцеву демократію, закріплені в основних документах Ради Європи. Досліджується відповідність правових основ місцевого самоврядування в Україні європейським стандартам. Зроблено висновок про переважну відповідність норм законодавства України, що регулює місцеве самоврядування, основним документам Ради Європи. Виявлено невідповідність законодавчих норм, що регулюють право іноземців на участь у місцевих виборах в Україні, європейським стандартам. Запропоновано надати іноземцям, які проживають в Україні на законних підставах, право участі у місцевих виборах.Item Моделі децентралізації публічної влади(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Стогова, Ольга Володимирівна; Stohova, Olha VolodymyrivnaАвтором виділені три основні моделі децентралізації публічної влади: з високим, середнім та низьким ступенем децентралізації. Кожній моделі надано характеристику, проаналізовані основні принципи розподілу владних повноважень за рівнями влади. Зроблено висновки, що модель з високим ступенем децентралізації співвідноситься з федеративною формою державного устрою. Друга модель із середнім ступенем децентралізації влади повторює характеристики першої з відмінністю, що мінімум законодавчої влади передається субнаціональному рівню влади. У моделі з низьким ступенем децентралізації влади центральний уряд зберігає за собою повноту влади.Item Децентралізація публічної влади: особливості реалізації у Великобританії та Іспанії(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Стогова, Ольга Володимирівна; Stohova, Olha VolodymyrivnaМетою пропонованого дослідження є аналіз децентралізації публічної влади у Великобританії та Іспанії. Автор порівнює наявні обмеження та проблеми складних автономних систем зазначених держав. Вибір країн дослідження пояснюється тим, що саме ці держави з погляду типологізації форм державного устрою викликають неабиякий інтерес. Великобританія та Іспанія не є ані федераціями, ані класичними унітарними державами за типом державного устрою. Зазначені держави частіше типологізувалися дослідниками як унітарні за формою державного устрою, але згідно з типологією конституційних конфігурацій їх визначають як союзні держави. Автор наголошує на спільних рисах країн, що досліджуються. Іспанія та Великобританія є економічно розвиненими європейськими ліберальними демократіями з конституційними монархіями. Обидві держави є багатонаціональними та запровадили складні системи асиметричної територіальної автономії для управління національними меншинами, що мають компактний характер розселення. Крім того, в обох державах є активні сепаратистські рухи, хоча в обох відсутнє конституційне положення, яке б дозволяло самовизначення у формі відокремлення. На думку автора, держави по-різному відповіли на останні сепаратистські виклики. У статті акцентується увага на процесах децентралізації в Іспанії та Великій Британії, відмічається, що держави ступили на траєкторію федералізації, але жодна з них не стала та не стане в найближчому майбутньому повноцінною федерацією. У випадку з Іспанією, децентралізація тісно пов’язана з процесом демократизації країни, є інструментом врахування різноманітності у межах існуючої іспанської держави. Автор доводить, що децентралізація у Великій Британії має кілька обґрунтувань, включаючи демократичне оновлення, адміністративну та економічну ефективність, а також задоволення вимог самовизначення націй, що входять до складу королівства. У дослідженні зроблено висновок, що Іспанія та Великобританія є двома різними моделями автономії з федералістськими тенденціями; існують помітні тенденції федералізму, незважаючи на формальну відсутність федерації.Item Децентралізація публічної влади: особливості реалізації в державах із різними формами державного устрою(Видавничий дім "Гельветика", 2022) Стогова, Ольга Володимирівна; Stohova, Olha VolodymyrivnaУ статті автор продовжує вивчення проблеми децентралізації публічної влади, концентруючи свою увагу на особливостях децентралізації у європейських державах з різними формами державного устрою. Особливу увагу дослідник приділяє аналізу та різнобічним оцінкам процесів децентралізації сучасними європейськими вченими. Щодо децентралізації в Іспанії, то ця унітарна держава з високим ступенем регіоналізації визначається як квазіфедерація з широкими компетенціями регіонів. Як приклад асиметричної квазіфедерації автор розглядає Великобританію, де децентралізація базувалась на деконцентрації центральних повноважень. Зроблено висновок, що традиційна британська система зазнала децентралізації шляхом деволюції. Особливу увагу автор приділяє вивченню особливостей децентралізації у федеративних державах, які трактує як окрему, самостійну модель децентралізації. У країнах із федеративним устроєм суб’єкти федерації мають широкі повноваження і виконують завдання регіонального розвитку, тоді як центральний уряд має обмежені повноваження в цій галузі. Окремим типом децентралізації влади автор вважає федеративну модель зі спільною компетенцією держави та місцевого самоврядування (Німеччина, Австрія, Бельгія). Автор зазначає, що компетенції органів місцевого самоврядування залежать від розміру країни, системи місцевого самоврядування та загальної моделі регіонального розвитку. У статті зроблено висновок, що відмінності в організації публічної влади у централізованій, децентралізованій та федеративній системі зберігаються, але можна спостерігати кілька трансформацій моделей децентралізації публічної влади за останні десятиліття. Основними тенденціями децентралізації є: посилення компетенції органів місцевого самоврядування з кінця ХХ ст. до нашого часу; отримання органами місцевого самоврядування другого рівня компетенцій у галузі регіонального планування; перетворення колишніх центральних органів на міжмуніципальні.