Theory of Comicality: The Identification of the Essence of the Phenomenon for Studying the Humorous Discourse

Abstract

The article is devoted to the investigation of the nature of comicality as an aesthetic-linguistic phenomenon. Different theoretical ideas concerning the understanding of the aesthetic category of comicality in the historical spectrum are analyzed with the aim of its linguistic interpretation for the further investigation of the concept of «humorous discourse». The paper deals with the main motives that penetrate all known theories of laughter and are related to the essence of the comicality. In particular, the scientific investigations of Y. Borev, B. Dzemidok, T. Lyubimova, V. Propp, A. Sichov, A. Shcherbyna and other researchers have been analyzed in order to determine the criteria for delimiting the concepts of «comicality» and «fun» as functional categories of humorous discourse. The comicality is considered to be a deviation from the norm, which is interpreted as a generally accepted one, an obligatory order, inherent in public, social, and moral rules. Such an understanding of the phenomenon of comicality is extrapolated to humorous discourse, which is formed by mechanisms that are expressed in expressiveness, intensification of speech, and are generated by linguistic means, which are often put into a humorous text with violations of generally accepted linguistic standards.

Стаття присвячена дослідженню природи комічного як естетико-лінгвістичного явища. Проаналізовано різні теоретичні ідеї щодо розуміння естетичної категорії комічного в історичному спектрі з метою його лінгвістичної інтерпретації для подальшого вивчення поняття «гумористичний дискурс». У роботі розглянуто основні мотиви, що пронизують усі відомі теорії сміху і мають стосунок до сутності комічного. Зокрема проаналізовано наукові розвідки Ю. Борева, Б. Дземидока, Т. Любимової, В. Проппа, А. Сичова, А. Щербини та інших дослідників з метою визначення критеріїв розмежування понять «комічне» і «смішне» як функціональних категорій гумористичного дискурсу. Комічне розглянуто як відхилення від норми, яку інтерпретовано як загальноприйнятий, обов’язковий порядок, притаманний суспільним, соціальним, моральним правилам. Таке розуміння явища комічного екстраполюється на гумористичний дискурс, що утворюється завдяки механізмам, які полягають в експресивізації, інтенсифікації висловлювання і породжені мовними засобами, вжитими в гумористичному тексті часто з порушеннями загальноприйнятих лінгвістичних стандартів.

Статья посвящена изучению природы комического как эстетико-лингвистического явления. Проанализированы различные теоретические идеи, касающиеся понимания эстетической категории комического в историческом спектре, с целью его лингвистической интерпретации при последующем изучении понятия «юмористический дискурс». В работе рассмотрены основные мотивы, которые пронизывают все известные теории смеха и имеют отношение к сущности комического. В частности проанализированы научные труды Ю. Борева, Б. Дземидока, Т. Любимовой, В. Проппа, А. Сычова, А. Щербины и других исследователей з целью определения критериев разграничения понятий «комическое» и «смешное» как функциональных категорий юмористического дискурса. Комическое определено как отступление от нормы, которую интерпретировано как общепринятый, обязательный порядок, присущий общественным, социальным, моральным правилам. Такое понимание явления комического экстраполируется на юмористический дискурс, рождаемый благодаря механизмам экспрессивизации, интенсификации высказывания, которые создаются языковыми средствами, употребляемыми в юмористическом тексте зачастую с нарушением общепринятых лингвистических стандартов.