Особистісні наративи війни: медіатизація досвіду в мікрожанрах (на прикладі замальовки)

Abstract

У статті досліджуються особистісні наративи в соціокомунікаційному дискурсі в умовах війни, зокрема їх медіатизація через мікрожанри. Наголос зроблено на замальовці –жанрі короткої авторської прози. Мета дослідження –з’ясувати, як персональний досвід війни репрезентується та медіатизується через жанр замальовки. Робота має міждисциплінарний характер, поєднує літературознавчий, медіазнавчий та психологічний підходи. З’ясовано, що в контексті російсько-української війни замальовки стали важливим інструментом медіатизації досвіду українців. Це пояснюється здатністю замальовки лаконічно відображати реальність, адаптуватися до цифрового простору та передавати особисті авторські переживання на публічному рівні. Підкреслюється, що найбільш активно замальовка функціонує в соціальних мережах, передусім фейсбуці, що зумовлено її відповідністю формату цього майданчика. Наразі замальовки стали частиною інституційних платформ, де архівуються воєнні свідчення. Визначено основні типи авторських позицій в аналізованому корпусі замальовок: очевидець, учасник, рефлексивний спостерігач. Встановлено, що замальовки виконують функції інформування, документування, комунікації, мобілізації суспільства, формування колективної пам’яті, а також психотерапевтичну, емпатійну та етичну ролі; адресуються широким суспільним колам, проте спрямовані й на конкретні аудиторні групи –військових, ворогів і самого автора. Наголошується, що замальовка сприяє поглибленню демократизації авторства в умовах війни.

The article explores personal narratives within the socio-communicative discourse of war, with a particular focus on their mediatization through microgenres. Special attention is given to the sketch as a genre of short personal prose. The aim of the study is to examine how personal war experiences are represented and mediatized through the sketch genre.The research is interdisciplinary, combining literary, media, and psychological approaches. It reveals that in the context of the Russian-Ukrainian war, sketches have become a significant tool for mediatizing the experiences of Ukrainians. This is due to the sketch’s capacity to concisely reflect reality, adapt to digital environments, and convey personal emotional experiences in a public space.The study emphasizes that sketches are most actively disseminated via social media, especially Facebook, whose format aligns well with the genre’s characteristics. Recently, sketches have also been integrated into institutional platforms archiving wartime testimonies. The analysis identifies three main authorial positions within the studied corpus of sketches: the eyewitness, the participant, and the reflective observer.Sketches serve multiple functions: informing, documenting, communicating, mobilizing society, shaping collective memory, and offering psychotherapeutic, empathic, and ethical engagement. They are addressed to broad public audiences, yet also target specific groups such as military personnel, adversaries, and the authors themselves. The article underlines the sketch’s contribution to the democratization of authorship in times of war.