Ефективність державної політики протидії тінізації економіки: кількісна та якісна складова

Abstract

Стаття присвячена дослідженню питань формування та реалізації державної політики протидії тіньовим фінансовим операціям. Тіньовий сектор економіки визначений однією із головних загроз економічній безпеці країни та її макроекономічної стабільності, передумовою зниження рівня її інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності. У статті проведено аналіз ефективності державної політики детінізації національної економіки в розрізі її нормативної, інституційної та економічної складових. Розглянуто особливості побудови нормативно-правової складової державної політики протидії тінізації економіки, визначено її переваги та недоліки. На основі проведеного дослідження зроблено висновок про низький рівень відповідності сучасної системи реаліям економічного розвитку країни та вимогам міжнародної спільноти, значне різноманіття нормативно-правових актів та їх суперечливий характер. Ефективність функціонування інституційної складової проаналізовано за допомогою кількісних (кількість адміністративних проваджень щодо здійснення тіньових фінансових операцій, винесених вироків, тощо) та якісних (співвідношення між обсягами добровільно сплаченого та накладеного на правопорушників штрафу, між розміром відшкодованої та установленої матеріальної шкоди, тривалість процедур провадження та розгляду справ органами судової влади) показників. В рамках економічних показників ефективності побудови політики детінізації економіки розглянуто вартість оформлення документів при експорті/ імпорті, проходження контролю при експорті/ імпорті, рівень податкового навантаження, тощо). Зроблено висновок про надмірний рівень податкового тиску на економічних суб’єктів та складність процедур ведення бізнесу в Україні. Проведено порівняльний аналіз рівня тінізації економіки визначеного за допомогою електричного, монетарного методів, методу витрати населення-роздрібний товарооборот, методу збитковості підприємств. Обгрунтовано доцільність удосконалення існуючої політики протидії тіньовим фінансовим операціям, шляхом розроблення інструментарію прямого та опосередкованого впливу на поведінку економічних суб’єктів.

The article is devoted to the study of the formation and implementation of state policy to prevent shadow financial transactions. The shadow sector of the economy is identified as one of the main threats to the country's economic security and macroeconomic stability, a prerequisite for reducing the level of its investment attractiveness and competitiveness. The article has analyzed the effectiveness of the state policy of the deshadowing of the national economy in terms of its regulatory, institutional, and economic components. The peculiarities of constructing the legal component of the state policy of counteracting the shadowing of the economy are considered. Its advantages and disadvantages are determined. Based on the study, it has concluded the low level of compliance of the modern system with the realities of economic development and the requirements of the international community, a significant variety of regulations, and their contradictory nature. The effectiveness of the institutional component was analyzed using quantitative (number of administrative proceedings for shadow financial transactions, sentences, etc.) and qualitative (the ratio between the amount of voluntarily paid and imposed on offenders fine, between the amount of reimbursed and established pecuniary damage, duration cases by the judiciary) indicators. Within the framework of economic indicators of efficiency of construction of policy of de-shadowing of the economy the cost of registration of documents at export/import, passing of control at export/import, level of the tax burden, etc. is considered. It is concluded that the excessive level of the tax burden on economic entities and the complexity of business procedures in Ukraine. A comparative analysis of the level of the shadow economy by the electric, monetary, the method of consumption of the population-retail trade, the method of unprofitable enterprises has determined. The expediency of improving the existing policy of counteracting shadow financial transactions by developing instruments for direct and indirect influence on the economic entities' behavior is substantiated.