Рейтингування дебіторів як інструмент управління дебіторською заборгованістю

Abstract

IFRS 9 "Фінансові інструменти" ввів нову модель знецінення, засновану на очікуваних кредитних збитках, за якою знецінення засноване на очікуваних кредитних збитках, при цьому резерв на покриття збитків визнається до виникнення кредитних збитків, тобто підприємства визнають збитки одразу після первісного визнання фінансового активу та переглядають суму резерву під очікувані кредитні збитки на звітну дату. Для створення резерву під кредитні збитки IFRS 9 дозволяє використання декількох практичних засобів, серед яких метод рейтингування дебіторів. Проте, IFRS 9 не висловлює чіткої думки про те, як саме мають розраховуватись очікувані кредитні збитки для дебіторської заборгованості. У зв’язку з цим, на нашу думку, можна застосовувати індивідуальний підхід до вибору методу оцінки кредитного ризику, визначення кредитного рейтингу дебітора та вибору коефіцієнту імовірності несплати зобов’язань тощо. У роботі обґрунтовано, що рейтингування дебіторів за рівнем ризику корпоративного дефолту є методом який може дозволити достовірно оцінити імовірні ризики При цьому методі використовують кредитні рейтинги. У роботі запропоновано використання міжнародних кредитних рейтингів, що дозволить більш об’єктивно оцінити кредитоспроможність, як іноземних дебіторів, так і національних за рахунок врахування макроекономічних факторів, які використовуються рейтинговими агентствами для визначення класу кредитного ризику. У статті наведено кредитний рейтинг України та зміни кредитного рейтингу України за 15 років (2004-2019рр.), зображено модель застосування міжнародних ставок імовірності дефолту. Запропоновано два варіанти застосування даної моделі. Відповідно до першого варіанту загальна сума дебіторської заборгованості за контрагентом/групою дебіторів помножується на відсоток імовірності неповернення зобов’язань. Другий варіант передбачає застосування обраного коефіцієнту відповідно класу кредитного рейтингу на останньому етапі розрахунку очікуваних кредитних збитків за спрощеним методом. У зв’язку з тим, що єдиного підходу до вибору коефіцієнту імовірності несплати зобов’язань не існує й все покладається на експертну думку, ми пропонуємо використовувати дані Annual Global Corporate Default And Rating, де є аналіз змін ринкових умов у світі, огляд корпоративних дефолтів, коефіцієнт імовірності банкрутства суб’єктів господарювання для кожної з груп ризику. У роботі запропоновано використовувати річну ставку корпоративних дефолтів, так як очікувані кредитні збитки повинні розраховуватись компаніями на постійній основі та переоцінюватись, як мінімум раз на рік (на дату балансу). Обґрунтовано, що використання середньої ставки (Avarage Rate) для оцінки імовірності непогашення зобов’язань, саме вона враховує минулий досвід компаній, що знаходились у відповідній зоні ризику дефолту за всі аналізовані періоди.

IFRS 9 “Financial Instruments” introduced a new model of impairment based on expected credit losses, in which the impairment is based on expected credit losses, and the provision for losses is recognized before the credit loss, i.e. companies recognize losses immediately after initial recognition of the financial asset and revise the amount of the provision for expected credit losses at the reporting date. To create a provision for credit losses, IFRS 9 allows using several practical tools, including the rating debtors’ method. However, IFRS 9 does not express a clear opinion on how the expected credit loss for receivables should be calculated. In this regard, in our opinion, it is possible to apply an individual approach to the choice of credit risk assessment method, determining the debtor’s credit rating and the choice of the default probability, and so on. The paper substantiates that the debtors’ rating by the level of corporate default risk is a method that can reliably assess the probable risks. This method uses credit ratings. The paper proposes using the international credit ratings, which will allow a more objective creditworthiness assessment of both foreign and domestic debtors, taking into account macroeconomic factors used by rating agencies to determine the class of credit risk. The article presents the credit rating of Ukraine and changes in the credit rating of Ukraine for 15 years (2004-2019), shows the model of applying the international default probability rates. Two variants of applying this model are offered. Under the first option, the total amount of receivables from the counterparty / group of debtors is multiplied by the percentage of default probability. The second option involves applying the selected ratio according to the credit rating class at the last stage of calculating the expected credit losses by the simplified method. Due to the fact that there is no single approach to choosing the probability of default and everything relies on expert opinion, we propose using the data of the Annual Global Corporate Default And Rating, which is an analysis of market conditions in the world, the corporate defaults overview, the coefficient of bankruptcy probability of economic entities for each of the risk groups. The paper proposes using the annual rate of corporate defaults, as the expected credit losses must be calculated by companies on a regular basis and revalued at least once a year (on the balance sheet date). It is substantiated that the use of the average rate (Average Rate) to assess the probability of default, it is this rate that takes into account the past experience of companies that are in the corresponding zone of default risk for all the periods under consideration.