Аналіз механізму формування економічної стійкості машинобудівних підприємств (неосистемний підхід)

Abstract

У статті опрацьовується новий підхід до дослідження механізму формування стійкості підприємств, що базується на детермінації чотирьох типів підсистем залежно від їх просторово-часової обмеженості. Проведений теоретичний аналіз дозволив виділити апріорні властивості підсистем та побудувати концептуальну схему механізму. На його основі було висунуто гіпотезу, що рівень стійкості підприємства визначається рівнем збалансованості чотирьох підсистем. За допомогою авторської методики здійснено економетричний аналіз збалансованості 16 машинобудівних підприємств за період 2004-2015 рр. Отримані результати дозволили підтвердити гіпотезу та виявити причини зниження стійкості.

В статье развивается новый подход к исследованию механизма формирования устойчивости предприятий, который основывается на детерминации четырех типов подсистем в зависимости от их пространственно-временной ограниченности. Проведенный теоретический анализ позволил выделить априорные свойства подсистем и построить концептуальную схему механизма. На его основе была выдвинута гипотеза, что уровень устойчивости предприятия определяется уровнем сбалансированности его подсистем. С помощью авторской методики осуществлено эконометрический анализ сбалансированности 16 машиностроительных предприятий за период 2004-2015 гг. Полученные результаты позволили подтвердить гипотезу и выявить причины снижения устойчивости.

The article touches upon the issue of formation mechanism of the economic systems’ sustainability in the space-time continuum in the context of the new neo-system methodological paradigm. The new paradigm implies a priori separation of all economic systems into four types depending on their spatial and temporal localization. It is a new, methodologically, instrumentally and econometrically not treated, so any empirical researches in its context are appropriated.