Академічна недоброчесність як підстава дисциплінарної відповідальності суддів

Abstract

Одним зі важливих компонентів формування довіри до правосуддя є повага до особистості судді, яка забезпечується як його професійними, так і високими моральними якостями, що виключають неправомірну чи неетичну поведінку. Неприпустимість плагіату у навчальній та науковій літературі є важливим принципом розвитку освітньої та наукової галузей. Завдяки запровадженій процедурі призначення суддів з попередньою оцінкою Громадською радою доброчесності кандидатів на посаду суддів було виявлено декілька випадків плагіату в роботах кандидатів на посади суддів Верховного Суду. Зокрема, у висновках щодо кандидатів М. В. Гузели, С. В. Подкопаєва та О. Ф. Ситникова Громадська рада доброчесності відмітила виявлені випадки плагіату, а узагальнюючи практику з аналізу на відповідність критеріям професійної етики та доброчесності кандидатів на посади суддів Верховного Суду, визначила академічну недоброчесність «окремим випадком поведінки, яка порушує етичні стандарти» [1, с. 18].