Міжнародно-правові проблеми контролю за ліквідацією та нерозповсюдженням зброї масового знищення

Abstract

Загрози, пов’язані зі зброєю масового знищення та засобами її доставки, зростають на фоні збільшення військових бюджетів і надмірного накопичення військових арсеналів. До того ж вони посилюються внаслідок стрімкого підвищення регіональної напруженості. У такому геополітичному контексті надзвичайно важливі заходи щодо зміцнення довіри між державами, насамперед у сфері контролю над озброєннями, нерозповсюдження та ліквідації зброї масового знищення. Відображенням стурбованості співтовариства держав у питанні формування міжнародно-правових основ для миру на планеті стало не тільки розуміння всеосяжного характеру міжнародної безпеки, а й пошук міжнародно-правових конструкцій, здатних відобразити цю особливість світопорядку і підтримувати його на рівні, що дає можливість для сталого розвитку. Ядерна зброя представляє унікальну загрозу існуванню людства, але при цьому міжнародно-правовий режим ядерного нерозповсюдження і роззброєння переживає небувалу кризу довіри. Північна Корея de facto вийшла з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, а Індія, Ізраїль і Пакистан ніколи не були його учасниками. Існують щонайменше серйозні питання щодо змісту мирної ядерної програми Ірану. Повсюдне зростання тероризму у поєднанні із загрозою придбання ядерної зброї терористами значно посилює небезпеку її застосування. Нерозповсюдження ядерної зброї та ядерне роззброєння нерозривно пов’язані одне з одним і для досягнення прогресу на одному фронті необхідно забезпечити просування і на іншому. Обидва ці завдання варто вирішувати комплексно та з належною оперативністю. Зазначене загострює проблему організації і здійснення контролю за знищенням і нерозповсюдженням ядерної зброї на підставі норм міжнародного права. Разом з тим, факти використання хімічної зброї у сучасних збройних конфліктах спонукають до переоцінки рівня ефективності існуючої офіційної системи перевірок наявності запасів хімікатів. А у випадку із біологічною зброєю запроваджене договірне регулювання взагалі не встановлює жодних «верифікаційних» механізмів. Метою роботи є системний і комплексний аналіз міжнародно-правових проблем теоретичного та практичного характеру у сфері контролю за ліквідацією і нерозповсюдженням зброї масового знищення: ядерної, хімічної та біологічної.

Угрозы, связанные с оружием массового уничтожения и средствами его доставки, растут на фоне увеличения военных бюджетов и чрезмерного накопления военных арсеналов. К тому же они усиливаются вследствие резкого повышения региональной напряженности. В таком геополитическом контексте чрезвычайно важные меры по укреплению доверия между государствами, прежде всего в сфере контроля над вооружениями, нераспространения и ликвидации оружия массового уничтожения. Отражением обеспокоенности сообщества государств в вопросе формирования международно-правовых основ для мира на планете стало не только понимание всеобъемлющего характера международной безопасности, но и поиск международно-правовых конструкций, способных отразить эту особенность миропорядка и поддерживать его на уровне, дает возможность для устойчивого развития. Ядерное оружие представляет уникальную угрозу существованию человечества, но при этом международно-правовой режим ядерного нераспространения и разоружения переживает небывалый кризис доверия. Северная Корея de facto вышла из Договора о нераспространении ядерного оружия, а Индия, Израиль и Пакистан никогда не были его участниками. Существуют по меньшей мере серьезные вопросы относительно содержания мирной ядерной программы Ирана. Повсеместный рост терроризма в сочетании с угрозой приобретения ядерного оружия террористами значительно усиливает опасность ее применения. Нераспространения ядерного оружия и ядерное разоружение неразрывно связаны друг с другом и для достижения прогресса на одном фронте необходимо обеспечить продвижение и на другом. Обе эти задачи следует решать комплексно и с должной оперативностью. Указанное обостряет проблему организации и осуществления контроля за уничтожением и нераспространения ядерного оружия на основании норм международного права. Вместе с тем, факты использования химического оружия в современных вооруженных конфликтах побуждают к переоценке уровня эффективности существующей официальной системы проверок наличия запасов химикатов. А в случае с биологическим оружием введено договорное регулирование вообще не устанавливает никаких «верификационных» механизмов. Целью работы является системный и комплексный анализ международно-правовых проблем теоретического и практического характера в сфере контроля за ликвидацией и нераспространением оружия массового уничтожения: ядерного, химического и биологического.

Threats to weapons of mass destruction and their means of delivery are growing as military budgets increase and military arsenals become overcrowded. In addition, they are exacerbated by the sharp rise in regional tensions. In such a geopolitical context, confidence-building measures between states are extremely important, especially in the areas of arms control, non-proliferation and the elimination of weapons of mass destruction. Nuclear weapons pose a unique threat to human existence, but the international legal regime of nuclear non-proliferation and disarmament is experiencing an unprecedented crisis of confidence. The widespread rise of terrorism, combined with the threat of terrorist acquisition of nuclear weapons, exacerbates the danger of its use. Nuclear non-proliferation and nuclear disarmament are inextricably linked, and progress on one front requires progress on the other. Thus, the above facts determine the relevance of the study. According to the topic of our work, we may set this purpose and tasks to achieve it. Well, the Aim is comprehensive analysis of theoretical and practical problems of control over the elimination and non-proliferation of weapons of mass destruction.